Ухвала суду № 88386839, 24.03.2020, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/15343/18

Провадження № 1-кп/127/630/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2020 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі колегії суддів:

судді-доповідача Бернади Є.В.,

суддів: Кашпрука Г.М., Бойка В.М.,

за участю:

секретаря судового засідання Шевченка О.В.,

сторони обвинувачення: прокурора Шиманського В.В.,

потерпілого ОСОБА_1

сторони захисту: адвоката Сувалова В.О.,

обвинувачених ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених частиною другою статті 187, частиною першою статті 263, частиною четвертого статті 189 Кримінального кодексу України та ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених частиною другою статті 15, частиною першою статті 115, частиною четвертого статті 189 Кримінального кодексу України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених частиною другою статті 187, частиною першою статті 263, частиною четвертого статті 189 Кримінального кодексу України (далі – КК) та ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених частиною другою статті 15, частиною першою статті 115, частиною четвертого статті 189 КК.

На електронну адресу суду надійшло клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_2 – адвоката Князєва В.О. – про зміну ОСОБА_2 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт. Клопотання мотивовано тим, що останній заперечує причетність до інкримінованих йому злочинів, а матеріали кримінального провадження не містять доказів, які спростовують його твердження. Також, звертає увагу на те, що потерпілий в судовому засіданні своїми поясненнями спростував причетність ОСОБА_2 до вчинення інкримінованого йому злочину.

Крім того, адвокат Князєв В.О. просить провести судове засідання за його відсутності у зв`язку із введення на території України карантину, зазначивши, що захист інтересів обвинуваченого ОСОБА_2 за згодою останнього, буде здійснювати адвокат Сувалов В.О.

Обвинувачений ОСОБА_2 в судовому засіданні не заперечував, щоб його інтереси захищав адвокат Сувалов В.О. та підтримав клопотання про зміну застосованого до нього запобіжного заходу.

Прокурор заперечив щодо задоволення клопотання адвоката Князєва В.О. про зміну ОСОБА_2 запобіжного заходу, натомість просив продовжити обвинуваченим строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Вважає, що ризики, які існували на час застосування до останніх запобіжного заходу не відпали. Крім того, зауважив, що обвинувачений ОСОБА_3 перебував у розшуку.

Потерпілий ОСОБА_1 підтримав думку прокурора.

Захисник обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 – адвокат Сувалов В.О. – заперечив проти продовження строку тримання під вартою обвинуваченим, підтримавши клопотання адвоката Князєва В.О. з підстав викладених у ньому. Також зауважив, що в ОСОБА_2 значно погіршився стан здоров`я. Крім того, просив застосувати до обвинуваченому ОСОБА_3 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.

Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав думку свого захисника.

Заслухавши думку учасників судового процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з частиною першою статті 331 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК) під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. При цьому частиною другою статті 331 КПК регламентовано, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Порядок звернення сторони захисту до суду з клопотанням про зміну застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу регламентований статтею 201 глави 18 КПК. Порядок продовження строку тримання під вартою регламентований статтею 199 глави 18 КПК.

Суд враховує, що стороною захисту вимоги наведеної правової норми щодо строку та порядку звернення до суду з відповідним клопотанням дотримані, натомість такі вимоги не дотримані прокурором при зверненні до суду з клопотанням про продовження строку застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу. Разом з тим, чинне кримінально-процесуальне законодавство не містить застережень, що недотримання наведеного вище строку та порядку звернення до суду має наслідок неможливість вирішення питання щодо застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу по суті. Зі змісту статті 350 КПК випливає, що клопотання учасників судового провадження розглядаються судом після того, як буде заслухана думка щодо них інших учасників судового провадження, про що постановляється ухвала.

Отже, аналіз вищенаведених норм кримінально-процесуального закону не свідчить про те, що недотримання порядку звернення до суду з відповідними клопотаннями призводить до неможливості їх розгляду по суті, а тому суд вважає за доцільне розглянути надані суду клопотання та надати оцінку доводам сторін кримінального провадження. Крім того, частиною третьою статті 331 КПК визначено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Суд вважає за доцільне зазначити, що приписи частини третьої статті 331 КПК є імперативними. Крім того, положення чинного кримінально-процесуального закону не містять застережень, що недотримання прокурором вимог щодо форми звернення до суду з клопотанням про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою на стадії судового розгляду кримінального провадження має наслідок повернення такого клопотання або ж відмова у його задоволенні.

Строк тримання обвинувачених під вартою спливає 27.03.2020 р., тому в даному випадку вирішенню підлягають клопотання сторони захисту про заміну обраного запобіжного заходу та клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу.

