Рішення № 88403862, 19.03.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа №380/796/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді Сасевича О.М.,

за участю секретаря судового засідання Шиц А.А.,

розглянувши у судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання протиправними та скасування висновку та наказу, поновлення на посаді,-

В С Т А Н О В И В :

На розгляд до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, з вимогами:

- визнати протиправним та скасувати висновок ДАБІ щодо оцінювання результатів діяльності державного службовця ОСОБА_1 , що затверджений наказом ДАБІ №1377 від 10.12.2019 року «Про затвердження Висновків щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців Держархбудінспекції, які займають посади державної служби категорії «Б» і «В», у 2019 році»;

- визнати протиправним та скасувати наказ ДАБІ від 13.12.2019 року №675 «ОС» «Про звільнення ОСОБА_1 »;

- поновити ОСОБА_1 на посаді директора Департаменту ДАБІ у Львівській області;

- допустити негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 директора Департаменту ДАБІ у Львівській області.

Ухвалою судді від 27.01.2020 року відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче засідання.

Позивач та представник позивача у підготовчому засіданні позовні вимоги підтримували, просили суд позов задоволити.

Представник відповідача у підготовчому засіданні проти позову заперечувала, з підстав, що викладені у відзиві на позовну заяву та запереченнях.

Ухвалою суду від 10.03.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У подальшому сторонами було подано до суду клопотання про розгляд справи без їх участі, з огляду на поширення на території України коронавірусу COVID-19, із метою убезпечення життя і здоров`я населення та задля дотримання карантинного режиму.

У зв`язку з чим, розгляд справи було продовжено без участі сторін/уповноважених представників.

Сторонами при розгляді справи було подано до суду письмові відзив, відповідь на відзив, заперечення на відповідь на відзив, додаткові пояснення.

Відповідно до позиції позивача, яка ним висловлена в позові, інших письмових заявах, що були подані до суду, наданих поясненнях, він вважає, що відповідачем у порушення вимог закону було викладено необґрунтовані та необ`єктивні висновки про негативні результати діяльності позивача як державного службовця, безпідставно затверджено такі висновки та протиправно звільнено з посади директора Департаменту ДАБІ у Львівській області.

Позивач зазначає, що з 2014 року він обіймає посаду керівника територіального органу ДАБІ у Львівській області. При цьому, свої посадові обов`язки на вказаній посаді позивач здійснював належним чином і за весь час роботи характеризувався лише з позитивної сторони. Зокрема, за цей період позивач регулярно проходив відповідні оцінювання службової діяльності з позитивними результатами, що засвідчує ефективність його роботи. Крім того, за вказаний час ОСОБА_1 неодноразово отримував нагороди, відзнаки та заохочення за наслідками своєї належної діяльності на займаній посаді. ОСОБА_1 відзначає, що його результати роботи за 2019 рік із об`єктивної сторони слід оцінити позитивно, позаяк, за ключовими показниками очолюваний ним підрозділ перевищив середні значення серед інших територіальних органів ДАБІ.

Позивач стверджує, що відповідачем було неналежним чином здійснено щорічне оцінювання його службової діяльності за 2019 рік і викладено про це безпідставні висновки. Зокрема, позивач зазначає, що в рамках такого оцінювання не враховуючи дійсні результати роботи позивача та підрозділу, який він очолював, і відповідачем було надано їм необґрунтовано низької оцінки. При цьому, відповідачем не наведено якої-небудь достатньої та зрозумілої аргументації такій оцінці, а його висновки є лише формальним посиланням на певні неконкретизовані та гіпотетичні недоліки. Відповідач, на переконання позивача, при оцінюванні не здійснював аналізу ключових показників позивача, з поставленими позивачеві завданнями на відповідний рік і не досліджував реальних результатів їх виконання.

Також позивач підкреслює, що крім того відповідачем не було також дотримано норм чинного законодавства в частині порядку проведення оцінювання, а саме, не було проведено оцінювальної співбесіди, що є грубим порушенням процедури.

Таким чином, оцінювання службової діяльності ОСОБА_1 за 2019 рік із незадовільними результатами, на переконання останнього, є неналежним і не може визнаватися правомірним.

