Ухвала суду № 88403064, 25.03.2020, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без розгляду

25 березня 2020 року м. Житомир справа № 240/1038/20

категорія 106030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Нагірняк М.Ф.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А2167 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання нарахувати та виплатити грошову компенсацію та середній заробіток за час затримки розрахунку,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Військової частини А2167 про визнання:

- протиправною бездіяльність щодо невиплати грошової компенсації за невикористані 25 днів щорічної відпустки за 2014рік, 35 днів щорічної відпустки за 2015рік та 25 днів щорічної відпустки за 2016рік;

- зобов`язання нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані 25 днів щорічної відпустки за 2014рік, 35 днів щорічної відпустки за 2015рік та 25 днів щорічної відпустки за 2016рік;

- зобов`язання нарахувати та виплатити середній заробіток за весь час затримки по виплаті грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки з 15.05.2019року по день фактичного розрахунку.

Позивач зазначає, що проходив військову службу в Збройних силах України, а з 15.05.2019року звільнений з військової служби. При звільненні Позивач з`ясував, що йому не була виплачена грошова компенсація за невикористані 25 днів щорічної відпустки за 2014рік, 35 днів щорічної відпустки за 2015рік та 25 днів щорічної відпустки за 2016рік. З цього приводу в жовтні 2019року звернувся до Відповідача щодо нарахування та виплати такої грошової компенсації, але відповіді та компенсації не отримав.

Більш того, Позивач вважає, що має право на стягнення середнього заробітку за весь час затримки по виплаті грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки по день фактичного розрахунку.

Ухвалою суду від 13.02.2020року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Представник Відповідача, Військової частини А2167, направив до суду відзив на позов, в якому проти позову заперечив і зазначив, що Позивачу на день звільнення був проведений повний розрахунок його грошового забезпечення. На думку Відповідача, Позивач безпідставно до спірних правовідносин застосовує правові норми Кодексу законів про працю України, так як між сторонами не було трудових відносин.

Ухвалою суду від 10.03.2020року позовну заяву було залишено без руху з метою надання Позивачу можливості подати до суду клопотання про поновлення строків звернення до суду з даним позовом.

20.03.2020року до суду надійшла заява Позивача від 17.03.2020року про поновлення строку звернення до суду з даним позовом. Позивач зазначив, що в спірний період постійно перебував в зоні проведення АТО, а тому був позбавлений можливості своєчасно звернутися з даним позовом.

Розглянувши в порядку письмового провадження подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за весь час затримки по виплаті грошової компенсації за невикористані дні щорічних відпусток підлягає залишенню без розгляду за таких підстав.

За приписами ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

З наведених норм чинного законодавства вбачається, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України "Про оплату праці", тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.

Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 р. N 910/4518/16.

Одночасно суд враховує, що за змістом ст.9 Закону України " Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія) та одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Тобто, жодні компенсаційні виплати Позивачу як військовослужбовцеві не входять до складу його грошового забезпечення і не можуть ототожнюватися із винагородою за військову службу. Такі компенсаційні виплати є відповідними видами додаткових гарантій та відповідальності з боку держави.

Отже, виплата середнього заробітку (грошового забезпечення) за весь час затримки вплати грошової компенсації за невикористані дні щорічних відпусток не входить до структури саме грошового забезпечення військовослужбовця, тобто до структури винагороди за службу. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.

Тобто, такі кошти за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, а не складовою грошового забезпечення, а тому до спірних відносин не можна застосовувати положення ч.2 ст.233 КЗпП України.

Даний позов Позивачем подано лише 10.02.2020року.

Суд вважає безпідставними доводи Позивача, наведені в заяві від 17.03.2020року, що постійне перебування в зоні проведення АТО позбавляло можливості своєчасно звернутися з даним позовом в частині стягнення середнього заробітку за несвоєчасну виплату грошової компенсації за невикористані 25 днів щорічної відпустки за 2014рік, 35 днів щорічної відпустки за 2015рік та 25 днів щорічної відпустки за 2016рік.

Так, з доданих Позивачем довідок вбачається, що Позивач лише в окремі періоди з 2014 по 2018рік перебував в зоні проведення АТО. Жодних причин, які перешкоджали Позивачу з дня звільнення з військової служби (15.05.2019року) звернутися з даним позовом у місячний строк, Позивачем суду не надано.

Відповідно до вимог п.8 ч.1 ст.240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо Позивачем пропущені строки звернення до суду.

Керуючись статтями 123, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ухвалив:

Залишити без розгляду позов ОСОБА_1 в частині щодо стягнення з Військової частини А2167 середнього заробітку за весь час затримки виплати грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.Ф. Нагірняк