Рішення № 88390572, 04.03.2020, Валківський районний суд Харківської області

Справа № 615/795/19

Провадження № 2/615/40/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2020 року м. Валки

Валківський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді – Токмакової А.П.,

секретаря судового засідання – Антоненко М.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Валки Харківської області цивільну справу за позовом керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області до Головного управління Держгеокадастру в Харківській області, ОСОБА_1 про визнання незаконними наказів, скасування запису про державну реєстрацію права власності та повернення земельної ділянки,

за участі прокурора – ОСОБА_2 ,

відповідача – ОСОБА_1 ,

його представника – ОСОБА_3 ,

встановив:

24.05.2019 року прокурор звернувся до суду з позовними вимогами до Головного управління Держгеокадастру в Харківській області (далі - ГУ Держгеокадастру) визнати незаконним та скасувати: наказ №3183-СГ від 10.03.2017 року про надання дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Костівської сільської ради Валківського району Харківської області та наказ №15708-СГ від 31.08.2017 про передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2,0000 га, в тому числі рілля площею 2,0000 га, (кадастровий номер 6321283500:01:000:0355) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану за межами населених пунктів на території Костівської сільської ради Валківського району Харківської області;

Крім того, позовна заява містить позовні вимоги до ОСОБА_1 з проханням скасувати запис про право власності №22697400 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо зареєстрованої за відповідачем вказаної земельної ділянки та зобов`язати відповідача повернути її на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що ОСОБА_1 всупереч вимогам ст.ст.116,118,121 ЗК України на час прийняття у власність спірної земельної ділянки на підставі наказів ГУ Держгеокадастру №3183-СГ від 10.03.2017 року та №15708-СГ від 31.08.2017 року вдруге використав своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання, а отже, отримав незаконні переваги порівняно з іншими громадянами, чим порушено суспільний інтерес, не повідомивши ГУ Держгеокадастру, що вже скористався таким правом, яке в свою чергу не врахувало зазначені обставини при розгляді його звернення, що свідчить, на думку прокурора, про те, що земельна ділянка вибула із державної власності внаслідок неправомірних дій відповідачів, тобто поза волею власника - держави в особі ГУ Держгеокадастру.

Посилаючись на ч.2 ст.19 Конституції України, п.4 ч.2 ст.16, ст.21, ч.1 ст.203, ст.215 ЦК України, ч.3 ст.152 ЗК України, прокурор вважає необхідним визнати в судовому порядку не законними накази ГУ Держгеокадастру та скасувати, оскільки порушено інтереси держави у вигляді раціонального та ефективного використання земельних ресурсів, які є власністю народу України відповідно до положень ст.14 Конституції України.

Зазначає, що у відповідності до ст.131-1 Конституції України, ч.3 ст.23 ЗУ «Про прокуратуру», ч.4 ст.56 ЦПК України, ч.4 ст.122 ЗК України звернення прокурора до суду спрямовано на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно-значимого питання додержання законності передачі земельних ділянок державної форми власності, яка проведена з грубим порушенням вимог чинного законодавства. Враховуючи, що ГУ Держгеокадастру є відповідачем у справі, не може бути одночасно позивачем за цим же позовом, прокурор вважає відсутнім орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в даних спірних правовідносинах, тому самостійно пред`явив даний позов в інтересах держави та набув статусу позивача. До того ж, на думку прокурора, накази є ненормативними правовими актами одноразового застосування, які вичерпали свою дію фактом виконання, тому не можуть бути в подальшому скасовані органом державної влади, який їх прийняв.

При цьому звертає увагу суду, що акти ГУ Держгеокадастру можуть бути скасовані головою Держгеокадастру повністю чи в окремій частині в тому числі за дорученням Міністра аграрної політики та продовольства України у разі відмови голови Держгеокадастру скасувати такий акт. Враховуючи, що органи прокуратури не є стороною у спірних правовідносинах, а заходи досудового врегулювання спору, на думку прокурора, не є обов`язковими згідно із законом, тому не вживалися.

Ухвалою суду від 11.06.2019 року у відкритті провадження було відмовлено у відкритті провадження у справі та роз`яснено позивачу, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції господарського суду, оскільки спір виник в зв`язку зі здійсненням господарської діяльності.

Постановою Харківського апеляційного суду від 26.09.2019 року ухвалу суду першої інстанції скасовано, справу направлено для продовження розгляду по суті, оскільки ОСОБА_1 згідно пояснень в суді апеляційної інстанції не зареєстрований як підприємець, фермерське господарство ним не створювалося, спірну земельну ділянку в господарських цілях він не використовує.

Після виконання вимог ст.187 ЦПК України, на підставі ухвали суду від 21.10.2019 року відкрито провадження у цивільній справі. З урахуванням вимог ст.274 ЦПК України судовий розгляд вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження та роз`яснено сторонам про порядок та строки виконання ними вимог цього Кодексу.

04.11.2019 року відповідач ОСОБА_1 надав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Вказав, що дійсно на підставі наказу ГУ Держгеокадастру №3183-СГ від 10.03.2017 року йому дійсно надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Костівської сільської ради Валківського району Харківської області, але вважає безпідставними його звинувачення прокурором, оскільки ГУ Держгеокадастру як орган державної влади при розгляді його заяви повинен був діяти у відповідності до ч.2 ст.19 Конституції України та п.4 Положення про ГУ Держгеокадастру в Харківській області, тому вважає, що залучений до участі у справі як неналежний відповідач. До того ж, всі позовні вимоги прокурора перебувають поза межами його компетенції та можливості виконання, в тому числі щодо зобов`язання повернути земельну ділянку на користь держави, що на його думку зовсім не зрозуміло.

Наполягає, що набув право власності на спірну земельну ділянку не тому, що «зловживав своїми правами», а тому що державні органи надали її у власність відповідачу. Вважає, що його провина лише в тому, що звернувся із відповідною заявою, реалізуючи своє право, передбачене ст.40 Конституції України.

Крім того, відповідач має пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – учасників бойових дій, що ігнорує прокурор та просить стягнути з нього судові витрати.

Звертає увагу суду, що прокурором порушено вимоги п.6 ч.3 ст.175 ЦПК України щодо правил складання позовної заяви, яка передбачає обов`язок прийняття заходів досудового врегулювання спору, хоча не розуміє, яким чином може виконати пред`явлені позовні вимоги.

17.11.2019 року представник ГУ Держгеокадастру Щербак Т.М., що діє на підставі довіреності, надала відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Вказала, що положення ст.ст.3,5,116,121 ЗК України містять норми, які регулюють правовідносини з реалізації громадянами прав та свобод, гарантованих ст.ст.13,24 Конституції України, зокрема, щодо набуття земельних ділянок у власність. Водночас при безоплатній передачі земельної ділянки законодавцем встановлено обмеження, як щодо максимальної норми безоплатної приватизації, так і щодо здійснення такого права один раз по кожному виду.

Посилаючись на положення ст.ст.118,186,186-1 ЗК України, вважає, що ГУ Держгеокадастру при розгляді заяв громадян про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та у подальшому затвердження відповідного проекту землеустрою не зобов`язане перевіряти використання чи не використання особою права безоплатної приватизації земельних ділянок у межах норм, передбачених с.121 ЗК України, як і не зобов`язане перевіряти наявність або відсутність у особи вже зареєстрованого речового права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. У заяві ОСОБА_1 зазначив, що своїм правом на отримання земельної ділянки безоплатно у власність для веденні особистого селянського господарства у межах норм, визначених ст.121 ЗК України, не скористався. Вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею, забороняється.

Звернула увагу, що підставою відмови в наданні такого дозволу відповідно до ст.122 ЗК України може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

З огляду на те, що спірний наказ містить конкретний (індивідуальний) припис, звернений до ОСОБА_1 - розробити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, погодити та затвердити, що вже реалізований шляхом розроблення проекту землеустрою, його погодження та затвердження, вважає, що зазначений наказ є ненормативним (індивідуально-правовим) актом, який регулював правовідносини між сторонами, але вичерпав свою дію виконанням, тобто після розроблення, погодження та затвердження проекту землеустрою.

На думку представника, вимога щодо визнання незаконним та скасування ненормативного акта, який застосовується одноразово і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, не може бути задоволена, оскільки таке рішення вичерпало свою дію шляхом виконання. Обраний прокурором спосіб захисту порушених прав в частині визнання незаконним та скасування наказу про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, на її думку, не забезпечує реального захисту інтересів держави.

Окрім того, згідно з положеннями ст.131-1 Конституції України на прокуратуру покладено функції представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом. Посилаючись на ст.23 ЗУ «Про прокуратуру» стверджує, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у 2-х випадках. Насамперед захищати інтереси держави повинні відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

До того ж, на думку представника, прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Твердження прокурора щодо відсутності органу, уповноваженого представляти інтереси держави у спірних правовідносинах спростовуються вимогами ст.188,15-2 ЗК України, ст.5 ЗУ «Про державний контроль за використанням та охороною земель», Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, яка є центральним органом виконавчої влади, яка реалізує державну політику в сфері, зокрема, земельних відносин, проте прокурором навіть не був залучений до участі у справі.

Вважає, що уповноваженим органом здійснювати функції держави у спірних правовідносинах є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр), який самостійно має право звертатися до суду з метою здійснення захисту прав та охоронюваних законом інтересів держави, оскільки ГУ Держгеокадастру є органом державної влади та одночасно територіальним підрозділом Держгеокадастру.

18.11.2019 року позивач надав відповідь на відзив відповідача ГУ Держгеокадастру, в якому посилаючись на ст.ст.188,78,116,121 ЗК України та ст.ст.13,19 Конституції України наполягав, що реалізація повноважень установи має здійснюватися з дотриманням вимог законодавства, яке забороняє повторне отримання безоплатно у приватну власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, тому в даному випадку, на стадії погодження розроблення проекту землеустрою, яке здійснювалось ГУ Держгеокадастру, повинно було перевірити розроблений проект на відповідність вимогам законів, в тому числі ч.4 ст.116, п.«б» ч.1 ст.121 ЗК України, і лише в разі встановлення такої відповідності – його погоджувати.

28.11.2019 року позивач надав відповідь на відзив відповідача ОСОБА_1 , в якому стверджував на викладених в позовній заяві обставинах, що є підставою для задоволення позову.

В зв`язку з необхідністю надання сторонами особистих пояснень в судовому засіданні про обставини справи ухвалою суду від 09.01.2020 року судовий розгляд у цивільній справі вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом сторін.

Будь-які заяви чи клопотання щодо проведення інших процесуальних дій, в тому числі забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження у справі, учасниками справи не заявлялися.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_2 підтримав викладені раніше обставини, просив задовольнити позов в повному обсязі. Наполягав, що ОСОБА_1 двічі використав право приватизації земельної ділянки і в обох випадках для ведення особистого селянського господарства, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Цільове призначення спірних земельних ділянок не перевірялося. Заходи досудового врегулювання спору не застосовувалися. Стверджував, що на даний час розпорядником землі сільськогосподарського призначення, що розташована за межами населеного пункту, є ГУ Держгеокадастру, а не сільська рада.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник заперечили проти задоволення позовних вимог. Пояснили, що ОСОБА_1 , як учасник АТО, має право на першочергову приватизацію земельних ділянок, в зв`язку з чим згідно розпорядження державної влади подав заяву до Валківської міської ради з метою приватизації земельних ділянок під забудову для обслуговування житлового будинку та господарських будівель та ведення присадибного господарства в межах населеного пункту. Після оформлення вирішив скористатися наданим державою правом на приватизацію земельної ділянки сільськогосподарського призначення, що є зовсім іншим видом. Вважають, що в даному випадку міською радою допущено помилку у зазначенні цільового призначення земельної ділянки, що не може бути підставою для позбавлення ОСОБА_1 інших прав.

Представник відповідача ГУ Держгеокадастру Щербак Т.М. надала клопотання про розгляд справи за відсутності представника. Просила відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на викладені у відзиві обставини.

Заслухавши пояснення учасників судового провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовна заява задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – учасників бойових дій, що підтверджується даними посвідчення, виданого 30.04.2015 року Східним регіональним управлінням Державної прикордонної служби України серії УБД №011464.

Відповідно до ст.12 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам бойових дій, крім іншого, надаються такі пільги: першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва.

Постановою КМУ України від 07.06.2017 № 413 «Про деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними» закріплюється першочерговість забезпечення земельними ділянками учасників антитерористичної операції.

Згідно положень зазначеної постанови Держгеокадастр та його територіальні органи під час передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність у межах норм безоплатної приватизації повинні визначати площу земельних ділянок, яка передається в межах норм безоплатної приватизації на території відповідної області (крім надання земельних ділянок особам, на яких поширюється дія пунктів 19 і 20 частини першої статті 6, пунктів 11-14 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (учасникам антитерористичної операції).

Таким чином, надання у власність земельних ділянок учасникам АТО здійснюється у порядку, визначеному ст.118 ЗК України, за умови, що учасник бойових дій не скористався своїм правом на безоплатне отримання у власність земельної ділянки у межах норм, визначених цим Кодексом по кожному виду використання (ч.4 ст.116 ЗК України).

Рішенням VI сесії VII скликання Валківської міської ради Харківської області №160 від 18.05.2016 року розглянуто заяву ОСОБА_1 та надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель житлової та громадської забудови для забезпечення передачі у власність, в порядку безоплатної приватизації, площею 0.1000 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та орієнтовною площею 0.0655 га для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням ХІІI сесії VII скликання Валківської міської ради Харківської області №337 від 23.12.2016 року розглянуто заяву ОСОБА_1 та затверджено поданий проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність останньому для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1 , на території Валківської міської ради в межах населеного пункту Валківського району Харківської області.

Запропоновано ОСОБА_1 в місячний термін виготовити межові знаки встановленого зразка в кількості, визначеній виконавцем, забезпечити їх закладку в поворотних точках, вказаних виконавцем.

Дане рішення є підставою для набуття права власності ОСОБА_1 на земельні ділянки, площею 0,1000 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та площею 0,0655 га для ведення особистого селянського господарства, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 згідно чинного законодавства. Кадастрові номери земельних ділянок 6321283500:01:000:0355, 6321210100:00:034:0060.

Ст.19 ЗК України передбачено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, зокрема, землі житлової та господарської забудови; землі сільськогосподарського призначення, кожна із яких має особливий правовий режим, тобто встановлений правовими нормами порядок поведінки по відношенню до цих земель (ч.2 ст.18 ЗК України).

Віднесення земель до тієї чи іншої категорії відповідно до ст.20 Кодексу здійснюється на підставі рішень органі державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

До земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування (ст.38 ЗК України).

Згідно положень ст.39 ЗК України використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови.

Відповідно до ч.1 ст.33 ЗК України громадяни України можуть мати на праві власності та орендувати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства. Їх використання здійснюється відповідно до закону (ч.3 ст.33 Кодексу).

Відповідно до ч.1 ст.1 ЗУ "Про особисте селянське господарство" особисте селянське господарство - "це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму". Згідно із ч.3 тієї ж статті ведення ОСГ не відноситься до підприємницької діяльності.

Земельні ділянки для ведення ОСГ можуть набуватися в порядку приватизації на підставі ст.ст.118,121 ЗК України та ч.6 ст.5 ЗУ "Про особисте селянське господарство" шляхом виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власниками земельних часток (паїв) (п.п.16,17 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України), а також за цивільно-правовими угодами (з урахуванням обмежень, встановлених п.15 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України, ст.ст.130-133 Кодексу).

Ст.122 ЗК України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Визначальними для з`ясування цільового призначення земельної ділянки є насамперед положення щодо цільового призначення, вміщені в документах, які посвідчують право на земельну ділянку (ст.ст.125,126 ЗК України). Розбіжності між правовстановлюючими документами та фактичним станом земельної ділянки, положеннями містобудівної та землевпорядної документації можуть свідчити про наявність процедурних порушень при оформленні правовстановлюючих документів, що є підставою для їх оспорювання.

Отже, Валківська міська рада Харківської області на час спірних правовідносин мала повноваження та передала ОСОБА_1 у власність земельну ділянку із земель комунальної власності, яка розташована в межах населеного пункту та відноситься до земель житлової і господарської забудови, а тому може бути використана лише для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських будівель та ведення присадибного господарства.

Суд приймає до уваги зауваження представника відповідача ОСОБА_1 про наявність помилки в рішеннях міської ради щодо зазначення цільового призначення виділеної йому земельної ділянки, яка не може відноситися до земель сільськогосподарського призначення, оскільки знаходиться в межах населеного пункту, до того ж відносилась до земель комунальної власності.

При цьому представник відповідача ОСОБА_1 звернув увагу, що після отримання земельної ділянки у власність відповідач почав її забудову, що не сподобалося сусідам, які напевно звернулися до прокуратури з проханням відібрати земельну ділянку у ОСОБА_1 , але після перевірки виявилося, що підстав для її відібрання не має, оскільки інша земельна ділянка була отримана пізніше. Не дивлячись на розбіжності, прокурор звернувся до суду з даним позовом, що свідчить про не зрозумілу зацікавленість прокурора.

Прокурор в судовому засіданні підтвердив, що питання тотожності земельних ділянок, як і усунення наявних, на його думку, порушень земельного законодавства в порядку досудового врегулювання не вирішувалося, позов подано за ініціативою прокурора без звернення до відповідних суб`єктів владних повноважень.

Разом з тим, наказом ГУ Держгеокадастру у Харківській області №3183-СГ від 10.03.2017 року надано ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Костівської сільської ради Валківського району Харківської області. Орієнтовний розмір земельної ділянки 2,0000 га, із цільовим призначенням – для ведення особистого селянського господарства.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Харківській області №15708-СГ від 31.08.2017 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, що розташована за межами населених пунктів на території Костівської сільської ради Валківського району Харківської області.

Передано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 2,0000 га, в тому числі рілля площею 2,0000 га (кадастровий номер 6321283500:01:000:0355) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану за межами населених пунктів на території Костівської сільської ради Валківського району Харківської області.

Відповідно до ст.22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать:

а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);

б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування , зокрема, громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Таким чином, ГУ Держгеокадастру на час спірних правовідносин мав повноваження та передав ОСОБА_1 у власність земельну ділянку із земель державної власності, яка розташована поза межами населеного пункту та відноситься до земель сільськогосподарського призначення, а тому може бути використана лише для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Положеннями ст.81 ЗК України передбачено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Відповідно до п.«в» ч.3 ст.116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно п.«б» ч.1 ст.121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства – не більше 2,0 гектарів.

Водночас, законодавством встановлені певні обмеження у правах набуття права власності на земельні ділянки, а саме згідно ч.4 ст.116 ЗК України передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Згідно з положеннями ч.ч.6,7 ст.118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Підставою відмови у наданні такого дозволу відповідно до ст.123 ЗК України може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Забороняється відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, місце розташування об`єктів на яких погоджено відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування згідно із статтею 151 цього Кодексу.

Твердження прокурора про те, що ОСОБА_1 не повідомив ГУ Держгеокадастру про отримання у власність земельної ділянки на підставі рішення міської ради суд вважає голослівним, оскільки відомості про дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, так і набуття права власності на неї зареєстровано в передбаченому законом порядку, що є загальнодоступною інформацією.

Крім того, судом встановлено, що отримані ОСОБА_1 у власність земельні ділянки відносяться до різних видів використання, що в розумінні ч.4 ст.116 ЗК України не може бути перешкодою під час безоплатної передачі земельних ділянок та відповідно порушенням чинного земельного законодавства.

Відповідно до ст.188 ЗК України державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Згідно зі ст.187 ЗК України контроль використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

У ст.5 ЗУ "Про державний контроль за використанням та охороною земель" також встановлено, що державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

За приписами ст.15-2 ЗК України, які кореспондуються з приписами ст.6 ЗУ "Про державний контроль за використанням та охороною земель", до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, у сфері земельних відносин, належить організація та здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у т.ч. за дотриманням вимог земельного законодавства органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування з питань передачі земель у власність та надання у користування, у тому числі в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах.

П.1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15 (далі - Положення) встановлено, що Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Відповідно до п.п.22 п.11 Положення Голова Держгеокадастру скасовує повністю чи в окремій частині акти територіальних органів Держгеокадастру.

П.п.3 п.10 Положення про Міністерство аграрної політики та продовольства України, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 25.11.2015 №1119 передбачено, що міністр доручає керівникам центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовує і координує Міністр, скасовувати акти їх територіальних органів повністю чи в окремій частині, а в разі відмови скасовує такі акти повністю чи в окремій частині.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 № 1-1/99 (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді), зокрема, у п.5 встановлено, що поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.

Таким органом відповідно до ст.ст.6,7,13 та 143 Конституції України може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що органом, уповноваженим здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр), який самостійно має право звертатися до суду з метою здійснення захисту прав та охоронюваних законом інтересів держави, оскільки Головне управління Держгеокадастру у Харківській області є органом державної влади та одночасно територіальним підрозділом Держгеокадастру.

Ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

"На підставі" - означає, що суб`єкт владних повноважень: 1) повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

"У межах повноважень" - означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.

"У спосіб" - означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.»

Відповідно до п.5 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07.02.2014 "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав", вирішуючи питання про правомірність набуття права власності, суд має враховувати, що воно набувається на підставах, які не заборонені законом. При цьому діє презумпція правомірності набуття права власності на певне майно, яка означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За приписами ч. З ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави.

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

До такого правового висновку дійшов Верховний Суд у справі №826/15545/17 (постанова від 16.07.2019 року) та звернув увагу, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Прокурор виконує субсидіарну роль щодо захисту інтересів держави, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Кожна сторона згідно ч.1 ст.81 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У даному випадку прокурор обґрунтовує інтереси держави суспільною потребою у відновленні законності при вирішенні суспільно-значимого питання додержання законності передачі земельних ділянок державної форми власності, яка, на його думку, проведена з грубим порушенням вимог чинного законодавства, проте ГУ Держгеокадастру є відповідачем у справі, тому не може бути одночасно позивачем за цим же позовом, а спірні накази є ненормативними правовими актами одноразового застосування, які вичерпали свою дію фактом виконання, тому не можуть бути в подальшому скасовані органом державної влади, який їх прийняв.

Посилання прокурора щодо порушення інтересів держави, які підлягають захисту відповідно до ст.4 ЦПК України, не знайшло свого підтвердження з наданих позивачем доказів.

Досліджені в судовому засіданні докази та пояснення сторін свідчать про відсутність порушень вимог чинного законодавства під час прийняття оскаржуваних наказів ГУ Держгеокадастру, який діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, зокрема, з дотриманням норм ст.ст. 116, 118 ЗК України. Враховуючи, що будь-яких порушень інтересів держави під час приватизації ОСОБА_1 земельної ділянки не встановлено, суд не вбачає підстав для задоволення позову в повному обсязі,

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області до Головного управління Держгеокадастру в Харківській області про визнання незаконними та скасування наказів №3183-СГ від 10.03.2017 року, №15708-СГ від 31.08.2017 року – відмовити.

В задоволенні позову керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області до ОСОБА_1 про скасування запису про державну реєстрацію права власності №22697400 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та повернення земельної ділянки на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Харківській області – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду через Валківський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя А.П. Токмакова