Проте, за наслідком необ`єктивного оцінювання та на підставі протиправного за своєю суттю висновку про результати оцінювання службової діяльності позивача, він був необґрунтовано звільнений із посади. У зв`язку з чим, позивач наголошує на тому, що неправомірні висновки оцінювання не можуть породжувати правомірних наслідків, таким чином і наказ про його звільнення, прийнятий у результаті такого оцінювання, є протиправним і підлягає скасуванню. У зв`язку з чим позивач стверджує, що він підлягає поновленню на займаній посаді.

Відтак, позивач вважає свої вимоги повністю обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до позиції відповідача, яка ним висловлена у відзиві, інших письмових заявах, що були подані до суду, поясненнях представників, він вважає вимоги позивача безпідставними.

А саме, відповідач зазначає, що позивач займав посаду директора Департаменту ДАБІ у Львівській області, яка відноситься до посад державної служби категорії «Б». У зв`язку з чим, позивачеві було визначено на 2019 рік завдання і ключові показники результативності, ефективності та якості службової діяльності.

За спливом відповідного періоду ОСОБА_1 пройшов оцінювання результатів службової діяльності, яке засвідчило неналежне виконання ним ключових показників. Відтак, позивачеві було виставлено негативну оцінку за наслідками оцінювання й висновок із негативною оцінкою було затверджено повноваженим керівником.

У зв`язку з чим, відповідно до імперативних приписів Закону України «Про державну службу», ОСОБА_1 був звільнений через отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності.

При цьому, відповідач наголошує на тому, що оцінювання стосовно позивача відбувалося в повній відповідності до вимог чинного законодавства України та з дотриманням установленої процедури (у т.ч. було проведено й оціночну співбесіду), а надані ОСОБА_1 оцінки є обґрунтованими та відповідають нормативним приписам.

Таким чином, на переконання відповідача, вказане в своїй сукупності свідчить про правомірність оцінювання позивача, висновків за його результатами та подальшого звільнення його з державної служби. У зв`язку з чим, підстав для задоволення позовних вимог відповідач не вбачає.

Розглянувши доводи та заперечення сторони позивача, відповідача, дослідивши зібрані в справі докази, об`єктивно оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд приходить до висновку, що позов слід задоволити, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 наказом голови ДАБІ України від 31.10.2014 року №336 «ОС» був призначений із 31.10.2014 року на посаду директора Департаменту ДАБІ у Львівській області, як такий, що успішно пройшов стажування на цій посаді, за переведенням з Інспекції ДАБК у Львівській області.

Як засвідчується матеріалами справи, позивачеві було визначено на 2019 рік ключові показники діяльності, а саме, в справі наявне Завдання, ключові показники результативності, ефективності та якості службової діяльності державного службовця, який займає посаду державної служби категорії «Б» або «В», підписане ОСОБА_1 22.12.2018 року (погоджене першим заступником Голови ДАБІ України), якими позивачеві встановлено такі завдання, ключові показники ефективності та якості, а також строки виконання:

1) Завдання – забезпечення реалізації державної політики у сфері державного архітектурно-будівельного контролю на території області.

Ключові показники – здійснення ефективного контролю за своєчасним та якісним проведенням перевірок головними інспекторами будівельного нагляду та контролю на території області; здійснення ефективного контролю за розглядом справ; здійснення ефективного контролю за здійсненням заходів реагування.

Строк виконання – протягом року.

2) Завдання – забезпечення реалізації державної політики у сфері державного архітектурно-будівельного нагляду на території області.

Ключові показники – здійснення ефективного контролю за своєчасним та якісним проведенням перевірок головними інспекторами будівельного нагляду; здійснення ефективного контролю за розглядом справ; здійснення ефективного контролю за здійсненням заходів реагування.

Строк виконання – протягом року.

3) Завдання – забезпечення виконання дозвільних та реєстраційних функцій у будівництві на території області.

Ключові показники – забезпечення ефективного контролю за здійсненням дозвільних процедур головними інспекторами будівельного нагляду; забезпечення ефективного контролю за здійсненням декларативних процедур головними інспекторами будівельного нагляду.

Строк виконання – протягом року.

4) Завдання – організація в межах компетенції роботи з питань ліцензування видів господарської діяльності з будівництва.

Ключові показники – забезпечення здійснення заходів контролю за додержанням суб`єктами господарювання ліцензійних умов провадження господарської діяльності з будівництва (в межах законодавства); забезпечення виконання організаційних заходів з питань ліцензування.

Строк виконання – протягом року.

5) Завдання – забезпечення ефективної взаємодії з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами.

