Рішення № 88389956, 24.03.2020, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа № 638/9740/19

Провадження № 2/639/319/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2020 року м. Харків

Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого – судді Гаврилюк С. М.,

секретар судового засідання – Пивоварова Т. В.,

за участю представника позивача – адвоката Шевченко Д.С., представника відповідача – адвоката Краснікова О. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 638/9740/19 за позовом Приватного підприємства «Транс-Сервіс» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, завданої працівником при виконанні трудових обов`язків, у розмірі виплаченого відшкодування (в порядку регресу),

встановив:

ПП «Транс-Сервіс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить суд стягнути в порядку регресу з відповідача на користь позивача фактично сплачене ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відшкодування матеріальної і моральної шкоди в розмірі 187519,14 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що ОСОБА_1 працював водієм вантажного автомобіля на ПП «Транс-Сервіс» до 31 березня 2014 року. 05.07.2013 близько 11-40 год. ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки Renault Magnum, державний номер НОМЕР_1 , що належить позивачеві, з напівпричепом-рефрижератором – Е Lecitraile, державний номер НОМЕР_2 , що знаходився в орендному користуванні ПП «Транс-Сервіс», рухався по 275 км автодороги Київ – Харків у напрямку м. Києва. В цей же час в місці проведення дорожніх робіт на 274 км + 383 м. автодороги Київ – Харків, попереду в попутному з автомобілем Renault Magnum напрямку із швидкістю близько 5 км/год. рухався автомобіль МАЗ-5440А9, державний номер НОМЕР_3 , з напівпричепом НОМЕР_4 , державний номер НОМЕР_5 , під керуванням ОСОБА_4 . За вказаним автомобілем, надаючи перевагу в русі, зупинився та стояв в межах свої смуги для руху автомобіль ВАЗ-2107, державний номер НОМЕР_6 , що належить ОСОБА_5 під керуванням водія ОСОБА_6 , за зазначеним автомобілем зупинився та стояв автомобіль марки Ford Mondeo, державний номер НОМЕР_7 , під керуванням власника ОСОБА_2 . Водій автомобіля Renault Magnum, державний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом-рефрижератором – Е Lecitraile, державний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_1 в порушення п. 12.1 ПДР України під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху не врахував дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться та стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, не впорався з керуванням транспортним засобом, внаслідок чого допустив зіткнення з задньою частиною автомобіля марки Ford Mondeo, державний номер НОМЕР_7 , під керуванням власника ОСОБА_2 , у зв`язку з чим даний автомобіль отримав механічні пошкодження, пасажирці ОСОБА_3 заподіяно тілесні ушкодження середньої ступені тяжкості, а ОСОБА_2 – легкі тілесні ушкодження.

01.11.2013 вироком Великобагачанського районного суду Полтавської області ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

Рішенням Роднятівського районного суду Івано-Франківської області від 29.05.2015 у справі № 350/1857/14-ц за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_2 до ПП «Транс-Сервіс», третя особа: ОСОБА_1 , про відшкодування шкоди завданої внаслідок ДТП позов задоволено частково, стягнуто з ПП «Транс-Сервіс» на користь ОСОБА_2 513321,78 грн матеріальної шкоди та 5000,00 грн моральної шкоди; на користь ОСОБА_3 – 30000,00 грн моральної шкоди, завданої внаслідок вищевказаної ДТП. Вказана справа неодноразово розглядалась судами вищих інстанцій та остаточно стягнуто з ПП «Транс-Сервіс» на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 152519,14 грн та 5000,00 грн моральної шкоди; на користь ОСОБА_3 – моральну шкоду в розмірі 30000,00 грн. У зв`язку з чим було відкрито виконавчі провадження. Вказані суми підприємством повністю перераховано ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Виконавчі провадження було закінчено.

У зв`язку з викладеним позивач звернувся до суду, посилаючись на вимоги чинного законодавства України, якими передбачено, що до підприємства, яке виплатило відшкодування шкоди, завданої його працівником під час виконання трудових обов`язків, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке підприємство має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 12.08.2019 цивільну справу за позовною заявою Приватного підприємства «Транс-Сервіс» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, завданої працівником при виконанні трудових обов`язків, у розмірі виплаченого відшкодування (в порядку регресу) передано за територіальною юрисдикцією (підсудністю) на розгляд до Жовтневого районного суду м. Харкова (а.с. 58).

Вказана справа відповідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.09.2019 передана у провадження судді Гаврилюк С. М. (а.с. 61).

30.09.2019 ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова прийнято до свого провадження та відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче засідання (а.с. 65-66).

27.11.2019 ухвалою суду закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду в судове засідання (а.с. 124-125).

Також, ухвалою суду від 27.11.2019 вирішено питання щодо внесення виправлення описки до ухвали Жовтневого районного суду м. Харкова від 30.09.2019, допущену в описовій частині ухвали, а саме в найменуванні суду, з якого передано за підсудністю дану справу (а.с. 145-146).

11.03.2020 ухвалою суду відмовлено у задоволенні необґрунтованого клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі (а.с. 168).

Представник позивача – адвокат Шевченко Д. С., яка діє на підставі ордеру, у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача – адвокат Красніков О. І., який діє на підставі ордеру, у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що позовні вимоги ПП «Транс-Сервіс» не відповідають дійсності, а ціна позову не визначена з урахуванням вартості автомобіля марки Ford Mondeo, державний номер НОМЕР_7 , який належав на праві власності ОСОБА_2 і суд зобов`язав власника передати його ПП «Транс-Сервіс», так як даний автомобіль має залишкову вартість, а відповідно і ціна позову ПП «Транс-Сервіс» повинна бути іншою, аніж заявлена, і таким чином предмет спору, на думку представника відповідача, на даний час позивачем не встановлено, про що також зазначено у відзиві на позовну заяву (а.с. 104-106).

Відповідач у судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі (а.с. 123).

Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ПП «Транс-Сервіс» з 01.06.2009 по 31.03.2014 на посаді водія автотранспортних засобів (а.с. 29, 30).

Вироком Великобагачанського районного суду Полтавської області від 01.11.2013, який набрав законної сили 02.12.2013, у справі № 525/1299/13-к ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України. Призначено ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 286 КК України покарання у виді штрафу в розмірі 250 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (4250 грн) без позбавлення права керування транспортними засобами. Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 судові витрати (за залучення експерта для проведення автотехнічної експертизи) на користь держави в сумі 489 грн (а.с. 36-37).

З мотивувальної частини зазначеного вироку вбачається, що 05.07.2013 близько 11 години 40 хвилин ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки RENAULT MAGNUM, д.н. НОМЕР_1 , з напівпричепом-рефрижератором LECITRAILE, д.н. НОМЕР_2 , що належить ПП «Транс-Сервіс», з яким він перебував в трудових відносинах, рухався по 275 км. автодороги Київ-Харків в напрямку м. Києва. В цей же час в місці проведення дорожніх робіт на 274 км + 383 м автодороги Київ-Харків, попереду в попутному з автомобілем “RENAULT” напрямку зі швидкістю близько 5 км/год. рухався автомобіль МАЗ-5440А9, д.н. НОМЕР_8 , з напівпричепом НОМЕР_4 д.н.. НОМЕР_5 , що належить ПАТ “Хорольський Мехзавод” під керуванням водія ОСОБА_4 . За вказаним автомобілем, надаючи перевагу в русі, зупинився та стояв в межах своєї смуги для руху автомобіль ВАЗ-2107, д.н. НОМЕР_6 , що належить ОСОБА_5 , під керуванням водія ОСОБА_6 , за зазначеним автомобілем зупинився та стояв автомобіль марки FORD MONDEO, д.н. НОМЕР_7 , під керуванням власника ОСОБА_2 . Водій автомобіля RENAULT MAGNUM, д.н. НОМЕР_1 , з напівпричепом-рефрижератором LECITRAILE, д.н. НОМЕР_2 , ОСОБА_1 в порушення п. 12.1 ПДР України під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху не врахував дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться та стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, не впорався з керуванням транспортним засобом, внаслідок чого допустив зіткнення з задньою частиною автомобіля марки FORD MONDEO, д.н. НОМЕР_7 , під керуванням власника ОСОБА_2 , який в свою чергу зіткнувся своєю передньою частиною з задньою частиною автомобіля ВАЗ–2107, д.н. НОМЕР_6 , що належить ОСОБА_5 під керуванням водія ОСОБА_6 , який своєю передньою частиною зіткнувся з правою задньою частиною напівпричепа НОМЕР_4 автомобіля МАЗ-5440А9, д.н. НОМЕР_8 , від чого перекинувся на дах. У результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля FORD MONDEO, д.н. НОМЕР_7 , ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості (а.с. 36-37).

Відповідно до ч.ч. 4, 6 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Тому, розглядаючи позов, який випливає з кримінальної справи чи зі справи про адміністративне правопорушення, суд не вправі обговорювати вину відповідача, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування.

Таким чином, вина відповідача ОСОБА_1 в дорожньо-транспортній пригоді за наявності вищенаведеного вироку суду, доказуванню не підлягає.

І як вже достовірно встановлено судом, на час вищезазначеної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 працював у ПП «Транс-Сервіс» на посаді водія та керував транспортним засобом RENAULT MAGNUM, д.н. НОМЕР_1 , з напівпричепом-рефрижератором НОМЕР_9 , д.н. НОМЕР_2 , у зв`язку з виконанням своїх трудових обов`язків.

25.05.2015 рішенням Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області у справі № 350/1857/14-ц позов ОСОБА_3 , ОСОБА_2 до ПП «Транс-Сервіс», третя особа: ОСОБА_1 , про відшкодування шкоди завданої внаслідок ДТП задоволено частково. З урахуванням ухвали Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 29.05.2015 про виправлення описки у вказаному рішенні суду (а.с. 41), з ПП «Транс-Сервіс» стягнуто в користь ОСОБА_2 513321,78 грн матеріальної шкоди та 5000 грн моральної шкоди. Стягнуто з ПП «Транс-Сервіс» в користь ОСОБА_3 30000 грн моральної шкоди. Стягнуто з ПП «Транс-Сервіс» в доход держави судовий збір в розмірі 3654 грн. В решті позову відмовлено. Автомобіль марки "Ford Mondeo", чорного кольору, ідентифікаційний номер НОМЕР_10 , д.н.з. НОМЕР_7 , який належить на праві власності ОСОБА_2 ухвалено передати ПП «Транс-Сервіс» (а.с. 38-40).

Постановою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 23.04.2018 апеляційну скаргу ПП «Транс-Сервіс» задоволено частково. Рішення Рожнятівскього районного суду від 25.05.2015 в частині відшкодування матеріальної шкоди та судових витрат скасовано. Ухвалено в цій частині нове рішення, яким позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ПП «Транс-Сервіс» на користь ОСОБА_2 152519,14 грн матеріальної шкоди. Стягнуто з ПП «Транс-Сервіс» на користь держави 893,04 грн судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави 2760,96 грн судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та на користь ПП «Транс-Сервіс» 1284,20 грн судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. В решті рішення суду залишено без змін (а.с. 42-46).

14 березня 2019 року постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постанову апеляційного суду Івано-Франківської області від 23.04.2018 залишено без змін (а.с. 47-50).

10.06.2019 державним виконавцем Міськрайонного відділу державної виконавчої служби по Харківському району та місту Люботину Головного територіального управління юстиції у Харківській області відкрито виконавчі провадження № 59321623 та № 59323333 з виконання виконавчих листів № 350/1857/14-ц, виданих 29.05.2018 Рожнятівським районним судом Івано-Франківської області про стягнення з ПП «Транс-Сервіс» на користь ОСОБА_2 152519,14 грн матеріальної шкоди та 5000,00 грн моральної шкоди; та на користь ОСОБА_3 30000,00 грн моральної шкоди відповідно (а.с. 51, 52).

Позивачем сплачено вказані кошти, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями N 3847 та N 3846 від 25.06.2019 (а.с. 53) , у зв`язку з чим державним виконавцем 26.06.2019 винесено постанови про закінчення вищевказаних виконавчих проваджень (а.с. 5-6, 7-8).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Положеннями ч. 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України та відповідно до ч.ч. 1, 5 та 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасникам справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною 2 статті 78 ЦПК України зазначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до п. 8 Постанови Пленуму ВСУ № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» за моральну (немайнову) шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов`язків, відповідальність несе організація, з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах, а останній відповідає перед нею в порядку регресу (ст.ст. 130, 132-134 КЗпП), якщо спеціальною нормою закону не встановлено іншого.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Підставою регресного позову є відповідальність заподіювача шкоди за завдану шкоду та факт виплати позивачем, що пред`явив регресну вимогу, певної грошової суми в рахунок відшкодування завданої шкоди.

Крім того, ч. 1 ст. 130 КЗпП України встановлено, що працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок покладених на них трудових обов`язків.

При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

Вказану позицію цілком підтримує частина третя пункту третього Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 29.12.1992 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» за шкоду, заподіяну внаслідок порушення трудових обов`язків, працівник несе відповідальність перед підприємством (установою, організацією), з яким перебуває у трудових відносинах. За вимогами інших осіб, що ґрунтуються на неналежному виконанні працівником своїх трудових обов`язків (відшкодування шкоди їх майну, здоров`ю, виплаченої пенсії, допомоги по соціальному страхуванню та ін.), в силу ст. 441 ЦК України, відповідає підприємство, перед яким винний працівник несе матеріальну відповідальність у порядку регресу за нормами трудового законодавства.

Також, як зазначено у пункті шостому Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до статті 1191 ЦК.

На особу, яка перебувала в трудових відносинах на підставі трудового договору (контракту) і завдала шкоди життю чи здоров`ю у зв`язку з використанням транспортного засобу, що належить роботодавцю, відповідальність за завдання шкоди може бути покладена лише за умови, якщо буде доведено, що вона заволоділа транспортним засобом неправомірно (частини третя і четверта статті 1187 ЦК).

Фізична чи юридична особа, яка відшкодувала шкоду, завдану її працівником при виконанні трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) чи цивільно-правового договору, має право зворотної вимоги (регресу) до такого працівника - фактичного завдавача шкоди - у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (частина перша статті 1191 ЦК).

Відповідно до п. 20 постанови Пленуму ВСУ № 14 від 29.12.1992 право регресної вимоги до працівника виникає з часу виплати підприємством, організацією, установою сум третій особі і з цього ж часу обчислюється строк на пред`явлення регресного позову.

Як вже встановлено судом, 25 червня 2019 року ПП «Транс-Сервіс» сплачено в рахунок відшкодування шкоди загальну суму 187519,14 грн.

27.06.2019 позивач звернувся до суду з даним регресним позовом.

Відповідач ухиляється від добровільного відшкодування на користь позивача завданої шкоди.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що сплачена позивачем на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за виконавчими провадженнями сума відшкодування матеріальної та моральної шкоди підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.

Таким чином, позовні вимоги законні та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Окрім того, на підставі вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню з судовий збір, сплачений відповідно до платіжного доручення N 3852 від 27.06.2019 у сумі 2812,79 грн, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 1).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 5, 6, 7, 12, 13, 43, 76-82, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 1166, 1172, 1187, 1191 Цивільного кодексу України, ст. 130 Кодексу законів про працю України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Приватного підприємства «Транс-Сервіс» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, завданої працівником при виконанні трудових обов`язків, у розмірі виплаченого відшкодування (в порядку регресу) – задовольнити.

Стягнути в порядку регресу з ОСОБА_1 на користь Приватного підприємства «Транс-Сервіс» фактично сплачене ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відшкодування матеріальної і моральної шкоди в розмірі 187519 (сто вісімдесят сім тисяч п`ятсот дев`ятнадцять) грн 14 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного підприємства «Транс-Сервіс» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2812 (дві тисячі вісімсот дванадцять) грн 79 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Приватне підприємство «Транс-Сервіс», код ЄДРПОУ 33010796, р/р НОМЕР_11 в АТ «СКАЙ БАНК» м. Харків, МФО 351254, адреса місцезнаходження: 62495, Харківська обл., Харківський р-н, смт Васищеве, вул. Промислова, 21.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_12 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повне рішення складено 24.03.2020.

Веб-адреса цього документу у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua/ з посиланням на номер справи.

Суддя С. М. Гаврилюк