Ухвала суду № 88402846, 25.03.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

25 березня 2020 року Справа 160/3018/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до начальника Тернівського відділення поліції ГУНП в Дніпропетровській області Шульги Анатолія Вікторовича про визнання бездіяльності протиправною, -

ВСТАНОВИВ:

17.03.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до начальника Тернівського відділення поліції ГУНП в Дніпропетровській області Шульги Анатолія Вікторовича, у якій позивач просить визнати протиправною бездіяльність, яка виявилась у порушенні прав зазначених у статті 18 Закону України «Про звернення громадян» при розгляді заяви 27.02.2019 року; захистити інтереси пов`язані з правом на захист, зазначивши окремим пунктом закон чи інший нормативно правовий акт вимоги яких порушено начальником Тернівського відділення поліції ГУНП в Дніпропетровській області Шульгою Анатолієм Вікторовичем згідно статті 249 Кодексу адміністративного судочинства України; визнати протиправною бездіяльність , яка виявилась у неприйнятті після розгляду заяви від 27.02.2019 року вх. С-13 рішення, постанови, тобто правового акту на підставі ст. 7, 18, 19 Закону України «Про звернення громадян»; захистити права на інформацію зазначивши окремим пунктом рішення, що без винесення за результатами розгляду звернення рішення, постанови тобто правового акту заява від 27.02.2019 року вважається належним чином не розглянутою.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.03.2020 року (суддя Жукова Є.О. ) задоволено заяву про самовідвід судді, а справу передано для здійснення перерозподілу.

Відповідно до частини 1 статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення відводу (самовідводу) судді, який розглядає справу одноособово, адміністративна справа розглядається в тому самому адміністративному суді іншим суддею, який визначається в порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу.

Положеннями частини 1 статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що визначення судді, а в разі колегіального розгляду - судді-доповідача для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою під час реєстрації документів, зазначених в частині другій статті 18 цього Кодексу, а також в інших випадках визначення складу суду на будь-якій стадії судового процесу, з урахуванням спеціалізації та рівномірного навантаження для кожного судді, за принципом випадковості та в хронологічному порядку надходження справ.

На виконання розпорядження керівника апарату суду від 23.03.2020 року № 109 д «Щодо призначення повторного автоматичного розподілу справи» за результатами повторного автоматичного розподілу адміністративна справа № 160/3018/20 розподілена та передана для продовження розгляду судді Озерянській С.І.

Згідно з частиною 14 статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Відповідно до частини 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

До позовної заяви позивачем додано клопотання про звільнення від сплати судового збору, у зв`язку із тим, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача за попередній календарний рік. На підтвердження річного доходу отриманого за попередній календарний рік позивачем надано довідку Тернівського УПСЗН м. Кривий Ріг № 1135 про те, що ОСОБА_1 перебуває на обліку і отримує компенсаційну виплату, як непрацююча працездатна особа, яка доглядає за особою з інвалідністю І гр. з лютого 2018 року по січень 2020 року, у сумі що не перевищує 33,73 грн. щомісячних виплат.

Розглянувши заяву ОСОБА_1 про звільнення його від сплати судового збору, а також дослідивши письмові докази, подані до заяви, суд дійшов висновку про відсутність підстав щодо її задоволення, з огляду на наступне.

Питання зменшення розміру судових витрат або звільнення від їх оплати, відстрочення та розстрочення судових витрат врегульовано статтею 133 Кодексу адміністративного судочинства України, яка кореспондується з приписами частин 1, 2 ст.8 Закону України «Про судовий збір».

Так, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, зменшити розмір належних до сплати судових витрат або звільнити від їх сплати повністю або частково, за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Зазначений перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

З огляду на викладене, суд вважає, що ОСОБА_1 не відноситься до осіб, які звільнені від сплати судового збору, тому повинен сплачувати судовий збір.

Крім цього, надана довідка не може бути доказом, що підтверджує скрутний матеріальний стан позивача, яким підтверджується факт неможливості сплати останнім судового збору, оскільки не містить відомостей про майновий стан заявника, який може мати інші джерела для існування та забезпечення своїх потреб, зокрема для сплати судового збору.

Доказів, що вказані виплати є єдиним доходом, а також інших доказів щодо тяжкого матеріального становища, позивачем до позовної заяви не надано. Зокрема не було надано жодних документів на підтвердження того, що позивач має статус малозабезпеченої особи, дохід якої є нижчим від прожиткового, що могло б свідчити про скрутне матеріальне становище.

За таких обставин, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору.

Згідно частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою справляється судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» передбачено, що прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць з 1 січня 2020 року становить 2102 грн.

Таким чином, судовий збір за даними позовними вимогами становить 840,80 грн. та підлягає перерахуванню за наступними реквізитами: отримувач коштів: УК у Чечел.р.м.Дніпра/Чечел.р/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37989253; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО): 899998; рахунок отримувача: UA238999980313131206084004008 ; код класифікації доходів бюджету: 22030101; призначення платежу: *;101; РНОКПП; Судовий збір, за позовом (ПІБ), Дніпропетровський окружний адміністративний суд.

Також суд зазначає, що згідно частин 1 та 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Позивач оскаржує бездіяльність начальника Тернівського відділення поліції ГУНП в Дніпропетровській області Шульги Анатолія Вікторовича щодо неналежного розгляду заяви від 27.02.2019 року.

Згідно частини 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Суд роз`яснює, що поважною причиною пропуску строку звернення до суду може бути визнана така причина, яка носить ознаки об`єктивності та непереборності, пов`язана з істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасно звернутись до суду.

Суд зазначає, що за практикою Європейського Суду з прав людини, у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, Європейський Суд з прав людини виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об`єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

Згідно висновків викладених у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Фогарді проти Сполученого Королівства", право доступу до суду не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням; вони дозволені тому, що право доступу до суду, в силу своєї природи, потребує регулювання з боку держави, а також і рішення Європейського суду з прав людини "Устименко проти України", яке набуло статусу остаточного 29.01.2016р., про те, що причини поважності пропуску строку звернення до суду повинні бути досліджені судом та повинні бути обґрунтованими та вмотивованими.

До позовної заяви позивачем додано заяву про поновлення строку звернення до суду, у якій позивач зазначає, що він звертався до суду із цим позовом без пропуску шестимісячного строку, однак ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.01.2020 року у справі № 160/12021/19, яку позивач одержав 03.03.2020 року, його позов було повернуто.

При цьому, позивачем до позовної заяви не надано жодних доказів на підтвердження обставин, які свідчать про поважність причин пропуску строку звернення до суду, в свою чергу обов`язок надання до позову як заяви про поновлення пропущеного строку так і доказів поважності причин його пропуску саме позивачем встановлений частиною 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, суд не встановив переконливих фактичних обставин, які б свідчили про дійсні істотні перешкоди чи труднощі для своєчасного звернення позивача до суду за захистом своїх прав.

Відповідно до частини 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Крім того, відповідно до частин 1, 2 статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України, здатність мати процесуальні права та обов`язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами).

Здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить фізичним особам, які досягли повноліття і не визнані судом недієздатними, а також фізичним особам до досягнення цього віку у спорах з приводу публічно-правових відносин, у яких вони відповідно до законодавства можуть самостійно брати участь.

Відповідно до частини 2 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Позовну заяву подано від імені ОСОБА_1 , проте, документів на підтвердження його адміністративної процесуальної дієздатності до матеріалів позовної заяви не долучено (копія паспорту чи іншого документу, що посвідчує особу позивача), у зв`язку з чим, у суду відсутня можливість ідентифікувати особу підписанта поданого адміністративного позову та з`ясувати факт наявності в нього адміністративної процесуальної дієздатності.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту наявності у позивача адміністративної процесуальної дієздатності.

Частиною 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Оскільки позовна заява ОСОБА_1 подана без додержання вимог, встановлених статтею 161 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне залишити позовну заяву без руху.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160-161,169 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору.

Позовну заяву ОСОБА_1 до начальника Тернівського відділення поліції ГУНП в Дніпропетровській області Шульги Анатолія Вікторовича про визнання бездіяльності протиправною - залишити без руху.

Встановити позивачу строк - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків, а саме: надати докази сплати суми судового збору у розмірі 840,80 грн., за наступними реквізитами: отримувач коштів: УК у Чечел.р.м.Дніпра/Чечел.р/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37989253; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО): 899998; рахунок отримувача: UA238999980313131206084004008 ; код класифікації доходів бюджету: 22030101; призначення платежу: *;101; РНОКПП; Судовий збір, за позовом (ПІБ), Дніпропетровський окружний адміністративний суд, або докази на підтвердження того, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача за попередній календарний рік; надати докази поважності причин пропуску строку звернення до суду; надати копію паспорту позивача на підтвердження факту наявності у позивача адміністративної процесуальної дієздатності.

Роз`яснити позивачу, що відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали направити особі, що звернулася із адміністративним позовом.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.

Суддя С.І. Озерянська