Рішення № 88393578, 24.03.2020, Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області

Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 490/9262/19

Провадження № 2/483/273/2020

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

24 березня 2020 року м. Очаків

Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:

головуючого - судді Шевиріної Т.Д.,

за участю секретаря - Данилової А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

23 січня 2020 року з Центрального районного суду м. Миколаєва за підсудністю надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЛФІН" до ОСОБА_1 , в якій позивач просив стягнути з останнього 51 455 гривень 62 коп. в рахунок відшкодування заборгованості за кредитним договором № 73983.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що 02 жовтня 2016 року сторони в електронній формі уклали кредитний договір, за умовами якого ОСОБА_1 отримав від ТОВ «ВЕЛЛФІН» кредит у розмірі 1 201 грн на умовах строковості, зворотності, платності шляхом перерахування коштів на картковий рахунок, зазначений позичальником. Відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав, внаслідок чого станом на 16 жовтня 2019 року перед позивачем виникла вищезазначена заборгованість. Оскільки відповідач ухиляється від добровільного погашення боргу, позивач змушений звернутися до суду.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, в якій також зазначив, що повністю підтримує позовні вимоги та не заперечує проти заочного розгляду справи (а.с. 7).

Відповідач, будучи повідомленим про час та місце розгляду справи, до суду не з`явився, про причини своєї неявки не повідомив.

Суд на підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України, враховуючи згоду позивача, ухвалив розглядати справу в заочному порядку.

Дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 02 жовтня 2016 року між ТОВ «ВЕЛЛФІН» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір позики №739883, за умовами якого останньому надано позику у розмірі 1 201 грн строком на 15 днів шляхом перерахування коштів на вказаний відповідачем банківський рахунок. Відповідач зобов`язався сплачувати відсотки за користування позикою у розмірі 1,9% від суми позики, але не менше 30 грн за перший день користування позикою, та 1,9 % від суми позики щоденно за кожен день користування позикою, починаючи з другого дня в межах строку позики, і 3,8% від суми позики, що не була повернута своєчасно, за кожен день користування позикою понад строк, зазначений в п. 1.2 Договору (а.с. 34-42).

З розрахунку заборгованості за договором слідує, що станом на 15 жовтня 2019 року заборгованість ОСОБА_1 перед позивачем становить 51 455 грн 62 коп., з яких: 1 201 грн - тіло; 50 254 грн 62 коп. відсотки (а.с. 43).

Вирішуючи цивільно-правовий спір, що виник між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За змістом пунктів 1.1, 1.2, 1.3. та 1.4. вказаного договору позики, позикодавець зобов`язується надати позичальнику на умовах, що передбачені даним договором, грошові кошти в позику в сумі 1 201 гривню 00 копійок на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути позику та сплатити проценти за користування позикою, зазначені у пункті 1.5. цього Договору. Строк дії договору становить 15 днів, але в будь-якому разі цей Договір діє до повного виконання Позичальником своїх зобов`язань за цим Договором. Позика надається строком на 15 днів. Дата перерахування суми позики на банківський рахунок, вказаний позичальником, за домовленістю сторін вважається датою укладання договору позики.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч. 1 ст. 205 ЦК України).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (ч. 1 ст. 207 ЦК України).

Особливості укладання договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Частиною 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

За ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 4 ст. 14 Закону України «Про електронну комерцію» ідентифікація особи за допомогою електронного підпису, визначеного статтею 12 цього Закону, має здійснюватися під час кожного входу в інформаційну систему суб`єкта електронної комерції.

Так, частиною 4 ст. 8 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що фізична особа (споживач) послуг у сфері електронної комерції повинна надати інформацію про себе, необхідну для вчинення електронного правочину, створення електронного підпису, ідентифікації в інформаційній системі суб`єкта електронної комерції, шляхом введення (створення) особою спеціального набору електронних даних, а також вчинення інших дій у такій системі.

Відповідно до пунктів 4.1, 4.2. Розділу 4 Правил надання грошових коштів у вигляді позики ТОВ «ВЕЛЛФІН», заявник, що має намір отримати позику, проходить реєстрацію в Особистому кабінеті на сайті товариства. Заявник для оформлення позики здійснює оформлення заявки на сайті товариства шляхом заповнення всіх полів заявки, що відмічені як обов`язкові для заповнення.

