Рішення № 88402688, 24.03.2020, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2020 року ЛуцькСправа № 140/158/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Плахтій Н.Б.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася з адміністративним позовом до Волинської митниці Держмитслужби (далі - відповідач, митниця) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 01.11.2019 №UA205110/2019/002292/2.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що відповідно до рахунку- фактури від 23.10.2019 №4/10/2019 придбала у «INFASERVICE Tomasz Cop» (ul.Szojdy 38, 40-759 Katowice Nip: 634-100-01-74) автомобіль марки SKODA, модель FABIA, кузов № НОМЕР_1 , 2015 року виготовлення за ціною 16600 польських злотих. З метою митного оформлення вказаного товару представником декларанта - ПП «ЕЛІТ-БРОК» 31.10.2019 до митного органу були подані наступні документи: вантажна митна декларація UA205090/2019/125654 від 31.10.2019; акт про проведення огляду ТЗ UA209020/2019/60254 від 30.10.2019; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 ; паспорт громадянки України НОМЕР_3 ; паспорт громадянки України для виїзду за кордон НОМЕР_4 ; довіреність серії НОА №156933 від 30.08.2019; платіжне доручення про сплату митних платежів ПН1961 від 25.10.2019; сертифікат відповідності колісного ТЗ UА.005.060519-19 від 31.10.2019, а також передбачені ч.2 ст.53 МК України документи на підтвердження митної вартості товару (автомобіля): рахунок-фактура (інвойс) від 23.10.2019 №4/10/19 із зазначенням вартості польських злотих; банківську квитанцію (платіжний документ) в сумі 16600 польських злотих, внесених громадянином ОСОБА_2 ; копія експортної декларації країни відправлення товару 19PL402010E1247202 від 29.10.2019.

На підставі вказаних документів визначена позивачем митна вартість автомобіля, який ввозиться в Україну, була заявлена в декларації в сумі 16600 польських злотих та обрано перший метод визначення митної вартості - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.

Однак 01.11.2019 митним органом було прийнято рішення про коригування митної вартості автомобіля №UA205110/2019/002292/2.

Позивач вважає вказане рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки прийнято всупереч положенням ст.49 МК України, без дотримання умов, передбачених ч.ч. 2, 3 ст.53. ч.6 ст.54. ст.368 МК України. Посилається на те, що відомості щодо ціни товару і факту його оплати підтверджені документально та визначені кількісно. Жодних підстав вважати такі відомості недостовірними чи недійсними відповідач у оскаржуваному рішенні не навів. Крім того, позивач самостійно (самоходом) перевозив придбаний автомобіль до пункту в`їзду в України - митний пост «Ягодин» Волинської митниці, не здійснював страхування автомобіля, не сплачував комісійних винагород або інших платежів третім особам. Відтак, жодних додаткових витрат, які відповідно до ч.10 ст.58 МК України мають бути додані до ціни товару в якості складових митної вартості, позивач не поніс, про що і проінформував орган доходів і зборів, зазначивши про відсутність будь-яких додаткових документів.

Викладені фактичні обставини декларування свідчать, що декларантом на підтвердження заявленої митної вартості і обраного методу її визначення, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.53 МК України подано усі необхідні документи. Ці документи не містять розбіжностей, що могли б вплинути на невірний розрахунок митної вартості, не містять ознак підробки та відображають усі відомості, що підтверджують ціну, яка була фактично сплачена за товар, та відсутність додаткових витрат.

А тому вимога відповідача до декларанта про надання додаткових документів та відповідно відмова у визнанні заявленої митної вартості на підставі не подання додаткових документів є протиправною.

Крім того зазначає, що подане свідоцтво ER931597 про реєстрацію автомобіля є лише підтвердженням дати первинної реєстрації автомобіля в країні первинної реєстрації. Позивач не мав будь-якого відношення до первинного власника, не здійснював платежів первинному власнику або третім особам.

Ухвалою суду від 20.01.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.30).

Відповідач у поданому відзиві (а.с.36-38) адміністративний позов ОСОБА_1 не визнав, посилаючись на те, що згідно з МД №UA205090/2019/125654 гр.22, гр.42 ціну товару заявлено на рівні 16600 польських злотих, яка дорівнює митній вартості, яка зазначена в гр.45 декларації та становить 108098,85 грн. При цьому, серед класифікованих документів, зазначених в гр. 44, які подано для підтвердження митної вартості, міститься: фактура VAT nr 4/10/2019 від 23.10.2019 на суму 16600 польських злотих, підтвердження прийняття переказу на виконання 2019-10-24 на суму 16600 польських злотих, декларація країни відправлення 19PL402010E1247202 на суму 16700 польських злотих.

Звертає увагу суду, що митну вартість декларантом визначено за ціною угоди на рівні 16600 польських злотих. Проте, вказана митна вартість не може бути визнана митним органом у зв`язку з тим, що документи, які подані на її підтвердження, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом. Адже, відповідно до ч.2 ст.58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Окрім того, під час опрацювання документів, поданих декларантом, встановлено розбіжності щодо власника транспортного засобу згідно умов купівлі-продажу та технічного паспорта, що також слугувало підставою для сумніву митниці в достовірності відомостей про заявлену митну вартість та можливості впливу третіх осіб на формування митної вартості.

Крім того зазначає, що обов`язок, визначений ч.3 ст.53 МК України щодо надання додаткових документів для підтвердження митної вартості, декларант не виконав, про що повідомив листом від 31.10.2019 б/н.

Відповідно до примітки 4 до пункту 2 статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, формулювання підпунктів «а» і «b» дозволяє стороні визначати вартість для митних цілей єдиним способом чи то (1) на базі цін, які певний експортер встановлює за імпортований товар, чи (2) на базі загального рівня ці на подібний товар.

Відтак вважає, що відповідачем правомірно на підставі рекомендованої цінової інформації за результатами спрацювання АСАУР визначено митну вартість товару за резервним методом на рівні 6850,00 євро та винесено 01.11.2019 письмове рішення про коригування митної вартості №UA205110/2019/002292/2.

Крім того, декларанта було повідомлено про можливість випуску задекларованого товару у вільний обіг за умови надання гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України. Товар було випущено у вільний обіг з наданням гарантій, передбачених ч.7 МК України, про що свідчить МД №UA205090/2019/126347.

З огляду на наведене вище, вважає прийняте рішення про коригування митної вартості 01.11.2019 №UA205110/2019/002292/2 таким, що прийняте у повній відповідності до вимог чинного законодавства, з огляду на що просить в задоволенні позову відмовити повністю.

Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних мотивів та підстав.

Суд встановив, що ОСОБА_1 через уповноважену особу - ОСОБА_2, що підтверджується копією довіреності від 30.08.2019 НОА №156933, придбала у «INFASERVICE Tomasz Cop» (ul.Szojdy 38, 40-759 Katowice Nip: 634-100-01-74) автомобіль марки SKODA, модель FABIA, кузов № НОМЕР_1 , 2015 року виготовлення за ціною 16600 злотих, що стверджується рахунком-фактурою №4/10/2019 від 23.10.2019 та квитанцією від 24.10.2019 (а.с.19, 23-27).

З метою здійснення митного оформлення даного товару декларант 31.10.2019 подав митному органу МД №UA205090/2019/125654, у якій визначив митну вартість транспортного засобу марки SKODA, модель FABIA, календарний рік виготовлення: 2015; -модельний рік виготовлення: 2016; тип двигуна: дизельний. - робочий об`єм циліндрів: 1422 см3; потужність: 77 кВт; колісна формула: 4Х2; загальна кількість місць, включаючи водія: 5; тип кузова: універсал, кузов № НОМЕР_1 за першим методом (ціною договору) на рівні 16600,00 злотих, що по курсу НБУ становить 108098,85 грн. У зазначеній декларації розраховані митні платежі, а саме: мито на товари, що ввозяться в Україну (код 121) - 10809,89 грн, ПДВ (код 128) - 25558,10 грн, акцизний податок з товарів, ввезених на митну територію України фізичними особами (код 185) - 8881,78 грн. (а.с.40-41).

На підтвердження обґрунтованості заявленої у МД №UA205090/2019/125654 митної вартості товарів та обраного методу її визначення разом з декларацією декларант ПП «ЕЛІТ БРОК» надав митному органу документи, які посвідчують підстави придбання товару, його і кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування, а саме: акт про проведення огляду ТЗ UA209020/2019/60254 від 30.10.2019; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 ; паспорт громадянки України НОМЕР_3 ; паспорт громадянки України для виїзду за кордон НОМЕР_4 ; довіреність серії НОА №156933 від 30.08.2019; платіжне доручення про сплату митних платежів ПН1961 від 25.10.2019; сертифікат відповідності колісного ТЗ UА.005.060519-19 від 31.10.2019, передбачені ч.2 ст.53 МК України документи на підтвердження митної вартості товару (автомобіля): рахунок-фактуру (інвойс) від 23.10.2019 №4/10/19 із зазначенням вартості польських злотих; банківську квитанцію (платіжний документ) в сумі 16600 польських злотих, внесених громадянином ОСОБА_2 ; копія експортної декларації країни відправлення товару 19PL402010E1247202 від 29.10.2019 (а.с.8, 13-14, 17-21), що не заперечується відповідачем.

За результатами аналізу поданої декларантом позивача до митного оформлення МД №UA205090/2019/125654 та долучених документів автоматизованою системою аналізу та управління ризиками (АСАУР) в автоматичному режимі було згенеровано ряд ризиків, а саме: контроль правильності визначення митної вартості товарів. За результатами опрацювання згенерованих профілів ризику відповідачем встановлено, що «Вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел. Обов`язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначення MB за VIN- кодом: НОМЕР_1 , валюта - EUR, вартість - 6850,00 євро».

У зв`язку зі спрацюванням ризиків АСАУР декларанту було направлено повідомлення, в якому запропоновано в десятиденний термін надати документи: договори (угоди, контракти) із третіми особами, пов`язані з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; транспортні (перевізні) та страхові документи; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та інші документи, що підтверджують митну вартість імпортованого товару за бажанням декларанта. Декларант не надав додаткових документів для підтвердження митної вартості, про що повідомив листом б/н від 31.10.2019 (а.с.22).

01.11.2019 Волинська митниця ДФС прийняла рішення №UА205110/2019/002292/2 про коригування митної вартості товарів (а.с.11-12). В обґрунтування рішення відповідач вказав, що згідно ст.54 МКУ митниця ДФС під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару зобов`язана здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товару шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

У графі 33 вказаного рішення було зазначено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом. Під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості було встановлено, що декларантом заявлено митну вартість за першим метод (за ціною договору) на рівні 16600,00 PLN, а також встановлено, що містяться розбіжності щодо власника транспортного засобу згідно умови купівлі-продажу та технічного паспорта. У зв`язку з спрацюванням ризиків АСАУР «Вартість транспортного засобу нижча від наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел. Обов`язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначення MB за VІN-кодами: НОМЕР_1, валюта-EUR, вартість-6850,00» та згідно ст.53 МКУ запропоновано в 10-ти денний термін надати: - договори (угоди, контракти) із третіми особами, пов`язані з поставкою товару, митна вартість якого визначається; експортні (перевізні) та страхові документи; висновки про вартісні та якісні характеристики оцінюваного товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Згідно п.6 ст.53 МКУ декларант за власним бажанням може подавати додаткові наявні документи для підтвердження заявленої ним митної вартості. Декларант не надав додаткових документів для підтвердження митної вартості, про що повідомив листом б/н від 31.10.2019.

У зв`язку з вищевикладеним та керуючись положеннями Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року, вимогами ч.6 ст.54 МКУ, у зв`язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком, та відповідно до умов, зазначених у ч.2-4 ст.53 МКУ митниця може відмовити у визнанні заявленої декларантом митної вартості. У зв`язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 26 (ст.60 МКУ) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта. Митну вартість товару визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 Митного кодексу України на підставі цінової інформації ЄАІС ДФС. Спрацюванням системи ризиків АСАУР: «Вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел. Обов`язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначення MB за VIN-кодами: НОМЕР_1 , валюта-EUR, вартість - 6850,00», відповідно до наказу ДФС №780 від 28.11.2018 «Про забезпечення моніторингу за митними оформленнями транспортних засобів, бувших у вжитку». Митницею відповідно до положень ст.55 та ст.57 МКУ з декларантом проведена письмова консультація щодо вибору методу визначення митної вартості товару. Рівень митної вартості становить 6850 євро. Декларант має право звернутися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг за умови надання гарантій відповідно до розділу X та ст.55 Митного кодексу. Декларант має право оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 Митного кодексу або в судовому порядку.

З метою випуску товару у вільний обіг позивачем була подана нова митна декларація від 01.11.2019 №UA205090/2019/126347 (а.с.9-10), у якій митну вартість визначено відповідно до рішення про коригування митної вартості та вказано про надання гарантій по миту на товари, що ввозяться в Україну, (код 121) в сумі 8192,21 грн, по ПДВ (код 128) в сумі 18022,86 грн. Автомобіль було випущено у вільний обіг.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України та іншими законами України.

За правилами частини першої статті 54 Митного кодексу України (далі - МК України) встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (частина перша).

Відповідно до статей 49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено частиною другою статті 52 МК України, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до частини другої та частини третьої статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частинами першою, другою статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

З матеріалів справи вбачається, що 31.10.2019 декларантом подано митному органу митну електронну декларацію №UA205090/2019/125654, у якій визначено митну вартість товару за першим методом (а.с.40-41). У графі 45 митної декларації «коригування» позивачем зазначено митну вартість товару у розмірі 108098,85 грн, що складає 16600,00 польських злотих.

На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації UA205090/2019/125654 митної вартості товарів та обраного методу її визначення разом з декларацією декларант згідно графи 44 надав митному органу документи, які посвідчують підстави придбання товару, його і кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування, зокрема: акт про проведення огляду ТЗ UA209020/2019/60254 від 30.10.2019; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 ; паспорт громадянки України НОМЕР_3 ; паспорт громадянки України для виїзду за кордон НОМЕР_4 ; довіреність серії НОА №156933 від 30.08.2019; платіжне доручення про сплату митних платежів ПН1961 від 25.10.2019; сертифікат відповідності колісного транспортного засобу UА.005.060519-19 від 31.10.2019; рахунок-фактуру (інвойс) від 23.10.2019 №4/10/19; банківську квитанцію від 224.10.2019 на 16600 польських злотих, внесених громадянином ОСОБА_2 ; копія експортної декларації країни відправлення товару 19PL402010E1247202 від 29.10.2019.

Як слідує з рахунку-фактури від 23.10.2019 №4/10/2019 (а.с.23-25), покупна вартість транспортного засобу марки SKODA, модель FABIA, кузов № НОМЕР_1 , 2015 року виготовлення становить 16600 польських злотих. Вказана сума була перераховано продавцю товару відповідно до платіжного переказу через польський банк, що стверджується підтвердженням прийняття переказу на виконання від 24.10.2019 (а.с.26-27).

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки: 1) числового значення заявленої митної вартості; 2) наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів; 3) наявності в поданих документах відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

15.09.2011 Україна приєдналася до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур (у зміненій редакції) (Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур» від 15.02.2011 №3018-VI).

Відповідно до Стандартного правила 6.4 Додатка II до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур (Загальний додаток) «Митна служба застосовує метод аналізу ризиків для визначення осіб та товарів, у тому числі транспортних засобів, що підлягають перевірці, та ступеня такої перевірки». Із цього правила, зокрема, випливає, що «для цільового добору конкретних операцій вибірка товарів, транспортних засобів чи документів з метою перевірки повинна ґрунтуватися на профілях ризику. Така заснована на вибірковості процедура допускає також випадковий добір на основі статистичної вибірки чи ініціативи співробітника митниці, заснованої на його досвіді чи інтуїції» (пункт 7.1 Рекомендацій до Загального додатка до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур (у зміненій редакції)). Тобто наведене Стандартне правило передбачає, що поглибленій перевірці підлягають документи, стосовно яких спрацювала система управління ризиками, або документи, відібрані співробітниками митниці.

Частиною першою статті 320 МК України передбачено, що форми та обсяги контролю, достатнього для забезпечення додержання законодавства з питань митної справи та міжнародних договорів України при митному оформленні, обираються митницями (митними постами) на підставі результатів застосування системи управління ризиками.

Згідно з частиною другою статті 361 цього ж Кодексу органи доходів і зборів застосовують систему управління ризиками для визначення товарів, транспортних засобів, документів і осіб, які підлягають митному контролю, форм митного контролю, що застосовуються до таких товарів, транспортних засобів, документів і осіб, а також обсягу митного контролю.

