Постанова № 88392032, 19.03.2020, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 19.03.2020

Справа № 9378/1351/20

Провадження № 3/937/491/20

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2020 року м. Мелітополь

Суддя Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області Горбачова Ю.В., розглянувши протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали, що надійшли з Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області, про притягнення до адміністративної відповідальності: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Нововасилівка, Приазовського району, Запорізької області, (ід. код НОМЕР_1 ), громадянина України, директора ПП «Ніва-31», проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 41 КУпАП,

В С Т А Н О В И В :

21 лютого 2019 року при проведені інспекційного відвідування ПП «Ніва-31», директором якого є ОСОБА_1 , та на якому використовується наймана праця, були виявлені порушення законодавства про працю, а саме:

Колективний договір на ПП «Ніва-31» не укладено. Первинна профспілкова організація відсутня. Штатні розписи, які діяли протягом 2019 та штатний розпис, який введено в дію з січня 2020 року затверджені директором ПП «Ніва-31» ОСОБА_1 . У порушення частини другої статті 97 КЗпП України, частини першої статті 15 ЗУ «Про оплату праці» № 108 питання оплати праці не погоджені з уповноваженою особою, яка є представником трудового колективу.

Відповідно до вимог частини другої статті 97 КЗпП України, частини першої статті 15 Закону України «Про оплату праці» № 108 умови оплати праці мають визначатися у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір не укладено, питання оплати праці мають бути погоджені з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.

Протягом 2019 року на підприємстві було звільнено 17 осіб. У порушення частини першої статті 83 КЗпП України при нарахуванні звільненим всіх сум, що належать їм від роботодавця 7-мі звільненим працівникам ( ОСОБА_2 – фрезерувальник; ОСОБА_3 – токар 6 р.; ОСОБА_4 – токар 4 р.; ОСОБА_5 – охоронець; ОСОБА_6 – маляр; ОСОБА_7 – електрозварник; ОСОБА_8 - токар) грошова компенсація нарахована не за всі невикористані ними дні щорічної відпустки.

Вибірково: згідно з особовою карткою працівника (типова форма №П-2) ОСОБА_4 згідно з наказом від 01.03.2013 року № 70 був прийнятий на роботу токарем 4 розряду на ПП «Ніва-31» з 01.03.2013 року. За час роботи на ПП Ніва-31» ОСОБА_4 надавались щорічні відпустки повної тривалості (24 календарних дні) за періоди роботи:

- з 01.03.2013 по 28.02.2014 (наказ № 88),

- з 01.03.2014 по 28.02.2015 (наказ № 103),

- з 01.03.2015 по 28.02.2016 (наказ № 119),

- з 01.03.2016 по 28.02.2017 (наказ № 150),

- з 01.03.2017 по 28.02.2018 (наказ № 40).

Згідно з власною заявою ОСОБА_4 від 28.05.2019 та наказу «Про звільнення» від 28.05.2019 №15 його було звільнено за власним бажанням з 28.05.2019 року з нарахуванням грошової компенсації не за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а саме у кількості 12 календарних днів.

Згідно з частиною першою статті 83 КЗпП України при звільненні працівника йому має виплачуватись грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - інваліда з дитинства підгрупи А ОСОБА_9 групи.

У порушення вимог частини першої ст. 116 КЗпП України остаточний розрахунок з одним звільненим працівником проведено невчасно, а саме:

- згідно з власною заявою електрозварника ОСОБА_7 від 28.01.2019 та наказу від 31.01.2019 №04 його звільнено за власним бажанням з 31.01.2019 року. У порушення частини першої статті 83 КЗпП України при нарахуванні звільненому ОСОБА_7 всіх сум, що належать йому від роботодавця грошова компенсація нарахована не за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а саме у кількості 14 календарних днів. У порушення вимог частини першої ст. 116 КЗпП України остаточний розрахунок зі звільненим ОСОБА_7 проведено невчасно, а саме 05.02.2019 року (відомість на виплату готівки від 05.02.2019 №00000010 на суму 2553,17 грн.).

Відповідно до вимог частини першої ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

У порушення вимог частини першої ст. 117 КЗпП України звільненому ОСОБА_7 середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку не нарахований.

Відповідно до вимог частини першої ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум в день звільнення, при відсутності спору про їх розмір, виплачується середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

У порушення вимог частини четвертої статті 115 КЗпП України, статті 21 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-BP заробітна плата працівникам за час щорічної відпустки виплачувалась пізніше ніж за три дні до її початку.

Вибірково встановлено:

- згідно з наказом від 05.11.2019 «Про надання відпустки» № 38в охоронцю ОСОБА_10 , свердлувальнику ОСОБА_11 , інженеру з нормування праці ОСОБА_12 , охоронцю ОСОБА_13 , начальнику цеха ОСОБА_14 надано щорічну відпустку на 24 календарних дні з 07.11.2019 по 30.11.2019. Заробітна плата за час щорічної відпустки вищезазначеним працівникам виплачена невчасно, а саме 08.11.2019 згідно з відомістю на виплату готівки №Н-00000035 від 08.11.2019 на загальну суму 11043,54 грн. (Згідно з частиною четвертою статті 115 КЗпП України, статті 21 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-BP заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки має бути виплачена не пізніше ніж за три дні до початку відпустки).

