Рішення № 88403728, 25.03.2020, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2020 року м. Кропивницький Справа № 340/567/20

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Казанчук Г.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про визнання протиправним й скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

ВИКЛАД ОБСТАВИН:

ОСОБА_1 (надалі позивач) звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення у формі наказу Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 17.12.2019 року № 11-9419/14-19-СГ “Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою”, яким відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Рубаномостівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 2,00 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, повторно розглянути заяву (клопотання) ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, в розмірі 2,0 гектари, за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером: 3523886800:02:000:9003, розташованої на території Рубаномостівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, яка перебуває у користуванні сільськогосподарського підприємства “Берегиня” у формі товариства з обмеженою відповідальністю, згідно договору оренди землі від 12 лютого 2007 року укладеного між сільськогосподарським підприємством “Берегиня” у формі товариства з обмеженою відповідальністю та Новомиргородською районною державною адміністрацією Новомиргородського району Кіровоградської області, зареєстрованого у Новомиргородському районному відділі Кіровоградської регіональної філії ДП “Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України”, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 26 травня 2007 року за № 17, зі змінами, внесеними додатковою угодою про поновлення терміну дії договору оренди земельної ділянки та внесення змін до нього від 28 травня 2012 року, зареєстрованою у відділі Держкомзему у Новомиргородському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 03 серпня 2012 року за № 352380004001661, з урахуванням висновків суду, та прийняти законне та обґрунтоване рішення, яким надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою.

Також ОСОБА_1 просить суд зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області подати звіт про виконання судового рішення протягом 30 днів з дня набрання законної сили рішенням суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що звернувся із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, в розмірі 2,0 гектари, за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером: 3523886800:02:000:9003, розташованої на території Рубаномостівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, яка перебуває у користуванні сільськогосподарського підприємства «Берегиня» у формі товариства з обмеженою відповідальністю, згідно договору оренди землі від 12 лютого 2007 року укладеного між сільськогосподарським підприємством «Берегиня» у формі товариства з обмеженою відповідальністю та Новомиргородською районною державною адміністрацією Новомиргородського району Кіровоградської області, зареєстрованого у Новомиргородському районному відділі Кіровоградської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 26 травня 2007 року за №17, зі змінами, внесеними додатковою угодою про поновлення терміну дії договору оренди земельної ділянки та внесення змін до нього від 28.05.2012 року, зареєстрованою у Відділі Держкомзему у Новомиргородському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 03.08.2012 р. за №352380004001661. Проте, 17.12.2019 р. наказом №11-9419/14-19-СГ ГУ Держгеокадарсту у Кіровоградській області відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою через те, що земельна ділянка зображена на графічних матеріалах, відноситься до земель комунальної власності, тому відповідно до ст.122 Земельного кодексу України, ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області не є розпорядником даної земельної ділянки. Позивач, не погоджуючись з такою відповіддю, наполягаючи на тому, що ним виконано всі вимоги, передбачені законодавством для отримання дозволу, просить суд зобов`язати відповідача повторно розглянути його заяву та прийняти законне та обґрунтоване рішення, яким надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою, з урахуванням висновків суду.

Ухвалою судді від 24.02.2020 р. відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику осіб (а.с.72-73).

Представник Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (надалі відповідач) у письмовому відзиві на позовну заяву, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, посилався на правомірність та обґрунтованість прийнятого відповідачем наказу, оскільки позивач звернувся до відповідача з заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а не із заявою про надання дозволу на розробку технічної документації щодо поділу та об`єднання вже сформованої земельної ділянки площею 12,0889 га в адмінмежах Рубаномостівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, яка має кадастровий номер 3523886800:02:000:9003, надана в користування на умовах оренди Сільськогосподарському підприємству "Берегиня", що позивачем не заперечується. За таких умов відповідачем правомірно відмовлено у задоволенні заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, у зв`язку з чим підстави для задоволення позову відсутні (а.с.78-82).

