Рішення № 88397152, 27.09.2019, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/8342/18

Провадження № 2/761/1155/2019

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2019 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі

головуючий суддя Мальцев Д.О.

за участю: секретаря Чугаєва І.В.

представник позивача ОСОБА_1

представник третьої особи Клімова П.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа Служба у справах дітей Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач ) звернулась до Шевченківського районного суду м. Києва із позовною заявою до ОСОБА_3 (далі по тексту - відповідач 1), ОСОБА_4 (далі по тексту - відповідач 2), третя особа - Служба у справах дітей Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації, відповідно до якого просила визнати відповідача 1 та відповідача 2 такими, що втратили право користування жилим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 (далі по тексту - спірна квартира, нерухоме майно).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є власником зазначеної квартири та надала згоду відповідачу 1 на проживання у своїй квартирі як члену сім`ї. Відповідач 1 зареєстрована у квартирі з ІНФОРМАЦІЯ_1 . ІНФОРМАЦІЯ_2 у відповідача 1 народилась дитина, ОСОБА_4 . В 2016 році відповідачі залишили спірну квартиру, не проживають в ній, особистих речей не мають. Позивач як власник особового рахунку самостійно сплачує житлово-комунальні послуги, при розрахунку яких враховуються в тому числі і відповідачі, що призводить до переплати вартості зазначених послуг та внаслідок чого порушуються права позивача як власника зазначеного майна. З врахуванням наведеного, позивач звернулась до суду з вказаним позовом.

Від відповідача 1 відзив не надходив.

Від відповідача 2 відзив не надходив.

Від представника третьої особи пояснення щодо позову не надходили.

21.03.2018 ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва Малинникова О.Ф. провадження по справі відкрито за правилами загального позовного провадження та призначено проведення підготовчого засідання.

05.10.2018 ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва Мальцева Д.О. справу прийнято до свого провадження та призначено проведення підготовчого засідання.

29.11.2018 ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва Мальцева Д.О. частково задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

18.12.2018 від ГЦОСІ Державної прикордонної служби України надійшла відповідь на зазначену ухвалу суду.

11.02.2019 ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва Мальцева Д.О. задоволено заяву представника позивача про виклик свідка ОСОБА_5 .

26.02.2019 від ГЦОСІ Державної прикордонної служби України надійшла відповідь на виконання вимог ухвали суду.

20.03.2019 ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва Мальцева Д.О. закрито підготовче засідання, справу призначено до розгляду по суті.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечувала.

Відповідач 1 в судове засідання не з`явилась, причини неявки суду невідомі. Судом вживалися заходи щодо повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи належним чином, на адресу відповідача направлялась копія ухвали про відкриття провадження по справі та судові повістки, на офіційному веб-сайті суду розміщувалось оголошення про виклики відповідача до суду та дати судових засідань.

Відповідач 2 в судове засідання не з`явився, причини неявки суду невідомі. Судом вживалися заходи щодо повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи належним чином, на адресу відповідача направлялась копія ухвали про відкриття провадження по справі та судові повістки, на офіційному веб-сайті суду розміщувалось оголошення про виклики відповідача до суду та дати судових засідань.

Представник в судовому засіданні при вирішенні спору покладалась на думку суду.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Згідно положень ч. 1, 2 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи. У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.

З врахуванням тієї обставини, що відповідачі належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, причини неявки суду не повідомили, відзиву проти позовної заяви не надали, а також того, що позивач не заперечує проти ухвалення заочного рішення, суд постановив ухвалу про розгляд справи в заочному порядку на підставі наявних у справі даних та доказів.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, представника третьої особи, свідка, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.

За статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.

Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до частини першої статті 405 ЦК України члени сім`ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Підстави втрати членом сім`ї власника житла права користування цим житлом передбачені частиною другою статті 405 ЦК України, згідно з якою член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

За положеннями статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним.

Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме порушене право та з яких підстав.

В судовому засіданні встановлено, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1 /Свідоцтво про право власності від 05.02.1998, Серія та № ККВ НОМЕР_2/.

Так, відповідач 1, ОСОБА_3 є матір`ю неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 /Свідоцтво про народження Серія НОМЕР_1 , актовий запис № 1259/.

Позивач пояснила, що відповідачі були зареєстровані у спірній квартирі як члени сім`ї позивача.

Згідно Довідки, наданої ЖБК «Проектувальник», у спірній квартирі зареєстрованими значиться ОСОБА_2 (власник), - з 03.12.1963 р., ОСОБА_3 (невістка) - з 03.10.2004р., ОСОБА_4 (онук) - з 08.2005р.

Згідно Довідки про реєстрацію місця проживання особи № 1429715 від 07.06.2018, ОСОБА_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 - з 30.01.2017 і по теперішній час.

Згідно відповіді, наданої начальником відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Шевченківської РДА, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстрованим за даними Реєстру територіальної громади не значиться.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснила, що позивач знайома їй по роботі. Відомо, що відповідачі були зареєстровані у спірній квартирі, проте не проживали там. Відповідачів бачила один раз. При цьому, зі слів позивача свідку відомо, що відповідачі винаймали квартиру і проживали там. Періодично буває в позивача вдома, разом з тим ознак проживання відповідачів не помічала.

Згідно відомостей про осіб, які перетнули державний кордон України в період з 2016 по 2018, наданих Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України за № 0.184-7142/0/15-19-Вих від 21.02.2019, громадяни України, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснили перетин державного кордону (виїзд) 22.01.2016.

Згідно Акту обстеження умов проживання дитини, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , складеного Службою у справах дітей ШРДА 06.03.2019, умови проживання задовільні. Разом з тим, не було виявлено речей, які б вказували на проживання дитини.

При цьому, положеннями ч.1 ст.15 ЦК України визначено, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а згідно ч.1 ст.16 ЦПК України, кожен має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Згідно ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно вимог ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Згідно з ч.1 ст. 76, ч. 1 ст.77 та ст. 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 2 ст. 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно роз`яснень, які містяться в п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року, предметом доказування є факти, якими обґрунтовуються заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи (причини пропуску позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Так, в судовому засіданні було встановлено, що позивач є власником спірного приміщення. Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач 1, ОСОБА_3 втратила статус члена сім`ї позивача та не проживає у спірному приміщенні без поважних причин понад рік, а тому відсутні підстави і для застосування положень ч. 2 ст. 405 ЦК України.

Крім того, згідно відповіді, наданої Відділом з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Шевченківської РДА, відповідач 2, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстрованим за даними Реєстру територіальної громади не значиться, що також свідчить про відсутність підстав для застосування положень ч. 2 ст. 405 ЦК України.

За таких обставин, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про недоведеність та необґрунтованість позовних вимог та відмову в їх задоволенні.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.33, 47, 64 Конституції України, ст. 9, 71, 72 ЖК УРСР, ст. 16, 317, 319, 321, 391, 450 ЦК України, Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ст. 3, 4, 12, 13, 76-81, 133, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352-355 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа Служба у справах дітей Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м.Києва.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Дата складання повного тексту рішення суду - 11.10.2019.

Суддя: