Рішення № 88403528, 24.03.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24 березня 2020 року Справа № 280/369/20 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

до Оріхівського районного сектору Управління державної міграційної служби в Запорізькій області (вул. Шевченка, буд. 12, м. Оріхів, Запорізька область, 70500, код ЄДРПОУ 37834773)

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Оріхівського районного сектору Управління державної міграційної служби в Запорізькій області (далі - відповідач), в якому з урахуванням уточнення (вх. №6769 від 13.02.2020) позивач просить суд:

визнати дії відповідача щодо відмови у видачі паспорту громадянина України замість втраченого незаконними;

зобов`язати відповідача видати позивачу паспорт громадянина України замість втраченого.

На обґрунтування позовних вимог в адміністративному позові (уточненому) вказує, що в грудні 2014 року загубив свій паспорт громадянина України і 10 грудня 2014 року звернувся до відповідача з приводу втрати паспорту, заява була зареєстрована і згодом була заведена справа про втрату паспорта. Зазначає, що 22 жовтня 2019 року звернувся до відповідача з письмовим запитом про те, коли можна отримати паспорт громадянина України замість втраченого, на що отримав відповідь, що після всіх проведених відповідних перевірок було направлено лист про відмову в оформленні паспорта громадянина України у зв`язку з його втратою, так як згідно з відповіддю Нікопольського МВ УМВС України в Дніпропетровській області паспорт, який позивач зазначив як втрачений у книзі обліку надходжень і витрачання бланків паспорта громадянина України, оформлено на іншу особу. Вважає таке твердження не відповідає дійсності, оскільки національний паспорт не був визнаний недійсним або незаконно виданим, невидача нового паспорту у відповідності з вимогами діючого законодавства замість втраченого є незаконною. Той факт, що позивач по справі є належним громадянином України, на думку позивача, ніким не спростований, в актовому записі дитини, позивач також записаний як громадянин України. Крім того, наголошує, що ще до отримання паспорту громадянина України ним в порядку встановленому законодавством 05 травня 2001 року було отримане посвідчення водія, а потім 02 вересня 2011 року обміняне на нові посвідчення водія. Враховуючи вищевикладене, просить задовольнити позовні вимоги повністю.

Ухвалою судді від 14 лютого 2020 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження, а справу призначено до розгляду на 12 березня 2020 року без виклику сторін.

Відповідач позов не визнав, 11 березня 2020 року надіслав до суду відзив (вх. №11501), у якому із посиланням на приписи Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», Порядку оформлення і видачі паспортів громадянина України, затвердженого наказом МВС України №320 від 13.04.2012, Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №302, вказує, що 10 грудня 2016 року до відповідача звернувся ОСОБА_1 з питання втрати паспорта серії НОМЕР_3 , виданого Нікопольським МВ УМВС України в Дніпропетровській області 20 березня 2004 року, яка зареєстрована в журналі реєстрації заяв про втрату або викрадення паспорта та заведена справа про втрату паспорта №2334/226 на ім`я ОСОБА_1 . Пояснює, що після проведення всіх відповідних перевірок згідно з Порядком встановлено, що Нікопольським МВ УМВС України в Дніпропетровській області бланк паспорта, який заявник зазначив як втрачений, видавався на ім`я громадянина ОСОБА_2 , тобто підтвердити дані особи, її фотозображення з даними і фотокарткою, вклеєною до заяви про видачу попереднього паспорта було неможливо, а тому позивачу відмовлено у оформленні паспорта громадянина України у зв`язку з його втратою. Також наголошує, що прийняття рішення щодо зобов`язання відповідача оформити паспорт громадянина України суд може втрутитись в дискреційні повноваження органу. Зобов`язання оформити та видати паспорт громадянина України, без передбачених на те законом підстав, тим більше особі, яка вірогідно не набула громадянства України, інформація про яку не підтверджена, може призвести до дестабілізації діяльності територіального органу, що є загрозою національній безпеці країни, верховенству права та правопорядку. З огляду на вищевикладене, просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Оріхівського районного сектору Управління державної міграційної служби в Запорізькій області із заявою у якій зазначав, що 20 березня 2004 року йому було видано паспорт громадянина України серії НОМЕР_4 Нікопольським МВ УМВС України в Дніпропетровській області, при цьому, на момент видачі паспорта його належність до громадянства України у жодного державного органу сумнівів не викликала. Вказував, що при досягненні 45-річного віку, відповідачем було 12 січня 2010 року вклеєно фотокартку. Крім того, у відповідності до отриманого паспорту громадянина України, за підтвердження про його видачу - картка форма 1, позивачу 23 червня 2014 року було видано закордонний паспорт НОМЕР_5 . Посилаючись на ту обставину, що восени 2016 року він загубив свій паспорт громадянина України, за наслідком чого звернувся до Оріхівського районного сектору Управління ДМС в Запорізькій області з приводу втрати паспорту, просив повідомити про те, коли можна отримати паспорт громадянина України замість втраченого.

Так, листом від 12.11.2019 №2334-3100/2334.1-19 відповідачем повідомлено, що 10.12.2014 позивач звертався до Оріхівського РС УДМС в Запорізькій області з питання оформлення йому паспорта громадянина України у зв`язку з його втратою. Пояснене, що після всіх проведених відповідних перевірок, 10.02.2015 позивачу було направлено лист про відмову в оформленні йому паспорта громадянина України у зв`язку з його втратою, так як згідно з відповіддю Нікопольського МВ УМВС України в Дніпропетровській області паспорт, який позивач заявив як втрачений у книзі обліку надходжень і витрачання бланків паспорта громадянина України, оформлено на іншу особу.

Не погоджуючись з діями відповідача щодо відмови у видачі паспорту громадянина України замість втраченого, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи, регулюються Законом України від 20.11.2012 №5492-VI «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» (далі - Закон №5492-VI).

Частиною 1 статті 21 Закону України №5492-VI встановлено, що паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, що також кореспондується з нормами Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України №2503-XII від 26.06.1992 (далі - Положення).

Відповідно до частин 2, 5 статті 21 Закону №5492-VI кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов`язаний отримати паспорт громадянина України. Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оформлення паспорта громадянина України здійснюється розпорядником Реєстру. Прийняття заяв-анкет для внесення інформації до Реєстру, видача паспорта громадянина України здійснюються розпорядником Реєстру або уповноваженими суб`єктами, передбаченими пунктом 4 частини 1 статті 2 цього Закону.

Пунктом 3 Положення визначено, що бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Порядок оформлення, видача, обмін, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення документів визначений приписами статті 16 Закону №5492-VI.

Частиною 2 вказаної статті встановлено, що про втрату або викрадення документа на території України заявник (батьки особи, яка не досягла шістнадцятирічного віку, або інші її законні представники, представники закладів, які виконують функції опікунів чи піклувальників над особою) зобов`язаний у порядку і строки, визначені законодавством, повідомити уповноваженому суб`єкту, який здійснив видачу документа, та органам Національної поліції, якщо інше не передбачено цим Законом. Про втрату або викрадення документа, що дає право особі на виїзд з України та в`їзд в Україну, за кордоном заявник зобов`язаний повідомити компетентним органам іноземної держави та ЗДУ за місцем перебування, яка протягом доби інформує уповноваженого суб`єкта, який видав документ, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері захисту державного кордону України, Національне центральне бюро Інтерполу в Україні із зазначенням внесеної до документа інформації.

У відповідності до приписів частин 7, 9 статті 16 Закону №5492-VI уповноважений суб`єкт, якщо інше не передбачено цим Законом, має право відмовити заявникові у видачі документа виключно у разі, якщо:

1) за видачею документа звернувся заявник, який не досяг шістнадцятирічного віку, або представник особи, який не має документально підтверджених повноважень на отримання документа;

2) заявник вже отримав документ такого типу, який є дійсним на день звернення (крім випадків, зазначених у частині сьомій цієї статті);

3) заявник не подав усіх визначених законодавством документів, необхідних для оформлення і видачі документа;

4) дані, отримані з бази даних розпорядника Реєстру, не підтверджують інформацію, надану заявником.

У рішенні про відмову у видачі документа, яке доводиться до відома заявника у порядку і строки, встановлені законодавством, мають зазначатися підстави для відмови. Особа має право звернутися до уповноваженого суб`єкта з повторною заявою у разі зміни або усунення обставин, через які їй було відмовлено у видачі документа.

Рішення про відмову у видачі документа може бути оскаржено особою в адміністративному порядку або до суду.

Замість втраченого або викраденого документа уповноважений суб`єкт, якщо інше не передбачено цим Законом, після встановлення факту видачі раніше такого документа особі, яка заявила про його втрату або викрадення, оформляє та видає новий документ.

Також порядок видачі, обміну паспорта і користування ним регулюється розділом ІІ Положення. Так, зокрема, пунктом 13 Положення передбачено, що для одержання паспорта громадянин подає:

- заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України;

- свідоцтво про народження;

- дві фотокартки розміром 35 х 45 мм;

- у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України.

Станом на день виникнення спірних правовідносин (день подання заяви) оформлення та видача паспорта регулюється Порядком оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №302 від 25.03.2015 (далі - Порядок №302).

Згідно з підпунктом 1 пункту 7 Порядку №302 оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта здійснюються особі, яка досягла 14-річного віку, - на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто.

В силу пункту 9 Порядку №302 за оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта справляється адміністративний збір у порядку та розмірах, установлених законодавством. Адміністративний збір справляється у разі оформлення замість втраченого або викраденого, обміну паспорта зразка 1994 року.

Документи для оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обміну паспорта подаються до центрів надання адміністративних послуг, державного підприємства, що належить до сфери управління ДМС, і його відокремлених підрозділів (далі - уповноважені суб`єкти), територіальних органів та територіальних підрозділів ДМС. До територіального органу ДМС документи подаються лише в разі оформлення замість втраченого або викраденого, обміну паспорта, який було оформлено із застосуванням засобів Реєстру (пункт 19 Порядку №302).

Пунктом 46 Порядку №302 визначений перелік документів, які необхідно подати заявнику для оформлення паспорта.

Відповідно до пунктів 48, 49, 50 Порядку №302 48. Працівник територіального органу / територіального підрозділу ДМС, на якого згідно з його службовими обов`язками покладаються функції з оформлення паспорта, вчиняє дії, передбачені пунктами 24 - 29, 32 і 33 цього Порядку, і приймає до розгляду заяву-анкету та додані до неї документи. Після прийняття до розгляду заяви-анкети та доданих до неї документів працівник територіального органу / територіального підрозділу ДМС здійснює заходи з ідентифікації особи, на ім`я якої оформляється паспорт. Ідентифікація особи здійснюється на підставі даних, отриманих з баз даних Реєстру.

Таким чином, передумовою оформлення та видачі паспорта громадянина України замість втраченого є звернення особи до уповноваженого органу з відповідною заявою, встановленого зразка, з долученням визначеного переліку документів.

В ході розгляду справи встановлено, що ОСОБА_1 звертався із заявою до Оріхівського районного сектору Управління державної міграційної служби в Запорізькій області, в якій просив повідомити про те, коли можна отримати паспорт громадянина України замість втраченого.

Отже, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, позивач із заявою встановленого зразка до уповноваженого органу не звертався, а лише подав заяву у порядку Закону України «Про звернення громадян» довільної форми. Окрім того, до вказаної заяви передбаченого законом переліку документів не долучили, доказів протилежного суду не надано.

Тому, за результатами розгляду зазначеного звернення відповідачем була надана відповідь у порядку та строки, що встановлені Законом України «Про звернення громадян» із наданням інформації про розгляд заяви позивача від 10.12.2014 з питання оформлення йому паспорта громадянина України у зв`язку з його втратою.

Таким чином, суд вважає, що лист відповідача від 12.11.2019 №2334-3100/2334.1-19 про надання інформації не може розцінюватися як відмова відповідача в оформленні та видачі позивачу паспорта громадянина України замість втраченого, оскільки позивачем не використано право на звернення до територіального підрозділу міграційної служби із заявою-анкетою про надання адміністративної послуги та необхідними документами.

З огляду на викладене, суд не вбачає протиправності у діях відповідача щодо відмови ОСОБА_1 у видачі паспорту громадянина України замість втраченого, оскільки позивачем не було дотримано встановленої законодавством процедури. Суд зауважує, що уповноважений орган позбавлений можливості видати паспорт особі за відсутності його заяви та визначеного переліку документів.

Захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення, що має існувати на момент звернення до суду, передувати йому та підтверджуватися належними доказами. Порушення прав, свобод чи інтересів особи це фактичний наслідок протиправного рішення, дії чи бездіяльності відповідного органу щодо неї. Моментом порушення є момент прийняття рішення, вчинення дій чи бездіяльності, які породжують або можуть породити в майбутньому негативні наслідки.

Чинним законодавством повноваження щодо видачі паспорта громадянина України надано уповноваженим органам, визначеним у статті 2 Закону №5492-VI. Вирішення цього питання належить до виключної компетенції такого органу та приймається за результатами розгляду поданих заявником документів.

Тому суд вважає, що оскільки право позивача на видачу паспорта замість втраченого відповідачем на даний час не порушене, позовні вимоги щодо зобов`язання відповідача видати позивачу паспорт громадянина України замість втраченого є передчасними та задоволенню не підлягають.

При цьому, суд не надає правової оцінки доводам сторін щодо листування між ними у 2014-2016 роках з приводу видачі паспорту громадянина України замість втраченого, оскільки у позовній заяві позивачем не ставиться питання протиправності дій (рішення, бездіяльності) щодо розгляду його заяви від 10.12.2014 про видачу паспорту замість втраченого. Крім того, жодних доказів з цього питання учасниками справи суду не надано та до матеріалів справи не долучено.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

За приписами ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, діяв у межах повноважень, наданих йому законодавством та довів правомірність вчинених дій, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

В зв`язку з відмовою в адміністративному позові, відповідно до вимог статті 139 КАС України, питання щодо судових витрат судом не вирішувалось.

Керуючись ст. ст. 9, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Оріхівського районного сектору Управління державної міграційної служби в Запорізькій області (вул. Шевченка, буд. 12, м. Оріхів, Запорізька область, 70500, код ЄДРПОУ 37834773) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень КАС України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 24.03.2020.

Суддя А.В. Сіпака