Рішення № 88401039, 05.03.2020, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/654/19

провадження № 2/753/2940/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" березня 2020 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Мицик Ю.С.,

при секретарі Пугач Д.С.

учасники справи не з`явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Омега Банк», треті особи - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Дмух Богдан Леонідович, Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк», про визнання недійсним пункту 12.3 договору іпотеки,-

встановив:

ОСОБА_1 (далі Позивач), звернулася до суду із позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Омега Банк» (далі Відповідач), треті особи - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Дмух Богдан Леонідович, Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк», про визнання недійсним пункту 12.3 договору іпотеки.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що 15.07.2008 між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 був укладений іпотечний договір № 2621/0708/71-155-Z-1, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дмух Б.Л. та зареєстрований у реєстрі за № 2422. За даним договором іпотеки ОСОБА_1 (далі - Іпотедодавець) передала, а ВАТ «Сведбанк»» (далі - Іпотекодержатель) прийняв в іпотеку нерухоме майно житлового призначення, а саме: квартиру загальною площею 39,40 кв.м., житловою площею 18,60 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказаний договір був укладений для забезпечення виконання зобов`язань за договором кредиту № 2621/0708/71-155 від 15.07.2008.

25.05.2012 між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «ДельтаБанк» було укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги, за яким право вимоги за кредитним договором та договором іпотеки укладеного з позивачем ОСОБА_1 передано ПАТ «Дельта Банк».

Позивач вважає, що при укладенні спірного договору іпотеки, банком було порушено чинне законодавство, а також права та інтереси позивача.

Так, у п. 12 договору іпотеки зазначені способи звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором іпотекодержателя. Відповідно до п. 12.3 договору звернення стягнення може бути також згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, укладеним шляхом здійснення застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, яке викладене в п.12.3.1 та 12.3.2 цього пункту договору.

Позивач зазначає, що застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, повинні відповідати загальним положенням про договір, установленим розділом ІІ книги 5 ЦК України. Тільки при дотриманні цих умов іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки з дотриманням умов звернення стягнення та порядку реалізації, передбачених ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрації обтяжень».

Застереження, яке зазначене у п. 12.3 договору іпотеки від 15.07.2008 не містить цих умов. Вказівка на те, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, зазначеного у п.12.3.1, 12.3.2 договору іпотеки і є самостійною підставою для переходу права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя, є неправомірною. Позивач вважає, що вказані положення договору іпотеки не є застереженням в розумінні ЗУ «Про іпотеку», а лише передбачають один із можливих способів звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом укладення окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя.

Договір іпотеки без укладення окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя, на думку позивача, не є підставою для набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, оскільки не містить всіх обов`язкових умов, не відповідає загальним положенням про договір, що встановлені розділом ІІ книги 5 ЦК України, тому не є застереженням в розумінні ст. 36 Закону України «Про іпотеку». У зв`язку з чим п. 12.3 даного договору іпотеки, де вказано про позасудове врегулювання та звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя, зазначеного у положеннях п.12.3 договору іпотеки, що є самостійною правовою підставою для переходу права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя - є недійсним.

Також позивач зазначив, що додаткова згода на включення зазначеного застереження до договору іпотеки взагалі не надавалась і відсутність такої згоди спричиняє недійсність застереження.

Крім того, під застереженням у п. 12.3 договору іпотеки немає особистого підпису позивача, як іпотекодавця, що свідчить про відсутність погодження з ним цього пункту.

На підставі ст.ст. 15, 16, 626, 628, 638 ЦК України, Закону України «Про іпотеку» позивач просив визнати недійсним п.12.3 договору іпотеки від 15.07.2008, який був укладений між ним та АТ «Сведбанк», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дмух Б.Л. та зареєстрованого у реєстрі за № 2422.

17.01.2019 ухвалою судді Дарницького районного суду м. Києва Гальонкіної Ю.С. відкрито провадження у справі.

Ухвалою суду від 07.03.2019 до участі у справі було залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спора- публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк» та виключено публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» з числа третіх осіб у справі.

29.03.2019 вказану справу у зв`язку з закінченням повноважень судді Гальонкіної Ю.С. передано до провадження судді Мицик Ю.С. відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Ухвалою судді Дарницького районного суду м. Києва Мицик Ю.С. від 02.04.2019 було прийнято вказану справу до провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 31.05.2019 заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову, шляхом заборони вчиняти дії - повернуто заявнику.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 05.11.2019 було закрито підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду по суті.

До судового засідання представник позивача подала на адресу суду клопотання, в якому просила суд проводити розгляд справи за відсутності сторони позивача, заявлені позовні вимоги сторона підтримує в повному обсязі, з підстав, зазначених в позові, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився з невідомих причин, про день та час розгляду справи відповідач повідомлявся рекомендованою кореспонденцією завчасно та належним чином, відзив на позов, заяв про відкладення засідання чи розгляд справи у його відсутності суду не надано.

Третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Дмух Б.Л. в судове засідання не з`явився з невідомих причин, про день та час проведення засідання був повідомлений рекомендованою кореспонденцією за місцем роботи, письмових пояснень щодо позову, заяви про відкладення засідання чи про розгляд справи у його відсутності не надав.

Представник третьої особи АТ «Альфа-Банк» надіслав відзив, в якому в задоволенні позову просив відмовити в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що між 15.07.2008 між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 був укладений іпотечний договір № 2621/0708/71-155-Z-1, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дмух Б.Л. та зареєстрований у реєстрі за № 2422.

За даним договором іпотеки ОСОБА_1 (далі - Іпотедодавець) передала, а ВАТ «Сведбанк»» (далі - Іпотекодержатель) прийняв в іпотеку нерухоме майно житлового призначення, а саме: квартиру загальною площею 39,40 кв.м., житловою площею 18,60 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

За згодою сторін іпотечного договору, предмет іпотеки оцінено в 573 800 грн (п. 5 Договору).

Вказаний договір був укладений для забезпечення виконання зобов`язань за договором кредиту № 2621/0708/71-155 від 15.07.2008.

Сторонами іпотечного договору, зокрема, погоджено, що у разі невиконання позичальником умов основного зобов`язання та/або іпотекодавцями умов цього договору, іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки та задовольнити за рахунок його вартості свої вимоги у повному обсязі, включаючи суму кредиту та будь-яке збільшення цієї суми відповідно до умов основного зобов`язання, проценти за користування кредитом, пеню та інші платежі і санкції, що передбачені та/або випливають із основного зобов`язання, а також всі витрати, пов`язані із зверненням стягнення на предмет іпотеки, в тому числі з вчиненням виконавчого напису, його реалізацію та вартість послуг незалежного експерта - суб`єкта оціночної діяльності (п.10.3). Обирати порядок звернення стягнення на предмет іпотеки (п.10.4): за рішенням суду (п.12.1); у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса (п. 12.2).

Відповідно до п. 12 договору за вибором іпотекодержателя застосовується один із наведених нижче способів звернення стягнення на предмет іпотеки та задоволення вимог іпотекодержателя, в тому числі згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, укладеним шляхом здійснення застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, яке викладене в п.п.п 12.3.1 та 12.3.2 (п. 12.3 договору іпотеки).

Відповідно до п. 12.3.1 договору задоволення вимог здійснюється шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому ст. 37 ЗУ «Про іпотеку». Відповідно до якої у випадку задоволення вимог іпотекодержателя шляхом використання процедури, передбаченої в цьому підпункті п.12.3 договору, договір про задоволення вимог іпотекодержателя, укладений шляхом здійснення цього застереження, є підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки. При цьому, вважається що предмет іпотеки набувається у власність іпотекодержателя за ціною, що буде визначена на підставі висновку незалежного експерта - суб`єкта оціночної діяльності, правоздатність якого підтверджена сертифікатом суб`єкта оціночної діяльності. При цьому сторони домовляються, що кандидатура незалежного експерта - суб`єкта оціночної діяльності визначається іпотекодержателем. При оцінці предмета застави незалежний експерт повинен використовувати всі методи оцінки, які будуть передбачені діючим законодавством на момент оцінки.

Якщо фактичний розмір заборгованості іпотекодавців за основним зобов`язанням, менший за вартість, вказану у висновку незалежного експерта - суб`єкта оціночної діяльності, іпотекодержатель перераховує різницю на поточний рахунок іпотекодавців протягом 60 банківських днів з моменту набуття у власність предмета іпотеки.

Сторони, з розумінням змісту ст. 37 ЗУ «Про іпотеку» свідчать, що право іпотекодержателя зареєструвати право власності на предмет іпотеки на підставі положень цього підпункту п. 12.3 цього договору є безумовним, тобто підлягає реєстрації незалежно від претензій іпотекодавця, а рішення про реєстрацію права власності на предмет іпотеки може бути оскаржене іпотекодавцем в судовому порядку лише у випадку, якщо він доведе, що повністю виконав основне зобов`язання.

Відповідно до п. 12.3.2 договору задоволення вимог також здійснюється шляхом продажу іпотекодержателем від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст. 38 ЗУ «Про іпотеку» за ціною, що буде встановлена, відповідно до висновку незалежного експерта - суб`єкта оціночної діяльності, правоздатність якого підтверджена сертифікатом суб`єкта оціночної діяльності. При цьому сторони домовились, що кандидатура суб`єкта оціночної діяльності визначається іпотекодержателем.

Для реалізації іпотекодержателем права звернути стягнення на предмет іпотеки способом, визначеним попереднім абзацом п.п.12.3.2 цього договору, іпотекодавець, керуючись ст. 237-239 ЦК України доручає іпотекодержателю отримувати витяги з Реєстру прав власності на нерухоме майно щодо предмету іпотеки, а також представляти інтереси іпотекодавців в усіх державних органах, органах місцевого самоврядування, БТІ, установах, організаціях та підприємствах незалежно від форми їх власності, у відносинах з будь-якими фізичними та юридичними особами (незалежно від їх форм власності) з питань, пов`язаних із предметом іпотеки, підписувати відповідні заяви та запити, а також отримувати будь-які документи відносно предмета іпотеки. При цьому іпотекодавці свідчать, що для виконання іпотекодержателем дій, визначених попереднім абзацом п.п.12.3.2 цього договору, будь-якої окремої довіреності не вимагається (п.12.3.2).

Право вибору порядку звернення стягнення на предмет іпотеки належить іпотекодержателю (п. 12 договору іпотеки).

25.05.2012 між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «ДельтаБанк» було укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги, за яким право вимоги за кредитним договором та договором іпотеки укладеного з позивачем ОСОБА_1 передано ПАТ «Дельта Банк».

В свою чергу, 15.06.2012, між ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «Альфа Банк» був укладений Договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитним договором № 2621/0708/71-155 та договором іпотеки № 2621/0708/71-155-Z-1 .

Обґрунтовуючи позовні вимоги представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 зазначав, що відсутність окремої згоди на включення до договору іпотеки застереження про задоволення вимог іпотекодержателя в позасудовому порядку є підставою для визнання недійсним п. 12.3 договору, крім того, саме застереження не відповідає загальним положенням про договір, під застереженням відсутній підпис ОСОБА_1 як іпотекодавця, що свідчить про відсутність погодження з даним застереженням.

Суд вважає таке твердження безпідставним.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» є три різні підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки: рішення суду, виконавчий напис нотаріуса та договір про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно з частинами 1 та 2 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим нотаріально посвідченим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог останнього, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до Закону України «Про іпотеку». Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає останньому застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Оскільки сторони, підписавши іпотечний договір, встановили, що задоволення вимог іпотекодержателя можливе на підставі застереження, що міститься в договорі, без укладення окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя, суд вважає, що сторони досягли згоди з усіх його умов (ст. 638 ЦК України), у тому числі вирішили питання щодо позасудового врегулювання спору.

Даний правочин вчинений у формі, що встановлена законом.

Волевиявлення, зокрема, позивача ОСОБА_1 , було вільним і відповідало її внутрішній волі.

Тому суд вважає безпідставним твердження представника позивача про визнання пункту п. 12.3 недійсним через те, що позивач не надав додаткової згоди на включення в іпотечний договір застереження і не поставив підпис безпосередньо під застереженням.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із частиною 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У ст. 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Відповідно до положень Цивільного кодексу України правочин може бути визнаний судом недійсним лише з підстав, визначених кодексом (ч. 1-3, 5, 6 ст. 203, ст. 215, 218-235).

За правилами ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 3 ст. 215 ЦК України визначено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Проте, позивачем не доведено правові підстави, визначені ст.ст. 203, 215 ЦК України, для визнання п. 12.3 іпотечного договору від 15.07.2008, недійсним.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 78, 79 ЦПК України обставини справи, які законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Враховуючи наведене, в задоволенні позову слід відмовити.

Судові витрати слід залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст. 203, 204, 215 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 10, 12, 76-82, 89, 141, 263-265 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Омега Банк», треті особи - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Дмух Богдан Леонідович, Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк», про визнання недійсним пункту 12.3 договору іпотеки - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду виготовлено 17.03.2020.

Суддя: Ю.С.Мицик