Ухвала суду № 88393564, 24.03.2020, Новобузький районний суд Миколаївської області

Справа № 481/360/20

Провадж.№ 2-н/481/31/2020

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" березня 2020 р. Суддя Новобузького районного суду Миколаївської області Вжещ С.І., вивчивши матеріали заяви ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення із філії «Новобузький райавтодор» Дочірнього підприємства «Миколаївський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 18.03.2019 року по 16.03.2020 року та за період з 29.03.2019 року по 26.04.2019 року

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся з заявою про видачу судового наказу про стягнення із філії «Новобузький райавтодор» Дочірнього підприємства «Миколаївський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» стягнення заборгованості з нарахованої, але невиплаченої заробітної плати ( витрат на відрядження) в розмірі 2000 гривень та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені за період з 18.03.2019 року по 16.03.2020 року в сумі 121368 гривень 54 копійки та за період з 29.03.2019 року по 26.04.2019 року в сумі 14505 гривень 30 копійок.

До матеріалів заяви долучено довідку видану філією «Новобузький райавтодор» Дочірнього підприємства «Миколаївський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», якою розраховано суму заборгованості боржника перед заявником з нарахованої, але невиплаченої заробітної плати (витрат на відрядження) в розмірі 2000 гривень. Довідки про розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені за період з 18.03.2019 року по 16.03.2020 року та за період з 29.03.2019 року по 26.04.2019 року в сумі 483 грн. 54 коп заявником не надано.

В частині стягнення заборгованості з нарахованої, але невиплаченої заробітної плати ( витрат на відрядження) в розмірі 2000 гривень Новобузьким районним судом Миколаївської області 23.03.2020 року видано судовий наказ, оскільки дана вимога є безспірною.

Згідно ст.160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Зміст і форма заяви про видачу судового наказу, а також інші вимоги до неї визначені статтею 163 ЦПК України.

Порядок розгляду заяви про видачу судового наказу врегульований ст.ст. 165, 167 цього Кодексу, зокрема, пунктом 1 частини першої статті 165 ЦПК України якої визначено, що суддя, встановивши, що заява подана з порушенням вимог статті 163 цього Кодексу, відмовляє у видачі судового наказу.

Таким чином, у разі подання заяви про видачу судового наказу без дотримання вимог ст. 163 ЦПК України, суд відповідно до частини 2 статті 167 ЦПК України постановляє увалу про відмову у видачі судового наказу.

Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно з ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст.27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати.

Відповідно до п.5 розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться, виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з абз.1 п.8 розділу IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Також Порядок обчислення середньої заробітної плати передбачає, що при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством, не враховуються: а) виплати за виконання окремих доручень (одноразового характеру), що не входять в обов`язки працівника (за винятком доплат за суміщення професій і посад, розширення зон обслуговування або виконання додаткових обсягів робіт та виконання обов`язків тимчасово відсутніх працівників, а також різниці в посадових окладах, що виплачується працівникам, які виконують обов`язки тимчасово відсутнього керівника підприємства або його структурного підрозділу і не є штатними заступниками); б) одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо); в) компенсаційні виплати на відрядження і переведення (добові, оплата за проїзд, витрати на наймання житла, підйомні, надбавки, що виплачуються замість добових); г) премії, та інше.

Згідно ст. 49 КЗпП власник або уповноважений ним орган зобов`язаний видати працівникові на його вимогу довідку про його роботу на даному підприємстві, в установі, організації із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати.

Форма довідки про заробітну плату (грошове забезпечення, винагороду за цивільно-правовим договором) затверджена Порядком обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, який затверджений постановою КМУ від 26 вересня 2001 № 1266.У довідці зазначається: місяці розрахункового періоду,кількість календарних (на вимогу Фонду соціального страхування України - робочих) днів у розрахунковому періоді, за винятком календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин,заробітна плата (грошове забезпечення, винагорода за цивільно-правовим договором), на яку нараховано єдиний внесок та/або страхові внески, сума страхових внесків та/або єдиного внеску, сплачена застрахованою особою, розмір єдиного внеску для відповідної категорії застрахованих осіб згідно із Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Заявник звернувся з вимогою про середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, проте у виданій йому боржником довідці відсутні усі складові, які необхідні при розрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку, зокрема, кількість відпрацьованих робочих днів у кожному місяці, складові нарахованого доходу та інше, та відповідно без таких даних неможливо перевірити правильність розрахунку середньоденної заробітної плати та визначити суму середнього заробітку за час затримки розрахунку, як цього вимагає законодавство.

Враховуючи відсутність в матеріалах заяви довідки про розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені, виданої підприємством-боржником, не дивлячись на наявність в матеріалах, доданих до заяви інформації з ПФУ (індивідуальні відомості про застраховану особу), дана вимога не є безспірною, оскільки, як вбачається з зазначеної інформації, заробітна плата за січень 2019 року (13988,82 грн.) значно перевищує розмір щомісячної заробітної плати за січень-грудень 2018 року, а тому, з урахуванням відсутності інформації про кількість відпрацьованих заявником робочих днів за січень-лютий 2019 року, складових нарахованого доходу та інше, суддя не має можливості перевірити правильність нарахувань заявником його середньоденного заробітку.

Відповідно до ч.2 ст.167 ЦПК України за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.

В ч. 3 ст. 156 ЦПК України вказано, що у разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою взаємопов`язані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу.

Таким чином, за заявою, в частині, що не обґрунтована правовими підставами, суддя відмовляє у видачі судового наказу.

Разом з тим, суддя зазначає, що заявник має право на звернення за захистом у правовідносинах, які склались у позовному провадженні, що на підставі принципів цивільного судочинства надасть можливість за допомогою процесуальних засобів витребувати докази, що мають значення для справи, зобов`язати відповідача подати необхідні документи, що забезпечить верховенство права та справедливий розгляд саме при розгляді спору у позовному, а не у наказному провадженні.

Керуючись п.1 ч.1, ч. 2, 3 ст.165, ст.258-261 ЦПК України

П О С Т А Н О В И В:

відмовити у видачі судового наказу за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення із філії «Новобузький райавтодор» Дочірнього підприємства «Миколаївський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені за період з 18.03.2019 року по 16.03.2020 року та за період з 29.03.2019 року по 26.04.2019 року.

Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано

Ухвала складена 24.03.2020 року.

Суддя Вжещ С.І.