Рішення № 88397083, 24.03.2020, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження №2-а/760/27/20

Справа №760/24903/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2020 року Солом`янський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді Оксюти Т.Г.

при секретарі Горупа В.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального підрозділу управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції в м. Києві інспектора Короля Богдана Володимировича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача та просив скасувати постанову серії ЕАВ №1444404 від 22.08.2019 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП; провадження у справі закрити.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 22.08.2019 року інспектором УПП Королем Б.В. винесено постанову серії ЕАВ №1444404 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності стало те, що 22.08.2019 року об 11 год. 12 хв. в м. Києві по вул. Борщагівській 35, позивач, керуючи транспортним засобом Skoda Octavia д.н. НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 86 км/год. в населеному пункті, при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості руху на 36 км/год., чим порушив п. 12.4. ПДР.

Вважає зазначену постанову незаконною, з огляду на наступне.

Висновок, про те, що позивачем скоєне адміністративне правопорушення є недоведеним належними доказами.

Зазначав, що 22.08.2019 він рухався на автомобілі Skoda Octavia д.н. НОМЕР_1 по вул. Борщагівській в м. Києві в тісному потоці машин, які рухались з приблизно однаковою швидкістю.

Інспектор стоячи на узбіччі, подав сигнал зупинки.

Коли позивач зупинився, інспектор поліції підійшов до нього і повідомив про те, що позивач перевищив швидкість руху.

На запитання позивача, яким чином інспектор встановив, що правопорушення вчинив саме позивач, в той час як автомобілі в потоці рухались приблизно з однією швидкістю, інспектор послався на вимірювальний пристрій швидкості руху.

Позивач вважає, що винесена інспектором постанова не відповідає обставинам справи та вимогам закону, оскільки позивачу не було надано документів, підтверджуючих сертифікацію вимірювального пристрою для виконання даного типу вимірювання та не було надано доказів правопорушення.

Зазначав, що неправомірні дії відповідача спричинили позивачу матеріальну та моральну шкоду, оскільки наражають його на фінансові витрати на сплату штрафу за правопорушення, яке позивач не вчиняв, а також спотворюють історію позивача, як доброчесного водія.

На підставі викладеного просив позов задовольнити.

Ухвалою судді Солом`янського районного суду м. Києва від 03.09.2019 у справі відкрито спрощене позовне провадження.

У встановлений ухвалою строк від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача проти задоволення позову заперечував посилаючись на те, що позивач, керуючи транспортним засобом Skoda Octavia д.н. НОМЕР_1 в м. Києві по вул. Борщагівська, 35, рухався зі швидкістю 86 км/год, чим перевищив максимально допустиму швидкість для руху на 36 км/год. Після фіксації порушення на лазерний вимірювач швидкості TruCam, інспектором було прийнято рішення зупинити даний транспортний засіб. Після зупинення транспортного засобу, підійшовши до водія, інспектор, назвав своє прізвище та ім`я, посаду та спеціальне звання, поінформував водія про причину зупинення транспортного засобу. В подальшому, керуючись статтями 268, 278, 279 КУпАП та пункту 9 Розділу III Інструкції, роз`яснив позивачу його права і обов`язки, зазначивши порушення, яке вчинив позивач. Після чого повідомив позивача про прийняте по справі рішення, а саме накладення штрафу в розмірі 255 грн. та виніс постанову. Представник відповідача зазначав, що інспектор в ході розгляду справи не перешкоджав реалізації права на отримання правової допомоги на місці розгляду справи чи в телефонному режимі. Також зазначав, що інспектором було враховано усні пояснення позивача під час розгляду справи та ознайомлено з відеозаписом з приладу TruCam LTI 20/20 (серійний номер ТС001148). Постанову винесено у присутності позивача, роз`яснено всі його права та надано її на ознайомлення та підписання. Позивач ознайомився із даною постановою та поставив свій підпис. Розглядаючи адміністративну справу, інспектор діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією, КУпАП та іншими нормативно-правовими актами. На підставі зазначеного, просив відмовити в задоволенні позову.

