Рішення № 88389438, 17.03.2020, Устинівський районний суд Кіровоградської області

Справа №388/1696/18

Провадження №2/403/2/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2020 року Устинівський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого cудді: Годованець І. А.

при секретарі: Остапенко Н. М.

з участю:

позивача: ОСОБА_1

представника позивача: ОСОБА_2

відповідача: ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_3 : ОСОБА_4

представника відповідача ФГ «Вершино-Власівське»: Чуприни С. П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Устинівка в режимі он-лайн трансляції на офіційному веб-сайті Устинівського районного суду Кіровоградської області у мережі «Інтернет» на «You Tube» каналі «Судова Влада України» цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фермерського господарства «Вершино-Власівське» та ОСОБА_3 про визнання договору оренди землі недійсним внаслідок систематичної несплати орендарем орендної плати та скасувати його державну реєстрацію,- В С Т А Н О В И В :

Позивачем ОСОБА_1 подано до суду позов до відповідача фермерського господарства «Вершино-Власівське» та відповідача ОСОБА_3 про визнання договору оренди землі недійсним внаслідок систематичної несплати орендарем орендної плати та скасувати його державну реєстрацію. Позовні вимоги мотивуються тим, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою за договором оренди землі є систематична несплата орендної плати. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_5 вважають, що позовні вимоги до відповідача фермерського господарства «Вершино-Власівське» та відповідача ОСОБА_3 про визнання договору оренди землі недійсним внаслідок систематичної несплати орендарем орендної плати та скасувати його державну реєстрацію підлягають задоволенню, так як орендарем фермерським господарством «Вершино-Власівське», в порушення умов договору оренди землі, за 2015, 2016, 2017, 2018 р.р. систематично несплачується орендна плата. Не отримував орендну плату у грошовій формі на підставі: видаткового касового ордера від 30 вересня 2015 року в сумі 5000.00 грн., видаткового касового ордера від 12 жовтня 2015 року в сумі 5000.00 грн., видаткового касового ордера від 20 вересня 2016 року в сумі 10000.00 грн. Підставою для припинення права користування земельною ділянкою за договором оренди землі є систематична несплата орендної плати. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 та представник відповідача ОСОБА_4 вважають, що позовні вимоги ОСОБА_1 до фермерського господарства «Вершино-Власівське» та ОСОБА_3 про визнання договору оренди землі недійсним внаслідок систематичної несплати орендарем орендної плати та скасувати його державну реєстрацію задоволенню не підлягають, так як відповідно до умов договору оренди землі орендодавцем ОСОБА_1 отримано від орендаря ФГ «Вершино-Власівське» орендну плату у грошовій формі на підставі наступних документів: видаткового касового ордера від 30 вересня 2015 року, орендна плата за землю за 2015 рік в сумі 5000.00 грн., видаткового касового ордера від 12 жовтня 2015 року: орендна плата за землю за 2016 рік в сумі 5000.00 грн. та видаткового касового ордера від 20 вересня 2016 року, орендна плата за землю за 2017 рік в сумі 10000.00 грн. Дія договору оренди землі припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок, в тому числі, у разі систематичної несплати орендної плати. Обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не може бути використаний у спірних правовідносинах між сторонами.

У судовому засіданні представник відповідача ФГ «Вершино-Власівське» Чуприна Сергій Павлович вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до фермерського господарства «Вершино-Власівське» та ОСОБА_3 про визнання договору оренди землі недійсним внаслідок систематичної несплати орендарем орендної плати та скасувати його державну реєстрацію задоволенню не підлягають, так як відповідно до умов договору оренди землі орендодавцем ОСОБА_1 отримано від орендаря ФГ «Вершино-Власівське» орендну плату у грошовій формі на підставі наступних документів: видаткового касового ордера від 30 вересня 2015 року, орендна плата за землю за 2015 рік в сумі 5000.00 грн., видаткового касового ордера від 12 жовтня 2015 року: орендна плата за землю за 2016 рік в сумі 5000.00 грн. та видаткового касового ордера від 20 вересня 2016 року, орендна плата за землю за 2017 рік в сумі 10000.00 грн. Дія договору оренди землі припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок, в тому числі, у разі систематичної несплати орендної плати. Обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не може бути використаний у спірних правовідносинах між сторонами.

Заслухавши учасників справи, ознайомившись з матеріалами справи, судом встановлено наступні обставини.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (ч.1 ст.2 Закону України «Про оренду землі»).

Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності (ч.1 ст.93 ЗК України).

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем (ч.4 ст.124 ЗК України).

Відповідно до ст.13 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі та за бажанням сторін може бути посвідчений нотаріально (ст.14 Закону України «Про оренду землі»).

Орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи (ч.1 ст.4 Закону України «Про оренду землі»). Положеннями ч.1 ст.16 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

У ст.638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно матеріалів справи, ОСОБА_1 належить на праві власності земельна ділянка, площею 6.58 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Кіровської сільської ради Долинського району Кіровоградської області.

За договором найму (оренди) земельної ділянки, наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом (ст.792 ЦК України). За договором оренди землі від 05 жовтня 2006 року орендодавцем ОСОБА_1 передано орендарю фермерському господарству «Вершино-Власівське», відповідно до умов цього договору, в користування земельну ділянку, площею 6.58 га, кадастровий номер: не зазначено, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Кіровської сільської ради Долинського району Кіровоградської області на десять років; нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить: не зазначено; орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі: 1200 (одна тисяча двісті) грн. 00 коп. на рік; орендна плата виплачується: з 01 серпня по 20 грудня щорічно. Державна реєстрація договору оренди землі проведена 12 грудня 2006 року у ДП «Кіровоградська регіональна філія Центр державного земельного кадастру" за №224.

Згідно Додаткової угоди від 23 жовтня 2010 року між орендодавцем ОСОБА_1 та орендарем фермерським господарством «Вершино-Власівське» до договору оренди землі між сторонами від 12 грудня 2006 року внесено зміни, в тому числі, щодо строку дії цього договору у редакції: Строк дії договору викладено у наступній редакції: Термін дії договору становить двадцять п`ять років з моменту державної реєстрації Договору. Державна реєстрація Додаткової угоди до договору оренди землі проведена 10 листопада 2011 року у відділі Держкомзему у Долинському районі Кіровоградської області за №352190004000562.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України (ч.ч.1,2 ст.21 Закону України «Про оренду землі) . Орендна плата справляється у грошовій формі (ч.1 ст.22 Закону України «Про оренду землі). Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч.1 ст.526 ЦК України). Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Згідно із ч.1 ст.251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. За договором оренди землі між сторонами такою подією є виплата орендної плати орендодавцем орендарю з 01 серпня по 20 грудня щорічно. Таким чином, у разі невиконання орендарем обов`язку сплатити орендну плату у строк, визначений умовами договору, і є несплатою орендної плати.

Позивачем ОСОБА_1 позовні вимоги до фермерського господарства «Вершино-Власівське» та ОСОБА_3 про визнання договору оренди землі недійсним та скасувати його державну реєстрацію обгрунтовуються тим, що орендарем фермерським господарством «Вершино-Власівське», в порушення умов договору оренди землі, за 2015, 2016, 2017 р.р. систематично не сплачується орендна плата. Позивачем ОСОБА_1 у позовній заяві та у позовних вимогах до фермерського господарства «Вершино-Власівське» та ОСОБА_3 не зазначено вимогу про стягнення боргу по орендній платі у грошовій формі.

Представником відповідача фермерського господарства «Вершино-Власівське» Чуприною Сергієм Павловичем, відповідачем ОСОБА_3 та представником відповідача ОСОБА_4 на заперечення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання договору оренди землі недійсним внаслідок систематичної несплати орендарем орендної плати подано наступні письмові документи: видатковий касовий ордер від 30 вересня 2015 року: видати ОСОБА_1 ; підстава: орендна плата за землю згідно договору оренди землі за 2015 рік; сума: п`ять тисяч грн. 00 коп.; керівник: підпис; головний бухгалтер: підпис; одержав: п`ять тисяч грн. 00 коп. 30 вересня 2015 року: підпис одержувача; відомості паспорта громадянина України; видав кассир: підпис: ОСОБА_6 ; видатковий касовий ордер від 12 жовтня 2015 року: видати ОСОБА_1 ; підстава: орендна плата за землю згідно договору оренди землі за 2016 рік; сума: п`ять тисяч грн. 00 коп.; керівник: підпис; головний бухгалтер: підпис; одержав: п`ять тисяч грн. 00 коп. 12 жовтня 2015 року; підпис одержувача; відомості паспорта громадянина України; видав кассир: підпис: ОСОБА_6 ; видатковий касовий ордер від 20 вересня 2016 року: видати ОСОБА_1 ; підстава: орендна плата за землю згідно договору оренди землі за 2017 рік; сума: десять тисяч грн. 00 коп.; керівник: підпис; головний бухгалтер: підпис; одержав: десять тисяч грн. 00 коп. 20 вересня 2016 року: підпис одержувача; відомості паспорта громадянина України; видав кассир: підпис: ОСОБА_7 .

Орендодавець має право вимагати від орендаря: своєчасного внесення орендної плати (п.4 ч.1 ст.24 Закону України «Про оренду землі»).

Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом. Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором (ч.ч.2,3,4 ст.31 Закону України «Про оренду землі»).

На вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України (ч.1 ст.32 Закону України «Про оренду землі»).

Загальні підстави для розірвання договору передбачені статтею 651 ЦК України та включають положення про те, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Пунктом «д» ч.1 ст.141 ЗК України передбачено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є: систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Відповідно до зазначених правових норм, підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди.

Таким чином, підставою для припинення права користування земельною ділянкою за договором оренди землі є систематична несплата орендної плати. На вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання однією із сторін обов`язків, передбачених умовами договору. Згідно правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 12 грудня 2012 року по справі № 146 цс 12, договір оренди землі можливо розірвати лише в разі систематичної несплати орендної плати. Сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки згідно зі ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Такий правовий висновок встановлений в Постанові Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 484/301/18 про те, що товариством під час розгляду справи сплачено суму заборгованості з орендної плати за 2015-2017 роки, не є підставою для скасування законного та обґрунтованого судового рішення, оскільки судом встановлено факт її систематичної несплати з 2013 року, що відповідно до частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі», пункту «д») частини першої статті 141 ЗК України, статті 651 ЦК України та умов договору є правовою підставою для розірвання цього договору.

У позовній заяві позивачем ОСОБА_1 зазначено, що підставою для визнання договору оренди землі недійсним внаслідок систематичної несплати орендарем орендної плати та скасувати його державну реєстрацію є наступні обставини: у видатковому касовому ордеру від 30 вересня 2015 року: видати ОСОБА_1 ; підстава: орендна плата за землю згідно договору оренди землі за 2015 рік; сума: п`ять тисяч грн. 00 коп.; керівник: підпис; головний бухгалтер: підпис; одержав: п`ять тисяч грн. 00 коп. 30 вересня 2015 року: підпис одержувача; відомості паспорта громадянина України; видав кассир: підпис: ОСОБА_6 ; у видатковому касовому ордеру від 12 жовтня 2015 року: видати ОСОБА_1 ; підстава: орендна плата за землю згідно договору оренди землі за 2016 рік; сума: п`ять тисяч грн. 00 коп.; керівник: підпис; головний бухгалтер: підпис; одержав: п`ять тисяч грн. 00 коп. 12 жовтня 2015 року; підпис одержувача; відомості паспорта громадянина України; видав кассир: підпис: ОСОБА_6 ; у видатковому касовому ордері від 20 вересня 2016 року: видати ОСОБА_1 ; підстава: орендна плата за землю згідно договору оренди землі за 2017 рік; сума: десять тисяч грн. 00 коп.; керівник: підпис; головний бухгалтер: підпис; одержав: десять тисяч грн. 00 коп. 20 вересня 2016 року: підпис одержувача; відомості паспорта громадянина України; видав кассир: підпис: ОСОБА_7 ; підпис про отримання у фермерському господарстві «Вершино-Власівське» орендної плати у грошовій формі йому не належить.

Частиною 5 ст.12 ЦПК України передбачено, що суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Частиною 1 ст.103 ЦПК України встановлено, що суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності. Призначення експертизи судом є обов`язковим у разі заявлення клопотання про призначення експертизи обома сторонами. Призначення експертизи судом є обов`язковим також за клопотанням хоча б однієї із сторін, якщо у справі необхідно встановити: характер і ступінь ушкодження здоров`я; психічний стан особи; вік особи, якщо про це немає відповідних документів і неможливо їх одержати (ст.105 ЦПК України).

Учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення (ч.1 ст.106 ЦПК України). Частиною 2 ст.78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Позивачем ОСОБА_1 не подано суду належного та допустимого доказу, чим може бути судова експертиза, що підпис у досліджених у судовому засіданні видаткових касових ордерах не належить йому, оскільки, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Таким чином встановлено, що орендодавцем ОСОБА_1 на виконання умов зобов`язання за договором оренди землі отримано від орендаря ФГ «Вершино-Власівське» орендну плату у грошовій формі, що підтверджується: видатковим касовим ордером від 30 вересня 2015 року; видатковим касовим ордером від 12 жовтня 2015 року; видатковим касовим ордером від 20 вересня 2016 року. На підставі досліджених у судовому засіданні письмових доказів встановлено виконання орендарем фермерським господарством «Вершино-Власівське» умов договору оренди землі від 05 жовтня 2006 року між ОСОБА_1 та фермерським господарством «Вершино-Власівське», державна реєстрація договору оренди землі 12 грудня 2006 року за №224 та отримання орендодавцем ОСОБА_1 орендної плати за землю: за 2015 рік в сумі п`ять тисяч грн. 00 коп.; за 2016 рік в сумі п`ять тисяч грн. 00 коп.; за 2017 рік в сумі десять тисяч грн. 00 коп.

Частиною 1 ст.15 Закону України «Про оренду землі» визначено, що істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. Частина 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», кореспондується із положеннями ч.1 ст.638 ЦК України, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору та умови, що визначені законом, як істотні.

Частинами 1,2,3,4,5 ст.203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Статтею 204 ЦК України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається . У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Пунктами 1,8 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06 листопада 2009 року за №9 встановлено, що цивільні відносини щодо недійсності правочинів регулюються Цивільним кодексом України, Земельним кодексом України, Сімейним кодексом України, Законом України від 12 травня 1991 року «Про захист прав споживачів», Законом України від 6 жовтня 1998 року «Про оренду землі» та іншими актами законодавства. При розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи. Відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. У зв`язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205 - 210, 640 ЦК тощо). Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із статтями 210 та 640 ЦК не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації. Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Верховний суд України ухвалою від 04 лютого 2015 року у справі №6 -233цс14 визначив, що під час розгляду позову про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки не достатньо встановити лише факт відсутності в оспорюваному договорі істотних умов, обов`язковість визначення яких встановлена ч.1 ст.15 Закону України «Про оренду землі». Крім встановлення факту відсутності істотних умов в договорі оренди земельної ділянки, суд також має вказати в мотивувальній частині свого рішення, яким саме чином це порушило суб`єктивні права позивача. Тільки в цьому випадку рішення суду можна буде вважати законним та обґрунтованим. Обов`язковою умовою для визнання договору оренди землі недійсним є не тільки відсутність певних істотних умов в договорі, а і встановлене судом порушення прав позивача такою відсутністю (Постанова Верховного Суду України у справі № 6-233цс14). Тобто, основний предмет доказування в такого роду справах є наступні обставини: чи дійсно відсутні в договорі оренди земельної ділянки певні істотні умови, обов`язковість яких встановлена Законом; та яким чином відсутність істотних умов порушує права позивача. Відповідно до статті 8 Загальної декларації з прав людини 1948 року кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй Конституцією або законом.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Відповідно до п.6 ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є: справедливість, добросовісність та розумність. Особа здійснює свої права вільно на власний розсуд (ч.1 ст.12 ЦК України). Частиною 1 ст.13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Справа за позовом ОСОБА_1 до фермерського господарства «Вершино-Власівське» та ОСОБА_3 судом розглянута в межах заявлених позивачем позовних вимог: про визнання договору оренди землі недійсним внаслідок систематичної несплати орендарем орендної плати та скасувати його державну реєстрацію.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру,за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту (ч.1 ст.4 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ч.1 ст.5 ЦПК України). Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55 та 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є доведена належними доказами, певного суб`єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) відповідачем. Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 12 червня 2013 року в справі №6-32цс13, Верховним Судом у постановах від 17 травня 2018 року в справі № 2-64/11, від 04 липня 2018 року у справі № 590/479/16-ц.

У Рішенні Конституційного суду України № 18-рп/2004 від 01 грудня 2004 року (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається у частині першій статті 4 ЦПК України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права», яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституціїі законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тільки ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав. Обраний позивачем спосіб захисту цивільного права, має призводити до захисту порушеного чи оспорюваного права або інтересу. Застосування конкретного способу захисту права залежить як від захисту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені в ч.2 ст.16 ЦК України.

Власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Отже, вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. У п.п.6,7 Розділу «Зміна умов договору і припинення його дії» договору оренди землі між орендодавцем ОСОБА_1 та орендарем фермерським господарством «Вершино-Власівське» зазначено: Дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін, за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається. Відповідно до п.п.6,7 Розділу «Зміна умов договору і припинення його дії» договору оренди землі, п.«д» ч.1 ст.141 ЗК України, ч.1 ст.32 Закону України «Про оренду землі» дія договору оренди землі припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків передбачених договором, в тому числі, у разі систематичної несплати орендної плати.

На підставі позовної заяви, договору оренди землі та матеріалів справи встановлено, що між сторонами виникли спірні правовідносини щодо систематичної несплати орендарем орендної плати орендодавцеві. Підстави припинення права користування земельною ділянкою передбачено п. «д» ч.1 ст.141 ЗК України, зокрема, є: систематична несплата земельного податку або орендної плати. Таким чином, у спірних правовідносинах між сторонами право та інтерес орендодавця, відповідно до п.6 Розділу «Зміна умов договору і припинення його дії» договору оренди землі між сторонами, ч.1 ст.32 Закону України «Про оренду землі», п.«д» ч.1 ст.141 ЗК України, мають бути захищені лише певним способом, тобто, тільки шляхом розірвання договору оренди землі з підстав систематичної несплати орендної плати. Обраний позивачем спосіб захисту порушеного права: визнати недійсним договір оренди землі внаслідок систематичної несплати орендарем орендної плати та скасувати його державну реєстрацію, може бути використаний для захисту інших прав або інтересів, а не для відновлення порушеного права у разі систематичної несплати орендарем орендної плати. Таким чином, у справі заявлена позивачем позовна вимога про визнання договору оренди землі недійсним внаслідок систематичної несплати орендарем орендної плати взагалі не може бути використана для захисту порушеного права чи інтересу, оскільки незалежно від доводів сторін спору, суд не може її задовольнити, така вимога не може розглядатися як спосіб захисту.

Суд визнає обраний позивачем спосіб захисту неналежним, що є підставою для відмови у позовних вимогах. Відповідно до положень цивільного процесуального законодавства на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі. Позивач не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про залучення до участі у справі співвідповідачів і третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (ст.48 ЦПК України). Згідно з положеннями цивільного процесуального законодавства відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами. Тобто, відповідачем в цивільному процесі є особа, яка на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і на цій підставі притягується до участі у справі за пред`явленими позовними вимогами. У пункті 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» за №3 від 28 квітня 1978 року роз`яснено, що встановивши при розгляді справи, що угода, на яку сторони посилаються в обґрунтування своїх цивільних прав і обов`язків, укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, суд згідно з ч.7 ст. 203 ЦПК визнає таку угоду недійсною на підставі ст. 49 ЦК, незалежно від змісту позовних вимог. У зазначених випадках суд повинен притягати до участі в справі відповідно на стороні позивача чи відповідача усіх учасників угоди та інших осіб, на права і обов`язки яких може вплинути рішення в справі.

Статтею 792 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом. Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до абз.1 п.22 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» за №9 від 06 листопада 2009 року, особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони правочину. Таким чином, за позовом ОСОБА_1 до фермерського господарства «Вершино-Власівське» та ОСОБА_3 про визнання договору оренди землі недійсним внаслідок систематичної несплати орендарем орендної плати та скасувати його державну реєстрацію, стороною спірних правовідносин є сторони цього договору: ОСОБА_1 та фермерське господарство «Вершино-Власівське».

На підставі матеріалів справи та договору оренди землі встановлено, що ОСОБА_3 не є стороною договору оренди землі між орендодавцем ОСОБА_1 та орендарем фермерським господарством «Вершино-Власівське», тобто, не є особою, яка порушила, не визнала або оспорила права, свободи чи інтереси ОСОБА_1 .

При встановлених обставинах, суд важає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до фермерського господарства «Вершино-Власівське» та ОСОБА_3 про визнання договору оренди землі недійсним внаслідок систематичної несплати орендарем орендної плати та скасувати його державну реєстрацію задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України). Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.137 ЦПК України). Під час проведення судових дебатів представником ФГ «Вершино-Власівське» (адвокат) Чуприна Сергієм Павловичем подано письмову заяву про подання суду до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги та для покладення цих витрат у разі відмови в позові - на позивача. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч.8 ст.141 ЦПК України).

Керуючись ст.ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Відмовити у позовних вимогах в повному обсязі. Відмовити у повному обсязі в позовних вимогах ОСОБА_1 до фермерського господарства «Вершино-Власівське» та ОСОБА_3 про визнання договору оренди землі недійсним внаслідок систематичної несплати орендарем орендної плати та скасувати його державну реєстрацію. Позивачу ОСОБА_1 судові витрати у справі відшкодуванню не підлягають, так як у разі відмови в позові судові витрати покладаються на позивача. На рішення може бути подано апеляційну скаргу на протязі тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Кропивницького Апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 24 березня 2020 року.

Суддя І. А. Годованець