Ухвала суду № 88391172, 24.03.2020, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа № 265/2076/20

Провадження № 2/265/1013/20

УХВАЛА

24 березня 2020 року місто Маріуполь

Суддя Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області, Козлов Д. О., розглянувши матеріали справи № 265/2076/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Інвестмент Ван» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, третя особа: Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , -

В С Т А Н О В И В:

23 березня 2020 року до суду поштою надійшла вказана позовна заява, подана представником ОСОБА_3 .

Натомість, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що зазначений позов не може бути прийнятий до розгляду Орджонікідзевським районним судом міста Маріуполя, оскільки підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Так за ч. 1 ст. 19 ЦПК суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Натомість за п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК г осподарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи – підприємці.

З аналізу наведених положень ст. 20 ГПК вбачається, що законодавець відніс до юрисдикції господарських судів такі справи: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем та 2) у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

За змістом ст. 546, 553, 554, 626 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися порукою, а договір поруки укладається кредитором і поручителем в забезпечення виконання боржником основного зобов`язання.

Таким чином з поданого позову вбачається, що ТОВ «Стар Інвестмент Ван», як новий кредитор замість ПАТ «Банк «Київська Русь», подало до суду позов до фізичної особи, ОСОБА_1 , як поручителя за договором поруки, укладеним на забезпечення зобов`язання за кредитним договором, сторонами якого є юридичні особи, ПАТ «Банк «Київська Русь» та ФОП ОСОБА_2 .

Тобто, між позивачем та відповідачем наявний спір щодо правочину, укладеного для виконання зобов`язання за кредитним договором, сторонами якого є юридичні особи, що відповідає ознакам спору, який підлягає розгляду в порядку господарського судочинства згідно з приписами п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК.

При цьому за ст. 45 ГПК сторонами в судовому процесі, позивачами і відповідачами, можуть бути особи, зазначені в ст. 4 ГПК, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями, а випадки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, чітко визначені положеннями ст. 20 ГПК.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що з дати набрання чинності ГПК в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 3 жовтня 2017 року до юрисдикції господарських судів належать спори щодо розгляду спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Суд зауважує, що в такому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи.

Також п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК не пов`язує належність до господарської юрисдикції справ у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці, з об`єднанням таких позовних вимог із вимогами до особи - боржника за основним зобов`язанням.

Наведене свідчить у сукупності про те, що спір за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Інвестмент Ван», як нового кредитора, до ОСОБА_1 , як поручителя, про стягнення заборгованості за договором, боржником за яким є Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , яким саме було укладено кредитний договір із первісним кредитором, ПАТ «Банк «Київська Русь», повинен вирішуватися не в порядку цивільного судочинства, а за нормами ГПК.

Аналогічна правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 2 жовтня 2018 року по справі № 910/1733/18.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи наведене вмотивування, оскільки позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Інвестмент Ван» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, третя особа: Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, то у відкритті провадження по такій позовній заяві слід відмовити.

За ч. 3 ст. 186 ЦПК до ухвали про відмову у відкритті провадження у справі, що надсилається заявникові, додаються позовні матеріали.

Керуючись ст. 186 ЦПК, -

У Х В А Л И В:

У відкритті провадження по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Інвестмент Ван» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, третя особа: Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , – відмовити.

Роз`яснити представнику заявника, що вказаний спір підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу до Донецького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга буде подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її вручення.

Ухвалу складено та підписано 24 березня 2020 року.

Суддя