Рішення № 88403516, 24.03.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2020 року Справа № 280/411/20 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

15 січня 2020 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі-позивач) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 22.05.2019 №0020352-5607-0811.

Ухвалою суду від 20.01.2020 вищевказану позовну заяву залишено без руху. У встановлений судом строк позивачем подано документи на виконання вимог ухвали суду.

Ухвалою суду від 31.01.2020 відкрито спрощене позовне провадження, розгляд справи призначено без виклику сторін.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що відповідачем, відносно позивача, протиправно прийнято спірне податкове повідомлення - рішення, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості». Позивач зазначає, що нежитлове нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1, площею 177,2 кв.м., використовується фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 для здійснення сільськогосподарської діяльності, а саме для сільськогосподарського товаро виробництва під склади та зерносховище для виробництва продукції рослинництва. Крім того, позивач вказував на те, що зазначене приміщення використовується ФГ «Сонечко», керівником якого є ОСОБА_1 , під склади та зерносховища для виробництва продукції рослинництва. Отже, на думку позивача, зазначений об`єкт не є об`єктом оподаткування, відповідно до положень пп.266.2.2 «ж» п.266.2 ст.266 ПК України. Крім того, позивач вказував і на неправомірність застосування контролюючим органом ставки податку у 1,29 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, оскільки на думку позивача повинна бути застосована ставка у розмірі 0,43 відсотки розміру мінімальної заробітної плати. Просить задовольнити позовні вимоги.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень послався на те, що згідно даних Реєстру платників податків на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, наявних в ІТС «Податковий блок» та даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у власності ОСОБА_1 , як фізичної особи, перебуває нежитлове приміщення загальною площею 177,2 кв.м (частка володіння 7/10), яке розташовано за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначає, що на підставі рішення Семенівської сільської ради ставка податку на даний вид нерухомого майна складає 1,29% мінімальної заробітної плати за 1 квадратний метр. Відповідач вважає, що ним правомірно визначено позивачу суму податкового зобов`язання за 2018 рік (11 місяців) в розмірі 5469,80 грн. При цьому, відповідач вказував на безпідставність посилань позивача на положення пп.266.2.2 «ж» п.266.2 ст.266 ПК України, оскільки матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження того, що зазначена будівля належить до будівель сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства. Також, відповідач вказував на те, що основним видом діяльності ФОП ОСОБА_1 є надання інших допоміжних комерційних послуг (КВЕД 82.99), а не здійснення сільськогосподарської діяльності. У зв`язку із наведеним у відзиві, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, всебічно та повно встановивши обставини справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, встановив наступне.

Судом встановлено, що з 26.02.2018 ОСОБА_1 на праві приватної власності належить нежитлове приміщення загальною площею 177,2 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

22 травня 2019 року ГУ ДФС у Запорізькій області прийнято податкове повідомлення - рішення №0020352-5607-0811, яким ОСОБА_1 визначено грошове зобов`язання за платежем «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» за 2018 рік в розмірі 5460,80 грн.

Не погодившись з вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 265 Податкового кодексу України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.

Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України встановлено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

При цьому, об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України), а базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України, база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Судом встановлено, що відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 є власником об`єкта, щодо якого визначено податкове зобов`язання, а саме: Загальна площа (кв.м): 177.2, Опис: Нежитлове приміщення загальною площею 177,2 кв.м позначено у плані літ.Б-1, убиральня літ.У.

Згідно підпункту 266.3.3 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України, база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об`єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об`єкт.

Підпунктом «ж» 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, визначено перелік об`єктів нерухомості, які не є об`єктом оподаткування, до яких віднесено будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

В силу вимог підпункту 14.1.1291 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України об`єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють, зокрема будівлі промислові та склади.

Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17 серпня 2000 року №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Відповідно до названого Державного класифікатора будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності (будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо) віднесено до підрозділу «Будівлі нежитлові» (група 127 «Будівлі нежитлові інші» клас 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства»).

До будівель, споруд сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства», що включає підкласи: 1271.1 «Будівлі для тваринництва»; 1271.2 «Будівлі для птахівництва»; 1271.3 «Будівлі для зберігання зерна»; 1271.4 «Будівлі силосні та сінажні»; 1271.5 «Будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства»; 1271.6 «Будівлі тепличного господарства»; 1271.7 «Будівлі рибного господарства»; 1271.8 «Будівлі підприємств лісівництва та звірівництва»; 1271.9 «Будівлі сільськогосподарського призначення інші».

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Згідно з ДК 018-2000» до групи (код 127) «Будівлі нежитлові» належить клас (код 1271) «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства», який включає будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо.

Отже, на підставі вищевикладеного, правовою підставою для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відповідно до підпункту «ж» 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, є правовий статус будівлі, а саме віднесення такої будівлі до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 20.02.2020 по справі №820/3706/17, яка враховується судом під час прийняття рішення у даній справі.

Разом з тим, матеріали адміністративної справи не містять жодних доказів на підтвердження того, що об`єкт нежитлової нерухомості за адресою: Запорізька область, Мелітопольський район, с.Семенівка, вул.Першотравнева, буд.52б, відноситься до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000.

Посилання позивача на те, що він має відкритий код КВЕД 01.11 - вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки не встановлює приналежність об`єкта нерухомості до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000.

Також, суд відхиляє посилання позивача на ФГ «Сонечко», керівником якого він є, оскільки відповідно до відомостей з Державного реєстру прав власності на рухоме майно, власником об`єкта нежитлової нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 , є фізична особа ОСОБА_1 , а не ФГ «Сонечко».

Отже, суд дійшов висновку, що об`єкт нежитлової нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 , є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, а підпункт «ж» 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України до спірних правовідносин не застосовується.

Разом з тим, суд не може погодитись з розміром визначеного ОСОБА_1 грошового зобов`язання з податку на нерухоме майна відмінне від земельної ділянки, з огляду на таке.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначив, що розмір грошового зобов`язання позивачу визначено за такою формулою: Загальна площа м.кв. - 177,2; Частка володіння - 7/10; Ставка податку - 48,0267 грн.; Податковий період - 2018 рік (11 місяців).

За зазначеною формулою розмір визначеного зобов`язання склав 5460,80 грн.

Так, відповідно до пп.266.5.1 п.266.5 ст.266 ПК України, ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Судом встановлено, що рішенням Семенівської сільської ради від 21.01.2016 №04 затверджено Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для об`єктів житлової нерухомості та для об`єктів нежитлової нерухомості.

Так, відповідно до підпункту 6.2 пункту 6 Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для об`єктів житлової нерухомості та для об`єктів нежитлової нерухомості, з урахуванням змін внесених рішенням Семенівської сільської ради від 02.02.2017 №01, визначено, що ставка податку для об`єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб (за винятком об`єктів, зазначених у пункті 5.2), встановлюється:

1) у розмірі 0,43 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування»;

2) у розмірі 1,29 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр для об`єктів нежитлової нерухомості, власники яких не зареєстровані на території Семенівської сільської ради.

3) у розмірі 1,29 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр для об`єктів нежитлової нерухомості, власники яких не використовують вищезазначені об`єкти у своїй господарській діяльності на території Семенівської сільської ради.

Отже, сільською радою визначено ставку податку для об`єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб у розмірі 0,43 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

А для об`єктів нежитлової нерухомості, власники яких не зареєстровані на території Семенівської сільської ради та/або для об`єктів нежитлової нерухомості, власники яких не використовують вищезазначені об`єкти у своїй господарській діяльності на території Семенівської сільської ради, встановлено ставку у розмірі 1,29 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр.

Суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Так, податковим органом суду не надано жодних доказів, які б підтвердили правомірність застосування до позивача, як власника об`єкта нежитлової нерухомості ставки у розмірі 1,29 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, зокрема не надано доказів того, що позивач не зареєстрований на території Семенівської сільської ради, не використовує об`єкт оподаткування у своїй господарській діяльності на території Семенівської сільської ради, тощо.

Навпаки матеріали адміністративної справи мітять документальне підтвердження того, що позивач протягом спірного податкового періоду був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

В свою чергу, відповідно до інформації розміщеної на офіційному веб-порталі Семенівської сільської ради, до складу зазначеної ради входять села Семенівка, Обільне, Тамбовка, Рівне.

Отже, суд дійшов висновку, що під час визначення позивачу податкового зобов`язання контролюючий орган зобов`язаний був застосувати ставку податку у розмірі 0,43 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» станом на 1 січня 2018 року розмір мінімальної заробітної плати становив 3723,00 грн., а відтак ставка податку складає - 16,0089 грн. за 1 кв.м.

А відповідно розмір податкового зобов`язання ОСОБА_1 становить 1820,27 грн., яка обрахована судом наступним чином:

177,2 кв.м х 16,0089 грн. = 2836,77708;

(2836,77708/12 місяців у році) х 11 місяців перебування об`єкта у власності = 2600,37899;

(2600,37899/100) х 70 частка власності позивача = 1820,27 грн.

За таких обставин, спірне податкове повідомлення - рішення підлягає частковому скасуванню, а саме в частині визначення зобов`язання в розмірі 3640,53 грн., в іншій частині податкове повідомлення - рішення є правомірним та таким, що скасуванню не підлягає.

Відповідно до ч.1 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За результатами розгляду адміністративної справи суд дійшов висновку, що під час прийняття спірного рішення відповідач частково діяв необґрунтовано та без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, що зумовлює висновок суду про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Відповідно до ч.3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Запорізького області від 22.05.2019 №0020352-5607-0811 в частині визначення ОСОБА_1 податкового зобов`язання в розмірі 3640,53 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 560,53 грн. (п`ятсот шістдесят гривень 53 копійки) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В. Новікова