Позивач надав відповідь на відзив, у якій зазначив, що підставою відмови, яка висловлена у Наказі Головного управління від 17.12.2019 року №11-9419/14-19-СГ зазначено, що земельна ділянка, зображена на графічних матеріалах, відноситься до земель комунальної власності, тому відповідно до статті 122 Земельного кодексу України, Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області не є розпорядником даної земельної ділянки. Натомість, у відзиві відповідача жодним чином не згадується дана підстава відмови, а тому відповідачем не спростовано доводи позивача, зазначені в позовній заяві стосовно суті позовних вимог, а сам відзив має формальний характер (а.с.86-88).

Дослідивши докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою від 12.11.2019 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, в розмірі 2,0 гектари, за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 3523886800:02:000:9003, розташованої на території Рубаномостівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, яка перебуває у користуванні сільськогосподарського підприємства «Берегиня» у формі товариства з обмеженою відповідальністю, згідно договору оренди землі, укладеного між сільськогосподарським підприємством «Берегиня» у формі товариства з обмеженою відповідальністю та Новомиргородською районною державною адміністрацією Новомиргородського району Кіровоградської області, від 12 лютого 2007 року, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 26 травня 2007 року за №17. До заяви додані копії паспорту, довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, графічний матеріал місця розташування земельної ділянки, довідка про відсутність у власності заявника земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, про відсутність розроблених та затверджених генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, погодження землекористувача земельної ділянки, довідка про відсутність на земельній ділянці нерухомого майна (а.с.13-20).

Наказом від 17.12.2019 №11-9419/14-19-СГ Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (надалі відповідач) відмовило у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, вказавши, що подані графічні матеріали не відповідають вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, у відповідності до частини сьомої статті 118 ЗК України (надалі спірний наказ, а.с.9).

Отже, законність зазначеного наказ є предметом спору, переданого на вирішення адміністративного суду.

Відповідно до статті 14 Конституції України та статті 373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

Статтею 3 Земельного кодексу України (надалі ЗК України) встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються, зокрема, Земельним кодексом України та Законом України "Про землеустрій".

Стаття 118 ЗК України встановлює порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами. Згідно з частиною 1 статті 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Частиною 6 статті 118 ЗК України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

При цьому частиною 7 статті 118 ЗК України визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним, а саме:

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів;

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів;

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Аналіз цієї норми дає підстави для висновку, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Однак, відмовляючи позивачу в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність відповідачем відмову мотивовано тим, що земельна ділянка, зображена на доданих графічних матеріалах, відноситься до земель комунальної власності, тому відповідно до ст. 122 Земельного кодексу України, Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області не є розпорядником даної земельної ділянки.

З матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 3523886800:02:000:9003 є державною власністю, що підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, а тому право розпорядження нею належить відповідачеві (а.с.92-94).

Згідно частини 7 статті 188 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідач у відзиві на позов зазначив про те, що позивач звернувся до відповідача з заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а не із заявою про надання дозволу на розробку технічної документації щодо поділу та об`єднання вже сформованої земельної ділянки площею 12,0889 га в адмінмежах Рубаномостівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, яка має кадастровий номер 3523886800:02:000:9003, надана в користування на умовах оренди Сільськогосподарському підприємству "Берегиня". За таких умов відповідачем правомірно відмовлено у задоволенні заяви.

Суд не приймає до уваги підстави наведенні у відзиві, оскільки такі підстави не були наведенні у спірному наказі, отже не можуть досліджувати судом на предмет їх законності, оскільки у спірному наказі єдиною підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою зазначено про неможливість розпорядження даної земельної ділянкою через належність її до комунальної власності.

Відтак, суд дійшов висновку, що оскаржуваний наказ прийнятий відповідачем у порушення вимог Земельного Кодексу України не відповідає критеріям відповідності, наведеним у частині 2 статті 2 КАС України, а тому підлягає скасуванню, як протиправний.

