Рішення № 88402477, 17.03.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

17 березня 2020 р. Справа № 120/4016/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Бошкової Ю.М.,

за участю:

секретаря судового засідання: Ковальова В.О.,

представника позивача: Навитанюк С.В.,

представника відповідача: Білобородової В.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до: Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області

про: визнання протиправною та скасування постанови

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 26.08.2019 року син гр. ОСОБА_2 придбав скейт вартістю 497,30 грн. у магазині ФОП ОСОБА_1 . Згодом до магазину завітав споживач з наміром повернути придбаний скейт. На робочій зміні у цей час перебувало два продавці-консультанти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , яким ОСОБА_2 повідомив, що хоче повернути придбаний його сином скейт та забрати назад сплачені за товар гроші, адже у скейта зламане колесо. Працівники магазину перевірили колеса та всі інші деталі, скейт був справним та пояснили ОСОБА_2 , що не можуть прийняти повернення товару належної якості, що був у використанні, адже обмін товару належної якості провадиться, якщо він не використовувався і якщо збережено його товарний вигляд, споживчі властивості, пломби, ярлики, а також розрахунковий документ, виданий споживачеві разом з проданим товаром. Однак, споживач наполягав на поверненні коштів, хоча і не назвав конкретної причини, з якої він вбачає несправність скейту. У зв`язку із зазначеним, йому було запропоновано залишити скейт у магазині для проведення спеціального дослідження на предмет справності, аби в подальшому прийняти рішення стосовно законного вирішення порушеного ОСОБА_2 питання. Проте, споживач відмовився залишити товар на експертизу, та вимагав повернути назад кошти. Письмових звернень чи вимог ОСОБА_2 до магазину ФОП ОСОБА_1 не пред`являв. 06.11.2019 року до магазину прибув спеціаліст відділу контролю у сфері торгівлі робіт та послуг Управління захисту споживачів Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області з метою проведення перевірки на підставі письмового звернення ОСОБА_2 . За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт №0190 від 06.11.20019 року, в якому зафіксовано порушення ФОП ОСОБА_1 ч 1 п.1 ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів» №1023-ХІІ від 12.05.1991 року. На підставі акту №0190 від 06.11.20019 року, відповідачем винесено постанову від 13.11.2019 року про накладення на позивача штрафу у розмірі 4973,00 грн. Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач звернулася з цим позовом до суду.

Ухвалою суду від 09.12.2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 10.01.2020 року.

23.12.2019 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому заперечував щодо задоволення позовних вимог та зазначив, що відповідно абз. 6 частини 1 ст. 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарського діяльності» підставами для проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) (окрім інших) є звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу. На виконання зазначених вимог Закону спеціалістами проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері захисту прав споживачів. За результатами заходу складено акт заходу державного нагляду (контролю) № 0190 від 06.11.2019 року. В результаті здійснення заходу державного нагляду (контролю) встановлено, що 26.08.2019 року малолітній син гр. ОСОБА_2 придбав скейт вартістю 497,30 гри. у магазині позивача « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ( АДРЕСА_1 ). У цей же день, ОСОБА_2 звернувся до магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 » із твердженнями, що скейт має «заводський брак», тобто має істотний недолік. Відповідно ч. 1 ст. 8 Закону «Про захист прав споживачів» визначено, що у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов`язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника: розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми; вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар. Споживач, керуючись своїм правом, звернувся до магазину позивача з вимогою про повернення коштів, тобто скористався своїм правом, визначеним ст. 8 Закону №1023-ХІІ. Позивач, грубо порушуючи право споживача - відмовив у поверненні коштів. Крім того, акцентував увагу на тому, що позивач взагалі не мав права продавати скейт малолітньому сину споживача. Оскільки статтею 31 Цивільного кодексу України визначена часткова цивільна дієздатність фізичної особи, яка не досягла чотирнадцяти років, тобто фізична особа, яка не досягла чотирнадцяти років (малолітня особа), має право самостійно вчиняти дрібні побутові правочини. Правочин вважається дрібним побутовим, якщо він задовольняє побутові потреби особи, відповідає її фізичному, духовному чи соціальному розвитку та стосується предмета, який має невисоку вартість. Малолітня особа не несе відповідальності за завдану нею шкоду. Відповідно до чеку вартість скейту становить 497,30 грн., тобто договір що є предметом судового спору, не є дрібним побутовим правочином. У п. 3 ч. 1 ст. 208 ЦК України зазначено, межу між усною та письмовою формами правочинів між фізичними особами у розмірі двадцять і більше неоподаткованого мінімуму доходів громадян. Здійснений аналіз дає змогу дійти висновку, що у більшості випадків правочини у розмірі менше за двадцять неоподаткованих мінімумів доходів громадян (340,00 грн.) є дрібними побутовими. Відтак наголосив, що позивач зобов`язаний повернути кошти споживачу, виконуючи вимоги і цивільного законодавства і вимоги ст. 8 Закону №1023-ХІІ.