Згідно з пунктом 3.5 Положення про систему аналізу й селекції факторів ризику при визначенні окремих форм митного контролю, затвердженого наказом Державної митної служби України від 27.05.2005 №435, одним із критеріїв ризику закріплено факт того, що «заявлена митна вартість товарів значно відрізняється від ціни ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів при їх увезенні на митну територію Україну».

За результатами оцінки ризику у конкретному випадку переміщення товарів та транспортних засобів через митний кордон України, в тому числі за результатами контролю із застосуванням системи управління ризиками, що здійснюється відповідно до статті 337 МК України, митні органи обирають форми та обсяг митного контролю. При цьому формується перелік митних формальностей, визначених за результатами застосування інструментів з управління ризиками (пункт 7.1 Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками в митній службі України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 597).

При декларуванні товарів, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України, у процесі оформлення МД використовується Порядок заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №651, та відомчі класифікатори інформації з питань державної митної справи, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 №1011, якими, зокрема, передбачені різні форми перевірки документів та матеріалів, як-то: перевірка поданих товаросупровідних та товаротранспортних документів (в тому числі наданих на вимогу митного органу) та/або відомостей про них на предмет розбіжностей у відомостях, що зазначені у цих документах, митній декларації чи документах, що її заміщують, їх електронних копіях, розміщених в ЄАІС Держмитслужби (код митної формальності - 103-1); контроль правильності визначення митної вартості товарів (код митної формальності - 105-2); витребування документів,які підтверджують митну вартість товарів (код митної формальності - 106-2); проведення митного огляду транспортного засобу (код митної формальності - 210-1).

Отже, аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що поглиблена перевірка документів, доданих до митної декларації, на предмет їх достовірності та правильності визначення митної вартості товару здійснюється виключно при спрацюванні системи управління ризиками або у випадках, які визначаються співробітниками митниці на основі власного досвіду чи інтуїції.

Згаданий Класифікатор митних формальностей, що можуть бути визначені за результатами застосування системи управління ризиками, передбачає, що одним із наслідків спрацювання системи управління ризиками може бути проведення такої формальності, як «витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів» (код митної формальності - 106-2). Проте, митний контроль та митне оформлення як складові митної процедури є частиною адміністративних процедур із провадження справи декларанта щодо пропуску його товарів через митний кордон України. Факт відхилення рівня задекларованої митної вартості від рівня митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не стосується обставин справи; він стосується фактів, які були зафіксовані під час провадження справ щодо інших товарів. Факт відхилення рівня митної вартості є лише приводом для вчинення певних адміністративних процедур, проте сам собою не є доказом у справі, у якій провадяться адміністративні (митні) процедури.

Отже, правові акти суб`єкта владних повноважень, в тому числі процедурне рішення митного органу про витребування додаткових документів, може бути ухвалене ґрунтуючись лише на доказах у справі, а такими доказами передусім є документи, додані до митної декларації.

Таким чином, факт того, що рівень задекларованої митної вартості товару значно нижчий за рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, сам собою не може бути підставою для витребування додаткових документів; цей факт є лише підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності документів. І лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів.

Аналогічний підхід закріплено і у Методичних рекомендаціях щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби від 11.09.2015 №689. Так, у пункті 8 розділу 2 цих Методичних рекомендацій зазначено, що у випадках спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками за напрямом перевірки правильності визначення митної вартості товарів у зв`язку з ризиком заниження митної вартості та декларуванням митної вартості нижчої, ніж вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, здійснює перевірку відомостей, що містяться в документах, що підтверджують заявлену митну вартість, та відповідно до частин третьої - четвертої статті 53 МК України здійснює запит додаткових документів. У випадках, передбачених частиною шостою статті 54 МК України та частиною першою статті 55 цього Кодексу, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, приймає рішення про коригування митної вартості товарів. Тобто, при відповідному спрацюванні автоматизованої системи аналізу та управління ризиками митний орган повинен насамперед здійснити перевірку відомостей, що містяться в документах, що підтверджують заявлену митну вартість, і лише після цього у разі виявлення підстав може витребувати у декларанта додаткові документи.

Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частина 4 статті 53 МК України).

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадках:

- якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності;

- не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів;

- не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Такі сумніви щодо митної вартості товару можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Як вказано у пункті 2 частини четвертої статті 54 МК України, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана.

Вказана норма законодавства спрямована на те, щоб декларант був обізнаний з недоліками, які виявлені митним органом та які в свою чергу перешкоджають митному органу підтвердити задекларовану митну вартість товарів, з метою надання декларанту реальної можливості їх усунути шляхом подання додаткових документів.

Як слідує зі змісту вимоги митного органу, направленої декларанту, митниця вказала, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом.

При цьому митний орган зазначив, що надані документи для підтвердження митної вартості не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а також встановлено, що містяться розбіжності щодо власника транспортного засобу умов договору купівлі-продажу та технічного паспорта, у зв`язку з чим митниця вимагала надати договори (угоди, контракти) із третіми особами, пов`язані з поставкою товару, митна вартість якого визначається.

Тобто, як вбачається з електронного повідомлення від митниці декларанту, відповідач поставив під сумнів достовірність наданих декларантом документів у зв`язку із наявністю розбіжностей стосовно власника транспортного засобу. Однак, суд зазначає, що визначення продавця чи власника товару не впливає на його митну вартість. Посилання відповідача на дані розбіжності є безпідставними, оскільки наявними в матеріалах справи доказами, а саме: рахунком-фактурою №4/10/2019 від 23.10.2019, квитанцією від 24.10.2019 (а.с.8,17), експортною декларацією №19PL402010E1247202 (а.с.21-22) підтверджено, що позивач придбала через уповноважену особу ОСОБА_3 автомобіль марки SKODA, модель FABIA, кузов № НОМЕР_1 , 2015 року виготовлення саме у «INFASERVICE Tomasz Cop», та сплатила за нього кошти в готівковій формі у розмірі 16600,00 злотих. Зазначені документи не містять в собі будь-яких розбіжностей в числових значеннях вартості автомобіля. Що ж до технічного паспорту ЕР931597 від 23.10.2015 року, то в ньому зазначена особа, на яку першочергово було зареєстровано транспортний засіб (а.с.17).

Тобто, позивач не мав будь-яких відносин з первинним власником автомобіля та не здійснював будь-яких розрахунків з останнім, а тому суд не приймає до уваги посилання на невідповідність щодо власника вказаного у технічному паспорті та рахунку-фактурі від №4/10/2019 від 23.10.2019.

Також, безпідставною є вимога митного органу надати страхові документи, інші документи, що містять відомості про вартість страхування, оскільки страхування товару позивач не здійснювала.

Суд погоджується з поясненнями позивача, що жодних додаткових витрат, які відповідно до ч.10 ст.58 МК України мають бути додані до ціни товару в якості складових митної вартості, позивач не поніс, про що і проінформував орган доходів і зборів, зазначивши про відсутність будь-яких додаткових документів.

Крім того, згідно з положеннями статті 368 МК України включення витрат на транспортування у випадку самостійного ввезення товару в Україну громадянином (фізичною особою) не є обов`язковим.

Водночас суд зазначає, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

При цьому митний орган не витребовував у декларанта пояснень щодо формування ним митної вартості автомобіля.

Згідно з частиною першою статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Частиною другою статті 64 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Відтак, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

10.04.2008 року Законом України №250-VІ ратифіковано протокол про вступ України до Світової організації торгівлі та про приєднання України до угоди про Світову організацію торгівлі.

Визначення митної вартості оцінюваних товарів з використанням резервного методу має відповідати принципам та положенням статті VII ГАТТ «Оцінка товару для митних цілей» та Угоди про застосування статті VII ГАТТ.

Відповідно до статті VІІ п. 2 (а) Генеральної угоди по тарифам і торгівлі 1947 року оцінка імпортованого товару для митної мети повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, який обкладається митом, або аналогічного товару, та не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження або на вільних чи фіктивних цінах.

Пунктом 2 (b) даної статті Генеральної угоди по тарифам і торгівлі 1947 року передбачено, що під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.

Якщо дійсна вартість може бути визначена відповідно до пункту (b), оцінка для митних цілей повинна ґрунтуватися на найближчому еквіваленті, який може бути встановлений (пункт 2 (с)).

Відповідно до додатка 1 до статті VII формування пунктів (a) і (b) дозволяє стороні, що домовляється, одноманітно визначати вартість для митних цілей або на підставі цін окремого експортера на імпортний товар, або на підставі загального рівня цін на подібний (аналогічний) товар.

Отже, за правилами ГАТТ для цілей митного оформлення товару за резервним методом під митною вартістю товару розуміється ціна такого товару, за яку він продається чи пропонується до продажу в імпортуючій країні.

Частиною шостою статті 54 МК України встановлено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Частина перша статті 55 МК України передбачає, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з частиною другою статті 55 МК України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №598, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 08.02.2019 в справі № 825/648/17 (№ К/9901/16592/18).

Так, у рішенні про коригування митної вартості товарів від 01.11.2019 №UA205110/2019/002292/2 зазначено про неможливість застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а та методу 2б з причин відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в та методу 2г з причин відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта.

Суд зазначає, що відповідно до частини четвертої статті 57 МК України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статтей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

В той же час, доказів того, що відповідач провів необхідну консультацію у належний спосіб, матеріали справи не містять. Саме лише посилання на проведення консультації не можна вважати таким, що відповідає нормам закону.

Між тим, як вбачається з оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, відповідачем зазначено про обставини щодо спрацюванням системи АСАУР «вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел» та митну вартість визначено у розмірі 6850,00 євро без жодного обґрунтування такої вартості та її числових значень. У рішенні не міститься відомостей щодо зовнішнього джерела, з якого взята інформація про ціну імпортованого товару, відомостей з системи АСАУР щодо митних декларацій, за якими ввезено такий товар та за якими митна вартість є більшою ніж заявлена позивачем, інших відомостей щодо комерційних умов поставки аналогічного чи подібного товару, дату ввезення (розмитнення) такого товару, найменування ввезеного товару, його технічних та інших характеристик (в тому числі і щодо виявлених пошкоджень, пробігу, року та кількості років перебування товару у фактичному використанні) тощо.

При цьому, судом встановлено, що митним органом не конкретизовано ні у вимозі про витребування додаткових доказів, ні в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів, яких саме відомостей або даних не міститься у поданих до митного оформлення документах, які, на думку митного органу, підтвердили б задекларовану митну вартість імпортованого товару або які з поданих документів на підтвердження числового значення задекларованої митної вартості містять розбіжності, або не містять всіх відомостей чи даних, що підтверджують їх числові значення митної вартості.

На думку суду, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. Також не наведено достатніх підстав правомірності проведеного відповідачем розрахунку митної вартості без врахування технічного стану транспортного засобу внаслідок пошкоджень автомобіля, що безумовно впливає на митну вартість вказаного товару. Наявність пошкоджень транспортного засобу підтверджується додатковим аркушем до Акту про проведення митного огляду товарів №UA205090/2019/125654, яким встановлено наступні пошкодження та ознаки експлуатації транспортного засобу, зокрема, пошкоджено лако-фарбове покриття кузова, сколи, вм`ятини, затертий та забруднений салон (а.с.14).

Суд звертає увагу, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах. Контролюючий орган не довів правових підстав для застосування резервного методу.

Суд вважає, що відповідачем не обґрунтовано ціну, яка визначена ним у розмірі 6850,00 євро. Крім того, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. У свою чергу, декларант позивача надав наявні у нього документи, що підтверджують митну вартість товарів, підстави його придбання, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування. На підставі досліджених письмових доказів суд вважає, що використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно; їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо не підтвердження обставин відчуження позивачу продавцем товару, або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними.

Відтак, приведені митним органом в оскаржуваному рішенні відомості щодо коригування митної вартості імпортованого позивачем транспортного засобу не дають підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті вимог частини другої статті 55 МК України.

Відповідно до змісту частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Натомість, з огляду на приведені судом фактичні обставини справи, суд зазначає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості та дії відповідача, які йому передували, не відповідають таким критеріям, як: використання повноваження відповідача з метою, з якою це повноваження надано; безсторонність (неупередженість), добросовісність, розсудливість з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційність, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія). При цьому, зміст оскаржуваного рішення не містить всіх обов`язкових відомостей, визначених підпунктами 1-4 частини другої статті 55 МК України.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що відповідач належними та допустимими доказами не довів факт порушення позивачем вимог митного законодавства при визначенні митної вартості товару, а відтак оскаржуване рішення від 01.11.2019 №UA205110/2019/002292/2 про коригування митної вартості товарів слід визнати протиправним та скасувати.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як передбачено частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Щодо заявлених до відшкодування витрат на правову допомогу в сумі 5000,00 грн (а.с.51-52), то суд приходить до таких висновків.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16.

