Рішення № 88402499, 25.03.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2020 р. Справа № 120/637/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши в м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

18.02.2020 до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненадання відповіді на звернення позивача від 16.12.2019 (вх. № 17) та ненадання позивачу довідки про розмір заробітної плати за відпрацьований повний місяць за посадою "заступник Генерального прокурора - прокурор області" за вересень 2017 року та чинної заробітної плати;

- зобов`язати відповідача надати позивачу відповідь на вищезазначене звернення та виконати Рішення Другого сенату Конституційного суду України від 13 грудня 2019 року у справі № 7-р(ІІ)/2019, видавши позивачу довідку про розмір заробітної плати за відпрацьований повний місяць за посадою "заступник Генерального прокурора - прокурор області" за вересень 2017 року та чинної заробітної плати відповідно до положень ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ в редакції Закону України від 12.07.2001 № 2663-ІІІ, яка діяла на час призначення пенсії, на підставі постанови Кабінету Міністрів країни "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури" від 30.08.2017 № 657 (далі - постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 657).

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивач є пенсіонером органів прокуратури з 2001 року та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві. Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 657 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505 та збільшено розміри посадових окладів та надбавок за класні чини працівникам органів прокуратури. У зв`язку з підвищенням заробітної плати працівникам органів прокуратури відповідно до цієї постанови та враховуючи Рішення Другого сенату Конституційного суду України від 13 грудня 2019 року у справі № 7-р(ІІ)/2019, позивач 16.12.2019 звернувся до Генеральної прокуратури України із заявою про надання довідки про розмір заробітної плати за посадою "заступник Генерального прокурора - прокурор області" за вересень 2017 року та чинної заробітної плати для подальшого звернення до управління Пенсійного фонду України за перерахунком пенсії. Листом від 16.01.2020 № 21-120вих-20 відповідач повідомив, що строк розгляду звернення вказаної заяви продовжено до 45 днів. Проте, як зазначає позивач, станом на дату звернення до суду минуло 50 днів з часу подання заяви, але ні відповіді, ні довідки відповідач не надав.

Ухвалою суду від 24.02.2020 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). При цьому, враховуючи характер спірних правовідносин та предмет позову, справу віднесено до категорії справ незначної складності з приводу оскарження бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо розгляду звернення громадянина (п. 1 ч. 1 ст. 263 КАС України).

Також вказаною ухвалою відповідачу встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву з дотриманням вимог, передбачених ст. 162 КАС України.

Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 2100106139603 копію ухвали суду від 24.02.2020 разом з копією позовної заяви та доданими до неї матеріалами вручено відповідачу 02.03.2020.

Наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013 "Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень" встановлено нормативні строки пересилання поштових відправлень та поштових переказів, в тому числі рекомендованої письмової кореспонденції.

Так, відповідно до пункту 1 розділу ІІ вказаних Нормативів нормативний строк пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку) становить: пп. 2) у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 3 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.

При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначений нормативний строк пересилання збільшуються на один день (пункт 2 Розділу ІІ Нормативів).

Отже, граничним днем отримання судом відзиву на позовну заяву слід вважати 23.03.2020 (у випадку якщо б відповідач направив його до суду поштовими засобами зв`язку за адресою свого місцезнаходження: вул. Різницька, 13/15, м. Київ, 01011).

Втім, як у зазначений строк, так і станом на дату постановлення судом рішення, яка є останнім днем для судового розгляду справ цієї категорії, на адресу суду не надходив відзив відповідача на позовну заяву.

Відтак суд, керуючись ч. 6 ст. 162 КАС України, вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 3 ст. 263 КАС України справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Частиною четвертою статті 243 КАС України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Вивчивши матеріали справи у їх сукупності та оцінивши наведені позивачем доводи, суд встановив, що позивач є пенсіонером органів прокуратури з 2001 року та отримує пенсію за вислугу років відповідно до вимог ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 № 1789-ХІІ в розмірі 90% від середнього заробітку з посади заступника Генерального прокурора - прокурора Кіровоградської області.

Головним управлінням Пенсійного фонду України у м. Києві на виконання рішення Дарницького районного суду м. Києва від 30.03.2016 у справі № 753/2993/16-а на підставі розпорядження від 29.07.2016 № 820866 проведено перерахунок пенсії позивача за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" (зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 05.10.1995 №358/95-ВР, у редакції Закону України від 12.07.2001 №2663-111, що діяла станом на серпень 2010 року) з 09.02.2016, виходячи з розрахунку 90% із середнього заробітку, зазначеної у довідці Генеральної прокуратури України № 18-73 зп від 05.02.2016, без обмеження її граничного розміру.

Перерахунок пенсії проведено на підставі довідки Генеральної прокуратури України від 05.02.2016 № 18-73зп щодо розміру заробітної плати позивача на посаді заступника Генерального прокурора України - прокурора Кіровоградської області.

У зв`язку з підвищенням заробітної плати працівникам органів прокуратури, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 657, якою внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505, та враховуючи Рішення Другого сенату Конституційного суду України від 13 грудня 2019 року у справі № 7-р(ІІ)/2019, позивач звернувся до Генеральної прокуратури України з заявою від 16.12.2019 (зареєстрована під вхідним № 17) про надання довідки про розмір заробітної плати за посадою "заступник Генерального прокурора - прокурор області" для подальшого звернення до територіального управління Пенсійного Фонду України за перерахунком пенсії.

26.12.2019 позивач надіслав відповідачу заяву-нагадування про надання довідки про заробітну плату для перерахунку пенсії.

Листом від 16.01.2020 № 21-120вих-20 за підписом начальника Департаменту планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності - головного бухгалтера Офісу Генерального прокурора Шарманської С.О. позивача повідомлено, що відповідно до вимог Закону України "Про звернення громадян" розгляд його звернення продовжено до 45 днів.

Разом з тим, оскільки після завершення цього строку відповідач не надав відповіді на заяву від 16.12.2019, позивач звернувся з позовом до суду.

Вдаючись до оцінки спірних правовідносин та встановлених обставин справи, суд керується такими мотивами.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 40 Конституції України кожна особа має право направляти письмові звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, які зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Закон України "Про звернення громадян" № 393/96-ВР від 02 жовтня 1996 року (далі - Закону № 393/96-ВР) регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

Так, частиною першою статті 1 Закону № 393/96-ВР передбачено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону № 393/96-ВР під зверненням громадян необхідно розуміти викладені в письмовій формі або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

В силу положень статті 5 Закону № 393/96-ВР звернення може бути усним чи письмовим.

Усне звернення викладається громадянином на особистому прийомі або за допомогою засобів телефонного зв`язку через визначені контактні центри, телефонні "гарячі лінії" та записується (реєструється) посадовою особою.

Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв`язку (електронне звернення).

За приписами статті 15 Закону України "Про звернення громадян" органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Статтею 18 Закону № 393/96-ВР визначені права громадянина при розгляді заяви чи скарги. Так, громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право:

- особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви;

- знайомитися з матеріалами перевірки;

- подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу;

- бути присутнім при розгляді заяви чи скарги;

- користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку;

- одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги;

- висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги;

- вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.

Відповідно до ст. 19 Закону № 393/96-ВР органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані : об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; відміняти або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень : письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги не обгрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

Згідно з ч. 1 ст. 20 Закону № 393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Аналіз наведених вище правових норм вказує на те, що орган державної влади та місцевого самоврядування, до якого надійшло звернення громадянина, зобов`язаний об`єктивно і вчасно його розглянути, перевірити викладені в ньому факти, прийняти рішення відповідно до чинного законодавства, забезпечити його виконання та про наслідки розгляду звернення повідомити громадянина.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , реалізуючи своє право на звернення, 16.12.2019 звернувся до відповідача з заявою про надання йому довідки про розмір місячної заробітної плати заступника Генерального прокурора - прокурора області для перерахунку пенсії у зв`язку з прийняттям Другим сенатом Конституційного суду України Рішення від 13 грудня 2019 року у справі № 7-р(ІІ)/2019.

Вищезазначену заяву відповідач отримав 16.12.2019, що підтверджується штампом приймальні громадян Генеральної прокуратури України (вх. № 17).

26.12.2019 позивач направив відповідачу заяву-нагадування про надання довідки про розмір заробітної плати згідно з заявою від 16.12.2019.

З 02.01.2020 на підставі наказу Генерального прокурора № 351 від 23.12.2019 розпочав роботу Офіс Генерального прокурора, який утворено на місці ліквідованої Генеральної прокуратури України в межах реформування системи органів прокуратури України.

Листом від 16.01.2020 № 21-120вих-20 відповідач продовжив строк розгляду звернення позивача до 45 днів, як це передбачено частиною першою статті 20 Закону України "Про звернення громадян".

Однак в зазначений граничний термін (до 30.01.2020) відповідь на заяву позивача від 16.12.2019 та порушені у ній питання відповідач не надав.

При цьому в ході розгляду справи відповідач відзиву не подав та належними доказами доводів позивача в цій частині не спростував.

За вказаних обставин суд визнає доведеним той факт, що відповідь на заяву позивача від 16.12.2019 (вх. № 17) відповідач у встановлений законом строк не надав.

Таким чином, оскільки статтею 20 Закону № 393/96-ВР визначено чіткі строки для розгляду звернення громадянина, які в будь-якому разі не можуть перевищувати 45 днів, суд констатує протиправність бездіяльності відповідача щодо не розгляду заяви позивача про надання довідки про розмір заробітної плати.

В силу вимог пп. 4, 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення: про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Відтак суд вважає обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання протиправною бездіяльність Офісу Генерального прокурора щодо ненадання відповіді на звернення позивача від 16.12.2019 (вх. № 17) та зобов`язання відповідача надати відповідь на таке звернення.

Оцінюючи решту позовних вимог, суд виходить з наступних міркувань.

Згідно з ч. 2 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Рішенням Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення повинно бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Суд зазначає, що адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що в зв`язку з прийняттям рішенням чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб`єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.

Враховуючи наведене, при вирішенні спору суд має пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення). Інакше кажучи, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов`язковими. Водночас відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Також суд зауважує, що при зверненні до суду позивач має обирати такий спосіб захисту, який міг би відновити його становище та захистити порушене, на його думку, право.

Разом з цим, застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Одночасно з позовними вимогами про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо ненадання відповіді на заяву від 16.12.2019, позивач також просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненадання довідки про розмір заробітної плати для перерахунку пенсії та зобов`язати відповідача видати позивачу довідку про розмір заробітної плати заступника Генерального прокурора - прокурор області за вересень 2017 року та чинної заробітної плати відповідно до положень ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ в редакції Закону України від 12.07.2001 № 2663-ІІІ, яка діяла на час призначення пенсії, на підставі постанови Кабінету Міністрів країни "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури" від 30 серпня 2017 року № 657.

Втім, на думку суду, вказані позовні вимоги є передчасними. Адже спір в цій частині фактично ще не існує, оскільки питання щодо надання чи ненадання довідки про заробітну плату для перерахунку пенсії та правильності її оформлення може бути предметом спору лише після розгляду по суті заяви від 16.12.2019 про надання такої довідки. Тому вимоги позивача про зобов`язання відповідача видати конкретну довідку суд розцінює як такі, що заявлено передчасно (наперед).

Отже, задоволення позовних вимог в цій частині неможливе та буде свідчити про вирішення ще неіснуючого спору. Водночас це не відповідатиме завданню адміністративного судочинства, яке полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, а не можливого порушення такого права в майбутньому.

З огляду на викладене суд приходить до переконання про наявність підстав для часткового задоволення позову, а саме шляхом визнання протиправною бездіяльність Офісу Генерального прокурора щодо ненадання відповіді на заяву ОСОБА_1 від 16.12.2019 (вх. № 17) про надання довідки про заробітну плату для перерахунку пенсії за посадою "заступник Генерального прокурора - прокурор області" та зобов`язання відповідача надати відповідь на таку заяву. У задоволенні решти позовних вимог належить відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа

Таким чином, у зв`язку з частковим задоволенням позову, на користь позивача належить стягнути половину понесених ним судових витрат зі сплати судового збору, тобто 420,40 грн, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Офісу Генерального прокурора щодо ненадання відповіді на заяву ОСОБА_1 від 16 грудня 2019 року (вх. № 17) про надання довідки про розмір заробітної плати для перерахунку пенсії за посадою "заступник Генерального прокурора - прокурор області".

Зобов`язати Офіс Генерального прокурора надати відповідь на заяву ОСОБА_1 від 16 грудня 2019 року (вх. № 17) про надання довідки про розмір заробітної плати для перерахунку пенсії за посадою "заступник Генерального прокурора - прокурор області".

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 420,40 грн (чотириста двадцять гривень 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Офісу Генерального прокурора.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

1) позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса для листування: вул. АДРЕСА_2 прим АДРЕСА_3 );

2) відповідач: Офіс Генерального прокурора (код ЄДРПОУ 00034051, вул. Різницька, 13/15, м. Київ, 01011).

Повне судове рішення складено 25.03.2020.

Суддя Сало Павло Ігорович