Ключові показники – особиста або через представника участь у заходах облдержадміністрації з питань, що стосуються сфери містобудівної діяльності; здійснення особистого прийому громадян; контроль за своєчасним розглядом звернень громадян та юридичних осіб; забезпечення своєчасного та повного розгляду запитів на публічну інформацію.

Строк виконання – протягом року.

Судом також установлено, що за наслідком 2019 року відповідачем було організовано оцінювання виконання завдань державними службовцями, зокрема, й ОСОБА_1 відповідно до Завдань, ключових показників результативності, ефективності та якості службової діяльності державного службовця, який займає посаду державної служби категорії «Б» або «В», поставлених позивачеві у грудні 2018 року.

Так, наказом ДАБІ України від 23.10.2019 року №1181 було встановлено графік проведення визначення результатів виконання завдань державними службовцями, які займають посади державної служби категорій «Б» або «В». Розділом ІІІ додатку 1 до такого наказу (зі змінами за наказом від 11.11.2019 року №1267) було визначено проведення оцінювання результатів виконання завдань, зокрема, керівниками територіальних органів ДАБІ в областях, а саме: до 12.11.2019 року подати звіт, до 12.11.2019 року подати заповнену форму щодо результатів виконання завдань, з 14.11.2019 року по 28.11.2019 року провести оціночні співбесіди та завершити заповнення форми щодо результатів виконання завдань, протягом 1 календарного місяця передати до Управління роботи з персоналом заповнену форму щодо результатів виконання завдань, протягом 5 календарних днів після виходу державного службовця на роботу ознайомити його з результатами виконання завдань (у разі їх визначення без оціночної співбесіди).

Виходячи зі зібраних матеріалів справи, судом встановлено, що ОСОБА_1 був відряджений для проведення оціночної співбесіди щодо результатів виконання завдань у 2019 році та 28.11.2019 року взяв участь у такій співбесіді, про що свідчать наказ від 26.11.2019 року №158 «ВД», звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт від 02.12.2019 року, завдання на відрядження, звіт про виконання завдання та висновок керівника про виконання завдання, службова записка позивача від 26.11.2019 року щодо проїзду для участі в співбесіді, копії транспортних документів (залізничних квитків).

Як засвідчується результатами виконання завдань державним службовцем, який займає посаду державної служби категорії «Б» або «В» за 2019 рік (що складені за наслідком відповідного оцінювання), ОСОБА_1 був оцінений наступним чином:

1) За номером завдання 1 – « 2» бали. Обґрунтування – потребував нагадувань і високої міри контролю.

2) За номером завдання 2 – « 2» бали. Обґрунтування – потребував допомоги у виробленні алгоритму роботи.

3) За номером завдання 3 – « 2» бали. Обґрунтування – потребував допомоги у виробленні алгоритму роботи.

4) За номером завдання 4 – « 3» бали. Обґрунтування – завдання виконано своєчасно, результат якого повною мірою можна використати в роботі.

5) За номером завдання 5 – « 3» бали. Обґрунтування – завдання виконано своєчасно, результат якого повною мірою можна використати в роботі.

Середній бал за результатами виконання завдань державним службовцем, який займає посаду державної служби категорії «Б» або «В» за 2019 рік виставлений у значенні « 2,4» бали, що віднесено до негативної оцінки. В обґрунтуванні підсумкової оцінки зазначено, що позивач потребував значного контролю та потребував допомоги у виробленні алгоритму роботи.

У подальшому, наказом ДАБІ України від 10.12.2019 року №1377 затверджено висновки щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців апарату Держархбудінспекції та її територіальних органів в областях та місті Києві, які займають посади державної служби категорій «Б» або «В», у 2019 році. Відповідно до яких директору Департаменту ДАБІ у Львівській області ОСОБА_1 виставлена негативна оцінка.

Судом установлено, що наказом ДАБІ України від 13.12.2019 року №675 «ОС», відповідно до п.4 ч.1 ст.83, п.3 ч.1, ч.5 ст.87 Закону України «Про державну службу», на підставі висновку, затвердженого наказом Держархбудінспекції від 10.12.2019 року №1377, ОСОБА_1 було звільнено з посади директора Департаменту ДАБІ у Львівській області, у зв`язку з отриманням негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності (п.1 наказу). Відповідно до п.2 цього наказу, вирішено вважати датою звільнення ОСОБА_1 перший робочий день за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність.