04.10.2019 від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача. Позивач зазначав, що відповідно до відеозапису, який був наданий відповідачем, по смузі, справа від автомобіля позивача, трохи попереду, рухався інший автомобіль д.н. НОМЕР_2 . Зазначає, що на відеозаписі видно, що автомобіль позивача та автомобіль д.н. НОМЕР_2 рухаються поруч, приблизно з однаковою швидкістю. Однак згідно даних пристрою фотофіксації ситуація виглядає так, якби всі автомобілі стояли, а автомобіль позивача рухався зі швидкістю 36 км/год. Також позивач зазначав, що на відеозаписі позначка оптичного прицілу знаходиться на зображенні автомобіля, а на фотокартці ця позначка вказує на асфальт, що на думку позивача свідчити про те, що прилад фотофіксації не є сфокусованим і знаходиться в процесі сканування. Крім того, позивач зазначав, що на відеозаписі видно значення швидкості (86 км/год) від самого початку відеозапису, ще до позначки оптичного прицілу, що на думку позивача свідчить або про неправильні дії інспектора при користуванні приладом фотофіксації, або про неправильну інтерпретацію його (приладу) показів, або взагалі про несправність приладу.

Також позивач зазначав про те, що зі складеної відповідачем постанови про накладення адміністративного стягнення неможливо встановити, задоволено чи відхилено клопотання позивача, а також мотиви прийняття відповідного рішення. Оскаржувана постанова не передбачає місця для зазначення відповідної інформації, так само як і будь-яких пояснень позивача по суті справи, що дозволило відповідачу проігнорувати усні клопотання та пояснення позивача.

Вважає, що винесення постанови без складання протоколу про адміністративні правопорушення та розгляд справ про адміністративне правопорушення разом з одночасним винесенням постанови у справах про адміністративне правопорушення практично на самому місці вчинення правопорушення суперечить вимогам щодо об`єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення та призводить до порушення прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених у статті 268 КУпАП.

Ненадання особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, можливості реалізувати права, передбачені ст. 268 КУпАП, суперечить базовим правам особи на захист, а також на правову допомогу.

Позивач зазначав, що рішення по справі було прийнято без врахування його позиції, попри те, що він надавав пояснення про те, що він не вчиняв адміністративне правопорушення та просив надати йому докази вчинення адміністративного правопорушення, на що відповідач проігнорував клопотання позивача.

Вважає, що розгляд справи носив формальний та упереджений характер, оскільки всі автомобілі рухались в транспортному потоці з однаковою швидкістю.

На підставі зазначеного, просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного позовного провадження, учасники справи в судове засідання не викликались.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про відмову в задоволенні позову, з наступних підстав.

З постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі Серії ЕАВ №1444404 від 22.08.2019 року вбачається, що позивач порушив вимоги п. 12.4 ПДР, а саме перевищив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті.

Швидкість руху вимірювалась приладом Trucam 0001148.

Зазначеною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255,00 грн. за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Звертаючись з позовом до суду про скасування вищевказаної постанови у справі про адміністративне правопорушення позивач посилався на те, що постанова підлягає скасуванню з підстав того, що посилання відповідача на порушення позивачем п. 12.4 ПДР є безпідставним.

Також позивач вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Вважає, що розгляд справи носив формальний та упереджений характер, оскільки всі автомобілі рухались в транспортному потоці з однаковою швидкістю.

Однак, суд не погоджується з такими твердженнями позивача, з огляду на наступне.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з п.п. 2, 3 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.

Поліцейський може зупиняти транспортні засоби в разі якщо водій порушив ПДР (ст. 35 Закону).

Згідно ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Згідно п.п. 1, 2 ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, ПДР та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, а також створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам,

Пунктами 1.1, 1,9 ПДР встановлено, що ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватись на вимогах цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно ч. 1 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Відповідно до п. 12.4 ПДР, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

Згідно зі ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про порушення ПДР, зокрема правопорушення передбачені ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Згідно статті 279 КУпАП розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу.

Таким чином, відповідачем було розпочато розгляд справи відразу, після його представлення.