- згідно зі штатними розписами, які діяли протягом 2019 року, посадові оклади працівників підприємства збільшувались. У порушення пункту 10 розділу ІV Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08.02.1995 № 100 (надалі - ПКМУ № 100) обчислення середньої заробітної плати працівникам для виплати заробітної плати за час щорічної відпустки та компенсації за невикористані відпустки при звільненні проведено без коригування на коефіцієнт підвищення за проміжок часу до підвищення заробітної плати.

Вибірково встановлено:

- згідно з наказом від 05.11.2019 «Про надання відпустки» охоронцю ОСОБА_10 надано щорічну відпустку на 24 календарних дні з 07.11.2019 по 30.11.2019. Протягом 2019 року посадовий оклад охоронця збільшувався, а саме: з 01.01.2019 – 4200,0 грн., з 01.04.2019 – 4240,0 грн., з 01.07.2019 – 4280,0 грн., з 01.10.2019 – 4320,0 грн. Обчислення середньої заробітної плати охоронцю ОСОБА_10 для виплати заробітної плати за час щорічної відпустки проведено без коригування на коефіцієнт підвищення за проміжок часу до підвищення заробітної плати.

- згідно з власною заявою токаря 6 розряду ОСОБА_15 Ф ОСОБА_16 від 19.07.2019 та наказу від 22.07.2019 №23 його звільнено за власним бажанням з 22.07.2019 року. У порушення частини першої статті 83 КЗпП України при нарахуванні звільненому ОСОБА_17 всіх сум, що належать їм від роботодавця грошова компенсація нарахована не за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а саме у кількості 26 календарних днів. Протягом 2019 року посадовий оклад токаря 6 розряду збільшувався, а саме: з 01.01.2019 – 4350,0 грн., з 01.04.2019 – 4390,0 грн., з 01.07.2019 – 4430,0 грн., з 01.10.2019 – 4470,0 грн. Обчислення середньої заробітної плати токарю 6 розряду ОСОБА_17 для виплати компенсації за невикористані відпустки при звільненні проведено без коригування на коефіцієнт підвищення за проміжок часу до підвищення заробітної плати.

Відповідно до пункту 10 розділу ІV ПКМУ № 100 у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення має коригуватися на коефіцієнт їх підвищення.

У порушення ст. 75 КЗпП України та ст.6 Закону України «Про відпустки» двом інвалідам 3 групи (фрезерувальник – ОСОБА_18 , начальник охорони – ОСОБА_13 ) щорічна основна відпустка надавалась не повної тривалості, а саме у кількості 24 календарних дні.

Вибірково:

- згідно з наказом від 03.10.2019 №32 «Про надання відпустки» фрезерувальнику ОСОБА_18 надано щорічну відпустку тривалістю 24 календарних дні з 07.10.2019 по 31.10.2019;

- згідно з наказом від 05.11.2019 «Про надання відпустки» № 38в охоронцю ОСОБА_13 надано щорічну відпустку на 24 календарних дні з 07.11.2019 по 30.11.2019.

Відповідно до вимог статті 75 КЗпП України та ст.6 Закону України «Про відпустки» особам з інвалідністю I і II груп щорічна основна відпустка має надаватись тривалістю 30 календарних днів, а особам з інвалідністю III групи - 26 календарних днів.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про причини своєї неявки суд не повідомив. Згідно письмових пояснень, що містяться у протоколі, ОСОБА_1 зазначив, що всі допущені порушення трудового законодавства, будуть виправлені у визначені строки.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, встановлено, що факт скоєння ОСОБА_1 правопорушення підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення № ОМС – ЗП 4659/732/АВ/П/ПТ від 28 січня 2020 року, копією акту інспекційного відвідування від 28 січня 2020 року, рішенням Виконавчого комітету ММР ЗО №119/1 від 14.06.2018 року.

В діях ОСОБА_1 містяться ознаки адміністративного правопорушення передбачені ст. 41 ч. 1 КУпАП, яка передбачає відповідальність за порушення законодавства про працю.

Враховуючи встановлені обставини, дані про особу правопорушника, суд вважає, що ОСОБА_1 слід піддати адміністративному стягненню у вигляді штрафу, встановленого санкцією статті 41 ч.1 КУпАП.

Керуючись ч. 1 ст. 41, ст. 283, 284 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В :

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 41 КУпАП та піддати адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 510 (п`ятсот десять) гривень.

Зазначена сума штрафу підлягає сплаті (стягненню) за наступними реквізитами: отримувач коштів: Мелітопольське УК/Мелітополь/21081100, код отримувача: (ЄДРПОУ) 37968956, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку (МФО): 899998, рахунок отримувача: UA278999980313060106000008013, код класифікації доходів бюджету: 21081100, призначення платежу «Адміністративні штрафи та інші санкції».

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір в розмірі 420 (чотириста двадцять) гривень 40 копійок на р/р UA908999980313111256000026001, отримувач коштів: ГУК у м.Києві /м. Київ/22030106, код отримувача (ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку МФО 899998, код класифікації доходів бюджету: 22030106, призначення платежу: «Судовий збір».

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу в 15-денний термін з дня повідомлення про винесення вказаної постанови, у порядку примусового виконання постанови – з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.

Строк пред`явлення постанови до виконання три місяці з моменту її винесення.

Постанова може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду у десятиденний строк з дня її проголошення.

Суддя: Ю.В. Горбачова