Ухвала суду № 88386288, 24.03.2020, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

п р о в і д к л а д е н н я р о з г л я д у с п р а в и

24 березня 2020 року Справа № 926/388/20

За позовом Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м. Київ

до Вищого державного навчального закладу України “Буковинський державний медичний університет”, м. Чернівці

про стягнення заборгованості – 6719,74 грн

Суддя О.В. Гончарук

Секретар судового засідання – М.В. Балух-Бзовик

Представники:

від позивача – не з`явився;

від відповідачів – не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” звернулось до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Вищого державного навчального закладу України “Буковинський державний медичний університет”, в якому просить стягнути з відповідача 6719,74 грн заборгованості, з яких 5644,21 грн пені, 378,43 грн річних та 697,13 грн інфляційних втрат.

Свій позов позивач обґрунтовує обставинами, пов`язаними з неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу природного газу від 20 лютого 2015 року за № 3530/15-ТЕ(Т)-38 на виконання якого позивачем поставлено відповідачу природного газу на загальну суму у розмірі 573857,30 грн.

Разом з тим, всупереч умов пункту 6.1 договору від 20 лютого 2015 року за № 3530/15-ТЕ(Т)-38, відповідач оплату за переданий йому природній газ здійснював несвоєчасно чим, на думку позивача, порушив умови зобов`язання та що й стало причиною для нарахування сум, що є предметом цього позову.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 21.02.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 24.03.2020.

17 березня 2020 року через службу діловодства господарського суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 967), в якому відповідач вважає позовну заяву безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.

У підготовче засідання 24.03.2020 представники сторін з`явилися.

Відповідач про причини неявки свого представника у судове засідання не повідомив.

Відповідно до статті 29 Закону України “Про захист населення від інфекційних хвороб” з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 та з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10 березня 2020, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 № 211 “Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19” установлено карантин з 12 березня до 3 квітня 2020 на усій території України.

На виконання Постанови КМУ від 11 березня 2020 року №211 “Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19”, Комісією з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Чернівецької обласної державної адміністрації установлено з 13 березня до 3 квітня 2020 на усій території Чернівецької області карантин.

11 березня 2020 року Рада суддів України звернулася до громадян, які є учасниками судових процесів, з проханням утриматися від участі у судових засіданнях, якщо слухання не передбачають обов`язкової присутності учасників сторін. Також Рада суддів України просить громадян утриматися від відвідин суду, якщо у них є ознаки будь-якого вірусного захворювання.

Згідно з частиною 3 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до статті 29 Закону України “Про захист населення від інфекційних хвороб” карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України.

Питання про встановлення карантину порушує перед Кабінетом Міністрів України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, за поданням головного державного санітарного лікаря України.

Рішення про встановлення карантину, а також про його відміну негайно доводиться до відома населення відповідної території через засоби масової інформації.

У рішенні про встановлення карантину зазначаються обставини, що призвели до цього, визначаються межі території карантину, затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, їх виконавці та терміни проведення, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов`язки, що покладаються на них. Карантин встановлюється на період, необхідний для ліквідації епідемії чи спалаху особливо небезпечної інфекційної хвороби. На цей період можуть змінюватися режими роботи підприємств, установ, організацій, вноситися інші необхідні зміни щодо умов їх виробничої та іншої діяльності.

До відміни карантину його територію можуть залишити особи, які пред`явили довідку, що дає право на виїзд за межі території карантину.

Організація та контроль за дотриманням встановленого на території карантину правового режиму, своєчасним і повним проведенням профілактичних і протиепідемічних заходів покладаються на місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 32 цього Закону обмежувальні протиепідемічні заходи встановлюються місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування за поданням відповідного головного державного санітарного лікаря у разі, коли в окремому населеному пункті, у дитячому виховному, навчальному чи оздоровчому закладі виник спалах інфекційної хвороби або склалася неблагополучна епідемічна ситуація, що загрожує поширенням інфекційних хвороб. Обмеженням підлягають ті види господарської та іншої діяльності, що можуть сприяти поширенню інфекційних хвороб.

Види і тривалість обмежувальних протиепідемічних заходів встановлюються залежно від особливостей перебігу інфекційної хвороби, стану епідемічної ситуації та обставин, що на неї впливають.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини 2 статті 202 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи.

Згідно з статтею 11 Господарського процесуального кодексу України, якщо спірні відносини не врегульовані законом і відсутній звичай ділового обороту, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини. Це положення охоплює сферу як матеріального, так і процесуального права, тобто за аналогією можуть застосовуватися матеріально-правові й процесуально-правові норми законодавства. Водночас, при повній або частковій відсутності норм, які регулюють певні суспільні відносини, можливо застосувати аналогію закону, тобто, вирішення справи або окремого юридичного питання на основі правової норми, розрахованої на схожі випадки.

Слід зазначити, що застосування аналогії забороняється, якщо вона прямо заборонена законом, чи якщо закон пов`язує настання юридичних наслідків з наявністю конкретних норм.

При вирішенні справи по аналогії закону чи аналогії права обов`язковим є дотримання таких умов: аналогія допустима лише у випадку повної чи часткової відсутності правових норм; суспільні відносини, до яких застосовується аналогія, повинні знаходитися у сфері правового регулювання; повинна бути схожість між обставинами справи і наявною нормою за суттєвими юридичними ознаками; пошук норми, що регулює аналогічний випадок, повинен здійснюватися спочатку в актах тієї ж галузі права, у випадку відсутності - в іншій галузі права і у законодавстві в цілому; винесене у процесі використання аналогії правове рішення не повинно суперечити нормам закону, його меті; обов`язково повинно бути мотивоване пояснення причин застосування рішення по аналогії до конкретного випадку.

Отже у разі, якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне, застосувавши аналогію положення закону, а саме пунктів 1, 2, 3 частини 2 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, що є найбільш приближеним за змістом до ситуації, що склалася на території України та Чернівецької області, з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19, задля захисту життя та здоров`я учасників справи, відкласти розгляд справи до часу завершення обмежувальних протиепідемічних заходів.

Керуючись статтями 11, 75, 202, 232, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд, –

У Х В А Л И В :

1. Відкласти судове засідання на час до завершення обмежувальних протиепідемічних заходів.

2. Повідомити учасників справи про дату, час і місце наступного засідання окремою ухвалою суду.

Ухвала набирає законної сили після її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя О.В. Гончарук