Рішення № 88402452, 04.03.2020, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2020 року ЛуцькСправа № 140/777/19

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Волдінера Ф. А.,

при секретарі судового засідання Журомській І.М.,

за участю представника позивача Чорної Б.М.,

представника відповідачів Ковальчука В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Першого заступника Ковельського міського голови Гетьмана Михайла Олександровича, Виконавчого комітету Ковельської міської ради про визнання протиправними та скасування постанов,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач ) звернулася з позовом до Першого заступника Ковельського міського голови Гетьмана Михайла Олександровича (далі відповідач 1), в якому просить: 1) визнати протиправною та скасувати постанову першого заступника Ковельського міського голови Гетьмана Михайла Олександровича про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ОМС-ВЛ849/1085/АВ/П/ІП-ФС від 04.12.2018 (далі - Постанова № ОМС-ВЛ849/1085/АВ/П/ІП-ФС); 2) визнати протиправною та скасувати постанову першого заступника Ковельського міського голови Гетьмана Михайла Олександровича про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ОМС-ВЛ849/1085/АВ/П/МГ-ФС від 04.12.2018 (далі - Постанова № ОМС-ВЛ849/1085/АВ/П/МГ-ФС).

Ухвалою судді від 26.03.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі, ухвалено розгляд справи проводити без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 17.04.2019 зупинено провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 140/778/19 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до інспектора праці виконавчого комітету Ковельської міської ради Волинської області Герасимчук Ліліани Ростиславівни про визнання протиправним та скасування припису в частині. Вказана ухвала була оскаржена відповідачем.

Ухвалою суду від 27.06.2019 провадження у справі поновлено для вчинення процесуальної дії - розгляду заяви позивача про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 27.06.2019 задоволено частково заяву про забезпечення позову про забезпечення позову та зупинено стягнення на підставі виконавчих документів: постанови першого заступника Ковельського міського голови Гетьмана Михайла Олександровича про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ОМС-ВЛ849/1085/АВ/П/ІП-ФС від 04.12.2018 та постанови першого заступника Ковельського міського голови Гетьмана Михайла Олександровича про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ОМС-ВЛ849/1085/АВ/П/МГ-ФС від 04.12.2018 до набрання законної сили судовим рішенням у адміністративній справі № 140/777/19. В задоволенні решти вимог відмовлено.

Ухвалою суду від 27.06.2019 зупинено провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 140/778/19 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до інспектора праці виконавчого комітету Ковельської міської ради Волинської області Герасимчук Ліліани Ростиславівни про визнання протиправним та скасування припису в частині.

08.08.2019 та 12.08.2019 від позивача до суду надійшло клопотання про залучення співвідповідача та про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Заявлене позивачем клопотання про залучення співвідповідачем у справі Ковельської міської ради обґрунтоване тим, що у відносинах, які є предметом спору, суб`єктом владних повноважень виступає орган місцевого самоврядування - юридична особа, посадовою особою якої є первинний відповідач, тому відповідачем повинна бути саме юридична особа, Ковельська міська рада.

Ухвалою суду від 03.12.2019 провадження у справі поновлено.

Ухвалою суду від 03.12.2019 постановлено судовий розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.

В судовому засіданні 10.01.2020 представник позивача відкликала клопотання про залучення у справі співвідповідача Ковельської міської ради, водночас заявила клопотання про залучення співвідповідача виконавчий комітет Ковельської міської ради.

Представник відповідача проти заявленого клопотання не заперечив.

Ухвалою суду від 10.01.2020 задоволено клопотання представника позивача про залучення у справі співвідповідача виконавчий комітет Ковельської міської ради (далі - відповідач 2).

Позовні вимоги обґрунтовано наступним.

З 14 по 15 листопада 2018 року інспектором праці виконавчого комітету Ковельської міської ради Волинської області Герасимчук Л.Р. було проведено інспекційне відвідування позивача на підставі направлення №10 на проведення інспекційного відвідування.

За результатами вказаного інспекційного відвідування було складено Акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю № ОМС-ВЛ849/Ю85/АВ від 15.11.2018 (далі - Акт інспекційного відвідування № ОМС-ВЛ849/Ю85/АВ від 15.11.2018) та видано Припис про усунення виявлених порушень №ОМС-ВЛ849/1085/АВ/П від 15.11.2018.

Вказаний припис був оскаржений позивачем в адміністративному порядку і рішенням Державної служби України з питань праці від 27.02.2019 було частково задоволено скаргу позивача та скасовано пункти 4, 5 припису.

04.03.2019 позивачу стало відомо про відкриття Ковельським міськрайонним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області виконавчих проваджень по примусовому стягнені з позивача штрафів згідно Постанов першого заступника Ковельського міського голови Гетьмана М. О.

Жодних повідомлень про розгляд будь-яких справ щодо притягнення позивача до відповідальності їй не надходило, копій жодних документів відповідачами не надавалося.

Зважаючи на наведене, позивач звернулась з заявою до Ковельського MB ДВС ГТУЮ у Волинській області про надання копій документів, що стали приводом для відкриття виконавчих проваджень.

11.03.2019 Ковельським MB ДВС ГТУЮ у Волинській області позивачу надано копії оскаржуваних у справі постанов.

Позивач вважає вказані постанови незаконними, винесеними з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, виходячи з наступного.

В порушення вимог, встановлених чинним законодавством, позивача не було повідомлено ні про прийняття рішення про розгляд справи про накладення штрафу, ні у подальшому про дату та час розгляду справи, ні про винесення оскаржуваних постанов.

Всупереч вимогам чинного законодавства оскаржувані постанови були винесені відповідачем 1 до завершення процедури адміністративного оскарження позивачем Припису про усунення виявлених порушень №ОМС-ВЛ849/1085/АВ/П від 15.11.2018, винесеного на підставі Акту інспекційного відвідування № ОМС-ВЛ849/Ю85/АВ від 15.11.2018.

Також позивач вказує дефекти форми направлення на перевірку (відсутня дата видачі направлення на проведення інспекційного відвідування); не доведено до позивача змісту розпорядження Ковельського міського голови, що стало підставою проведення інспекційного відвідування; не дотримано встановленої законодавством форми Акту інспекційного відвідування № ОМС-ВЛ849/Ю85/АВ від 15.11.2018, оскільки у вказаному акті описано більше коло питань ніж тих, що були предметом перевірки; не встановлено межі періоду, що підлягає перевірці та не вказано тривалість проведення інспекційного відвідування.

Щодо суті виявлених порушень позивач вказує на таке.

У жовтні 2018 року позивачем було отримано правову консультацію з питань оплати праці найманих працівників та термінів її проведення. За результатами вказаної консультації позивач дійшла висновку, що необхідно змінити підхід до регулювання питань здійснення виплати заробітної плати під час проведення мною господарської діяльності. У зв`язку з цим 30.10.2018 року позивачем було видано наказ № 1-гд «Про виплату заробітної плати працівникам», у якому чітко встановлено строки виплати заробітної плати. Вказаний наказ погоджено з уповноваженим представником трудового колективу.

Тобто, на момент проведення інспекційного відвідування нормативно-правовий акт роботодавця про встановлення термінів виплати заробітної плати у позивача є діючим та таким, що не суперечить чинному законодавству.

Виплачуючи заробітну плату за час відпустки у строк, встановлений для наступної виплати заробітної плати, позивач не порушувала жодної вимоги чинного законодавства, оскільки між працівником та підприємством досягнуто згоди щодо такої виплати зарплати, про що зроблено відмітку у конкретних заявах про надання відпустки.

У зв`язку з самостійним виявленням факту непроведення індексації заробітної плати найманим працівникам, позивачем у жовтні 2018 року проведено нарахування індексації працівника за 2017 рік при базовому місяці січень 2017 року та нарахування компенсації у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати працівникам. Вказані нарахування включені до розрахунково-платіжної відомості за жовтень 2018 року та проведено їх виплату 07.11.2018 згідно відомості на виплату готівки № Х -00000001 за жовтень 2018 року.

Враховуючи усе вищенаведене, вважає, що жодних вимог чинного законодавства про працю нею не порушено, а відтак адміністративний позов підлягає до задоволення.

15.04.2019 до суду надійшов відзив на позовну заяву від відповідача 1, відповідно до якого з позовом не погоджується з огляду на наступне.

Розпорядженням Ковельського міського голови «Про проведення інспекційного відвідування» від 12.11.2018 № 319-р на підставі листа Ковельського об`єднаного управління Пенсійного фонду України від 19.10.2018 за №9556/04-10-20 щодо переліку страхувальників, на підставі звітності за серпень 2018 року, які нараховували заробітну плату застрахованим особам нижче законодавчо встановленого мінімуму в умовах повного відпрацьованого місяця, зобов`язано інспектора провести протягом двох робочих днів (14.11.2018 - 15.11.2018) виїзне інспекційне відвідування у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .

Відповідно до частини другої статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 5 квітня 2007 року № 877-V (далі - Закон № 877) першим заступником міського голови було підписано направлення на проведення інспекційного відвідування №10 фізичної-особи підприємця ОСОБА_1 .

Направлення на інспекційне відвідування №10 у повному обсязі відповідає вимогам, передбаченим Законом № 877.

Наказом Міністерства соціальної політики України №1338 від 18.08.2017 «Про затвердження форм документів, що складаються при здійсненні заходів державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, зайнятість та працевлаштування інвалідів» (далі - Наказ № 1338) затверджено форму акта інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю.

При складанні Акту інспектором праці було дотримано затверджену форму акта Наказом №1338, а саме:

1) було зазначено, що проводиться. інспекційне відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовую найману працю.

2) у визначеному місці Акту зазначено тривалість інспекційного

відвідування(з 14.01.2018 року по 15.01.2018 року) та період протягом якого вивчались первинні бухгалтерські документи (з 01.01.2017 року по 31.10.2018).

3) інспектором було відтворено у повному обсязі затверджену форму Акта на якому відмічені питання, які вивчалися під час цієї перевірки. Факт додержання або порушення вимог законодавства фіксуються шляхом внесення до відповідного пункту акта позначок у одній із клітинок, що відповідають варіантам відповідей на питання: «так» (так, виконано, дотримано, відповідає, присутнє), «ні» (ні, не виконано, не дотримано, не відповідає, відсутнє), «НП» (не перевірялось), «НВ» (не вимагається).

Позначка «Так» проставляється у тому випадку, коли в ході вивчення первинних документів об`єкта відвідування встановлено додержання всіх вимог законодавства, зазначених у конкретному пункті.

Позначка «Ні» проставляється у випадку, коли фактична ситуація не відповідає встановленій нормі.

Позначка «НВ» проставляється у випадках, коли в ході заходу контролю встановлено, що суб`єкт відвідування не зобов`язаний виконувати певні вимоги законодавства про працю.

Позначка «НП» проставляється у тому випадку, коли це питання не було предметом розгляду під час проведення заходу контролю.

Під час інспекційного відвідування інспектором праці було досліджено ряд питань, що вивчались під час перевірки і є його предметом. Питання, що не відносились до предмета перевірки позначались позначкою «НП» і «НВ», що підтверджується Розділом І Акту №ОМС-ВЛ849/Ю85/АВ.

На виконання розпорядження міського голови №319-р від 12.11.2018, з 14.11.2018р. по 15.11.2018 інспектором праці було проведено Інспекційне відвідування в ході якого перевірено додержання законодавства про працю в частині: питання своєчасної та в повному обсязі виплати заробітної плати, оформлення трудових відносин та додержання мінімальних гарантій в оплаті праці.

Відповідно до Розділу II «Опис стану додержання вимог законодавства про працю» Акта №ОМС-ВЛ849/Ю85/АВ, інспектором праці було встановлено що:

1) заробітна плата працівників виплачується в робочі дні, один раз на місяць чим порушено вимоги статті 115 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) та статті 24 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 № 108/95-ВР (далі - Закон № 108/95), а саме: заробітна плата працівникам повинна виплачуватись регулярно в робочі дні у строки, встановлені нормативним актом роботодавця, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається нормативним актом роботодавця, але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу). У підприємця ОСОБА_1 , відсутній нормативно-правовий документ, яким встановлені терміни виплати заробітної плати.

2) відповідно до книги обліку витрат на заробітну плату та розрахунково- платіжних відомостей, підприємець ОСОБА_1 , не проводила індексацію заробітної плати у 2017 році чим порушила вимоги частини п`ятої статті 95 КЗпП України та статті 33 Закону № 108/95. Таким чином ігнорування роботодавцем свого обов`язку щодо індексації заробітної плати призвело до порушення трудового законодавства у частині недотримання мінімальних гарантій в оплаті праці, так як дохід отриманий найманими працівниками за виконану роботу не індексувався.

3) згідно трудових договорів щорічна відпустка працівникам надається терміном на 24 календарні дні. Протягом 2017 року щорічні відпустки надавались трьом працівникам:

ОСОБА_2 , наказ № 2 від 31.07.2017, відпустка надавалась з 1.08.2017 по 25.08.2017. Відповідно до книги обліку витрат на заробітну плату та розрахунково-платіжних відомостей заробітна плата за час відпуски була виплачена у серпні 2017 року, чим порушено вимоги частини четвертої статті 115 КЗпП України, не за три дні до початку відпустки, а разом із виплатою заробітної плати.

ОСОБА_3 , наказ № 3 від 31.08.2017 відпустка надавалась з 1.09.2017 по 24.09.2017. Відповідно до книги обліку витрат на заробітну плату та розрахунково-платіжних відомостей заробітна плата за час відпуски була виплачена також разом із заробітною платою, у вересні 2017 року, чим порушено вимоги частини четвертої статті 115 КЗпП України.

ОСОБА_4 , наказ № 1 від 31.05.2017 відпустка надавалась з 1.06.2017, терміном на 24 календарних дні. Відповідно до книги обліку витрат на заробітну плату та розрахунково-платіжних відомостей заробітна плата за час відпуски була виплачена також разом із заробітною платою, у червні 2017 року, чим порушено вимоги частини четвертої статті 115 КЗпП України.

Протягом 2018 року щорічна відпустка надавалась ОСОБА_3 , наказ №10 від 31.08.2017, з 1.09.2018 по 24.09.2018. Відповідно до книги обліку витрат на заробітну плату та розрахунково-платіжних відомостей заробітна плата за час відпуски була виплачена також разом із заробітною платою, у вересні 2018 року, чим порушено вимоги частини четвертої статті 115 КЗпП України.

На момент інспекційного відвідування позивачем не було надано жодних документів, що спростовували б виявлені під час інспекційного відвідування порушення.

Крім того, відповідач 1 вказує, що ним дотримано процедуру механізму накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, зокрема, і в частині повідомлення позивача про час та місце розгляду справи, оскільки всі повідомлення надсилались позивачу рекомендованими листами на адреси зареєстрованого місця проживання позивача та місце ведення господарської діяльності, як це передбачено чинним законодавством України.

28.01.2020 до суду надійшов відзив на позовну заяву від відповідача 2, відповідно до якого з позовом не погоджується з тих же підстав, що викладені у відзиві відповідача 1.

12.02.2020 позивачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому з доводами викладеними у відзивах відповідачів не погоджується з підстав наведених у адміністративному позові.

02.03.2020 представником позивача на електронну адресу суду було подано додаткові пояснення, в яких вказує на наступне.

У зв`язку з самостійним виявленням факту непроведення виплати індексації заробітної плати найманим працівникам, позивачем 07.11.2018 згідно Відомості на виплату готівки № Х -00000001 за жовтень 2018 року проведено виплату індексації працівникам за 2017 рік при базовому місяці січень 2017 року та проведено виплату компенсації у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати (індексації) працівникам, як це передбачено чинним законодавством, що, на думку позивача, свідчить про відсутність в її порушень вимог чинного законодавства.

Законом України «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України» від 12.12.2019 року № 378-ІХ було внесено зміни до статті 265 КЗпП України, якими, зокрема, суттєво зменшено штрафи за порушення законодавства про працю.

Так, відповідно до абзацу 5 статті 265 КЗпП України за недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці застосовується штраф у двократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення; згідно абзацу 9 частини другої статті 265 КЗпП України - порушення інших вимог законодавства про працю, крім передбачених абзацами другим - восьмим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати за кожне таке порушення.

Відповідно до частини сьомої статті 265 КЗпП України заходи щодо притягнення до відповідальності за вчинення порушення, передбаченого абзацами другим, третім, сьомим, восьмим, десятим частини другої цієї статті, застосовуються одночасно із винесенням припису незалежно від факту усунення виявлених при проведенні перевірки порушень.

Акцентує увагу суду на тому, що чинним законодавством ні на момент проведення інспекційного відвідування, ні на момент винесення оскаржуваних постанов, ні після внесення змін у статтю 265 КЗпП України не передбачено право уповноважених органів притягати до відповідальності за абзацом 4 (абзац 5 після внесення змін) частини другої статті 265 КЗпП України незалежно від факту усунення виявлених при проведенні перевірки порушень (а у випадку, що є предметом розгляду у даній справі - індексація заробітної плати, її виплата та виплата компенсації за затримку виплати індексації - були проведені ще до моменту проведення інспекційного відвідування).

Відповідно до статті 58 Конституції закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

В силу положень Рішення Конституційного суду України у справі № 1-7/99 від 09.02.1999 положення частини першої статті 58 Конституції про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, стосується лише людини і громадянина (фізичної особи) і не поширюється на юридичних осіб.

Відповідно до частини третьої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Статтею 51 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб. Однак, стаття 58 Конституції не містить ніяких виключень про незастосування її положень у випадках, встановлених Держпраці, законом, постановою тощо. Тому, оскільки застосування статті 51 ЦК України призвело б до звуження обсягу наданих Конституцією прав, застосуванню підлягають саме положення статті 58 Конституції.

Отже, для фізичних осіб-підприємців зміни, внесені до статті 265 КЗпП України, якими суттєво зменшено відповідальність особи, мають зворотну дію в часі.

03.03.2020 представником відповідачів було подано до суду письмові пояснення в яких звертає увагу суду на те, що інспекційне відвідування є формою державного нагляду за додержанням законодавства про працю, яке відноситься до повноважень відповідачів та яке проводиться на підставі наказу та направлення. За результатами інспекційного відвідування складається акт і в разі виявлення порушень - виноситься припис. Якщо під час інспекційного відвідування встановлене факт використання праці неоформлених працівників, то вживаються заходи щодо притягнення об`єкта відвідування до відповідальності незалежно від усунення виявлених порушень.

У відповідності до пункту 2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 2509 від 17.07.2013 (далі - Порядок № 509), штрафи можуть бути накладені на підставі акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об`єднаної громади. Відтак, підставою накладення штрафу е не припис, а акт перевірки (інспектування).

Таким чином, дії відповідачів у справі стосовно винесення припису та постанови про накладення штрафу відповідають вимогам законодавства з питань праці, а виконання: позивачем вимог припису не може слугувати підставою для звільнення позивача від відповідальності за недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці.

В судових засідання представники сторін підтримали позиції викладені ними у письмових заявах по суті справи.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до часткового задоволення з огляду на таке.

Судом встановлено наступні обставини справи.

Розпорядженням Ковельського міського голови «Про проведення інспекційного відвідування» від 12.11.2018 № 319-р на підставі листа Ковельського об`єднаного управління Пенсійного фонду України від 19.10.2018 за №9556/04-10-20 щодо переліку страхувальників, на підставі звітності за серпень 2018 року, які нараховували заробітну плату застрахованим особам нижче законодавчо встановленого мінімуму в умовах повного відпрацьованого місяця, зобов`язано інспекторів праці виконавчого комітету Ковельської міської ради Волинської області Герасимчук Л.Р., Філіпчук Д.В. провести протягом двох робочих днів (14.11.2018 - 15.11.2018) виїзне інспекційне відвідування у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , про що відповідачем 1 було видано Направлення № 10 про проведення інспекційного відвідування.

З наявної в матеріалах справи копії Направлення № 10 вбачається, що воно датовано лише 2018 роком.

За результатами інспекційного відвідування позивача, яке відбувалось з 14.11.2018 по 15.11.2018, інспекторами праці Герасимчук Л.Р. , Філіпчук Д.В. 15.11.2018 було складено акт інспекційного відвідування № ОМС-ВЛ849/Ю85/АВ, яким встановлено ряд порушень позивачем, а саме:

1. Виплата заробітної плати проводиться один раз на місяць, терміни виплати заробітної плати не встановлені нормативно-правовим актом роботодавця, чим порушено вимоги частини першої, частини третьої статті 115 КЗпП України.

2. Заробітна плата працівників за весь час щорічної відпустки виплачувалась пізніше ніж за три дні до початку відпустки, у виплату заробітної плати, чим порушено вимоги частини четвертої статті 115 КЗпП України, а саме:

ОСОБА_2 , за наказом № 2 від 31.07.2017, відпустка надавалась з 1.08.2017 по 25.08.2017. Відповідно до книги обліку витрат на заробітну плату та розрахунково-платіжної відомості за №7, заробітна плата за час відпуски була виплачена у серпні 2017 року;

ОСОБА_4 , за наказом № 1 від 31.05.2017, відпустка надавалась з 1.06.2017, терміном на 24 к.д. Відповідно до книги обліку витрат на заробітну плату та розрахунково-платіжної відомості № 6 заробітна плата за час відпуски була виплачена також разом із заробітною платою, у червні 2017;

ОСОБА_3 , за наказом № 3 від 31.08.2017, відпустка надавалась з 1.09.2017 по 24.09.2017. Відповідно до книги обліку витрат на заробітну плату та розрахунково-платіжної відомості заробітна плата за час відпуски була виплачена також разом із заробітною платою, у вересні 2017. Протягом 2018 року щорічна відпустка надавалась ОСОБА_3 за наказом № 10 від 31.08.2017, з 1.09.2018 по 24.09.2018. Відповідно до книги обліку витрат на заробітну плату та розрахунково-платіжних відомостей заробітна плата за час відпуски була виплачена також разом із заробітною платою у вересні 2018 року.

3. Не проведено індексацію заробітної плати у 2017 році, чим порушено вимоги частини п`ятої статті 95 КЗпП України та статті 33 Закону України «Про оплату праці», а саме: працівники ОСОБА_3 та ОСОБА_2 набули права на індексацію заробітної плати з червня 2017 року, працівниця ОСОБА_7 набула права на індексацію заробітної плати з листопада 2017 року.

4. Відсутній достовірний облік виконуваної роботи, не ведуться табелі обліку робочого часу, чим порушено вимоги частини другої статті 30 Закону України «Про оплату праці» та пункту 1.6 «Інструкції зі статистики кількості працівників», затвердженої Наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 № 286.

5. Не ведуться «Особові картки» на кожного працівника, встановленої форми П.2, ведення яких передбачено пунктом 1.6 «Інструкції зі статистики кількості працівників» та «Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993.

За наслідками проведеного інспекційного відвідування інспектором праці Герасимчук Л.Р. було видано Припис про усунення виявлених порушень №ОМС-ВЛ849/1085/АВ/П від 15.11.2018, яким позивача було зобов`язано усунути виявленні порушення до 15.12.2018.

Вказаний припис був оскаржений позивачем в адміністративному порядку шляхом надіслання скарги до Управління Держпраці у Волинській області 26.11.2018.

21.01.2019 позивачем було отримано лист від Управління Держпраці у Волинській області 26.11.2018 «Про розгляд скарги» від 28.12.2018 за № 3584/09, і яким по суті було відмовлено позивачу в задоволенні скарги.

30.01.2019 позивачем було подано скаргу до Державної служби України з питань праці, і рішенням якої від 27.02.2019 було частково задоволено скаргу позивача та скасовано пункти 4, 5 припису.

Водночас 22.11.2018 відповідачем 1 було винесено рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу № ОМС-ВЛ849/1085/АВ/П/МГ/ІП на підставі Акту інспекційного відвідування № ОМС-ВЛ849/Ю85/АВ від 15.11.2018 та призначено розгляд справи про накладення штрафу на позивача на 04.12.2018.

04.12.2018 відповідачем 1 було винесено:

· Постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ОМС-ВЛ849/1085/АВ/П/МГ-ФС, якою на позивача, відповідно до абзацу четвертого частини другої статті 265 КЗпП України, накладено штраф у розмірі 111690 грн. за порушення позивачем вимог частини п`ятої статті 95 КЗпП України та статті 33 Закону України «Про оплату праці» щодо непроведення індексації заробітної плати трьом працівникам;

· Постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ОМС-ВЛ849/1085/АВ/П/ІП-ФС, якою на позивача, відповідно до абзацу восьмого частини другої статті 265 КЗпП України, накладено штраф у розмірі 3723 грн. за порушення позивачем вимог частини першої, частини третьої статті 115 КЗпП України щодо виплати заробітної плати працівникам один раз на місяць, а також вимог частини четвертої статті 115 КЗпП України щодо виплати працівникам заробітної плати за час щорічної відпустки пізніше ніж за три дні до початку відпустки.

Вказані обставини були встановленні на підставі письмових доказів, з пояснень учасників справи наданих у письмових заявах по суті справи та пояснень представників сторін наданих в судових засіданнях.

Крім того, в ході розгляду справи було встановлено, що позивач не заперечую, що нею були допущенні порушення в частині ненарахування індексації на заробітну плату трьом працівникам за 2017 рік, а також щодо виплати заробітної плати працівникам один раз на місяць.

Водночас позивач в письмових заявах по суті справи та її представник в судових засіданнях вказує на те, що позивачем в самостійному порядку було усунуто вказані порушення в жовтні 2018 року до початку інспекційного відвідування шляхом нарахування та включення до розрахунково-платіжної відомості за жовтень 2018 року та виплати 07.11.2018 індексації на заробітну плату працівників за 2017 рік при базовому місяці січень 2017 року та нарахування компенсації у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати працівникам, а також шляхом видання 30.10.2018 наказу від № 1-гд «Про виплату заробітної плати працівникам», у якому чітко встановлено строки виплати заробітної плати відповідно до вимог чинного законодавства.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначено Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (Закон № 877).

Відповідно до частини першої статті 7 Закону № 877, для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

Водночас пунктом 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 № 295 (далі - Порядок № 295) визначено, що підставою для здійснення інспекційних відвідувань, зокрема, є інформація Пенсійного фонду України та його територіальних органів про роботодавців, які нараховують заробітну плату менше мінімальної.

Згідно з частиною другою статті 7 Закону № 877 на підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові і засвідчується печаткою.