Матеріалами справи засвідчується також, що ОСОБА_1 із 29.11.2019 року був тимчасово непрацездатний унаслідок захворювання, що підтверджується копіями листків непрацездатності, виданими лікувальними закладами. Відповідно до листка непрацездатності АДУ № НОМЕР_1 , звільнення від роботи було встановлене позивачеві по 16.03.2020 року, стати до роботи визначено з 17.03.2020 року.

Проте, не погоджуючись із процесом оцінювання результатів роботи, його висновками, а також наступними за ними кадровими операціями (звільненням) ОСОБА_1 звернувся до суду з означеним позовом.

У зв`язку з чим суд, вирішуючи даний спір, керуючись принципом змагальності сторін, свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також ураховуючи визначений законом обов`язок з доказування в такій категорії справи, виходить із наступного.

Відповідно до п.1 Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.07.2014 року №294, Державна архітектурно-будівельна інспекція України (Держархбудінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку громад та територій і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду

Згідно з п.7 Положення №294, Держархбудінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо через апарат та свої територіальні органи.

Відповідно до п.п.9, 15 п.11 №294, Голова Держархбудінспекції призначає на посаду за погодженням з Міністром розвитку громад та територій та головами відповідних місцевих держадміністрацій та звільняє з посади керівників територіальних органів Держархбудінспекції, призначає на посаду за погодженням з Міністром розвитку громад та територій та звільняє з посади заступників керівників територіальних органів Держархбудінспекції, а також призначає на посаду та звільняє з посади інших державних службовців територіальних органів Держархбудінспекції. Голова Держархбудінспекції призначає на посаду та звільняє з посади у порядку, передбаченому законодавством про державну службу, за погодженням з Міністром розвитку громад та територій керівників і заступників керівників самостійних структурних підрозділів апарату Держархбудінспекції, призначає на посаду та звільняє з посади інших державних службовців Держархбудінспекції.

Відповідно до п.9 Положення про Департамент ДАБІ у Львівській області, затвердженого наказом ДАБІ України від 12.06.2017 року №928, територіальний орган ДАБІ очолює директор, якого призначає на посаду за погодженням з Віце-прем`єр-міністром України - Міністром регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства та головою Львівської обласної державної адміністрації та звільняє з посади Голова Держархбудінспекції. Цим же пунктом визначено окремі права та обов`язки директора Департаменту (додатково до тих, що встановлені Законом України «Про державну службу»).

Відповідно до Розподілу функціональних обов`язків та повноважень між директором Департаменту ДАБІ у Львівській області та його заступниками (додаток 1 до наказу ДАБІ України від 12.02.2017 року №151), директор Департаменту здійснює загальне керівництво Департаментом та безпосередньо сектором бухгалтерського обліку, відділом правової роботи та сектором управління персоналом (п.1 Розподілу). У п.2 Розподілу викладено питання, які директор Департаменту зобов`язаний забезпечувати, у п.3 – повноваження директора Департаменту щодо підпису документів.

Як визначено ч.1 ст.1 Закону України «Про державну службу», державна служба – це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо: 1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів; 2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів; 3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг; 4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства; 5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням; 6) управління персоналом державних органів; 7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.

Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що державний службовець – це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі – державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Законом України «Про державну службу» також регламентовано питання оцінювання результатів службової діяльності.

Так, відповідно до ч.ч.1-3 ст.44 Закону України «Про державну службу», результати службової діяльності державних службовців щороку підлягають оцінюванню для визначення якості виконання поставлених завдань, а також з метою прийняття рішення щодо преміювання, планування їхньої кар`єри.

Оцінювання результатів службової діяльності проводиться на підставі показників результативності, ефективності та якості, визначених з урахуванням посадових обов`язків державного службовця, а також дотримання ним правил етичної поведінки та вимог законодавства у сфері запобігання корупції, виконання індивідуальної програми професійного розвитку, а також показників, визначених у контракті про проходження державної служби (у разі укладення).

Оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, які займають посади державної служби категорій «Б» і «В», здійснюється безпосереднім керівником державного службовця та керівником самостійного структурного підрозділу. Оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, які займають посади державної служби категорії «А», здійснюється суб`єктом призначення.

Частиною 5 цієї ж статті визначено, що за результатами оцінювання службової діяльності державного службовця йому виставляється негативна, позитивна або відмінна оцінка з її обґрунтуванням.