Відповідно до положень Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395 у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

Згідно до ч. 4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі (ч. 5 ст. 258 КУпАП).

Виходячи з вищезазначених положень законодавства, навіть у разі оскарження особою допущеного правопорушення і адміністративного стягнення про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, які розглядають працівники Національної поліції, протокол про адміністративне правопорушення не складається. Такого висновку також дійшов Київський апеляційний адміністративний суд у своєму рішенні від 23.10.2017 № 753/4807/17.

Відповідно до рішення Конституційного суду України у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої ст. 276 КУпАП положення частини першої ст. 276 КУпАП, яке передбачає, що "справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення", в аспекті порушеного в конституційному поданні питання необхідно розуміти так, що використане в ньому словосполучення "за місцем його вчинення" визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 № 730 територіальні органи Міністерства внутрішніх справ ліквідовано як юридичні особи публічного права.

Законом або будь-яким іншим актом законодавства не передбачено правонаступництво Національної поліції України від міліції та органів внутрішніх справ відповідно.

Отже, виходячи з положень рішення Конституційного суду, розгляд справи про адміністративне правопорушення повинен відбуватись у межах адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення. Водночас, згідно з положеннями КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху інспектором патрульної поліції не складається. Саме інспектор (працівник органу і підрозділу Національної поліції, який має спеціальні звання), а не Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції, уповноважений розглядати адміністративну справу та за результатами її розгляду виносити постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Таким чином поліцейський, який уповноважений виносити постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, має право здійснювати розгляд адміністративної справи на місці де було вчинено таке адміністративне правопорушення, та на місці де він несе службу саме в той час.

Такого ж висновку дійшов Київський апеляційний адміністративний суд у своєму рішенні від 23.10.2017 № 753/4807/17.

Таким чином, розглядаючи адміністративну справу інспектор діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією, КУпАП та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (ст. 251 КУпАП).

Перевищення позивачем встановленої максимальної швидкості в населеному пункті зафіксовано приладом TruCam LTI 20/20 (серійний номер ТС001148), фото та відео міститься в матеріалах справи.

Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Таким чином, положення Закону України «Про Національну поліцію» надають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення.

Такого ж висновку дійшов Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів Шостого апеляційного адміністративного суду в своїй постанові від 11.06.2019 у справі № 379/78/19.

Вбачається, що позивач, керуючи транспортним засобом Skoda Octavia д.н. НОМЕР_1 в м. Києві по вул. Борщагівська, 35, рухався зі швидкістю 86 км/год, чим перевищив максимально допустиму швидкість для руху на 36 км/год. Після фіксації порушення на лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20, інспектором було прийнято рішення зупинити даний транспортний засіб.

Після зупинення транспортного засобу, підійшовши до водія, інспектор, назвав своє прізвище та ім`я, посаду та спеціальне звання, поінформував водія про причину зупинення транспортного засобу. В подальшому, керуючись статтями 268, 278, 279 КУпАП та пункту 9 Розділу III Інструкції, роз`яснив позивачу його права і обов`язки, зазначивши порушення, яке вчинив позивач. Після чого повідомив позивача про прийняте по справі рішення, а саме накладення штрафу в розмірі 255 грн. та виніс постанову. Інспектором було враховано усні пояснення позивача під час розгляду справи та ознайомлено з відеозаписом з приладу TruCam LTI 20/20 (серійний номер ТС001148). Постанову винесено у присутності позивача, роз`яснено всі його права та надано її на ознайомлення та підписання. Позивач ознайомився із даною постановою та поставив свій підпис.

На спростування зазначених обставин позивачем не надано до суду належних доказів.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що всі транспортні засоби рухались в автомобільному потоці з приблизно однаковою швидкістю, оскільки зазначене не виключає вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, а саме перевищенні встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину.

Щодо посилання позивача на неправильні дії інспектора при користуванні приладом фотофіксації, неправильну інтерпретацію показів приладу, несправність приладу, слід зазначити наступне.

Лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак та особу водія. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів.

Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому враховується похибка приладу ±2 км/год. Прилад, дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 м до 1200 м.

З відстані у 350-450 м поліцейським виконується наведення позначки оптичного прицілу на цільовий автомобіль і натискається спусковий гачок приладу. Прилад починає вимірювання швидкості і включає запис відео, при цьому чути характерний звук низького тону.

Після стабільного утримання позначки на цільовому транспортному засобі, прилад здійснює вимірювання швидкості. Про фіксацію перевищення швидкості руху свідчить характерний звук високого тону і в самому оптичному прицілі та на екрані монітору приладу фіксується числовий показник швидкості.

При фіксації перевищення встановленої швидкості руху прилад здійснює фотографування транспортного засобу порушника, про що свідчить повторний звук високого тону. Після цього поліцейський відпускає спусковий гачок та вживає заходи до зупинки порушника.

Виробник приладу TruCam (LTI США) застосував алгоритм шифрування АЕ8 з метою посилення достовірності доказової бази дорожньої поліції в суді в разі оскарження факту порушення.

Правильність реалізації у приладі TruCam зазначеного алгоритму підтверджено за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації.

Застосування алгоритму шифрування АЕ8 забезпечує контроль цілісності інформації не тільки в самому приладі TruCam, але, також в зашифрованих файлах, що скопійовані на будь-які інші електронні носії.

Зазначені властивості алгоритму унеможливлюють підробку змісту інформації про порушення правил дорожнього руху від моменту її фіксації приладом TruCam.

Таким чином, достовірність інформації про порушення правил дорожнього руху може бути перевірена в будь-який момент після її фіксації приладом TruCam.

Отже, впровадження додаткових заходів для забезпечення достовірності інформації про порушення правил дорожнього руху та проведення їх експертиз не є обов`язковим.

Вбачається, що лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 отримав сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 29.08.2012 № UA-МІ/1-2903-2012. На підставі позитивних результатів державних приймальних випробувань Міністерством економічного розвитку і торгівлі України затверджений тип засобу вимірювальної техніки «Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCam», який було зареєстровано в державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером УЗ 197-12.

Відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/13823, виданого ДП «Укрметртестстандарт» від 15.11.2018 р. та чинного до 15.11.2019 р., лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCam LTI 20/20 №ТС001148, є придатним до застосування, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Можливість використання виробу «TruCam LTI 20/20», виробництва Laser Technology Inc., також підтверджується наявністю виданого Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України експертного висновку від 27.09.2018 року № 04/02/03/-3008, який зазначає про правильність реалізації криптографічного алгоритму шифрування АЕ8 відповідно до ДСТУ ISO/ІЕS 18033-3:2015 та забезпечення конфіденційності, цілісності та автентичності зареєстрованих даних.

Водночас, лазерні вимірювачі швидкості TruCam, які введено в експлуатацію з 2012 по 2015 роки, дозволяється застосовувати за умови позитивних результатів їх повірки.

Дані висновки узгоджуються з позиціями апеляційних адміністративних судів України, які викладені у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.01.2019 у справі №359/9278/18; постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31.01.2019 у справі №857/874/19; постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13.02.2019 у справі №149/3350/18.

Твердження позивача про неправильні дії інспектора при користуванні приладом фотофіксації та про несправність приладу, не знайшли свого підтвердження, оскільки спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що вина позивача у порушенні Правил дорожнього руху України є доведеною.

Оцінивши докази в справі про адміністративне правопорушення за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, врахувавши обставини вчиненого правопорушення, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , інспектор постановив визнати винним позивача у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, та наклав на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255,00 грн., що передбачено санкцією цієї статті.

Враховуючи те, що відповідач діяв виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначений чинним законодавством, а постанова винесена з дотриманням всіх вимог встановлених КУпАП, позов не підлягає задоволенню.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

Керуючись статтями 122, 222, 258, 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статтями 2, 3, 5, 47, 49, 72, 73, 74, 75, 76, 77, 192, 193, 194, 199, 202, 203, 204, 205, 211, 224, 225, 227, 229, 241, 242, 243, 244, 246, 250, 286, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Територіального підрозділу управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції в м. Києві інспектора Короля Богдана Володимировича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя