Рішення № 88389186, 13.03.2020, Кропивницький районний суд Кіровоградської області (до 25.04.2025 - Кіровоградський районний суд Кіровоградської області)

Справа № 405/8221/19

Провадження № 2/390/192/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

"13" березня 2020 р. Кіровоградський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого - судді Терещенка Д.В.,

при секретарі - Бреус І.П.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Кропивницький цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (далі - АТ КБ «Приватбанк»), яке є правонаступником ПАТ КБ «Приватбанк», звернулося до суду з позовом, у якому зазначено, що 25.09.2017 між ним та ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачем заяви. За умовами вказаного договору відповідач отримав кредит у розмірі 500,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Своїм підписом у заяві відповідач підтвердив, що підписана ним заява разом з «Умовами та Правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua складає договір про надання банківських послуг. ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконує, внаслідок чого станом на 17.07.2019 утворилась заборгованість у розмірі 20958,80 грн. Посилаючись на викладене, АТ КБ «Приватбанк» просить суд стягнути з ОСОБА_1 вищевказану суму заборгованості за кредитним договором № б/н від 25.09.2017 та судові витрати по справі у розмірі 1921 грн.

Представник позивача в судове засідання не з`явився. В заяві долученій до позову просив розглядати справу без його участі, не заперечує проти ухвалення заочного рішення по справі.

Відповідач в судове засідання не з`явився. Про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, правом подачі відзиву на позов не скористався.

Зі згоди представника позивача, суд ухвалює рішення по справі при заочному розгляді, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судом встановлено, що між ПАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір шляхом підписання 25 вересня 2017 року анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, в якій зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він має самостійно ознайомитись на офіційному сайті банку в мережі інтернет з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку та самостійно їх роздрукувати.

За твердженням позивача ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 500,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку.

Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором станом на 17 липня 2019 року становить 20958,80 грн., яка складається з наступного: 10360,18 грн. - заборгованості за тілом кредита; 8390,84 грн. - заборгованості за простроченим тілом кредита; 733,55 грн.- заборгованість за нарахованими відсотками; 0,00 грн.- нарахованої пені за прострочене зобов`язання; 0,00 грн. - нарахованої пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн.; а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг - 500,00 грн. - штраф (фіксована частина) і 974,23 грн. - штраф (процента складова).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Як передбачено ч. ч. 1, 2 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт, або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо) (ч. 1 ст. 633 ЦК України).

Частиною 1 статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, є фінансовою послугою (п. 6 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12.07.2001).

Відповідно до ч. 1 ст. 6 зазначеного Закону, фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб`єктами господарювання на підставі договору. Договір, якщо інше не передбачено законом, повинен містити: 1) назву документа; 2) назву, адресу та реквізити суб`єкта господарювання; 3) прізвище, ім`я і по батькові фізичної особи, яка отримує фінансові послуги, та її адресу; 4) найменування, місцезнаходження юридичної особи; 5) найменування фінансової операції; 6) розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків; 7) строк дії договору; 8) порядок зміни і припинення дії договору; 9) права та обов`язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; 9-1) підтвердження, що інформація, зазначена в частині другій статті 12 цього Закону, надана клієнту; 10) інші умови за згодою сторін; 11) підписи сторін.

Проте в анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 25.09.2017 відсутні дані про вид і характер банківських послуг, які АТ КБ «Приватбанк» надало ОСОБА_1 , крім того анкета-заява не містить відомостей щодо домовленості сторін про встановлення розміру кредиту, терміну його повернення, розміру та підстав для нарахування процентів, комісії і неустойки, тощо. Водночас, банк просить стягнути крім тіла кредиту, заборгованість за простроченим тілом кредиту, а також відсотки і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 25 вересня 2017 року, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з Умов та правил надання банківських послуг, як невід`ємні частини спірного договору, яким обумовлено пільговий період користування коштами, обов`язковий платіж, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів, тощо.

Однак витяг із Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку, витяг Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», що надані позивачем на підтвердження позовних вимог не підписані ОСОБА_1 , а матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці витяги з Умов та Тарифів розумів відповідач, ознайомився та погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, неустойки (штрафів), та були встановлені саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

З огляду на відсутність достатніх підтверджень про конкретні запропоновані відповідачеві Умови та Правила банківських послуг, Тарифи, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про розмір сплати відсотків за користування кредитними коштами, не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

У зв`язку з цим до спірних правовідносин не можуть бути застосовані правила ч. 1 ст. 634 ЦК України, що регламентують правові засади договору приєднання.

Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд в постанові від 03 липня 2019 року (справа №342/180/17, провадження №14-131цс19). Яка обов`язкова для застосування всіма судами.

Враховуючи викладене, позицію Верховного Суду у постанові №342/180/17 від 03.07.2019, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено, що позичальник підписав документ, який би обумовлював порядок та умови нарахування і сплати таких платежів, як: заборгованість за простроченим тілом кредиту; базову ставку відсотків; штрафів фіксована частина та процентна складова, а тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

У зв`язку з тим, що фактично отримані та використані позичальником кредитні кошти в добровільному порядку АТ КБ «Приватбанк» не повернуті суд вважає, що банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконання боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Із наданого банком розрахунку заборгованості, станом на 17 липня 2019 року, кредитні кошти, які були фактично отримані позичальником та не повернуті банку у вигляді тіла кредиту складають 10360 грн. 18 коп., які підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк».

Таким чином, суд вважає необхідним позов задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за тілом кредиту.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Пронін проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв`язку з тим, що позовні вимоги майнового характеру задоволено частково, тому з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в сумі 949,57 грн.

На підставі ст.ст. 207, 526, 549, 551, 611, 625, 626, 628, 633, 634, 638, 1048, 1049, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України, керуючись ст.ст. 4-5, 7, 10, 12-13, 77-81, 95, 141, 235, 258-260, 263-265, 272, 273, 280-284, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», код ЄДРПОУ 14360570, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, заборгованість за кредитним договором №б/н від 25.09.2017, в сумі 10360 грн. 18 коп., з них: заборгованість за тілом кредита- 10360 грн. 18 коп., а також 949,57 грн. - сплаченого судового збору.

У задоволенні решти вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто Кіровоградським районним судом Кіровоградської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому цивільним процесуальним кодексом України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський районний суд Кіровоградської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано.

В порядку п.4. ч.5 ст.265 ЦПК України зазначаються наступні реквізити сторін та інших учасників справи:

позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, б.1Д, МФО 305299, ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_2 .

відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Кіровоградського районного суду

Кіровоградської області Д.В. Терещенко