Відповідно до пункту 23 частини 1 статті 4 КАС України похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

У позовній заяві позивач просить зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та зобов`язати прийняти законне та обґрунтоване рішення, яким надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою.

Враховуючи висновок суду про протиправність оскаржуваного наказу, суд дійшов висновку про задоволення позову позовної вимоги щодо зобов`язання повторно розглянути заяву позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою.

Стосовно вимоги щодо зобов`язання відповідача прийняти законне та обґрунтоване рішення, яким надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи наведене, вимога щодо зобов`язання відповідача прийняти законне та обґрунтоване рішення не підлягає задоволенню, оскільки такий обов`язок прямо встановлений у Конституції України, яка є найвищим законодавчим актом України.

Стосовно зобов`язання прийняти рішення, яким надати дозвіл на розробку проекту землеустрою, суд зазначає, що вона також не підлягає задоволенню через наступне.

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими необхідно розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

З огляду на наведене, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

У справі, що розглядається, повноваження щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи надання вмотивованої відмови у його наданні, регламентовано положеннями Земельного кодексу України.

Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). Згідно з законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями, тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Щодо ефективності обраного позивачем способу захисту суд зазначає, що суд має право визнати бездіяльність суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати вчинити певні дії. При цьому суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

В контексті обставин спору застосування такого способу захисту вимагає з`ясування судом, чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для одержання дозволу на розробку проекту землеустрою.

Правова оцінка спірного наказу стосувалася лише тих мотиву щодо перебування бажаної земельної ділянки у комунальній власності, при цьому, суд не досліджує, чи ці мотиви є вичерпними і чи дотримано позивачем усіх інших умови для надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. За таких обставин у суду відсутні підстави для зобов`язання відповідача прийняти конкретне рішення.

Станом на день розгляду справи суду не наведено жодних обставин, які б свідчили про те, що відповідач буде ухилятись від зобов`язання повторно розглянути заяву позивача.

Підсумовуючи наведене, суд вважає, що належним способом захисту, відновлення прав позивача за даних фактичних обставин, необхідно визнати саме зобов`язання відповідача повторно розглянути у місячний строку, відповідне клопотання (заяву) позивача про надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою від 12.11.2019 року. Вирішення питання по суті повинно відбутись з місячний строк, який визначений статтею 118 ЗК України.

Наведений висновок щодо способу захисту узгоджується з позицією Верховного Суду викладеної у постанові від 08 листопада 2019 року у справі №420/914/19 (адміністративне провадження №К/9901/22169/19).

Враховуючи висновок суду про протиправність оскаржуваного наказу та зобов`язання повторно розглянути заяву позивачки, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Щодо зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення, суд дійшов до таких висновків.

Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановленому законом.

Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом (частина 4 статті 372 КАС України).

Згідно з частинами 1, 8 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу.

З огляду на з`ясовані у даній справі обставини та визначений судом спосіб захисту прав позивача, суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю під час ухвалення судового рішення.

Частинами 1 та 3 статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. А при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З огляду на те, що позовні вимоги в задоволені яких відмовлено, є похідними від основної позовної вимоги, яка задоволена в повному обсязі, на користь позивачки підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 840,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 257 - 263, 295 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (вул. Академіка Корольова, 26, м. Кропивницький, 25006; ЄДРПОУ 39767636) про визнання протиправним й скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області №11-9419/14-19-СГ від 17.12.2019 щодо відмови в наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області повторно розглянути заяву (клопотання) ОСОБА_1 від 12 листопада 2019 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, в розмірі 2,0 гектари, за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером: 3523886800:02:000:9003, розташованої на території Рубаномостівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, яка перебуває у користуванні сільськогосподарського підприємства "Берегиня" у формі ТОВ.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 840 гривень 40 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (вул. Академіка Корольова, 26, м. Кропивницький, 25030; код ЄДРПОУ 39767636).

Копію рішення суду надіслати учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Г.П. Казанчук