Практичний порядок проведення оцінювання результатів службової діяльності державних службовців затверджений Кабінетом Міністрів України, а саме, постановою від 23.08.2017 року №640 було затверджено Типовий порядок проведення оцінювання результатів службової діяльності державних службовців.

Відповідно до п.1 Типового порядку №640, він визначає процедуру проведення оцінювання результатів службової діяльності державних службовців (далі – оцінювання). Дія цього Типового порядку поширюється на державних службовців, які займають посади державної служби категорій «А», «Б» і «В».

Пунктом 7 Типового порядку №640 передбачено, що оцінювання проводиться на підставі ключових показників, визначених з урахуванням посадових обов`язків державного службовця, а також дотримання ним загальних правил етичної поведінки та вимог законодавства у сфері запобігання корупції.

Пунктом 9 Типового порядку №640 установлено, що наступні етапи оцінювання: визначення завдань і ключових показників; визначення результатів виконання завдань; затвердження висновку (крім випадків, коли жодне із визначених завдань не підлягає оцінюванню).

Пунктами 10-12 Типового порядку №640, зокрема, передбачено, що завдання і ключові показники повинні відображати кінцевий результат, на досягнення якого спрямовано службову діяльність державних службовців, вимірюватися в кількісному та/або якісному вираженні.

Державному службовцю визначається від двох до п`яти завдань.

Строк виконання завдання має бути реальним для досягнення необхідного результату та визначатися з урахуванням дати прийняття наказу (розпорядження) про визначення результатів виконання завдань відповідно до пункту 13 цього Типового порядку.

Завдання і ключові показники для державного службовця на наступний рік визначаються у грудні року, що передує звітному.

Пунктом 13 Типового порядку №640 передбачено, що для визначення результатів виконання завдань суб`єктом призначення приймається наказ (розпорядження), в якому зазначається: список державних службовців; строк визначення результатів виконання завдань; доручення, необхідні для організаційного забезпечення проведення цього етапу оцінювання (у разі потреби).

Відповідно до п.16 порядку, висновок затверджується наказом (розпорядженням) суб`єкта призначення у грудні звітного року.

Оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, які займають посади державної служби категорій «Б» і «В» регламентується п.п.33-42 Типового порядку №640.

Зокрема, п.33 Типового порядку №640 встановлює, що завдання і ключові показники державних службовців, які займають посади державної служби категорій «Б» і «В», визначаються за формою згідно з додатком 7 з урахуванням стратегічних документів державного та/або регіонального рівня, річного плану роботи державного органу, завдань, функцій та обов`язків, визначених у положенні про державний орган, положенні про відповідний структурний підрозділ, посадовій інструкції.

Відповідно до приписів п.34 Типового порядку №640, завдання і ключові показники державним службовцям, які обіймають посади керівників територіальних органів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, після їх обговорення з державним службовцем визначаються суб`єктом призначення.

Згідно з п.37 Типового порядку №640, для визначення результатів виконання завдань безпосередній керівник спільно з керівником самостійного структурного підрозділу (у разі наявності) проводить з державним службовцем, який займає посаду державної служби категорії «Б» або «В», оціночну співбесіду.

Як передбачено п.п.38, 39 Типового порядку №640, перед проведенням оціночної співбесіди державний службовець, який займає посаду державної служби категорії «Б» або «В», заповнює форму щодо результатів виконання завдань державним службовцем, який займає посаду державної служби категорії «Б» або «В», за відповідний рік згідно з додатком 8 у частині відомостей щодо себе та займаної посади, опису досягнутих результатів у розрізі кожного визначеного завдання та строку його фактичного виконання.

Оціночна співбесіда проводиться на основі усних пояснень державного службовця, який займає посаду державної служби категорії «Б» або «В», про виконання завдань і ключових показників та його письмового звіту, що подається у довільній формі (у разі його подання державним службовцем). Під час оціночної співбесіди також визначаються потреби у професійному навчанні та розглядаються пропозиції щодо завдань і ключових показників на наступний період.

Після проведення оціночної співбесіди безпосереднім керівником заповнюється форма щодо результатів виконання завдань державним службовцем, який займає посаду державної служби категорії «Б» або «В», за відповідний рік згідно з додатком 8 у частині виставлення балів, визначення оцінки та їх обґрунтування, а також визначення потреб у професійному навчанні. Безпосередній керівник спільно з керівником самостійного структурного підрозділу (у разі наявності) виставляє державному службовцю негативну, позитивну або відмінну оцінку (крім випадків, коли жодне із завдань не підлягає оцінюванню) з її обґрунтуванням на основі розрахунку середнього бала за виконання кожного визначеного завдання (з урахуванням досягнення ключових показників) за критеріями визначення балів згідно з додатком 4.

Додатком 4 до Типового порядку №640 передбачено, що « 0» балів виставляються у разі, якщо завдання не виконано або під час його виконання порушено вимоги законодавства у сфері запобігання корупції, « 1» бал – якщо завдання виконано частково, результати не можуть бути використані через необхідність суттєвого доопрацювання, до виконання завдання державний службовець підійшов формально, чим нівелював практичну цінність отриманого результату, або завдання виконане з демонстрацією неспроможності одночасного забезпечення на належному рівні і своєчасного виконання посадових обов`язків, або під час виконання такого завдання порушено вимоги правил етичної поведінки, або процес досягнення результату чи сам результат мав негативний відгук з боку користувачів, споживачів, співвиконавців, керівництва тощо, « 2» бали – якщо завдання виконано, але з порушенням строку виконання та/або із залученням до виконання завдання інших осіб (під час виконання роботи державний службовець потребував надання зразків документів, допомоги у виробленні алгоритму роботи, аналізі нормативно-правових актів, суттєвому коригуванні проектів документів, проявляв низьку самостійність, недостатність знань нормативно-правових актів, вимог до підготовки службових документів, потребував нагадувань і високої міри контролю з боку керівника тощо), « 3» бали – якщо завдання виконано своєчасно, результат якого повною мірою можна використати в роботі. Робота проводилась ефективно з дотриманням правил етичної поведінки, « 4» бали – якщо завдання виконано своєчасно (завчасно), результат високої якості, його досягнуто з високим ступенем самостійності (за необхідності командної роботи), ініціативності, робота проводилась ефективно, з дотриманням правил етичної поведінки. Під час виконання завдання державним службовцем вносилися пропозиції щодо інших документів або їх удосконалення.

Відповідно до п.41 Типового порядку №640, висновок щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, які займають посади державної служби категорій «Б» і «В», в якому виставляється негативна, позитивна або відмінна оцінка, за формою згідно з додатком 5 затверджується наказом (розпорядженням) суб`єкта призначення.

Згідно ч.6 ст.44, п.3 ч.1 ст.87 Закону України «Про державну службу», у разі отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності такий державний службовець звільняється із служби.

Закон також допускає можливість оскарження державним службовцем висновку, що містить негативну оцінку за результатами оцінювання службової діяльності, та його скасування (ст.44 Закону України «Про державну службу», п.49 Типового порядку №640).

У зв`язку з чим, суд, узявши до уваги наведені норми чинного законодавства та встановлені обставини справи, не знаходить істотних порушень процедури проведення оцінювання службової діяльності позивача як державного службовця категорії «Б», що було проведено з формальним дотриманням регламентуючих норм закону.

Зокрема, позивачу було визначено у грудні 2018 року завдання на 2019 рік (хоч і не чіткі, й такі, що фактично не містять кількісних чи якісних ознак для своєї оцінки) й позивач із ними ознайомився. Обсяг і зміст таких завдань відповідав компетенції за посадою, яку обіймав позивач. У подальшому відповідачем було організовано процес оцінювання виконання поставлених завдань, у тому числі й проведено оцінювальну співбесіду, та визначено й затверджено результати оцінювання позивача за 2019 рік, що формально відповідає вимогам закону.

У той же час, суд приходить до переконливого висновку, що результати такого оцінювання ОСОБА_1 за відповідними завданнями не знаходять якого-небудь належного обґрунтування та пояснення, а саме, щодо причин і мотивації для обрання стосовно конкретних завдань певного оцінювального бала.

У цьому контексті суд наголошує на тому, що форма результатів виконання завдань державним службовцем (додаток 8 до Типового порядку №640) передбачає за наслідком оцінювання виставлення балів у значенні від « 0» до « 4» або «Не підлягає оцінюванню» (відповідно до встановлених критеріїв).

При цьому, повинно наводитися також і обґрунтування застосуванню певних оцінок, що передбачено відповідною формою.

На переконання суду, таке обґрунтування для застосування конкретної оцінки (обрання певного бала від « 0» до « 4») повинно бути в достатній мірі чітким та зрозумілим і вказувати на фактичну оцінку результатів діяльності державного службовця, у взаємозв`язку з конкретними завданнями.

Тобто, суб`єкт, що проводить оцінювання, повинен конкретизувати підстави для застосування тієї чи іншої оцінки, навести якісь смислові значення, на обґрунтування свого рішення (які саме завдання не виконано, в чому полягало невиконання, неналежне виконання, неповне виконання, неякісне виконання, в чому вони проявилися). Указане необхідне, зокрема, й із метою можливості подальшої перевірки обґрунтованості відповідного оцінювання та недопущення свавільних рішень зі сторони суб`єкта владних повноважень.

У нашому ж випадку, стосовно ОСОБА_1 у обґрунтуванні для застосованих балів при оцінюванні за 2019 рік було використано такі формулювання як-от: «потребував нагадувань і високої міри контролю», «потребував допомоги у виробленні алгоритму роботи», «потребував допомоги у виробленні алгоритму роботи», «завдання виконано своєчасно, результат якого повною мірою можна використати в роботі», «завдання виконано своєчасно, результат якого повною мірою можна використати в роботі».

Однак, жодного змісту такі обґрунтування не містять – із них неможливо встановити які саме недоліки було допущено державним службовцем, їхні кількісні, якісні чи інші характеристики.

Більше того, наведені обґрунтування оцінкам позивача за 2019 рік є ідентичними до критеріїв для виставлення балів, які визначені законодавцем у додатку 4 до Типового порядку №640, тобто, обґрунтування оцінювання в означеному випадку звелося до цитування певних частин нормативних актів без їх смислового наповнення певними фактичними обставинами.

Суд не може погодитися з належністю таких дій відповідача, позаяк, критерії, що визначені в Типовому порядку №640 є примірними та наведені для орієнтування при застосуванні певних оцінок і їх обґрунтуванні.

У зв`язку з чим, суд наголошує на тому, що формальне цитування критеріїв виставлення балів, які встановлені нормативним документом, не може заміняти реального обґрунтування для оцінювання, котре повинно базуватися на ретельному аналізі конкретних завданнях, поставлених державному службовцю для виконання, та практичних результатах його роботи.

Безумовно, складність у даному випадку породжує першочергове нечітке та узагальнене визначення завдань на 2019 рік (про що згадано вище), котрі не містять показників для вимірювання їх у кількісному та/або якісному вираженні (як це передбачено п.10 Типовому порядку №640), що фактично не дає можливості в подальшому надати однозначної оцінки результатам їх виконання. Однак, на переконання суду, така ситуація не повинна трактуватися довільним чином і виключно на розсуд працедавця, а його дискреція щодо оцінювання працівника повинна бути суворо регламентованою, з метою недопущення свавілля, для чого його рішення (у даному випадку щодо оцінювання) повинно в будь-якому разі бути належним чином обґрунтованим (і не лише формальним цитуванням нормативних актів).

У цьому контексті слід зазначити, що критерій обґрунтованості рішення або дії вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Зокрема, така позиція знайшла своє висвітлення й у рішеннях Європейського суду з прав людини, який зокрема у в п.36 рішення в справі «Суомінен проти Фінляндії» вказав, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. У п.58 рішення в справі «Серявін та інші проти України» Суд зазначив, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються, при цьому орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Аналогічну позицію Суд виклав і у п.30 рішення в справі «Гірвісаарі проти Фінляндії».

Такі вимоги щодо належного обґрунтування рішення мають виправдання, оскільки, убезпечують інших учасників правовідносин від можливої сваволі зі сторони владного органу та є запорукою дотримання принципів юридичної визначеності і верховенства права.

Зокрема, такий висновок випливає й із змісту ряду рішень Європейського суду з прав людини. А зокрема, в п.181 рішення в справі «Олександр Волков проти України» Суд вказав на те, що відсутність певних обмежень в повноваженнях дисциплінарних органів влади дає їм повну свободу дій, що порушує принцип юридичної визначеності та є протиправним. У п.49 рішення в справі «Волохи проти України» Суд зазначив, що в національному законодавстві має існувати засіб правового захисту від свавільного втручання державних органів, а надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права, у зв`язку з чим закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення. У п.81 рішення в справі «Мелтекс ЛТД та Месроп Мовсесян проти Вірменії» Суд зазначив, що національне законодавство має забезпечувати належний рівень правового захисту від свавільних втручань органів влади й у справах, що впливають на основоположні права виникне суперечність принципу верховенства права – одному з фундаментальних принципів демократичного суспільства, що втілений у Конвенції, – якщо правовий розсуд, наданий органам виконавчої влади, буде необмеженим. Таку ж позицію Суд висловив і в п.30 рішення в справі «Маестрі проти Італії».

Проте з матеріалів справи, які були досліджені судом, не вбачається якого-небудь належного обґрунтування оспорюваного рішення відповідача, а саме лише посилання на певні типові формулювання з нормативних актів як на підтвердження досягнення чи недосягнення певних результатів роботи не може вважатися достатнім і правомірним за своєю суттю.

А тому, суд приходить до переконання, що оспорюваний висновок ДАБІ щодо оцінювання результатів діяльності державного службовця ОСОБА_1 не може вважатися безсумнівним, об`єктивним, обґрунтованим і правомірним, а відтак, позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.

Щодо подальшого звільнення позивача за результатами такого оцінювання суд відзначає, що зважаючи на те, що результати оцінювання ОСОБА_1 є необґрунтованими і протиправними, вони не можуть породжувати й будь-яких правомірних наслідків, зокрема, їх реалізація не може визнаватися законною.

А тому й рішення про звільнення державного службовця, прийняте за наслідком необґрунтованого оцінювання не може вважатися законним, у зв`язку з чим наказ про звільнення слід визнати протиправним і скасувати, поновивши позивача на посаді, з якої він був безпідставно звільнений.

При цьому, вирішуючи питання щодо дати поновлення, суд відзначає, що спірним наказом було постановлено вважати датою звільнення ОСОБА_1 перший робочий день за днем закінчення тимчасової непрацездатності. Оскільки документом про тимчасову непрацездатність позивачу встановлено звільнення від роботи по 16.03.2020 року та визначено стати до роботи з 17.03.2020 року, цей день (17.03.2020 року) був останнім робочим днем і днем звільнення позивача. Відтак, поновити позивача на посаді слід із наступного робочого дня – з 18.03.2020 року.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, встановлюючи істину в справі, суд повинен ґрунтуватися передусім на доказах, які належно, достовірно й достатньо підтверджують ті чи інші обставини таким чином, щоби в суду не залишалося щодо них жодного обґрунтованого сумніву, що випливає з позиції Європейського суду з прав людини, яку він висловив у п.45 рішення в справі «Бочаров проти України», п.53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», п.43 рішення у справі «Кобець проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».

Зібрані і досліджені матеріали цієї справи підтверджують та обґрунтовують позовні вимоги, з якими до суду звернувся позивач. При цьому, відповідачем не доведено повністю правомірність своїх дій і рішень у відповідності до вимог, встановлених ч.2 ст.19 Основного Закону та ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відтак, беручи до уваги все вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також їх письмові доводи, суд приходить до обґрунтованого висновку про те, що позов є підставним і підлягає до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до вимог ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, сплачений судовий збір у розмірі 1681,60 грн. підлягає стягненню на користь позивача з Державної архітектурно-будівельної інспекції України за рахунок бюджетних асигнувань останнього.

Керуючись ст.ст.14, 72-77, 139, 241-247, 250-251, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання протиправними та скасування висновку та наказу, поновлення на посаді задоволити повністю.

Визнати протиправним та скасувати висновок Державної архітектурно-будівельної інспекції України в частині оцінювання результатів діяльності державного службовця ОСОБА_1 , що затверджений наказом Державної архітектурно-будівельної інспекції України №1377 від 10.12.2019 року «Про затвердження Висновків щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців Держархбудінспекції, які займають посади державної служби категорії «Б» і «В», у 2019 році».

Визнати протиправним та скасувати наказ Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 13.12.2019 року №675 «ОС» «Про звільнення ОСОБА_1 ».

Поновити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) на посаді директора Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області з 18.03.2020 року.

Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) на посаді директора Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області.

Стягнути з Державної архітектурно-будівельної інспекції України (01133, м.Київ, бульвар Лесі Українки, 26; код ЄДРПОУ 37471912) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір в сумі 1681 (одна тисяча шістсот вісімдесят одна) грн. 60 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Відповідно до пп.15.5 п.15 Розділу VII Перехідні положення КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя Сасевич О.М.

Повний текст рішення складено та підписано 25.03.2020 року.