10.01.2020 року до суду надійшла від позивача відповідь на відзив, у якій ФОП ОСОБА_1 акцентувала увагу суду на тому, що ст.8 ст Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством, має право вимагати:пропорційного зменшення ціни; безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; відшкодування витрат на усунення недоліків товару. У разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов`язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника: розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми; вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар. Відтак, вимагати повернення сплачених за товар коштів, споживач мав право лише у випадку наявності істотного недоліку. В свою чергу, щоб визначити чи були взагалі недоліки в товарі і які саме (істотні чи неістотні) необхідно було провести відповідне експертне дослідження. Проте, провести таке дослідження та встановити факт наявності чи відсутності недоліків було неможливо, адже споживач відмовився залишити скейт в магазині для подальшого дослідження його на предмет наявності несправностей, браку чи інших недоліків. Крім того, відповідач також не проводив досліджень товару на предмет недоліків.

Ухвалою суду від 10.01.2020 року задоволено клопотання позивача про виклик свідків та викликано до суду для допиту в якості свідків ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ); ОСОБА_4 ( АДРЕСА_3 ); ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 ). Відкладено судове засідання на 29.01.2020 року.

У судове засідання, 29.01.2020 року, з`явились викликані до суду свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які надали суду покази стосовно відомих їм обставин. Свідок ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Протокольною ухвалою суду від 29.01.2020 року вирішено здійснити повторний виклик свідка ОСОБА_2 , а також викликати до суду свідка ОСОБА_6 ( АДРЕСА_5 ) та відкласти розгляд справи на 13.02.2020 року.

Відповідно до довідки від 13.02.2020 року справа №120/4016/19-а знята з розгляду у зв`язку із перебуванням головуючого судді у відпустці та перенесено розгляд справи на 03.03.2020 року.

Ухвалою суду від 03.03.2020 року у зв`язку із клопотанням позивача відкладено розгляд справи на 17.03.2020 року.

Представник позивача у судовому засіданні 17.03.2020 року позов підтримав та просив задовольнити його з підстав, викладених в позовній заяві та відповіді на відзив, визнавши протиправною постанову про накладення штрафу.

Представник відповідача у судовому засіданні 17.03.2020 року позов не визнав, просив в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позов, та зазначив про правомірність прийняття рішень суб`єктом владних повноважень.

Свідок ОСОБА_6 в судове засідання 17.03.2020 року не з`явилась, свідок ОСОБА_2 у судове засідання 17.03.2020 року повторно не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Відтак, сторони не наполягали на повторному виклику свідків.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено, що Головним управлінням Держпродспоживслужби у Вінницькій області 06.11.2019 року проведено позапланову перевірку з питання дотримання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 вимог законодавства про захист прав споживачів.

За результатами перевірки складено акт №0190 від 06.11.20019 року, в якому зафіксовано порушення ФОП ОСОБА_1 ч. 1 п.1 ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів» №1023-ХІІ від 12.05.1991 року.

На підставі вищезазначеного Акту, відповідачем винесено постанову від 13.11.2019 року про накладення на позивача штрафу у розмірі 4 973,00 грн.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Правовідносини, що виникають в сфері відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлення права споживачів, а також визначення механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів регулюються Конституцією України, Законом України «Про захист прав споживачів», Правилами роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, затвердженими наказом Міністерства економіки України 19.04.2007 р. № 104 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 8 листопада 2007 р. №1257/14524.

Згідно ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Згідно з положеннями статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів»: гарантійний строк - строк, протягом якого виробник (продавець, виконавець або будь-яка третя особа) бере на себе зобов`язання про здійснення безоплатного ремонту або заміни відповідної продукції у зв`язку з введенням її в обіг;

істотний недолік - недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, виник з вини виробника (продавця, виконавця), після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин і при цьому наділений хоча б однією з нижченаведених ознак:

а) він взагалі не може бути усунутий;

б) його усунення потребує понад чотирнадцять календарних днів;

в) він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором;

належна якість товару, роботи або послуги - властивість продукції, яка відповідає вимогам, встановленим для цієї категорії продукції у нормативно-правових актах і нормативних документах, та умовам договору із споживачем;

недолік - будь-яка невідповідність продукції вимогам нормативно-правових актів і нормативних документів, умовам договорів або вимогам, що пред`являються до неї, а також інформації про продукцію, наданій виробником (виконавцем, продавцем);

продавець - суб`єкт господарювання, який згідно з договором реалізує споживачеві товари або пропонує їх до реалізації;

продукція - будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб;

реалізація - діяльність суб`єктів господарювання з продажу товарів (робіт, послуг);

споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника;

строк (термін) придатності - строк (термін), визначений нормативно-правовими актами, нормативними документами, умовами договору, протягом якого у разі додержання відповідних умов зберігання та/або експлуатації чи споживання продукції її якісні показники і показники безпеки повинні відповідати вимогам нормативно-правових актів, нормативних документів та умовам договору.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів», споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право, зокрема на: захист своїх прав державою; належну якість продукції та обслуговування; необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця); відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

Відповідно до норм статті 8 Закону України «Про захист прав споживачів», у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством, має право вимагати: пропорційного зменшення ціни; безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов`язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника: 1) розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.

Вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті, пред`являються на вибір споживача продавцеві за місцем купівлі товару, виробникові або підприємству, що задовольняє ці вимоги за місцезнаходженням споживача.

Споживач має право пред`явити одну з вимог, передбачених частиною першою цієї статті, а в разі її невиконання заявити іншу вимогу, передбачену частиною першою цієї статті.

Зазначені вимоги за місцезнаходженням споживача задовольняють також створені власником продавця торговельні підприємства та філії, що здійснюють продаж аналогічних придбаним споживачем товарів, або підприємства, на які ці функції покладено на підставі договору. Функції представників підприємств-виробників виконують їх представництва та філії, створені виробниками для цієї мети, або підприємства, які задовольняють зазначені вимоги на підставі договору з виробником.

Продавець, виробник (підприємство, що задовольняє вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті) зобов`язані прийняти товар неналежної якості у споживача і задовольнити його вимоги.

Відповідно до частини 14 статті 8 Закону України «Про захист прав споживачів» вимоги споживача, передбачені цією статтею, не підлягають задоволенню, якщо продавець, виробник (підприємство, що задовольняє вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті) доведуть, що недоліки товару виникли внаслідок порушення споживачем правил користування товаром або його зберігання. Споживач має право брати участь у перевірці якості товару особисто або через свого представника.

Частиною 4 статті 17 вказаного Закону встановлено, що споживач має право на перевірку якості, безпеки, комплектності, міри, ваги та ціни продукції, що придбавається (замовляється), демонстрацію безпечного та правильного її використання. На вимогу споживача продавець (виконавець) зобов`язаний надати йому контрольно-вимірювальні прилади, документи про якість, безпеку, ціну продукції. У разі коли під час гарантійного строку необхідно визначити причини втрати якості продукції, продавець (виконавець, виробник) зобов`язаний у триденний строк з дня одержання від споживача письмової згоди організувати проведення експертизи продукції. Експертиза проводиться за рахунок продавця (виконавця, виробника). Якщо у висновках експертизи буде доведено, що недоліки виникли після передачі продукції споживачеві внаслідок порушення ним встановлених правил використання, зберігання чи транспортування або дій третіх осіб, вимоги споживача не підлягають задоволенню, а споживач зобов`язаний відшкодувати продавцю (виконавцю, підприємству, яке виконує його функції) витрати на проведення експертизи. Споживач, продавець (виконавець, виробник) мають право на оскарження висновків експертизи у судовому порядку.

Таким чином, з аналізу вищезазначених норм видно, що обов`язок по задоволенню вимог споживача, встановлених частиною першою статті 8 Закону України «Про захист прав споживачів», покладається на продавця за місцем купівлі товару, виробника або підприємство, що задовольняє ці вимоги за місцезнаходженням споживача, відповідно до того до кого саме з них ці вимоги пред`являються споживачем на його вибір. І вказані особи звільняються від обов`язку по задоволенню цих вимог споживача лише у разі доведення ними, що недоліки товару виникли внаслідок порушення споживачем правил користування товаром або його зберігання. При цьому обов`язок по встановленню причин втрати якості продукції під час гарантійного строку також покладається на продавця (виконавця, виробника) і реалізується шляхом організації проведення відповідної експертизи за його рахунок.

Як встановлено у судовому засіданні, 26.08.2019 року син гр. ОСОБА_2 придбав скейт вартістю 497,30 грн. у магазині ФОП ОСОБА_1 . Згодом до магазину завітав споживач з наміром повернути придбаний скейт. На робочій зміні у цей час перебувало два продавці-консультанти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , яким ОСОБА_2 повідомив, що хоче повернути придбаний його сином скейт та забрати назад сплачені за товар гроші, адже у скейта зламані колеса. Працівники магазину перевірили колеса та всі інші деталі, скейт був справним та пояснили ОСОБА_2 , що не можуть прийняти повернення товару належної якості, що був у використанні, адже обмін товару належної якості провадиться, якщо він не використовувався і якщо збережено його товарний вигляд, споживчі властивості, пломби, ярлики, а також розрахунковий документ, виданий споживачеві разом з проданим товаром. Однак, споживач наполягав на поверненні коштів. У зв`язку із зазначеним, йому було запропоновано залишити скейт у магазині для проведення спеціального дослідження на предмет справності. Проте, споживач відмовився залишити товар на експертизу, та вимагав повернути назад кошти. Письмових звернень чи вимог ОСОБА_2 до магазину ФОП ОСОБА_1 не пред`являв.

З метою перевірки встановлених судом обставин, судом викликано та допитано у якості свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , які працюють продавцями консультантами в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_2 » .Зазначених осіб попереджено судом про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві відомості або за відмову від давання показань, з непередбачених законом підстав.

Так, свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 повідомили суду, що в кінці серпня 2019 року до магазину, де вони працюють продавцями-консультантами, завітав хлопець-підліток на вигляд 14-15 років, підійшов до сектору, де виставлені на продаж сейти та цілеспрямовано обрав скейт, не оглядаючи інші товари. Підліток розрахувався готівкою, а йому, у свою чергу, видано чек. Крім того, хлопцю роз`яснили право на повернення товару, якщо він виявиться неналежної якості та не буде у використанні. Через кілька днів до магазину прийшов батько хлопця - ОСОБА_2 , який приніс до магазину скейт і вимагав повернути кошти, адже скейт на його думку виявився неналежної якості (проблема із колесом). Працівники запропонували ОСОБА_2 залишити скейт у магазині для проведення експертизи, однак ОСОБА_2 не погодився, вийшов з магазину, будь-яких контактних даних не залишив, та більше не повертався. Відгук у Книзі скарг та пропозицій не залишив, жодних письмових претензій не виклав.

Відтак, здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства та зібраних у справі доказів суд зазначає, що вимагати повернення сплачених за товар коштів, споживач мав право лише у випадку наявності істотного недоліку. Разом із тим, для того, щоб визначити чи були взагалі недоліки в товарі і які саме (істотні чи неістотні) необхідно було провести відповідне експертне дослідження.

Проте, дослідження та встановлення факту наявності чи відсутності недоліків не встановлено, адже споживач відмовився залишити скейт в магазині для подальшого дослідження його на предмет наявності несправностей, браку чи інших недоліків. Крім того, відповідач також не проводив досліджень товару на предмет недоліків.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про протиправність оскаржуваної постанови, винесеної Головним управлінням Держпродспоживслужби у Вінницькій області.

Щодо доводів відповідача, що позивач не мав права продавати скейт малолітньому сину споживача на тій підставі, що син споживача є малолітньою особою, що має право вчиняти лише дрібні побутові правочини, а тому йому не мали права продавати скейт, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 31 Цивільного кодексу України, фізична особа, яка не досягла чотирнадцяти років (малолітня особа), має право самостійно вчиняти дрібні побутові правочини.

Так, термін "дрібний побутовий правочин" - поняття оціночне і має визначатися в кожному конкретному випадку.

Зміст абзацу третього ч. 1 ст. 31 ЦК дозволяє стверджувати, що правочин є дрібним побутовим лише якщо він одночасно відповідає трьом ознакам: 1) задовольняє побутові потреби особи. 2) відповідати фізичному, духовному чи соціальному розвитку малолітнього; 3) стосуватися предмета, який має невисоку вартість.

З цих ознак найбільш визначеною є перша. Побутовий характер правочину означає, що мета його укладення - задоволення звичайних регулярних побутових потреб особи та членів її сім`ї.

Продавець в більшості випадків не знає і не може знати про ступінь фізичного, духовного та соціального розвитку малолітнього, що автоматично робить такий правочин оспорюваним. Суд звертає увагу, що поняття "невисока вартість" предмета правочину є оціночним. При сучасному класовому розшаруванні одні і ті ж гроші, витрачені двома різними малолітніми на вчинення правочину можуть абсолютно по різному впливати на матеріальні статки сім`ї малолітнього.

Для більш уніфікованого підходу до поняття "невисока вартість" доцільно виходити з розміру прожиткового мінімуму. Так, у 2019 році з 01 січня прожитковий мінімум становив 1921 грн.

На думку суду, скейт - це така річ, яка відповідає духовному та фізичному розвитку хлопця у підлітковому віці, а його вартість 497,30 грн. дійсно є невисокою.

Так, згідно пояснень свідків та заяви споживача, яка стала підставою для проведення позапланового заходу, батько хлопця не зазначає про незгоду із діями свого сина і не вимагав повернення коштів у зв`язку з продажем товару малолітній особі, а з причини його несправності.

Крім того, сама по собі відсутність згоди батьків на вчинення правочину ще не робить його недійсним. Згода може бути надана й після вчинення правочину, за винятком тих випадків, коли законом вимагається обов`язкова письмова згода до укладення правочину, наприклад, щодо транспортних засобів або нерухомого майна. Причому допускається як надання прямої згоди (у письмовій формі, якщо це вимагається законом), так і схвалення правочину шляхом непред`явлення батьками претензії другій стороні протягом одного місяця з моменту, коли ці особи дізналися про вчинення неповнолітнім правочину.

В даному випадку закон не вимагає прямої згоди батьків на купівлю скейта.

Відтак, зазначені доводи представника відповідача судом відхиляються як необґрунтовані.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч. 2 цієї статті).

Відповідно до ч. 2 ст. 2 названого Кодексу у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень в ході судового розгляду не довів обґрунтованість своїх висновків і правомірності прийнятого на їх підставі рішення.

Оцінивши наявні в справі докази в їх сукупності, суд доходить висновку про наявність правових підстав для скасування оскаржуваної постанови.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області №16 від 13.11.2019 року, якою накладено на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штраф у розмірі 4973,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 1921,00 грн.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення у повному обсязі виготовлено 24.03.2020 року.

Суддя Бошкова Юлія Миколаївна