Рішення № 88403364, 25.03.2020, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2020 року м. Житомир справа № 240/1038/20

категорія 106030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Нагірняк М.Ф.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А2167 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання нарахувати та виплатити грошову компенсацію та середній заробіток за час затримки розрахунку,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Військової частини А2167 про визнання:

- протиправною бездіяльність щодо невиплати грошової компенсації за невикористані 25 днів щорічної відпустки за 2014рік, 35 днів щорічної відпустки за 2015рік та 25 днів щорічної відпустки за 2016рік;

- зобов`язання нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані 25 днів щорічної відпустки за 2014рік, 35 днів щорічної відпустки за 2015рік та 25 днів щорічної відпустки за 2016рік;

- зобов`язання нарахувати та виплатити середній заробіток за весь час затримки по виплаті грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки з 15.05.2019року по день фактичного розрахунку.

Позивач зазначає, що проходив військову службу в Збройних силах України, а з 15.05.2019року звільнений з військової служби. При звільненні Позивач з`ясував, що йому не була виплачена грошова компенсація за невикористані 25 днів щорічної відпустки за 2014рік, 35 днів щорічної відпустки за 2015рік та 25 днів щорічної відпустки за 2016рік. З цього приводу в жовтні 2019року звернувся до Відповідача щодо нарахування та виплати такої грошової компенсації, але відповіді та компенсації не отримав.

Більш того, Позивач вважає, що має право на стягнення середнього заробітку за весь час затримки по виплаті грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки по день фактичного розрахунку.

Ухвалою суду від 13.02.2020року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Представник Відповідача, Військової частини А2167, направив до суду відзив на позов, в якому проти позову заперечив і зазначив, що Позивачу на день звільнення був проведений повний розрахунок його грошового забезпечення. На думку Відповідача, Позивач безпідставно до спірних правовідносин застосовує правові норми Кодексу законів про працю України, так як між сторонами не було трудових відносин.

Ухвалою суду від 25.03.2020року позовну заяву в частині стягнення середнього заробітку за весь час затримки по виплаті грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки по день фактичного розрахунку залишено без розгляду.

Розглянувши в порядку письмового провадження подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

Спірні відносини щодо правового статусу військовослужбовців, в тому числі щодо права на відпустки та компенсацій за їх невикористання, регулюються правовими нормами Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року N 2011-XII (надалі - Закон N 2011-XII), що були чинні на день виникнення спору.

Судом встановлено, що Позивач проходив військову службу з 20.09.2002року і наказом командира військової частини А2167 № 147 від 15.05.2019 р. звільнений з військової служби у запас (а.с.13).

Судом встановлено та визнається сторонами, що 04.03.2015 року Позивачу був встановлений статус учасника бойових дій, що підтверджується відповідним посвідченням, яке досліджено судом (а.с.8).

Суть спору між сторонами по даній справі зведена виключно до наявності чи відсутності у Позивача як військовослужбовця права на щорічні відпустки із збереженням заробітної плати та на отримання грошової компенсації за їх невикористання при звільненні.

Відповідно до пункт 1 статті 10-1 Закону N 2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. Тривалість щорічної основної відпустки для військовослужбовців, які мають вислугу в календарному обчисленні до 10 років, становить 30 календарних днів; від 10 до 15 років - 35 календарних днів; від 15 до 20 років - 40 календарних днів; понад 20 календарних років - 45 календарних днів, без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Святкові та неробочі дні при визначенні тривалості щорічних основних відпусток не враховуються

Як зазначено у позові, під час проходження військової служби Позивач в 2014році мав право на щорічну основну відпустку строком 35 календарних днів, але згідно наказу Відповідача від 22.08.2014року №131 йому була надана така відпустка лише частково - 10 календарних днів. В 2015році Позивач мав право на щорічну основну відпустку строком 35 календарних днів, але така відпустка йому не була надана. В 2016році Позивач мав право на щорічну основну відпустку строком 35 календарних днів, але згідно наказу Відповідача від 29.10.2016року №131 йому була надана така відпустка лише частково - 10 календарних днів.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до вимог частини другої статті 77 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача.

В підтвердження своїх доводів Позивачем надано суду витяги із відповідних наказів про надання Позивачу частин щорічної відпустки відповідно в 2014році та 2016році. Ці витяги наказів досліджені судом (а.с.11-12).

Всупереч вимогам ст.77 КАС України Відповідач у відзиві не надав жодних пояснень щодо надання Позивачу протягом періоду 2014-2016років щорічних відпусток, їх строків. Відповідач у відзиві не спростував доводів Позивача та не надав на їх підтвердження жодних доказів.

З урахуванням наведеного у сукупності суд робить висновок, що Відповідачем не спростовані доводи Позивача про використання ним частин щорічної відпустки відповідно в 2014році та 2016році та невикористання такої відпустки в 2015році.

Згідно абзацу третього пункту 14 статті 10-1 Закону N 2011-XII у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Аналогічно в п.3 розділу " XXXI. Виплата грошового забезпечення у разі звільнення з військової служби" Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року N 260 прямо зазначено, що у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Як зазначено в п.1 цього ж розділу Порядку військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби у зв`язку із закінченням строку контракту, грошове забезпечення виплачується до дня виключення наказом зі списків особового складу включно, але не більше ніж до дня закінчення строку контракту.

На підставі викладеного та виходячи з меж заявлених позовних вимог, Відповідачем, військовою частиною А21672, допущено порушення права Позивача на грошову компенсацію за невикористані 25 днів щорічної відпустки за 2014рік, 35 днів щорічної відпустки за 2015рік та 25 днів щорічної відпустки за 2016рік, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Порушене право Позивача підлягає судовому захисту шляхом зобов`язання Військову частину А2167 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані 25 днів щорічної відпустки за 2014рік, 35 днів щорічної відпустки за 2015рік та 25 днів щорічної відпустки за 2016рік.

Відповідно до вимог ст.ст.139-143 КАС України підстави для відшкодування або стягнення судових витрат по даній справі відсутні.

Керуючись статтями 2, 90, 139-143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов задовольнити частково, визнати протиправну бездіяльність Військової частини А2167 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані 25 днів щорічної відпустки за 2014рік, 35 днів щорічної відпустки за 2015рік та 25 днів щорічної відпустки за 2016рік.

Зобов`язати Військову частину А2167 (бульвар Олександрівський м. Біла Церква, Київської області, 09100, код ЄДРПОУ 08267926 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) грошову компенсацію за невикористані 25 днів щорічної відпустки за 2014рік, 35 днів щорічної відпустки за 2015рік та 25 днів щорічної відпустки за 2016рік.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.Ф. Нагірняк