Постанова № 88386951, 24.03.2020, Торецький міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Дзержинський міський суд Донецької області)

Єдиний унікальний номер: 225/197/20

Номер провадження: 2-а/225/2/2020

РІШЕННЯ

Іменем України

24 березня 2020 року м. Торецьк

Дзержинський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Скиба М.М.,

за участю:

секретаря судового засідання Савченко О.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу у порядку спрощеного провадження за позовом ОСОБА_1 до Інспектора БПП в м. Краматорську та Слов`янську УПП Донецької області Чучупалова Сергія Ігоровича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Департамент патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Інспектора БПП в м. Краматорську та Слов`янську УПП Донецької області Чучупалова Сергія Ігоровича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Департамент патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що 04.01.2020 року Інспектор БПП в м. Краматорську та Слов`янську УПП Донецької області Чучупалов С.І., виніс відносно нього постанову в справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.122 КУпАП, застосувавши до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. З постановою про притягнення його до адміністративної відповідальності він повністю не згоден, вважає, що працівником поліції грубо порушено діюче законодавство України, оскільки, він не мав часу та фізичної можливості скористатися своїми правами, передбаченими ст. 268 КпАП України, зокрема надати докази, заявляти клопотання, користуватись правовою допомогою. Також вважає, що постанова, яка винесена відносно нього є незаконною та підлягає скасуванню. Окрім того позивач також в судовому засіданні зазначив, що вважає, що вимірювання швидкості його автомобіля здійснювалось не сертифікованим та неперевіреним приладом TruCAM.

Таким чином, позивач просив постанову інспектора БПП в м. Краматорську та Слов`янську УПП Донецької області Чучупалова Сергія Ігоровича від 04.01.2020 року, серії ЕАК №1935350 про його притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.3 ст.122 КУпАП визнати неправомірною, скасувати її і провадження у справі закрити.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, з підстав викладених у позові.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про місце та час розгляду справи був повідомлений належним чином. Надав відзив на позовну заяву, де зазначив, що під час несення служби в м. Краматорськ вул. Танкистів біля буд. 103, 04.01.2020 року екіпажом патрульної поліції за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20 № ТС 000747 було виявлено порушення Правил дорожнього руху, а саме, водій транспортного засобу REXTON н/з НОМЕР_1 рухався зі швидкістю 102 км/год., при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості руху в межах населеного пункту на 52 км/год, чим порушив п. 12.4 ПДР України.

Після чого було подано сигнал про зупинку транспортному засобу на підставі ст. 35 ЗУ "Про Національну поліцію», поліцейський пояснив суть правопорушення. Після цього попросив пред`явити документи, зазначені в п. 2.1 ПДР України на підставі ст. 32 ЗУ «Про Національну поліцію» та пункту 2.4 а) ПДР України. Встановивши факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме порушення вимог п. 12.4 ПДР України, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 122 КУпАП було прийнято рішення про складання адміністративного матеріалу щодо позивача.

Водію було роз`яснено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та винесено постанову за ч. 3 ст. 122 КУпАП якою накладено стягнення на правопорушника. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону Україні «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою КМ України від 10.10.2001 року №1306. Особи, які порушують ці Правила несуть відповідальність згідно із законодавством.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Департамент патрульної поліції Національної поліції України до судового засідання не прибув, про місце та час розгляду справи повідомлений належним чином.

Вислухав позивача, дослідив матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК №1935350 від 04.01.2020 року, винесеної інспектором БПП в м. Краматорську та Слов`янську УПП Донецької області Чучупаловим С.І., 04.01.2020 о 08.52 год. по вул. Танкистів в м. Краматорську водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки REXTON н/з НОМЕР_1 , і рухався зі швидкістю 102 км/год. перевищив встановлені обмеження швидкості в населеному пункті на 52 км/год. Швидкість руху вимірювалася лазерним вимірювачем швидкості TruCam LTI 20/20 № ТС 000747, чим порушив п. 12.4 ПДР - перевищення водіями ТЗ встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більше як на 50 км/год., тобто скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП.

Згідно з постановою до позивача за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 гривень.

Відеозйомка розгляду справи проводилася технічним засобом персональним відеореєстратором BodyCam.

Суд критично ставиться до посилань позивача як підставу для задоволення позову не складання протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки ч.3 ст. 258 КУпАП передбачає, що працівник патрульної поліції може винести постанову на місці вчинення правопорушення. Проте, постанова не може бути винесена без розгляду адміністративної справи. Постанова щодо притягнення особи до відповідальності виноситься за результатами розгляду справи.

Згідно Рішення Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року по справі №25-рп/2015 положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яке передбачає, що "справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення", в аспекті порушеного у конституційному поданні питання необхідно розуміти так, що використане в ньому словосполучення "за місцем його вчинення" визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.

Крім того, в тексті даного Рішення Конституційного Суду України зазначено, що у частинах першій, другій статті 258 Кодексу визначено випадки, коли протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається, а адміністративне стягнення накладається і стягується на місці вчинення правопорушення, якщо особа не оспорює допущеного нею порушення і адміністративного стягнення, що на неї накладається, а розмір штрафу не перевищує передбаченого у Кодексі неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Перелік адміністративних правопорушень, за які адміністративні стягнення накладаються на місці їх вчинення, є вичерпним і може бути змінений лише законом.

Окрім того судом також не приймаються до уваги доводи позивача про те, що йому не було надано можливості скористатися правовою допомогою при розгляді справи про адміністративне правопорушення відповідачем, оскільки вони спростовуються дослідженим в судовому засіданні відеозаписом такого розгляду, відповідно до якого відповідачем роз`яснено позивачу його права, порядок розгляду справи, ознайомлено з відеозаписом з технічного приладу, яким вимірювалась швидкість, проте позивачем не було заявлено будь-яких клопотань, зокрема, про необхідність отримання ним правової допомоги та відповідно відкладення розгляду справи.

Згідно ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Відповідно до п. 12.4 ПДР у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/год.

Частиною 3 статті 122 КУпАП встановлено, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII) визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Тобто, положення Закону №580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення.

Згідно ст.31 цього Закону, поліція може застосовувати превентивні заходи, зокрема, перевіряти документи особи, опитувати осіб, зупиняти транспортні засоби, застосовувати технічні прилади та технічні засоби, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Таким чином суд погоджується з віпдовідачем, щодо можливості використання відповідачем матеріалів фото і відеофіксації з відповідних технічних пристроїв при розгляді справи про адміністративне правопорушення.

Згідно оскаржуваної постанови, позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності у зв`язку з порушенням ПДР, зокрема, за перевищення встановленої швидкості руху в межах населеного пункту. Швидкість вимірювалась приладом TruCam LTI 20/20 № ТС 000747.

Суд звертає увагу на те, що у матеріалах справи наявний фотознімок, який здійснений приладом TruCam LTI 20/20 № ТС 000747, відповідно до якого автомобіль позивача марки REXTON н/з НОМЕР_1 рухався зі швидкістю 102 км/год, при максимально допустимій швидкості руху 50 км/год.

Міжповірочний інтервал для TruCam визначено Переліком засобів вимірювальної техніки, типи яких затверджені на підставі результатів державних приймальних та контрольних випробувань і міжнародних договорів України, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України №437 від 05.04.2012 та становить 1 рік.

Проведення повірки передбачено Порядком проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, та оформлення її результатів, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України №193 від 08.02.2016.

Разом з тим відповідачем при поданні відзиву до суду не надано жодних документів на підтвердження повірки приладу TruCam LTI 20/20 № ТС 000747 здійсненої у строк та у порядку передбаченому вищезазначеними нормативними документами, зокрема відповідного свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки.

За таких обставин, копія фотознімку з приладу TruCam LTI 20/20 № ТС 000747 не може беззаперечно доводити порушення позивачем п.12.4 ПДР.

Суд звертає увагу, що відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Аналізуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне зазначити, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень.

Суд зазначає, що постанова про накладення адміністративного стягнення по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує його фіксування, що є доказом вчинення правопорушення. При цьому, сама постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може бути беззаперечним доказом вчинення правопорушення, оскільки викладення обставин правопорушення, без його фіксації або без належного підтвердження, не може бути належним доказом вчинення порушення.

Аналогічні висновки викладені у постанові ВС від 30 травня 2018 р. в адміністративному провадженні №К/9901/29775/18.

Отже, судом не встановлено обставин, які б достеменно підтверджували вчинення позивачем порушення вимог п. 12.4 ПДР України.

З огляду на наведене, суд зазначає, що належних доказів правомірності свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за 1 ст.122 КУпАП під час розгляду справи відповідачем, в порушення вимог ч. 2 ст.77 КАС України, суду не надано. Сам факт правопорушення позивачем правил дорожнього руху, належними та допустимими доказами не підтверджено.

З урахуванням викладеного, суд прийшов до переконання, що наявні підстави для скасування постанови серії ЕАК № 1935350 від 04.01.2020 року про адміністративне правопорушення та накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у вигляді штрафу в сумі 510 гривень за ч. 3 ст.122 КУпАП України.

На підставі викладено, керуючись статтями 242, 243, 246, 250, 255, 286, 295 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Інспектора БПП в м. Краматорську та Слов`янську УПП Донецької області Чучупалова Сергія Ігоровича (Донецька область, м.Краматорськ, вул. Танкістів,103), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Департамент патрульної поліції Національної поліції України (м. Київ, вул. Ф. Ернста, 3, код ЄДРПОУ 40108646) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, - задовольнити.

Скасувати постанову серії ЕАК № 1935350 від 04.01.2020 року про адміністративне правопорушення та накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у вигляді штрафу в сумі 510 гривень за ч. 3 ст.122 КУпАП України.

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Першого апеляційного адміністративного суду через Дзержинський міський суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги, протягом десяти днів з дня його проголошення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу (п. 15. 5 ч. 1 Розділу VІІ (Перехідні положення) КАС України).

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя М.М. Скиба