Ухвала суду № 88392051, 23.03.2020, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 23.03.2020

Справа № 937/1699/20

Провадження № 1-кп/937/658/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2020 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонним суд Запорізької області у складі:

головуючого - судді Бахаєва І.М.,

за участі секретаря - Фурсової Л.І.,

прокурора - Нагорного В.А.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції),

захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката Медвідь Є.М.,

представника потерпілої сторони - Должкова В.М.

провівши відкрите підготовче судове засідання в приміщенні Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області за обвинувальним актом у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019080140003564 від 10 грудня 2019 року, за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 185, ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

03 березня 2020 року до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області надійшов обвинувальним актом у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019080140003564 від 10 грудня 2019 року, за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 185, ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України.

Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 06 березня 2020 року за вказаним обвинувальним актом у кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання.

Прокурор під час підготовчого судового засідання просила призначити судовий розгляд на підставі даного обвинувального акту.

Інші учасники кримінального провадження підтримали думку прокурора.

Суд, вивчивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали, заслухавши думку учасників підготовчого судового провадження, приходить до наступних висновків.

Обвинувальний акт відносно обвинуваченого ОСОБА_1 складений у відповідності до вимог Кримінального процесуального кодексу України і поверненню прокурору не підлягає.

Підстав для закриття провадження чи його направлення до відповідного суду для визначення підсудності немає.

Порушення вимог КПК України, які б унеможливлювали призначення провадження до судового розгляду, відсутні.

Підстави для прийняття рішень, передбачених п.п. 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України не встановлені.

З врахуванням викладеного, враховуючи думку сторін та те, що всі питання з підготовкою до судового розгляду передбачені ст. 315 КПК України вирішені, суд вважає, що є достатні підстави для закінчення підготовчого провадження та вважає за необхідне призначити судовий розгляд на підставі даного обвинувального акту.

В ході проведення підготовчих дій визначено час та місце проведення судового розгляду справи, яке відбуватиметься з урахуванням принципу гласності та відкритості судового провадження у відкритому судовому провадженні, оскільки обмежень щодо цього, передбачених ч. 2 ст. 27 КПК України, не встановлено, а також визначено коло осіб, які братимуть участь, у судовому розгляді: прокурор, обвинувачений, його захисник та представник потерпілої сторони.

Крім того, у підготовчому судовому засіданні прокурором було заявлено клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 строком на 60 днів, оскільки його строк тримання під вартою спливає 04 квітня 2020 року та до цього часу розгляд справи не буде завершений та на даний час не відпали ризики, що були встановлені під час обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, передбачені п.п.1,4,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, обвинувачений може: переховуватися від органів досудового розслідування та суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Медвідь Є.М. не заперечували щодо продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 .

Представник потерпілої сторони - Должков В.М. не заперечував проти обрання обвинуваченому запобіжного заходу.

Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, вивчивши обвинувальний акт та додані до нього документи, приходить до наступних висновків.

Ухвалою слідчого судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 05 лютого 2020 року до підозрюваного ОСОБА_1 було застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, термін дії якого спливає 04 квітня 2020 року.

Згідно із ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.

Незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

За висновком Конституційного Суду України, викладеним в рішенні від 23 листопада 2017 року № 1-р/2017, продовження дії заходів забезпечення кримінального провадження, а саме запобіжних заходів у виді домашнього арешту та тримання під вартою, обраних під час досудового розслідування, без перевірки судом обґрунтованості підстав для їх застосування, суперечить вимогам обов`язкового періодичного судового контролю за застосуванням запобіжних заходів, пов`язаних з обмеженням права особи на свободу та особисту недоторканність (ч. 2 ст. 29 Конституції України).

Крім того, Конституційний Суд України також зазначив, що висновки слідчого судді щодо будь-яких обставин, які стосувалися суті підозри, обвинувачення та були взяті до уваги при обґрунтуванні запобіжного заходу, обраного під час досудового розслідування, для суду на стадії судового провадження не є преюдиційними. У підготовчому провадженні суд має перевірити обґрунтованість застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого, пов`язаного з обмеженням його права на свободу та особисту недоторканність, та прийняти вмотивоване рішення, незважаючи на те, чи закінчився строк дії ухвали слідчого судді, постановленої на стадії досудового розслідування про обрання такого запобіжного заходу.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Відповідно до вимог статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.

Крім того, згідно зі ст.ст. 7-9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії» та «Летельє проти Франції» закріплював, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу, до того ж наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26 січня 1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

На підставі викладеного, враховуючи те, що ОСОБА_1 будучи раніше судимою особою обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, які віднесено до тяжких злочинів, з урахуванням того, що обвинувачений офіційно не працевлаштований, постійного джерелу доходу не має, то суд приходить до висновку про наявність достатніх підстави вважати, що обвинувачений з метою ухилення від кримінального покарання може без перешкод залишити своє місце проживання та переховуватися від органів досудового розслідування та суду, перешкоджати кримінальному провадженню, вчинить інше кримінальне правопорушення, що свідчить про існування ризиків передбачених п.п. 1,4,5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, з наступних підстав: при обранні особистого зобов`язання та домашнього арешту обвинувачений зобов`язується не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, житла, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу слідчого. Відсутність у обвинуваченого місця роботи, джерела доходів, спосіб його життя -унеможливлює обрання до нього таких запобіжних заходів; особи, які заслуговують на довіру та поручаться за виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, відсутні. Відсутність таких осіб, а також достатнього рівня доходів унеможливлює також застосування відносно нього запобіжних заходів у вигляді особистої поруки та застави. Неможливо запобігти встановленим ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, при застосуванні до обвинуваченого більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, оскільки вони не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

З урахування вищевикладеного, суд приходить до висновку, що застосування більш м`якого запобіжного заходу не зможе забезпечити належну поведінку обвинуваченого та виконання покладених на нього процесуальних обов`язків, тому вважає за необхідне задовольнити клопотання прокурора та застосувати до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 29 Конституції України, ст.ст. 110, 134, 177, 178, 183, 193, 194, 196, 197, 205, 291, 314-316, 369-372, 392-395 КПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019080140003564 від 10 грудня 2019 року, за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 185, ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України, на 01 квітня 2020 року на 15 годину 30 хвилин в приміщенні Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області, за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Шмідта, буд. № 11.

Судовий розгляд проводити у відкритому судовому засіданні.

У судове засідання викликати учасників судового провадження.

Клопотання прокурора Мелітопольської місцевої прокуратури про застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб - задовольнити.

Застосувати відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою, з утриманням в ДУ «Запорізькій слідчий ізолятор`строком на шістдесят днів, тобто з 23 березня 2020 року по 21 травня 2020 року, включно.

Копію ухвали надіслати на адресу ДУ «Запорізькій слідчий ізолятор-10» - для виконання

Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду № 4-р/2019 від 13 червня 2019 року, ухвала може бути оскаржена лише в частині продовження строку тримання під вартою - в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду через Мелітопольський міськрайонний суду Запорізької області протягом 7 (семи) днів з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

СУДДЯ: І.М.БАХАЄВ