Частиною третьою вказаної норми визначено вимоги до змісту та обов`язкових реквізитів посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), так у ньому зазначаються: найменування органу державного нагляду (контролю), що здійснює захід; найменування суб`єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід; місцезнаходження суб`єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу, щодо діяльності яких здійснюється захід; номер і дата наказу (рішення, розпорядження), на виконання якого здійснюється захід; перелік посадових осіб, які беруть участь у здійсненні заходу, із зазначенням їх посади, прізвища, ім`я та по батькові; дата початку та дата закінчення заходу; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд, інспектування тощо); підстави для здійснення заходу; предмет здійснення заходу; інформація про здійснення попереднього заходу (тип заходу і строк його здійснення).

Відповідно до частини п`ятої статті 7 Закону № 877, перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб`єкту господарювання копію посвідчення (направлення).

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) без посвідчення (направлення) на здійснення заходу та службового посвідчення не має права здійснювати державний нагляд (контроль) суб`єкта господарювання.

Суб`єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, якщо вони не пред`явили документів, передбачених цією статтею.

Як вбачається з матеріалів справи Направлення № 10 про проведення інспекційного відвідування позивача видано на виконання розпорядження Ковельського міського голови «Про проведення інспекційного відвідування» від 12.11.2018 № 319-р, яке, в свою чергу, було видано на підставі листа Ковельського об`єднаного управління Пенсійного фонду України від 19.10.2018 за №9556/04-10-20 щодо переліку страхувальників, на підставі звітності за серпень 2018 року, які нараховували заробітну плату застрахованим особам нижче законодавчо встановленого мінімуму в умовах повного відпрацьованого місяця. Направлення містить всі обов`язкові реквізити встановлені приписами Закону № 877 для того роду документа.

При цьому суд не бере до уваги посилання позивача та її представника на відсутність точної дати видачі Направлення № 10, як підставу його нелегітимності, оскільки вказаний дефект форми жодним чином не суперечить змісту самого документу, і за наявності всіх інших реквізитів та необхідних даних не ставить під сумнів та не «розмиває» розпорядчу сутність та зміст такого документу.

Також суд критично ставиться до доводів позивача та її представника, щодо протиправності дій інспекторів праці щодо неознайомлення позивача зі змістом розпорядження Ковельського міського голови «Про проведення інспекційного відвідування» від 12.11.2018 № 319-р, оскільки в посадових осіб, які проводять захід державного нагляду (контролю) відсутній законодавчо встановлений обв`язок пред`явлення розпорядчих документів, що стали підставою для видачі посвідчення (направлення) на здійснення заходу державного нагляду (контролю).

Відповідно до частини шостої статті 7 Закону № 877, за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім`я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід.

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб`єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.

В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом.

Якщо суб`єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями.

Наказом Міністерства соціальної політики України №1338 від 18.08.2017 зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12 грудня 2017 за № 1500/31368, «Про затвердження форм документів, що складаються при здійсненні заходів державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, зайнятість та працевлаштування інвалідів» (далі - Наказ № 1338) затверджено форму акта інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю.

З наявного в матеріалах справи Акту інспекційного відвідування № ОМС-ВЛ849/Ю85/АВ від 15.11.2018 вбачається, що він в повній мірі відповідає формі акту затвердженій Наказом № 1338, зокрема містить дані про предмет перевірки, її тривалість та точні дати проведення, а також період, що підлягав перевірці. Під час інспекційного відвідування інспектором праці було досліджено ряд питань, що вивчались під час перевірки і є його предметом. Питання, що не відносились до предмета перевірки позначено позначками «НП» (не перевірялось) і «НВ» (не вимагається).

Таким чином, доводи позивача та її представника щодо невідповідності Акту інспекційного відвідування № ОМС-ВЛ849/Ю85/АВ від 15.11.2018 вимогам чинного законодавства не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.

Щодо виявлених під час інспекційного відвідування порушень позивачем законодавства України про працю, суду зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 95 КЗпП України, мінімальна заробітна плата - це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці.

Частиною п`ятою вказаної норми встановлено, що заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку, що кореспондується з положеннями статті 33 Закону № 108/95 (Закон України «Про оплату праці»), відповідно до яких, в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.

Відповідальність за недотримання вказаних вимог встановлено приписами статті 265 КЗпП України. Так, відповідно до цих приписів в редакції норми чинній на момент винесення оскаржуваних у даній справі рішень, абзацом четвертим частини другою статті 265 КЗпП України було встановлено, що недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці тягне за собою накладення на юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, які використовують найману працю штрафу у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Як було встановлено судом, позивач не заперечує, що ним не нараховувалась індексація на заробітну плату трьом працівникам з 2017 року.

При цьому, суд не погоджується з доводами позивача, що усунення нею в добровільному порядку зазначеного порушення, навіть до моменту проведення інспекційного відвідування (до моменту виявлення порушення контролюючим органом) є підставою для звільнення від відповідальності.

Приписи статті 265 КЗпП України в редакції чинній на момент винесення оскаржуваних у даній справі рішень щодо вжиття заходів про притягнення до відповідальності винних осіб є імперативними, тобто такими, що наділяють уповноважену посадову особу обов`язком вчиняти зазначені дії у разі виявлення порушень.

Таким чином, заходи щодо притягнення до відповідальності - штрафи у сфері порушення законодавства про працю застосовуються незалежно від факту усунення виявлених в ході перевірки порушень та не можуть бути підставою для уникнення застосування контролюючими органами та органами у сфері нагляду зазначених заходів.

Вказана позиція знайшла своє відображення в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.04.2018 у справі № 823/708/17, адміністративне провадження № К/9901/747/17.

Водночас, Законом України «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України» від 12 грудня 2019 року № 378-IX (далі - Закон №378), було внесено ряд змін, зокрема, до статті 265 КЗпП України.

Так частину другу вказаної норми було доповнено двома новими абзацами і, відповідно, абзац четвертий, яким встановлено відповідальність за недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці, став п`ятим і був викладений у новій редакції, а саме: «недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у двократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення».

Таким чином, законодавцем було пом`якшено відповідальність за зазначене порушення.

Крім того, статтю 265 КЗпП України було доповнено частиною такого змісту: «У разі виконання припису центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та усунення виявлених порушень, передбачених абзацами четвертим - шостим, дев`ятим частини другої цієї статті, у визначені приписом строки заходи щодо притягнення до відповідальності не застосовуються».

Вищевказані зміни набрали чинності 02.02.2020.

Статтею 58 Конституції України встановлено, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

У Рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99 зазначено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб. До події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ним чинності. Заборона зворотної дії є однією з важливих складових принципу правової визначеності.

Відповідно до статті 51 ЦК України, до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Спірні правовідносини виникли з приводу дотримання позивачем, як суб`єктом підприємницької діяльності (роботодавцем) вимог законодавства України про працю у відносинах позивача з його найманими працівниками.

Відтак, суд дійшов висновку, що позивач у цих правовідносинах наділений виключно ознаками юридичної особи, що унеможливлює застосування до спірних правовідносин інституту зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Отже до спірних правовідносин належить застосувати положення статті 265 КЗпП України в редакції чинній на момент винесення оскаржуваних рішень.

Зважаючи на вищевикладене, Постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ОМС-ВЛ849/1085/АВ/П/МГ-ФС від 04.12.2018 в повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства України, а тому скасуванню не підлягає.

Відповідно до частини першої статті 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Вказаною нормою встановлено безумовний обов`язок роботодавця виплачувати заробітну плату працівникам не рідше двох разів на місяць.

Під час судового розгляду було встановлено, що позивач не заперечує, що ним до 30.10.2018 року не дотримувалось вимог зазначених законодавчих приписів.

Оцінку доводам позивача щодо відсутності підстав для притягнення її до відповідальності в зв`язку із самостійним усунення порушень було вже надано судом вище, відтак застосування до позивача штрафних санкцій у вигляді штрафу передбачених абзацом восьмим частини другої статті 265 КЗпП України в редакції чинній на момент винесення оскаржуваних рішень є таким, що відповідає вимогам закону, а відтак правомірним.

Частиною четвертою статті 115 КЗпП України визначено, що заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки.

Водночас, статтею 74 КЗпП України встановлено, що громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

Відповідно до приписів статті 79 КЗпП України, Черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), і доводиться до відома всіх працівників. При складанні графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості їх відпочинку.

Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов`язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну.

Таким чином, при наявності законодавчо гарантованого права на щорічну відпустку працівник не позбавлений можливості обрати на свій власний розсуд конкретний період для відпустки за умови погодження з роботодавцем.

Про факт погодження конкретного періоду відпустки свідчить видання роботодавцем відповідного наказу про відпустку у вказані працівником терміни.

Як вбачається з досліджених в судовому засіданні копій заяв працівників позивача всі вони просять надати їм щорічну відпустку з наступного дня після написання відповідних заяв, а також всі заяви містять прохання працівників про виплату їм заробітної плати за час відпустки одночасно із наступною виплатою заробітної плати на підприємстві.

З цього приводу суд зазначає, що надання працівнику відпустки з наступного дня після написання заяви жодним чином не суперечить вимогам закону, однак це унеможливлює дотримання роботодавцем строків виплати заробітної плати передбачених статтею 115 КЗпП України (за три дні до відпустки).

Вирішуючи питання пріоритетності права найманого працівника на відпустку у обраний ним конкретний період та права найманого працівника на отримання заробітної плати за час відпустки за три дні до такої відпустки, суд взяв до уваги такі доводи.

Відповідно до статті 7 Конвенції Міжнародної організації праці № 132 (переглянуту) 1970 року про оплачувані відпустки, прийняту 54 сесією Генеральної конференції Міжнародної організації праці 24 червня 1970 року, яку ратифіковано Законом № 2481-ІІІ від 29.05.2001, кожна особа, яка користується відпусткою, передбаченою в цій Конвенції, отримує за повний період цієї відпустки принаймні свою нормальну чи середню заробітну плату (включаючи еквівалент готівкою будь-якої частини цієї винагороди, яка звичайно видається натурою і яка не є постійною виплатою, що здійснюється незалежно від того, перебуває ця особа у відпустці чи ні), нараховану відповідно до методу, що визначається компетентним органом влади або іншим відповідним органом у кожній країні.

Відповідно до параграфу 2 статті 7 вказаної Конвенції суми, що належать до виплати згідно з параграфом 1 цієї статті, виплачуються зацікавленій особі до відпустки, якщо інше не передбачено в угоді, що стосується цієї особи і роботодавця.

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Зважаючи на вищевикладене, та беручи до уваги встановлені фактичні обставини надання відпусток, суд дійшов висновку, що в діях позивача щодо виплати заробітної плати за час відпустки у строк, встановлений для наступної виплати заробітної плати, відсутні порушення вимог частини четвертої статті 115 КЗпП України.