При вирішенні питання щодо доцільності продовження строку дії обраних до обвинувачених запобіжних заходів або їх заміни суд враховує положення частини першої статті 177 та частини першої статті 178 КПК, пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція), ратифікованої Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 р.

Згідно з положеннями частиною першою статті 183 КПК взяття під варту є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Європейський Суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) в своїй прецедентній практиці вказує на те, що в розумінні Конвенції є обґрунтованою підозрою. Зокрема, для обґрунтованої підозри повинні бути факти або інформація, які б переконали неупередженого спостерігача в тому, що ця особа, можливо, вчинила злочин (п. 175, справа «Нечипорук і Йонкало проти України»; п. 32, справа «Fox, CampbellandHartley v. the UK»; п. 88, справа «IglarMammadov v. Azerbaijan»; п. 42 «Котій проти України»; п. 51, справа «Erdagos v. Turkey»; п. 48 «Cebotari v. Moldova»). Водночас наявність щирої впевненості є недостатньою для обґрунтування підозри. Словосполучення «обґрунтована підозра» передбачає наявність існування фактів або інформації, які б переконали неупередженого спостерігача в тому, що ця особа, можливо, вчинила злочин (п. 48, справа «Cebotari v. Moldova»).

Разом з тим, суд враховує, що для вирішення питання щодо можливої причетності обвинуваченого до вчинення інкримінованого йому злочину здійснюється саме на виконання вимог пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 91 КПК, якою визначено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню:1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

При цьому частиною першою статті 94 КПК визначено, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Таким чином, вирішення питання щодо обґрунтованості підозри обвинуваченого потребує дослідження доказів у їх сукупності. Натомість, на даний час з`ясування обставин справи та перевірка їх доказів не завершені, а тому вирішення зазначеного питання на даній стадії судового процесу є передчасним і може призвести до порушення приписів, закріплених у частині шостій статті 22 КПК, якою регламентовано, що суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

При вирішенні питання щодо наявності ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК, суд враховує, що ЄСПЛ звернуто увагу на те, що ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання; він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки переховування, або довести, що така можливість є настільки незначною, що може не виправдати досудове тримання під вартою (п. 21, справа «Подвезько проти України»).

Також суд приймає до уваги, що ЄСПЛ звернув увагу на те, що для продовження тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом досить тривалого строку (п. 63, справа «Тодоров проти України»).

Відповідно до вимог статті 177 КПК метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Посилання прокурора на перебування обвинуваченого ОСОБА_2 у розшуку як на підставу для продовження застосованого до нього запобіжного заходу суд оцінює критично, оскільки з наданих суду матеріалів випливає, що в розшуку перебував обвинувачений ОСОБА_3 .

Отже, суд приймає до уваги, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 обвинувачуються у вчиненні умисних особливо тяжких злочинів із застосуванням насильства у співучасті із іншою особою, матеріали відносно якої виділенні в окремі провадження. Судове слідство (з`ясування обставин справи та перевірка їх доказами) на даний час не завершено, зокрема, не допитані потерпіла та свідки у кримінальному провадженні. Суд при цьому враховує, що згідно з наданими суду матеріалами обвинувачений ОСОБА_3 перебував у розшуку. Тому суд вважає, що в судовому засіданні підтверджено наявність ризиків, що обвинувачені, перебуваючи на волі можуть переховуватися від суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності, знищити, сховати або спотворити річ, яка має істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення,незаконно впливати на потерпілих та свідків,вчиняти інші кримінальні правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Посилання сторони захисту на значне погіршення стану здоров`я обвинуваченого ОСОБА_2 , як на підставу для зміни застосованого до ОСОБА_2 запобіжного заходу суд до уваги не приймає, оскільки об`єктивних даних, які б свідчили про наведені твердження суду надано не було. Крім того, надані суду матеріали не свідчать про неможливість перебування ОСОБА_2 під вартою за станом здоров`я.

Отже, аналізуючи доводи сторін кримінального провадження, надані суду матеріали, суд приходить до переконання, що правові підстави для зміни застосованих до обвинувачених запобіжних заходів відсутні, а з метою забезпечення кримінального провадження та попередження вчинення обвинуваченими позапроцесуального впливу на потерпілих та свідків, відповідно до положень частини першої статті 177 та частини першої статті 178 КПК, суд вважає за доцільне продовжити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів

Керуючись статтями 331, 371 КПК, суд

УХВАЛИВ:

Продовжити обвинуваченим ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто з 24.03.2020 р. до 23:59 год. 22.05.2020 р.

Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суддя-доповідач:

Суддя:

Суддя: