Постанова № 88391076, 20.03.2020, Лиманський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Краснолиманський міський суд Донецької області)

м. Лиман Справа № 236/409/20

Провадження № 3/236/193/20

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2020 року суддя Краснолиманського міського суду Донецької області Бєлоусов А. Є., за участю: службових осіб Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Лисянського П.Л., Нікітіної О.В., особи, яка притягується до адміністративної відповідальності– ОСОБА_1 , захисника – адвоката Ковальова Є.О., потерпілої особи - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали, які надійшли з Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.212-3Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП):

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народженого с. Великі Сорочинці Миргородського району Полтавської області (паспорт громадянина України НОМЕР_1 , виданий Ворошиловським РВ УМВС України в Донецькій області), який має вищу освіту, обіймає посаду професора кафедри судової медицини Донецького національного медичного університету (юридична адреса: Донецька область, м. Лиман, вул. Привокзальна, 27), є одруженим, не має на утриманні неповнолітніх дітей чи інших близьких осіб, котрі потребують постійного догляду, зареєстрованийза адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не притягувався до адміністративної відповідальності,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з матеріалами про адміністративне правопорушення, які надійшли до суду з Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення за таких обставин.

На підставі наказу Міністра охорони здоров`я ОСОБА_3 . ОСОБА_4 від 21.11.2019 року № 90-О у грудні 2019 року – січні 2020 року професор ОСОБА_1 виконував обов`язки ректора Донецького національного медичного університету (ДНМУ).

17.12.2019 року ОСОБА_2 звернувся до в. о. ректора ДНМУ Герасименка О.І. із запитом № 1805 щодо надання документів: 1) належним чином засвідченої копії посадової інструкції професора ОСОБА_1 на посаді першого проректора з науково-педагогічної ДНМУ; 2) належним чином засвідченої копії посадової інструкції професора ОСОБА_1 на посаді першого проректора з науково-педагогічної та виховної роботи ДНМУ 3) належним чином засвідченої копії контракту професора ОСОБА_1 на посаді першого проректора з науково-педагогічної ДНМУ; 4) належним чином засвідченої копії контракту професора ОСОБА_1 на посаді першого проректора з науково-педагогічної та виховної роботи ДНМУ; 5) належним чином засвідченої копії листа-погодження Міністерства охорони здоров`я України (МОЗУ) кандидатури професора ОСОБА_1 на посаді першого проректора з науково-педагогічної ДНМУ; 6) належним чином засвідченої копії листа-погодження МОЗУ кандидатури професора ОСОБА_1 на посаді першого проректора з науково-педагогічної та виховної роботи ДНМУ; 7) належним чином засвідченої копії наказу МОЗУ від 21.11.2019 року про покладання виконання обов`язків ректора ДНМУ на професора ОСОБА_1 ; 8) належним чином засвідчену копію службової записки проректора з економіки та АГР Демидова Д.С., яка згадується у наказі від 16.12.2019 року № 568; 9) належним чином засвідчену копію службової записки начальника ПФВ ОСОБА_5 , яка згадується у наказі від 16.12.2019 року № 568.

Крім того, у запиті від 17.12.2019 року № 1806, адресованому в. о. ректора ДНМУ Герасименку О.І., ОСОБА_6 А ОСОБА_7 просив надати йому: 1) належним чином засвідчену копію штатного розкладу ДНМУ станом на 01.01.2019 року та наказу про його запровадження;2)належним чином засвідчену копію штатного розкладу ДНМУ станом на 01.06.2019 року та наказу про його запровадження;3) належним чином засвідчену копію штатного розкладу ДНМУ станом на 01.09.2019 року та наказу про його запровадження;4) належним чином засвідчену копію штатного розкладу ДНМУ станом на 01.12.2019 року та наказу про його запровадження; 5) належним чином засвідчену копію обґрунтування зміну штатному розкладі, що плануються з 01.01.2020 року згідно з наказом № 568 від 16.12.2019 року.

20.12.2019 року заявник отримав відповідь № 1531 на свої запити за підписом в. о. ректора ДНМУ Герасименка О.І., де було вказано, що штатні розклади ДНМУ розміщені на офіційному веб сайті вказаного освітнього закладу, а службові записки,накази, посадові інструкції можуть бути витребувані за рішеннями судово-слідчих органів.

20.12.2019 року ОСОБА_6 адресував в. о. ректора ДНМУ Герасименку О.І. повторний запит за № 1849 про отримання тієї ж раніше запитуваної інформації, з посиланням на норми Конституції України, Закону України «Про доступ до публічної інформації» тощо. Однак заявнику знову була надана відповідь за підписом в. о. ректора ДНМУ Герасименка О.І., згідно з якою запитувана інформація може бути надана лише за рішенням судово-слідчих органів.

Відтак, запитувана інформація ОСОБА_2 надана не була, заявник звернувся за захистом своїх конституційних прав до Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

02.01.2020 року відповідальним працівником Відділу регіонального представництва в Донецькій та Луганській областях Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини на адресу т. в. о. ректора ДНМУ було направлено відповідний лист із роз`ясненням норм Закону України «Про доступ до публічної інформації» та запропоновано вжити заходів для поновлення права ОСОБА_2 на отримання публічної інформації. 10.01.2020 року за вих. № 42 проф. ОСОБА_1 надав відповідь,з якої вбачається роз`яснення заявнику можливості скористатись відкритими доступом до запитуваної інформації на офіційному веб сайті ДНМУ та віднесення наказів, службових записок,внутрішнього листування з МОЗУ, посадових інструкцій, контрактів співробітників ДНМУ до внутрішньоорганізаційних даних. Таким чином, навіть після реагування посадових осіб Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини права заявника на доступ до публічної інформації не були поновлені.

Тим самим ОСОБА_1 порушив вимоги ст.ст. 3,4,22 Закону України «Про доступ до публічної інформації», неправомірно відмов у наданні інформації заявнику ОСОБА_2 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 212-3 КУпАП.

Під час судового розгляду справи представники Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини ОСОБА_8 ., Нікітіна О.В. пояснили, що ОСОБА_1 при виконання обов`язків ректора ДНМУ протиправно було обмежено доступ ОСОБА_2 до публічної інформації, котрі є відкритою і не може бути засекречена. Представники Офісу Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини направляли на адресу в. о. ректора ДНМУ Герасименка О.І. запит, в котрому містились роз`яснення норм Закону України «Про доступ до публічної інформації», вимога поновити порушені права запитувача інформації, однак ОСОБА_1 не вжив відповідних заходів реагування на це, тому його було притягнуто до адміністративної відповідальності.

ОСОБА_1 в судовому засіданні не визнав своєї вини у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 212-3 КУпАП, додатково пояснив, що ОСОБА_6 на теперішній час обіймає посаду першого проректора ДНМУ, за своїми службовими обов`язками знайомий зі змістом запитуваних документів, має безпосередній доступ як до оригіналів вказаних документів, так і до копій цих документів, що містяться на офіційному веб сайті університету, інформацію від нього в. о. ректора ДНМУ жодним чином не приховував. ОСОБА_1 вважав, що ОСОБА_2 запитувані документи потрібні для звернення до суду за вирішенням певних конфліктних ситуацій, котрі стались в стінах університету останнім часом, тому і пропонував заявнику отримати запитувану інформацію за запитом суду.

Захисник Ковальов Є.О. під час судового розгляду справи висловив думку про те, що в діях ОСОБА_1 відсутній складі адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 212-3 КУпАП, оскільки норми Закону України «Про доступ до публічної інформації» захищають право громадянина на отримання інформації, а не права службової особи університету, котра може скористатись наданими їй повноваженнями і отримати запитувану інформацію без будь-яких перешкод. Адвокат просив провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.

Потерпілий ОСОБА_6 в судовому засіданні підтвердив, що він обіймає посаду першого проректора ДНМУ, у грудні 2019 року неодноразово звертався до в. о. ректора університету Герасименка О.І. із запитами про надання документів та інформації, частина з яких потрібна йому для роботи, інша – для захисту своїх особистих прав та інтересів. ОСОБА_1 відмовив потерпілому у наданні інформації; також, за твердженням ОСОБА_2 , в університеті існували «негласні вказівки» в. о. ректора не надавати йому доступу до запитуваної інформації через тривалий особистий конфлікт між ними. Згодом ОСОБА_6 звертався до в. о. ректора ДНМУ із офіційним запитом, наголошуючи на необхідності дотримання норм Конституції України та Закону України «Про доступ до публічної інформації», однак і такий запит не було задоволено. Потерпілий був змушений звертатись за захистом права на інформацію до Офісу Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, однак позиція в. о. ректора ДНМУ щодо надання заявнику запитуваної інформації залишилась незмінною, запит так і не було задоволено.

Суддя, вислухавши думку учасників провадження, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дійшов таких висновків.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

За змістом ст. 9 КУпАП єдиною підставою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність у її діях (бездіяльності) складу адміністративного правопорушення, яким визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Норми ч.2 ст. 212-3 КУпАП передбачають адміністративну відповідальність за порушення Закону України «Про доступ до публічної інформації», а саме: необґрунтоване віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом, ненадання відповіді на запит на інформацію, ненадання інформації, неправомірна відмова в наданні інформації, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання недостовірної інформації.

В Україні є чинним принцип презумпції невинуватості, запроваджений нормами ст. 62 Конституції України. Вказаний принцип стосується здебільшого висунення особі кримінального обвинувачення.

Однак Європейський суд з прав людини у рішенні від 06.09.2005 року у справі «Салов проти України», заява № 65518/01, п.65, зазначив, що поняття "обвинувачення" має "автономне" значення; воно повинно розумітися в сенсі Конвенції, а не лише в контексті його значення в національному праві. Таким чином, воно може визначатися як "офіційне повідомлення особи компетентним органом державної влади, в якому стверджується, що особа вчинила кримінальний злочин", визначення, яке також відповідає поняттю "впливу важливі наслідки для стану підозрюваного".

Враховуючи, що національним законодавством України порушення Закону України «Про доступ до публічної інформації» розглядається як делікт – ч.2 ст. 212-3 КУпАП, вказана норма поширює свою дію на невизначене коло осіб, тягне за собою застосування значної суми штрафу, суддя у цьому випадку оцінює процедуру складання посадовими особами Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини відносно ОСОБА_1 матеріалів у справі про адміністративне правопорушення як таку, що підпадає під дію ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Аналізуючи склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 212-3 КУпАП, суддя звертає увагу на таке. Об`єктом цього діяння є суспільні відносини у сфері суспільні відносини у сфері забезпечення безперешкодної реалізації права особи на інформацію. Предмет правопорушення – інформація, віднесена до публічної. Об`єктивна сторона правопорушення може бути виражена у кількох формах дій чи бездіяльності (необґрунтоване віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом, ненадання відповіді на запит на інформацію, ненадання інформації, неправомірна відмова в наданні інформації, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання недостовірної інформації). Суб`єкт адміністративного проступку - спеціальний (посадова особа згідно з нормами ст. 14 КУпАП). Суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу (коли особа усвідомлює характер своїх дій, передбачає настання шкідливих наслідків і бажає або свідомо допускає настання таких наслідків) або у формі необережності (коли особа передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити).

З огляду на зміст протоколу про адміністративне правопорушення від 22.01.2020 року, складеного відносно ОСОБА_1 , та відмову останнього від визнання своєї вини, службові особи Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини повинні довести факт ненадання в. о. ректора ДНМУ Герасименком О.І. інформації на відповідний запит.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Зокрема, до протоколу у справі про адміністративне правопорушення від 22.01.2020 року були додані та досліджені в судовому засіданні:

-копія наказу Міністра охорони здоров`я України ОСОБА_9 . Скалецької від 21.11.2019 року № 90-О, на підставі якого у грудні 2019 року – січні 2020 року професор ОСОБА_1 виконував обов`язки ректора ДНМУ (а.с.26);

-копія інформаційного запиту ОСОБА_2 від 17.12.2019 року № 1805 до в. о. ректора ДНМУ Герасименка О.І. щодо надання документів; запит зареєстровано в системі обліку вхідної кореспонденції ДНМУ (а.с.13);

-копія інформаційного запиту ОСОБА_2 від 17.12.2019 року № 1806 до в. о. ректора ДНМУ Герасименка О.І. щодо надання документів; запит зареєстровано в системі обліку вхідної кореспонденції ДНМУ (а.с.14);

-копія відповіді на запити ОСОБА_2 від 20.12.2019 року № 1531 за підписом в. о. ректора ДНМУ проф. ОСОБА_10 О. ОСОБА_11 , згідно з яким заявника повідомлено про те, що штатний розклад ДНМУ розміщений на сайті університету, а листи, котрі є внутрішньою перепискою (службові записки тощо), внутрішні документи (накази, посадові інструкції тощо) зберігаються в канцелярії або в особових справах співробітників та можуть бути витребувані за рішенням судово-слідчих органів (а.с.15);

-копія запиту ОСОБА_2 від 20.12.2019 року про надання йому інформації з посиланням на норми ст. 34 Конституції України, ст.ст. 14,19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» як на підставу отримання певних копій певних документів; запит зареєстровано в системі обліку вхідної кореспонденції ДНМУ 20.12.2019 року за вх. № 1849 (а.с.16);

-копія відповіді на запит ОСОБА_2 від 21.12.2019 року № 1539 за підписом в. о. ректора ДНМУ проф. Герасименка О.І., згідно з яким заявника повідомлено про те, що запитувані ним документи можуть бути надані лише за рішенням судово-слідчих органів (а.с.18);

-копія письмового звернення ОСОБА_2 від 21.12.2019 року до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини ОСОБА_12 у зв`язку із порушенням права на доступ до публічної інформації (а.с.10);

-копія листа головного спеціаліста Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини О. Маголи від 02.01.2020 року № 541/18121/19/05, спрямованого до Донецького національного медичного університету, в котрому були наведені роз`яснення положень Закону України «Про доступ до публічної інформації» та викладена вимога поновити порушене право заявника ОСОБА_2 на інформацію (а.с.19-22);

-копія листа - відповіді за вих. № 42 від 10.01.2020 року за підписом проф. ОСОБА_1 , адресованого головному спеціалісту Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини О. Маголі, згідно з яким ДНМУ надана ОСОБА_2 відповідь із посиланням на веб сайт університету та можливість отримати запитувану інформацію в загальному доступі; також сформульована відповідь про неможливість надати запитувачу внутрішні накази ДНМУ, внутрішні службові записки (оскільки ця інформація стосується інших працівників університету, керівництво ДНМУ не має права її розголошувати) (а.с.23-24);

-копія листа за підписом в. о. ректора ДНМУ проф. Герасименка О.І. за вих. № 17 від 04.01.2020 року, адресованого ОСОБА_2 , де наголошено на тому, що ОСОБА_6 є співробітником ДНМУ, тому вся необхідна інформація надається йому відповідно до його посадової інструкції, в котрій не передбачено повноважень на збір інформації про керівництво університету (а.с.25).

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Усі люди є вільними і рівними у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (ст. 21 Основного Закону).

Згідно зі ст. 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Таке конституційне обмеження прав особи збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію узгоджується з положеннями п.2 ст.29 Загальної декларації прав людини (ухвалена та проголошена резолюцією 217 A (III) Генеральної Асамблеї ООН від 10.12.1948 року), де зазначено, що при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина повинна зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві.

Отже, Конституцією України визначено вичерпний перелік підстав, за наявності яких законами України може передбачатися обмеження прав особи на вільне збирання, зберігання, використання і поширення інформації.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

З аналізу наведеного легального визначення «публічна інформація» вбачається, що вся інформація, відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях, якою володіє відповідний розпорядник, є публічною інформацією в розумінні Закону України «Про доступ до публічної інформації». Відтак, питання про надання такої інформації має вирішуватись розпорядником відповідно до вимог згаданого Закону.

Запитувана ОСОБА_2 від в. о. ректора ДНМУ інформація стосується дотримання процедури призначення ОСОБА_1 на керівні посади у вищому закладі освіти державної форми власності, обсягу повноважень ОСОБА_1 за обійманими керівними посадами, штатного розкладу вищого закладу освіти державної форми власності, підстав запланованих змін у штатному розкладі університету, а тому відповідає наведеним критеріям визначення «публічна інформація».

Право на доступ до публічної інформації гарантується, в тому числі, обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом (ст. 3 Закону України «Про доступ до публічної інформації»).

Доступ до публічної інформації відповідно до ст. 4 Закону України «Про доступ до публічної інформації») здійснюється на засадах прозорості та відкритості діяльності суб`єктів владних повноважень; вільного отримання, поширення та будь-якого іншого використання інформації, що була надана або оприлюднена відповідно до цього Закону, крім обмежень, встановлених законом.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про доступ до публічної інформації» доступ до інформації забезпечується шляхом: систематичного та оперативного оприлюднення інформації в офіційних друкованих виданнях, на офіційних веб сайтах в мережі Інтернет, на єдиному державному веб порталі відкритих даних, на інформаційних стендах, будь-яким іншим способом, надання інформації за запитами на інформацію.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються:суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання; юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків; суб`єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.

До розпорядників інформації, зобов`язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, у порядку, передбаченому вказаним Законом, прирівнюються суб`єкти господарювання, які володіють: інформацією про стан довкілля;інформацією про якість харчових продуктів і предметів побуту;інформацією про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров`ю та безпеці громадян; іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією).

Під час розгляду справи було беззаперечно встановлено, що ОСОБА_1 на підставі наказу Міністра охорони здоров`я України певний час виконував обов`язки керівника (ректора) Донецького національного медичного університету, тобто вищого освітнього закладу державної форми власності, котрий фінансується з державного бюджету, є підзвітним та підконтрольним Міністерству охорони здоров`я України, Міністерству освіти та науки України. Відтак, ДНМУ у розумінні ст. 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» є розпорядником суспільно необхідної інформації (з надання громадянам освітніх послуг), а ОСОБА_1 був його вищою посадовою особою, до повноважень котрої віднесено керівництво освітнім закладом, у тому числі в сфері надання доступу до інформації.

Як вбачається зі змісту відповідей на запити ОСОБА_2 від 20.12.2019 року № 1531, від 21.12.2019 року № 1539, листа за підписом в. о. ректора ДНМУ проф. Герасименка О.І. за вих. № 17 від 04.01.2020 року, адресованого ОСОБА_2 , листа - відповіді за вих. № 42 від 10.01.2020 року за підписом проф. ОСОБА_1 , адресованого головному спеціалісту Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини О. Маголі, в. о. ректора університету неодноразово роз`яснював заявнику можливість отримати запитувану інформацію в загальному доступі з відкритих джерел або шляхом використання заявником своїх повноважень за посадою в освітньому закладі. Також ОСОБА_1 була роз`яснена ОСОБА_2 неможливість надати запитувачу внутрішні накази ДНМУ, внутрішні службові записки з посиланням на те, що інформація стосується інших працівників університету, керівництво ДНМУ не має права її розголошувати. Запитуваної інформації заявнику ОСОБА_1 не надав, не зважаючи на кілька звернень до нього ОСОБА_2 саме з цього приводу.

Натомість згідно із ч.2 ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

У п.10. 1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016 року № 10 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації» роз`яснено, що Закон «Про доступ до публічної інформації» не містить переліку способів ознайомлення запитувача інформації із запитуваною інформацією. Зважаючи на частину другу статті 34 Конституції України та частину другу статті 7 Закону «Про доступ до публічної інформації» про те, що ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом, спосіб ознайомлення визначається самим запитувачем інформації.

Відтак, позиція в. о. ректора ДНМУ Герасименка О.І., згідно з якою ОСОБА_6 може отримати інформацію з офіційного вебсайту університету або ж використовуючи для цього надані йому статутними документами університету службові повноваження, фактично є неправомірною відмовою заявнику у наданні доступу до публічної інформації.

Оцінюючи встановлення в. о. ректора ДНМУ Герасименком О.І. обмежень на доступ заявника до «внутрішніх документів» освітнього закладу (внутрішні накази ДНМУ, внутрішні службові записки), суддя звертається до положень ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Згідно з наведеними нормами інформацією з обмеженим доступом є: конфіденційна інформація; таємна інформація; службова інформація.

Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог:

1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;

2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;

3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Розпорядник інформації повинен застосовувати «трискладовий тест» (вимоги, передбачені частиною другою статті 6 Закону «Про доступ до публічної інформації») з урахуванням особливостей вказаних положень. Застосування «трискладового тесту» в такому разі повинно здійснюватись таким чином:

1) встановлення відповідності обмеження доступу до запитуваної конфіденційної інформації одному із захищених інтересів (у справах щодо надання конфіденційної інформації, як правило, такими інтересами є захист репутації або прав інших людей, запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно);

2) встановлення можливості завдання істотної шкоди цим інтересам;

3) порівняння цієї потенційної шкоди з правом громадськості знати цю інформацію в інтересах національної безпеки, економічного добробуту чи прав людини. Якщо ця шкода не переважає суспільний інтерес в доступі до інформації, то конфіденційна інформація може бути розголошена і доступ до неї не може бути обмежений.

Як було роз`яснено у п.5.5. постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016 року № 10 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації» відмова у наданні інформації є обґрунтованою у разі, якщо розпорядник в листі вказує, якому саме з інтересів загрожує розголошення запитуваної інформації, в чому полягає істотність шкоди цим інтересам від її розголошення, чому шкода від оприлюднення такої інформації переважає право громадськості знати цю інформацію в інтересах національної безпеки, економічного добробуту чи прав людини.

Запитувана ОСОБА_2 інформація та документи за своєю сутністю стосувались дотримання процедури призначення ОСОБА_1 на керівні посади у вищому закладі освіти державної форми власності, обсягу повноважень ОСОБА_1 за обійманими керівними посадами, тому не містила ознак конфіденційної інформації, розголошення запитуваної інформації не могло спричинити істотної шкоди інтересам ОСОБА_1 як приватної особи.

Отже, обмеження в. о. ректора ДНМУ Герасименком О.І. заявника у праві на доступ до інформації, до «внутрішніх документів університету» не ґрунтувалось на законі, не переслідувало легітимної мети у демократичному суспільстві.

Представниками Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини під час судового розгляду справи було доведено обставини ненадання в. о. ректора ДНМУ Герасименком О.І. публічної інформації на відповідний запит.

В діянні ОСОБА_1 вбачаються ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 212-3 КУпАП. За таких обставин беззаперечно встановлено, що ОСОБА_1 , будучи посадовою особою ДНМУ, порушив вимоги Закону України «Про доступ до публічної інформації», не надав інформації на запит заявника, вчинив правопорушення, передбачене ч.2 ст. 212-3 КУпАП, оскільки докази його вини є переконливими, достатніми, відповідають фактичним обставинам справи та знайшли своє підтвердження в матеріалах справи, котрі були повно та всебічно досліджені.

Згідно з положеннями ст. 23 КУпАП, адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.

На виконання вимог ст. 33 КУпАП, при накладенні адміністративного стягнення, судом враховується характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

З огляду на те, що ОСОБА_1 раніше не притягувався до адміністративної відповідальності, обставин, які б пом`якшували чи обтяжували відповідальність, в судовому засіданні не встановлено, суддя вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення в межах санкції ч.2 ст. 212-3 КУпАП у виді штрафу в розмірі 30 (тридцяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 510 (п`ятсот десять) гривень 00 копійок.

Також відповідно до ст. 40-1 КУпАП,, ч.5 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з правопорушника стягується в доход держави судовий збір в розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 420 (чотириста двадцять) гривень 40 копійок.

Керуючись ч. 2 ст. 212-3, ст.ст. 283,284,285 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 212-3 КУпАП, та застосувати відносно нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 30 (тридцяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 510 (п`ятсот десять) гривень 00 копійок

Реквізити для сплати штрафу (Отримувач коштів:УК м. Лиман/отг м. Лиман/21081100, Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37894853, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Рахунок отримувача UA648999980313020106000005564, Код класифікації доходів бюджету: 21081100).

Встановити ОСОБА_1 строк для добровільної сплати визначеної суми штрафу – 15 днів з дня вручення йому цієї постанови.

У разі несплати штрафу правопорушником у встановлений строк стягнути в порядку примусового виконання цієї постанови з ОСОБА_1 в доход держави подвійний розмір штрафу, визначеного в постанові, тобто 1020 (одна тисяча двадцять) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 в доход держави (Отримувач коштів: УК м. Лиман/отг м. Лиман/22030101, Код отримувача (код за ЄДРПОУ):37894853, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Рахунок отримувача: UA758999980313111206000005564, Код класифікації доходів бюджету:22030101) судовий збір у розмірі 420 (чотириста двадцять) гривень 40 копійок.

Постанова може бути оскаржена особою, яка притягувалась до адміністративної відповідальності, та потерпілою особою до Донецького апеляційного суду через Краснолиманський міський суд Донецької області протягом десяти днів з дня її ухвалення.

Постанова набирає законної сили після спливу встановленого строку на її апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після перегляду справи апеляційним судом.

Суддя -