Таким чином, Постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ОМС-ВЛ849/1085/АВ/П/ІП-ФС від 04.12.2018, якою на позивача, відповідно до абзацу восьмого частини другої статті 265 КЗпП України, накладено штраф у розмірі 3723 грн. за порушення позивачем вимог частини першої, частини третьої статті 115 КЗпП України, належить скасувати в частині встановлення порушення позивачем вимог частини четвертої статті 115 КЗпП України щодо виплати працівникам заробітної плати за час щорічної відпустки пізніше ніж за три дні до початку відпустки, оскільки в цій частині оскаржуване рішення прийнято без врахування всіх обставин, які мають значення для прийняття такого рішення, а відтак вказана постанова в цій частині є протиправною.

Водночас, суд зазначає, що Постановою № ОМС-ВЛ849/1085/АВ/П/ІП-ФС до позивача було застосовано штрафні санкції передбачені абзацом восьмим частини другої статті 265 КЗпП України в редакції чинній на момент винесення оскаржуваного рішення, відповідно до якої, юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим-сьомим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати.

З Постанови № ОМС-ВЛ849/1085/АВ/П/ІП-ФС вбачається, що за два встановлених порушення (виплати заробітної плати працівникам один раз на місяць та виплати працівникам заробітної плати за час щорічної відпустки пізніше ніж за три дні до початку відпустки) до позивача було застосовано штраф у розмірі мінімальної заробітної плати.

Оскільки, вирішуючи даний спір, суд дійшов висновку, про наявність в діях позивача порушення вимог частини першої, частини третьої статті 115 КЗпП України щодо виплати заробітної плати працівникам один раз на місяць, то встановлений Постановою № ОМС-ВЛ849/1085/АВ/П/ІП-ФС розмір штрафу 3723 грн. (мінімальна заробітна плата) є обґрунтованим.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 КЗпП України визначено Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 (далі - Порядок № 509).

При винесенні даного рішення суд керується редакцією Порядку № 509 станом на 26.04.2017, що була чинною на момент винесення оскаржуваних у справі рішень.

Згідно пункту 2 Порядку № 509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Абзацом другим пункту 2 Порядку № 509 визначено підстави накладення штрафів, а саме: рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації; акт про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об`єднаної територіальної громади; акт документальної виїзної перевірки ДФС, її територіального органу, в ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 509, уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі - справа).

Таким чином, вказані норми кореспондуються із імперативними приписами статті 265 КЗпП України і які своїй сукупності свідчать про встановлений законодавчо обов`язок уповноважених посадових осіб вживати заходи з притягнення до відповідальності винних в порушенні законодавства про працю осіб за порушення, що встановлені у відповідних актах державного нагляду (перевірок) або рішення суду.

Як вбачається з системного аналізу наведених норм в редакції чинній на момент винесення оскаржуваних рішень, зазначений імперативний обов`язок уповноважених посадових осіб не перебуває в залежності від оскарження винесених за результатами заходів державного контролю (перевірок) приписів.

Згідно з положеннями пунктів 6, 7 Порядку № 509 про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Справа розглядається за участю представника суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

На підтвердження належного повідомлення позивача про розгляд справи 04.12.2018 відповідачем 1 було надано суду копію супровідного листа про надіслання позивачу на адресу м. Ковель, вул. Незалежності, 172 (адреса здійснення позивачем підприємницької діяльності), копії фіскальних чеків виданих відділенням Укрпошти 22.11.2018 про направлення позивачу рекомендованого з повідомленням про вручення поштового відправлення та копії конвертів з відповідними відмітками поштового відділення направлених за адресами м . Ковель, вул. Незалежності, 172 (адреса здійснення позивачем підприємницької діяльності) та м. Ковель, бульвар Лесі Українки, 1/12 (адреса зареєстрованого місця проживання позивача), а також копію довідки про повернення поштового відправлення із вказанням причини повернення: «за закінченням встановленого строку зберігання».

Отже, відповідачем 1 надано достатні та належні докази повідомлення позивача про розгляду справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю, а відтак розгляд справи за відсутності позивача чи її представника здійснено відповідачем 1 у відповідності до вимог законодавства.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем 1 при винесенні оскаржуваних рішень дотримано порядку накладення на позивача штрафу за порушення законодавства про працю.

Таким чином, адміністративний позов ОСОБА_1 до Першого заступника Ковельського міського голови Гетьмана Михайла Олександровича, Виконавчого комітету Ковельської міської ради про визнання протиправними та скасування постанов підлягає до часткового задоволення.

Скасуванню підлягає Постанова першого заступника Ковельського міського голови Гетьмана Михайла Олександровича про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ОМС-ВЛ849/1085/АВ/П/ІП-ФС від 04 грудня 2018 року в частині встановлення порушення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 частини четвертої статті 115 Кодексу законів про працю України.

В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Однак, позивачем у даній справі було сплачено судовий збір як за подання до суду адміністративного позову майнового характеру, а тому, зважаючи на те, що рішенням суду в частині розміру накладених штрафних санкцій оскаржувані рішення залишено без змін, судовий збір не підлягає стягненню на користь позивача.

Керуючись статтями 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України та на підставі Конституції України, Кодексу законів про працю України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Першого заступника Ковельського міського голови Гетьмана Михайла Олександровича, Виконавчого комітету Ковельської міської ради про визнання протиправними та скасування постанов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову першого заступника Ковельського міського голови Гетьмана Михайла Олександровича про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ОМС-ВЛ849/1085/АВ/П/ІП-ФС від 04 грудня 2018 року в частині встановлення порушення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 частини четвертої статті 115 Кодексу законів про працю України.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ф.А. Волдінер

Повний текст судового рішення складено 24 березня 2020 року.