Рішення № 88403686, 25.03.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2020 року м. Київ справа №320/6718/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Журавель В.О., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби України в Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги, визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних фінансових санкцій,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України в Київській області, правонаступником якого є Головне управління Державної податкової служби у Київській області (далі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 26 серпня 2018 р. № Ф-278572-50 зі сплати єдиного внеску в сумі 5071 грн. 80 коп.;

- визнати протиправним та скасувати рішення від 7 жовтня 2019 р. № 0179915005 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким визначено штраф у розмірі 1014 грн. 36 коп. та нарахування пеня у розмірі 6765 грн. 78 коп.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач є фізичною особою-підприємцем та є пенсіонером, яка отримує пенсію за віком, а отже, звільнена від сплати єдиного соціального внеску за себе. Зазначає, що 26 серпня 2018 р. відповідачем протиправно винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-278572-50 та рішення № 0179915005 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2019 р. відкрито спрощене провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання.

2 січня 2020 р. від представника Головного управління ДПС у Київській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позову не визнав, у його задоволенні просив відмовити. Зазначив, що позивачем самостійно подано по єдиному внеску звіт за 2014 рік, яким було нараховано суму 5071 грн. 80 коп. У зв`язку з наявністю в ІКПП позивача за кодом бюджетної класифікації 71040000 заборгованості зі сплати ЄСВ та відповідно до ст. 25 Закону № 2464-VI сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 26 серпня 2018 р. № Ф-278572-50. Стверджує, що сума боргу, зазначена у вимозі, була погашена позивачем, тому вимога від 26 серпня 2018 р. № Ф-278572-50 є відкликаною.

Зазначає, що посадовими особами відповідача на підставі ч. 10 та п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464-VI за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування було прийнято Рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № 0179915005 від 7 жовтня 2019 р. на загальну суму 7780 грн. 14 коп. Стверджує, що позивачем самостійно було сплачено штраф у розмірі 1014 грн. 36 коп., тому заборгованість по ЄСВ становить 6765 грн. 78 коп.

Крім того, представником Головного управління ДПС у Київській області у відзиві заявлено клопотання про заміну відповідача по справі на його процесуального правонаступника - Головне управління ДПС у Київській області. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2020 р. замінено відповідача у цій справі – Головне управління ДФС у Київській області на його правонаступника – Головне управління ДПС у Київській області. Цією ж ухвалою вирішено, що подальший розгляд справи буде здійснюватися в порядку письмового провадження.

3 січня 2020 р. від позивача до суду надійшла відповідь на відзив. Позивач зазначає, що відповідно до п. 60.3 ст. 60 ПК України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважається відкликаними з дня прийняття контролюючим органом рішення про скасування такого податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги. Проте, відповідач рішення про скасування вказаної у вимозі про сплату боргу (недоїмки) від 26 серпня 2018 р. № Ф-278572-50 суми боргу у розмірі 5071 грн. 80 коп., чи рішення про скасування самої вимоги не надав. Стверджує, що відповідач протиправно нарахував позивачу борг зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 5071 грн. 80 коп. та штраф у розмірі 1014 грн. 36 коп., пені у розмірі 6765 грн. 78 коп.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , є фізичною особою-підприємцем з 15 грудня 2003 р., що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серія В01 № 173217. Позивач також є пенсіонером та отримує пенсію за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 та довідкою Управління Пенсійного фонду України у Київській області від 26 листопада 2019 р. № 1706/102-04, згідно з якою позивачка з 1 червня 1992 р. отримує пенсію за віком.

Судом встановлено, що позивачем самостійно подано по єдиному внеску звіт за 2014 р., яким було нараховано суму 5 071 грн. 80 коп. Проте, як стверджує позивач у позові, нею помилково подано звіт щодо нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування фізичними особами-підприємцями, які обрали спрощену систему оподаткування за 2014 р.

26 серпня 2018 р. відповідачем винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування № Ф-278572-50 на загальну суму 5 071 грн. 80 коп. Цю вимогу про сплату боргу (недоїмки) направлено на адресу позивача, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

7 жовтня 2019 р. відповідачем прийнято рішення № 01799115005 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період з 10 лютого 2015 р. до 5 жовтня 2018 р. у розмірі 7780 грн. 14 коп., з яких штраф у розмірі 1014 грн. 36 коп. та штрафні санкції 6765 грн. 78 коп.

У зв`язку з цим 22 жовтня 2019 р. позивачем подано уточнюючий звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного податку за 2014 рік. з нульовим показником. Це рішення направлено на адресу позивача, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

24 жовтня 2019 р. позивачем подано до відповідача заяву № 23163/ФОП/10-36-50 щодо скасування звітності по єдиному соціальному внеску за 2014 рік.

15 листопада 2019 р. листом відповідача № 2438/10-36-50 позивача повідомлено, що у разі незгоди з винесеним рішенням, відповідно до частини 14 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» оскарження рішення платником єдиного внеску може бути здійснене до органу доходів і зборів вищого рівня протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання рішення. Додатково повідомили, що станом на 15 листопада 2019 р. заборгованість по ЄСВ складає 6765 грн. 78 коп.

Не погоджуючись з вимогою про сплату боргу та з рішенням про застосування штрафних санкцій, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 р. № 2755-VI (далі – ПК України) та Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 р. № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI).

Законом № 2464-VI визначено правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з вимогами п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI застрахована особа - це фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Суд звертає увагу, що статтею 4 Закону № 2464-VI визначено перелік осіб, які є платниками єдиного внеску.

Підпунктом 1 ч.2 ст. 6 Закону № 2464-VI визначено, що платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Приписами абз.3 ч.8 ст. 9 Закону № 2464-VI встановлено, що платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Відповідно до вимог абзацу 1 ч. 5 ст. 9 Закону № 2464-VI сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь).

Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку (ч.7 ст. 9 Закону № 2464-VI).

Згідно з вимогами п. 1 ч.9 статті 9 Закону № 2464-VI днем сплати єдиного внеску вважається: у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.

Частинами 11, 12 статті 9 Закону № 2464-VI передбачено, що у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Відповідно до вимог п. 6 ч.1 ст. 1 Закону № 2464-VI недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Приписами ч.4 ст. 25 Закону № 2464-VI визначено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

Відповідно до вимог п. 59.3 ст. 59 ПК України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов`язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Як убачається з п. 59.5 ст. 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Як вже зазначалось, згідно з поясненнями відповідача, позивачка перебувала на спрощеній системі оподаткування. Позивач також є пенсіонером та отримує пенсію за віком.

Судом встановлено, що позивачем самостійно подано по єдиному внеску звіт за 2014 р., яким було нараховано суму 5 071 грн. 80 коп. Проте, як стверджує позивач у позові, нею помилково подано звіт щодо нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування фізичними особами-підприємцями, які обрали спрощену систему оподаткування за 2014 р.

26 серпня 2018 р. відповідачем винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування № Ф-278572-50, на загальну суму 5 071 грн. 80 коп.

7 жовтня 2019 р. відповідачем прийнято рішення № 01799115005 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період з 10 лютого 2015 р. до 5 жовтня 2018 р. у розмірі 7780 грн. 14 коп., з яких штраф у розмірі 1014 грн. 36 коп. та штрафні санкції 6765 грн. 78 коп.

У зв`язку з цим, 22 жовтня 2019 р. позивачем подано уточнюючий звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного податку за 2014 рік. з нульовим показником. Це рішення направлено на адресу позивача, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

При вирішенні справи судом враховано таке. Право на пенсійне забезпечення, загальні умови призначення пенсії, порядок її нарахування та розміри визначаються, зокрема, Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 р. № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ) та Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 р. №1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV).

Як встановлено судом, позивач з 1 червня 1992 р. отримує пенсію за віком.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Закону № 1058-ІV (в редакції, яка діяла на дату виникнення спірних правовідносин) згідно з цим Законом за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно з ст. 10 Закону № 1058-ІV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Приписами п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VІ визначено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

У цій справі судом встановлено, що позивач є фізичною особою - підприємцем, яка перебуває на спрощеній системі оподаткування, і належить до кола осіб, які отримують пенсію за віком.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 4 вказаного Закону особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 5 червня 2018 р. у справі № 805/3787/14.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд бере до уваги, що відповідачем не доведено того, що позивач подавала заяву щодо її добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Факт помилкового подання позивачем вказаного вище звіту не є підтвердженням її добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Це означає, що позивач за встановлених судом обставин взагалі не є платником єдиного соціального внеску.

Крім того, суд бере до уваги, що у зв`язку зі змінами до Закону № 2464-VІ, внесеним Законом України від 3 жовтня 2017 р. "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", з 1 січня 2018 р. особи, які досягли віку, встановленого ст. 26 Закону № 1058-ІV, та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу (незалежно від виду пенсії) звільняються від сплати за себе єдиного внеску.

Суд зазначає, що відповідно до вимог ст. 298.1 ПК України визначений, порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування платниками єдиного податку першої - третьої груп здійснюється відповідно до підпунктів 298.1.1-298.1.4 цієї статті.

Згідно з вимогами п. 298.1.2 ПК України зареєстровані в установленому порядку фізичні особи - підприємці, які до закінчення місяця, в якому відбулася державна реєстрація, подали заяву щодо обрання спрощеної системи оподаткування та ставки єдиного податку, встановленої для першої або другої групи, вважаються платниками єдиного податку з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому відбулася державна реєстрація.

Наведене свідчить, що з 1 червня 1992 р. позивач звільнена від сплати за себе єдиного внеску.

Згідно з відзивом відповідача позивач мав заборгованість зі сплати ЄСВ та відповідно до ст. 25 Закону № 2464-VI сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 26 серпня 2018 р. № Ф-278572-50. Стверджує, що сума боргу зазначена у вимозі була погашена позивачем, то вимога від 26 серпня 2018 р. № Ф-278572-50 є відкликаною. Крім того, зазначає, що посадовими особами відповідача на підставі ч. 10 та п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464-VI за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування було прийнято Рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № 0179915005 від 7 жовтня 2019 р. на загальну суму 7780 грн. 14 коп. Стверджує, що позивачем самостійно було сплачено штраф у розмірі 1014 грн. 36 коп., тому заборгованість по ЄСВ становить 6765 грн. 78 коп.

Щодо твердження відповідача, що вимога є відкликаного, то суд звертає увагу на наступне. Згідно з пунктом 6 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається відкликаною, якщо: сума боргу (недоїмки) самостійно погашається платником; орган доходів і зборів скасовує або змінює раніше зазначену суму боргу (недоїмки) внаслідок її узгодження або оскарження; вимога органу доходів і зборів про сплату боргу (недоїмки) скасовується чи змінюється судом (господарським судом); борг (недоїмка) списується у випадках, передбачених статтею 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", в порядку, визначеному пунктами 911 цього розділу; є рішення суду про стягнення відповідних сум боргу (недоїмки), що зазначені у вимозі.

В абзаці 3 пункту 6 розділу VI Інструкції визначено, що вимога вважається відкликаною з дня прийняття органом доходів і зборів рішення про скасування або зміну раніше зазначеної суми боргу (недоїмки).

Суд зазначає, що обов`язковою підставою для відкликання вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, є відповідне рішення органу доходів і зборів про скасування зазначеної суми боргу (недоїмки).

Крім того, у випадках, визначених підпунктом 60.1.2 пункту 60,1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня прийняття контролюючим органом рішення про скасування такого податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги (пункту 60.3 статті 60 ПК України).

Суд зазначає, що аналогічні положення містяться в пункті 1 розділу VI Порядку направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30 червня 2017 р. № 610 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 24 липня 2017 . № 902/30770.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що рішення відповідача про відкликання вимоги відсутнє. Крім того, вказане рішення відповідачем не було додано і до відзиву на позовну заяву. Отже, з урахуванням вищезазначеного, суд констатує, що відповідачем не виконано вимог щодо відкликання вимоги (не прийнято рішення про відкликання такої вимоги), а тому вказана вимога не відкликана та є такою, що підлягає оскарженню.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ураховуючи викладене, суд визнає, що відповідачем протиправно було винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 26 серпня 2018 р. № Ф-278572-50 та рішення № 0179915005 від 7 жовтня 2019 р. про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, отже порушено права позивача та не дотримано вимог, передбачених частиною другою статті 2 КАС України.

Позивачем під час розгляду справи було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не було спростовано відповідачем.

Наведене свідчить, що винесені відповідачем податкові вимоги та рішення є протиправними. Право позивача порушено. Отже, позовні вимоги є обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до квитанції від 27 листопада 2019 р. № 106 позивачем сплачено судовий збір на суму 768 грн. 40 коп.

Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 768 грн. 40 коп. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - Головного управління ДПС у Київській області.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Київській області, правонаступником якого є Головне управління ДПС у Київській області, від 26 серпня 2018 р. № Ф-278572-50 в сумі 5071 (п`ять тисяч сімдесят одна) грн. 80 коп.

Визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, винесене Головним управлінням ДФС у Київській області, правонаступником якого є Головне управління ДПС у Київській області, № 0179915005 від 7 жовтня 2019 р. в сумі 7780 (сім тисяч сімсот вісімдесят) грн. 14 коп.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ - 43141377) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Повне найменування сторін:

Позивач – ОСОБА_1 , адреса: місце реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .

Відповідач - Головне управління Державної податкової служби України, адреса: вул. Народного Ополчення, 5а, м. Київ,03151, код ЄДРПОУ - 43141377.

Суддя Журавель В.О.

Дата складення рішення суду 25 березня 2020 року.