Так, з матеріалів справи слідує, що 03.01.2020 між ОСОБА_1 та адвокатським бюро «Сергій Степанюк і Партнери» був укладений договір №02/20 про надання правової допомоги. Вказаним договором передбачено, що адвокатське бюро зобов`язується надати клієнту усіма законними методами та способами правової (правничої) допомоги у справах, що пов`язані чи можуть бути пов`язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизначених його прав та законних інтересів (а.с.54). Як передбачено пунктом 3 даного договору, за надану правничу допомогу клієнт виплачує виконавцю винагороду, розмір якої визначається на підставі обсягу наданих послуг і виконаних робіт, часу затраченого виконавцем, та встановленої пунктами 3.2-3.3 договору вартості надання послуг/виконання робіт.

Так, пунктом 3.2 вартість однієї години роботи виконавця (крім участі в судових засіданнях) становить ? розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законодавством на дату надання послуги /виконання роботи.

Згідно з рахунком на послуги правничої допомоги від 14.01.2020 №02/20-1 виконавцем отримано від ОСОБА_1 авансовий платіж у сумі 5000,00 грн, підтвердженням чого квитанція від 14.01.2020 №024810018 (а.с.55-56).

У акті наданих послуг від 20.02.2020 №02/20-1, що підписані клієнтом ОСОБА_1 та виконавцем ОСОБА_4 (а.с.58), вказано перелік наданих послуг на загальну суму 5780,50 грн, а саме:

усна консультація щодо правових підстав оскарження рішення органу доходів і зборів про коригування митної вартості товару, що імпортується - ? год на суму 525,50 грн;

підготовка справи: - вивчення і оцінка наявних письмових доказів; - витребування додаткових доказів (адвокатський запит на митницю); - організація перекладу документів, складених на іноземній мові; - підбір та аналіз нормативно-правових актів; - визначення належного відповідача; - аналіз практики оскарження рішень митних органів; - обрання способу захисту та формулювання вимог з урахуванням отримання бажаного для клієнта результату - 2 год на суму 2102 грн;

складання адміністративного позову (позовної заяви) і подання до суду - 3 год на суму 3153 грн;

У пункті 269 Рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14.11.2019 у справі №826/7375/18.

Представник відповідача у клопотанні про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами вважає, що вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу не підлягають задоволенню, оскільки подані на підтвердження понесених витрат документи містять розбіжності в сумах.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним статтями 19, 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а також клопотання представника відповідача про зменшення витрат на правову допомогу, та враховуючи предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, яка не є складною, суті виконаних послуг, зокрема, відсутності юридичного супроводу адвоката в суді у зв`язку з розглядом справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, та приймаючи до уваги клопотання відповідача про зменшення судових витрат, суд вважає, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 5000,00 грн є надмірною та неспівмірною з фактичним обсягом наданих адвокатом послуг, оскільки послуги щодо усної консультації по правових підставах оскарження рішення, обрання способу захисту та формування вимог, підбір та аналіз нормативно-правових актів, вивчення та оцінка наявних письмових доказів охоплюються загальною діяльністю адвоката та має на меті складання позовної заяви і подання її до суду.

Проте, з урахуванням принципу справедливості і складності справи, обсягу опрацьованого матеріалу, суд вважає за необхідне присудити на користь позивача витрати на правову допомогу, понесені у зв`язку з наданням адвокатом послуг по складанню заяви по суті справи у сумі 3153,00 грн.

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача слід стягнути на користь позивача судові витрати в загальній сумі 3993,80 грн, що складається із суми судового збору та витрат на правничу допомогу, а решту витрат повинен понести позивач.

Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Митного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA205110/2019/002292/2 від 01 листопада 2019 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці Держмитслужби (44350, Волинська область, Любомльський район, село Римачі, вулиця Призалізнична, будинок 13, код ЄДРПОУ 43350888) судові витрати в сумі 3993,80 грн (три дев`ятсот дев`яносто три грн 80 коп).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій