Рішення № 88403677, 25.03.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2020 року м. Київ справа №320/147/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Журавель В.О., розглянувши адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 7 квітня 2017 р. № 0013091303, №0013121303, № 0013081303.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що висновки перевірки, які зроблені в акті перевірки від 21 листопада 2016 р. про нарахування податку на доходи фізичних осіб в сумі 10751 грн. 65 коп. (штрафні санкції в сумі 2687 грн. 91 коп.), по акцизному податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів в сумі 4010 грн. 00 коп. (штрафні санкції в сумі 1002 грн. 50 коп.) та за платежем військового збору в сумі 1066 грн. 77 коп. (штрафні санкції в сумі 266 грн. 70 коп.) є необґрунтованими. А тому прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення від 7 квітня 2017 р. №0013091303, № 0013121303, № 0013081303 також є незаконними і підлягають скасуванню.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10 січня 2019 р. відкрито провадження в цій адміністративній справі за правилами загального позовного провадження та призначено судове засідання.

8 лютого 2019 р. від відповідачів надійшов до суду відзив на позовну заяву, в якому він позову не визнав, у його задоволенні просив відмовити у повному обсязі. Стверджує, що податкові повідомлення-рішення винесені за результатами перевірки та з дотриманням вимог законодавства.

15 лютого 2019 р. до суду від позивача надійшла відповідь на відзив. Зазначає, що контролюючим органом було безпідставно та неправомірно нараховано податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування та акцизний податок за 2015 р. відповідно до акту перевірки від 21 листопада 2016 р.

27 травня 2019 р. ухвалою Київського окружного адміністративного суду закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 21 серпня 2019 р.

21 серпня 2019 р. до суду від представників сторін надійшли клопотання про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

У зв`язку з поданими клопотаннями сторін про розгляд справи в порядку письмового провадження протокольною ухвалою суду від 21 серпня 2019 р. на підставі ч. 3 ст. 194 КАС України вирішено здійснювати судовий розгляд справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Позивач зареєстрований як юридична особа 17 серпня 2010 р. за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських організацій (ідентифікаційний код 2962902566).

Видами діяльності позивача є оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами (код КВЕД 46.71); роздрібна торгівля пальним (основний) (код КВЕД 47.30).

Судом встановлено, що ГУ ДФС у Київській області проведена документально планова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2013 р. по 31 грудня 2015 рр.

За результатами цієї перевірки складено Акт перевірки від 21 листопада 2016 р. № 965/13-03/2962902566/2018 «Про результати документальної планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб`єктами підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_1 за період з 1 січня 2013 р. по 31 грудня 2015 р.» (далі - Акт перевірки).

В Акті перевірки зазначено, що в порушення п. 177.1, п. 177.2, ст. 177 ПК перевіркою встановлено заниження суми валового доходу за період 2013-2015 рік на загальну суму 71677 грн. 73 коп., в т.ч. за 2013 рік – 559 грн. 73 коп., за 2015 рік – 71118 грн. 00 коп.

Так, згідно з поданими деклараціями з податку на додану вартість обсяг реалізації скрапленого газу за 2013 рік становить 701231 грн. 00 коп. Згідно з поданою декларацією про майновий стан і доходи валовий дохід підприємця за 2013 рік складає 694233 грн. 60 коп. Отже, розбіжність становить 6997 грн. 40 коп. Згідно з поясненням позивача, станом на 1 січня 2014 р. дебіторська заборгованість по покупцях - Районному відділу освіти Богуславської РДА – 6437 грн. 67 коп. (без ПДВ). Згідно з платіжним дорученням №2739 від 24 січня 2014 р. та платіжним дорученням №938454 від 17 лютого 2014 р. Районним відділом освіти Богуславської РДА було погашено цю заборгованість. Згідно з книгою обліку доходів і витрат суму в розмірі 6437 грн. 67 коп. (без ПДВ) позивачем включено до валового доходу у 2014 році.

Податковий орган зазначив, що до валового доходу за 2013 рік не включено надходження коштів на розрахунковий рахунок в розмірі 559 грн. 73 коп.

Згідно з поданою декларацією з податку на додану вартість обсяг реалізації скрапленого газу за 2015 рік становить 1266767 грн. 00 коп. Згідно з поданою декларацією про майновий стан і доходи валовий дохід підприємця за 2015 рік складає 1192305 грн. 60 коп. Згідно з наданим поясненням позивача щодо такої розбіжності сума акцизного податку у розмірі 71118 грн. 00 коп. не включена до валового доходу за 2015 рік.

Відповідно до висновків Акту перевірки контролюючим органом встановлено наступні порушення:

1) п. 177.2 п. 177.4 ст. 177 ПК України - позивачем занижено оподатковуваний дохід на загальну суму 71 677 грн. 73 коп., що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності, який підлягає сплаті до бюджету в сумі 10 751 грн. 65 коп. в тому числі за 2013 р. на суму 83 грн. 96 коп., за 2015 р. на суму 10 667 грн. 69 коп.;

2) абз. 2 п. 1 статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 р. № 2464-VI, в результаті чого занижено нарахування єдиного соціального внеску в сумі 24 872 грн. 18 коп., в тому числі за 2013 р. в сумі 194 грн. 23 коп. та за 2015 р. в сумі 24 677 грн. 96 коп.;

3) п.п. 213.1.9 п. 213.1 ст. 213, п.п. 214.1.4 п. 214.1 ст. 214 ПК України позивачем занижено суму акцизного податку, що підлягає сплаті в бюджет на загальну суму 4010 грн. 00 коп., в тому числі за грудень 2015 р. – 4010 грн. 00 коп.;

4) п. 16 прим. 1 підрозділ 10 розділу ХХ, п.п. 168.1.3 п. 168.1 ст. 168 ПК України - заниження військового збору на суму 1066 грн. 77 коп.;

5) п. 1, п. 2, п. 9, п. 11 ст. 3 Закону України «Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 6 липня 1995 р. № 265/96-ВР;

6) пункт 2.6 «Положення про порядок ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління НБУ від 15 грудня 2004 р. №637.

3 січня 2017 р. за результатами цієї перевірки контролюючим органом складено податкові повідомлення-рішення:

- податкове повідомлення-рішення від 3 січня 2017 р. № 0000051303/3, яким збільшено грошове зобов`язання на суму 10 751 грн. 65 коп. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 2 687 грн. 91 коп.;

- податкове повідомлення-рішення від 3 січня 2017 р. № 0000071303/5, яким збільшено грошове зобов`язання на суму 4010 грн. 00 коп. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 1002 грн. 50 коп.;

- податкове повідомлення-рішення від 3 січня 2017 р. № 0000061303/4, яким збільшено грошове зобов`язання на суму 1066 грн. 77 коп. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 266 грн. 70 коп.

17 лютого 2017 р. позивачем подано до контролюючого органу скаргу на податкові повідомлення рішення від 3 січня 2017 р. № 0000051303/3, № 0000071303/5 та № 0000061303/4.

21 березня 2017 р. рішенням відповідача за № 681/ФОП/10-36-10-01-04 про результати розгляду скарги позивача повідомлено, що відповідач скасовує податкові повідомлення-рішення від 3 січня 2017 р. № 0000051303/3, № 0000071303/5 та № 0000061303/4 Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області та зобов`язує Білоцерківську ОДПІ надати матеріали структурним підрозділам ГУ ДФС у Київській області для винесення нових податкових повідомлень-рішень відповідно до чинного законодавства.

7 квітня 2017 р. відповідачем прийнято нові податкові повідомлення-рішення:

- податкове повідомлення-рішення від 7 квітня 2017 р. № 0013091303, яким збільшено грошове зобов`язання на суму 10 751 грн. 65 коп. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 2 687 грн. 91 коп.;

- податкове повідомлення-рішення від 7 квітня 2017 р. № 001312103, яким збільшено грошове зобов`язання на суму 4010 грн. 00 коп. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 1002 грн. 50 коп.;

- податкове повідомлення-рішення від 7 квітня 2017 р. № 0013081303, яким збільшено грошове зобов`язання на суму 1066 грн. 77 коп. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 266 грн. 70 коп.

Не погоджуючись із спірними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд бере до уваги наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 року №2755-VI (далі – ПК України).

Згідно з вимогами пунктів 16.1.2., 16.1.3. статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів та подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборі.

Відповідно до вимог пункту 176.1. статті 176 ПК України платники податку зобов`язані вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов`язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку.

Форми такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику;

Відповідно до вимог пп. 213.1.9 п. 213.1 ст. 213 ПК України об`єктами оподаткування є операції з: реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, регулюється статтею 177 ПК України.

Відповідно до вимог абзацу 4 пункту 164.1 статті 164 ПК України базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.

Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, здійснюється відповідно до положень статті 177 ПК України.

Доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу (п.177.1 ст.177 ПК України).

Згідно з вимогами п. 177.2 ст. 177 ПК України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Відповідно до вимог пункту 177.10 статті 177 ПК, фізичні особи-підприємці зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Щодо заниженням позивачем доходу за 2015 рік в результаті не віднесення ним до валового доходу, сплаченого у вартості товарів, акцизного податку в сумі 71118 грн. 00 коп., суд зазначає наступне.

Згідно з вимогами підпункту 14.1.4 пункту 14.1 статті 14 ПК України акцизний податок - непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених цим Кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції).

Перелік витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності на загальній системі оподаткування, визначено пунктом 177.4 статті 177 ПК України. Однак, вказаний перелік не містить акцизного збору, включеного до вартості товару та сплаченого під час його придбання.

Проте, податок на додану вартість як і акцизний податок на споживання окремих видів товарів, є також непрямим податком, який нараховується та сплачується відповідно до норм ПК (пп.14.1.178 ПК України).

Відповідно до вимог пункту 177.3 статті 177 ПК України для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).

Отже, з наведених норм вбачається, що податок на додану вартість та акцизний податок мають однакову правову природу, а саме: обидва цих податки є непрямими. Однак, норма пункту 177.3 статті 177 ПК України не робить виключення для фізичних осіб-підприємців щодо не включення акцизного податку до доходу.

Разом з тим, нормами чинного податкового законодавством передбачено основоположні принципи функціонування податкової системи країни, зокрема такі як єдиний підхід до встановлення податків і зборів (пп.4.1.11 п.4.1 ст.4 ПК України), нейтральність оподаткування (пп.4.1.8 п.4.1 ст.4 ПК України), відповідно до якого установлення податків та зборів повинно відбуватись у спосіб, який не впливає на збільшення або зменшення конкурентоздатності платника податків.

Крім того, відповідно до пункту 6.1 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 р. №290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 р. за №860/4153, сума податку на додану вартість, акцизів, інших податків і обов`язкових платежів, що підлягають перерахуванню до бюджету й позабюджетних фондів, не визнається доходами.

Так, сума акцизного податку не є та не може визнаватися доходом фізичної особи-підприємця на загальній системі оподаткування, оскільки така сума не збільшує економічних вигід для підприємця, а отже, не відповідає основному критерію поняття "дохід"; вимога щодо включення акцизного податку до доходу фізичної особи-підприємця прямо суперечить таким принципам податкового законодавства як єдиний підхід до встановлення податків та зборів та нейтральність оподаткування.

Аналогічна правова позиція зазначена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 30 березня 2017 р. по справі №К/800/29340/16.

При цьому, суд звертає увагу на подальше вдосконалення законодавцем правового регулювання питання щодо оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, шляхом доповнення пункту 177.3 статті 177 ПК України підпунктом 177.3.1, згідно з Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" від 21 грудня 2016 р. №1797-VIII, яким визначено, що не включаються до доходу фізичної особи-підприємця суми акцизного податку з реалізованих суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Таким чином, висновки податкового органу про порушення позивачем вимог пункту 177.1, пункту 177.2 статті 177 ПК, та як наслідок, встановлене порушення пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VI, що призвело до нарахування податків позивачу за 2015 рік, є помилковими.

Ураховуючи зазначене, суд дійшов висновку про безпідставність донарахування відповідачем сум податків та відповідних штрафних санкцій позивачу на не відображену нею суму акцизного податку у складі валового доходу за 2015 рік. За таких обставин винесене податкове повідомлення-рішення з акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів в сумі 4010 грн. 00 коп. (штрафні санкції в сумі 1002 грн. 50 коп.) є протиправним і підлягає скасуванню.

Оскільки нарахування податку на доходи фізичних осіб в сумі 10751 грн. 65 коп. (штрафні санкції в сумі 2687 грн. 91 коп.) та за платежем військового збору в сумі 1066 грн. 77 коп. (штрафні санкції в сумі 266 грн. 70 коп.) безпосередньо пов`язано з визначенням податковим органом акцизного податку та загального розміру валового доходу, що, як зазначено вище, є помилковим, то за таких обставин винесені податкові повідомлення-рішення з податку на доходи фізичних осіб та за платежем військового збору також є протиправними і підлягають скасуванню.

Судом також встановлено, що постановою Київського окружного адміністративного суду від 3 листопада 2017 р. у справі № 810/3300/17 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними вимоги про сплату боргу та рішення про застосування штрафних санкцій зроблено аналогічний висновок. Це рішення суду набрало законної сили 4 червня 2018 р.

У вказаній постанові судом зазначено, що «сума акцизного податку не є та не може визнаватися доходом фізичної особи-підприємця на загальній системі оподаткування, оскільки така сума не збільшує економічних вигід для підприємця, а отже, не відповідає основному критерію поняття "дохід"; вимога щодо включення акцизного податку до доходу фізичної особи-підприємця прямо суперечить таким принципам податкового законодавства як єдиний підхід до встановлення податків та зборів та нейтральність оподаткування.

…Ураховуючи зазначене, суд дійшов висновку про безпідставність нарахування відповідачем ФОП ОСОБА_1 недоїмки зі сплати єдиного внеску та відповідних штрафних санкції, на не відображену нею суму акцизного податку у своєму валовому доході за 2015 рік.

Таким чином, в ході розгляду справи не знайшли свого підтвердження висновки податкового органу про порушення позивачем вимог пункту 177.1, пункту 177.2 статті 177 ПК, та як наслідок, встановлене порушення пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI, що призвело до нарахування відповідачем єдиного соціального внеску Підприємцю за 2015 рік в розмірі 24677 грн. 95 коп.

Натомість, висновки податкового органу щодо заниженням Підприємцем доходу за 2013 рік, в результаті не включення ним до валового доходу надходження коштів на розрахунковий рахунок в сумі 559 грн. 73 коп., матеріалами справи не спростовані.

Відповідно до абзацу першого частини одинадцятої статті 8 Закону №2464-VI, єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Таким чином, висновок податкового органу про порушення позивачем вимог пункту 177.1, пункту 177.2 статті 177 ПК, та як наслідок, встановлено порушення пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VI, що призвело до нарахування відповідачем єдиного соціального внеску Підприємцю за 2013 рік в розмірі 194 грн. 23 коп. є обґрунтованим.

Згідно з пунктом 3 частини одинадцятої статті 25 Закону №2464-VI, орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

У зв`язку з чим, штрафна санкція за донарахування контролюючим органом єдиного соціального внеску Підприємцю за 2013 рік складає 19 грн. 42 коп. (194 грн. 23 коп. х 10%).

Ураховуючи зазначене, суд вважає, що позов слід задовольнити, а саме: визнати протиправними та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0002601303 в частині недоїмки щодо сплати єдиного внеску в розмірі 24677 грн. 95 коп. та рішення Головного управління ДФС у Київській області №0002611303 в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 2477 грн. 51 коп..».

Суд бере до уваги, що згідно з приписами частин 4 і 5 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Суд звертає увагу, що у вказаній справі № 810/3300/17 мали місце аналогічні обставини, які склалися між тими ж сторонами, але за інший податковий період, проте відповідачем у цій адміністративній справі їх у загальному порядку не спростовано.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Позивачем під час розгляду справи було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не було спростовано відповідачем.

Наведене свідчить, що винесені відповідачем податкові повідомлення-рішення від 7 квітня 2017 р. № 0013091303, №0013121303, № 0013081303 були протиправними. Право позивача порушено. Отже, позовні вимоги є обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо клопотання позивача про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до квитанції від 4 січня 2019 р. № 0.0.1230253192.1 на суму 768 грн. 40 коп. Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 768 грн. 40 коп. підлягають стягненню на його за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 7 квітня 2017 р. № 0013091303, №0013121303, № 0013081303.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області (код ЄДРПОУ - 39393260) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП – НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Повне найменування сторін:

Позивач – Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .

Відповідач – Головне управління ДФС у Київській області, адреса: вул. Народного Ополчення, 5-А, м. Київ, 03151, код ЄДРПОУ - 39393260.

Суддя Журавель В.О.

Дата складення рішення суду 25 березня 2020 р.