Згідно із п. 5.1. Розділу 5 вказаних Правил, рішення про погодження чи відмову в наданні позики приймається товариством на підставі наданої заявником в електронній формі заявки на отримання позики та будь-якої додаткової інформації, наданої заявником.

У відповідності до пункту 6.3. цих Правил у разі прийняття позитивного рішення товариство інформує заявника шляхом відправлення смс-повідомлення на телефонний номер зазначений в заявці, розміщенням інформації щодо прийнятого рішення в особистому кабінеті та шляхом надсилання електронного повідомлення на електронну адресу, зазначену в заяві. Електронне повідомлення про прийняття позитивного рішення в наданні позики містить гіперактивне посилання. Здійснюючи перехід по гіперактивному посиланню, заявник отримує електронну копію договору позики.

02 жовтня 2016 р. відповідач для отримання позики оформив заявку, на підставі якої між сторонами було укладено договір позики в електронній формі (а.с. 27-33).

На виконання умов договору позивачем через оператора послуг платіжної інфраструктури Wayforpay на картковий рахунок ОСОБА_1 була перерахована сума позики - 1 201 грн (а.с. 44-49).

Відповідно до частини 2 статті 1046 ЦК України, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Виходячи з того, що договір позики за своєю юридичною природою є реальним, а також враховуючи те, що позивач довів факт отримання ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 1 201 грн, суд дійшов висновку, що позивач свої зобов`язання за договором позики виконав, у зв`язку із чим позов в частині стягнення суми основного боргу підлягає задоволенню.

Вирішуючи спір в частині стягнення з відповідача заборгованості по відсоткам, суд виходить з такого.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Саме такі висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року (справа № 14-154цс18) та від 31 жовтня 2018 року (справа № 14-318цс18).

Відповідно до пункту 1.5 договору позики, ОСОБА_1 зобов`язався сплачувати проценти за користування позикою у розмірі 1,9% від суми позики, але не менше 30 грн. за перший день користування позикою, та 1,9 % від суми позики щоденно за кожен день користування позикою, починаючи з другого дня в межах строку позики, і 3,8% від суми позики, що не була повернута своєчасно, за кожен день користування позикою понад строк, зазначений в пункті 1.2 Договору (15 днів).

Відтак, у межах строку кредитування (з 02 жовтня 2016 року по 17 жовтня 2016 року) відповідач зобов`язався повернути позивачеві кошти і сплачувати проценти. Після закінчення строку кредитування, тобто, починаючи з 18 жовтня 2016 року, відповідач мав обов`язок незалежно від пред`явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість.

Як вбачається з графіку розрахунків за договором позики від 02 жовтня 2016 року та довідки щодо заборгованості (а.с. 41-43), заборгованість за сумою позики становить 1 201 грн., заборгованість за процентами за користування позикою за період з 02 по 17 жовтня 2016 року складає 349 грн 47 коп..

Оскільки позовні вимоги щодо стягнення таких сум є доведеними та обґрунтованими, а вимога про стягнення процентів за користування позикою за період з 17 жовтня 2016 року по 15 жовтня 2019 року не ґрунтується на вимогах закону, у задоволенні позову в частині стягнення відсотків, нарахованих поза строком кредитування, слід відмовити.

Розподіляючи судові витрати, суд враховує, що позивачем сплачено в рахунок судового збору за звернення до суду із цим позовом 1 921 грн 00 коп., що підтверджується відповідним платіжним дорученням.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати у розмірі 57 грн 87 коп..

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

Цивільний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_1 (останнє зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Героїв Севастополя, буд. 48, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 39952398) в рахунок заборгованості за кредитним договором № 739883 від 02 жовтня 2016 року, яка утворилася станом на 15 жовтня 2019 року - 1 550 (одна тисяча п`ятсот п`ятдесят) гривень 47 копійки, з яких 1 201 (одна тисяча двісті одна) гривня - заборгованість за тілом кредиту, 319 (триста дев`ятнадцять) гривень 47 коп. - заборгованість за відсотками.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути зі ОСОБА_1 (останнє зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) на товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Героїв Севастополя, буд. 48, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 39952398) 57 (п`ятдесят сім) гривень 87 копійок - в рахунок відшкодування судових витрат.

Рішення є заочним і може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідач, якому рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку для подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, воно може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду через Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржене позивачем шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду через Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених вище строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Головуючий: