Рішення № 88386147, 24.03.2020, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.03.2020 Справа № 917/19/20

Суддя Мацко О.С., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Восток-Сервіс», 03142, м. Київ, бульвар Академіка Вернадського, буд. 36

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОП ОІЛ СЕРВІС КОМПАНІ», 36014, м. Полтава, вул. Конституції, 13

третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «УПСК Діамент» (36014, м. Полтава, вул. Конституції, буд. 13, код ЄДРПОУ 37710195)

про cтягнення 147 291,36 грн.

Без виклику учасників справи

Суть справи: розглядається позовна заява про стягнення 147 291,36 грн. заборгованості за договором поставки №УПСК/ВСУ-СО (з урахуванням договору про переведення боргу від 06.06.2018р.).

Ухвалою від 13.01.2020р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників справи, залучено до участі у справі третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача – ТОВ «УПСК Діамент», встановлено строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень і т.д.

16.01.2020 р. з позначкою "судова повістка" ухвала була направлена на адресу відповідача, наявну у матеріалах справи та вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (м. Полтава, вул.Конституції,13, 36014). 27.01.2020р. дане поштове відправлення було повернуто в суд без вручення адресату з поміткою поштової установи "за закінченням встановленого строку зберігання. З метою належного повідомлення відповідача про розгляд справи, 05.02.2020р. судом повторно здійснено направлення на його адресу копії ухвали від 13.01.2020р. з відміткою "судова повістка". Однак, 13.02.2020р. вказане поштове відправлення знову повернулося до суду з відміткою поштової установи "за закінченням терміну зберігання". З приводу неналежного виконання поштовою установою обов`язку по доставці та врученню судових повісток судом прийнято окрему ухвалу від 05.03.2020р. та направлено її Полтавській дирекції АТ «Укрпошта».

З метою належного повідомлення відповідача про судовий розгляд, суд втретє направив на адресу відповідача копію ухвали у даній справі, яка 11.03.2020р. повернулася до суду з відміткою поштової установи про відмову адресата від отримання судової повістки (відмітка датована 05.03.2020р.). Згідно ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення, зокрема, є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Таким чином, відповідач вважається належним чином повідомленим про розгляд справи судом, датою повідомлення є 05.03.2020р. Крім того, ухвала вчасно розміщена у Єдиному державному реєстрі судових рішень. У встановлені судом строки – до 20.03.2020р. відповідач відзив на позов не надав.

Крім того, копія ухвали від 13.01.2020р. направлялася і залученій третій особі (також з відміткою "судова повістка") за адресою: м.Полтава, вул.Конституції,13, та також була повернута до суду з аналогічною відміткою про закінчення терміну зберігання. На виконання вимог ухвали про відкриття провадження у справі, позивачем направлено третій особі копію позовної заяви з додатками, відповідні докази надано суду (заява-повідомлення з додатками – а.с.58-61). Письмових пояснень стосовно предмета спору третя особа не надала, що не перешкоджає вирішенню спору.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази (договір поставки №УПСК/ВСУ-СО від 23.09.2013р., додаткова угода №1 до договору від 27.10.2014р., видаткові накладні від 01.12.2017р., договір №06/06/18 про переведення боргу від 06.06.2018р., Акт звірки взаємних розрахунків станом на 03.05.2018р., додаткова угода №1 до договору про переведення боргу від 04.07.2019р., досудова вимога вих.1177/19 від 25.09.2019р. з доказами направлення відповідачу), суд встановив наступне:

23.09.2013р. між позивачем та третьою особою було укладено договір поставки №УПСК/ВСУ –СО, відповідно до якого постачальник (позивач) зобов`язався поставити покупцю (третій особі) товар, а покупець- прийняти товар та оплатити його (копія договору – арк.справи 19-22). Вказаним договором сторони погодили предмет договору (засоби індивідуального користування та засоби безпеки), порядок і строки поставки товару, його якість, ціну та порядок взаєморозрахунків, відповідальність сторін, строк дії договору (цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.10.2014р) та інші умови. Додатковою угодою №1 від 27.10.2014р. сторони погодили, що строк дії договору – до 31.12.2015р.; якщо жодна зі сторін за 1 календарний місяць до дати закінчення строку дії договору письмово не повідомить іншу про припинення його дії, він вважається продовженим на кожен наступний календарний рік на таких самих умовах (копія додаткової угоди – а.с.23). П.4.3 договору сторони погодили, що оплата вартості товару здійснюється наступним чином: розрахунки за товар по даному договору проводяться покупцем шляхом перерахування грошових коштів на р/р постачальника на умовах 50% попередньої оплати; оплата у розмірі 50% - з відстроченням платежу на 15 днів з моменту отримання товару.

Як вказує позивач, ним було належним чином виконано умови договору, однак третя особа отриманий товар не оплатила, натомість запропонувавши переведення боргу на ТОВ «Топ Оіл Сервіс Компані» (відповідача). У зв`язку з цим, 06.06.2018р. між позивачем, відповідачем та третьою особою було укладено трьохсторонній договір №06/06/18 про переведення боргу (копія – арк. справи 26-27). За умовами даного договору, первісний боржник (третя особа) переводить на нового боржника (відповідача) основний борг на загальну суму 210 291,36 грн., що виник на підставі Основного договору поставки від 23.09.2013р. №УПСК/ВСУ-СО. П.1.3 договору викладено графік погашення боргу – по 17 524,28 грн. в період з 30.06.2018р. до 31.05.2019р. Основний борг засвідчується Актом звірки розрахунків, який є невід`ємною частиною цього договору (арк. справи 28 – копія акту звірки за період з 01.11.2017р. по 03.05.2018р., станом на 03.05.2018р. заборгованість становить 210 291,36 грн.).

Договором встановлено, що новий боржник зобов`язується виконати обов`язки первісного боржника перед кредитором на умовах Основного договору. Новий боржник має право висувати проти вимог кредитора всі заперечення, засновані на відносинах між кредитором і первісним боржником (п.2.1, 3.1 договору про переведення боргу). Договір вважається укладеним та набирає чинності з моменту його підписання сторонами.

Як вказує позивач, відповідачем частково була погашена заборгованість, але з порушенням графіку, передбаченого договором, станом на 22.04.2019р. залишок заборгованості становив 152 291,36 грн.

04.07.2019р. між сторонами по справі укладено додаткову угоду №1 до договору про переведення боргу, у якій сторони підтвердили, що станом на 04.07.2019р. борг відповідача перед позивачем становить 152 291,36 грн., та розробили графік погашення заборгованості, згідно якого борг повинен бути погашений до 01.12.2019р. (копія угоди – арк. справи 29).

У зв`язку з тим, що і цей графік не дотримувався, позивач звернувся до відповідача з вимогою про погашення боргу (вимога вих.№1177/19 від 25.09.2019р. з доказами направлення – арк. справи 30-35). Як вказує позивач, після цього відповідачем було здійснено тільки одну проплату на суму 5000 грн., тож залишок заборгованості складає 147 291,36 грн. – саме цю суму позивач просить стягнути з відповідача.

При вирішенні спору суд керується наступними правовими нормами:

Згідно статей 509,510 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом. Форма правочину щодо заміни боржника у зобов`язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу. Новий боржник у зобов`язанні має право висунути проти вимоги кредитора всі заперечення, що грунтуються на відносинах між кредитором і первісним боржником (ст.ст.520-522 ЦК України).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України). Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст.530 ЦК України). Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання ) (ст.610 ЦК України). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 ЦК України).

Відповідно до ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст.692 ЦК України, Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ст.74 ГПК України).

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У даному випадку суд, дослідивши наявні у справі докази, дійшов до висновку про правомірність та обгрунтованість позовних вимог. Так, факт існування боргу та її розмір підтверджується, серед іншого, актом звірки розрахунків станом на 03.05.2018р., який підписаний повноважними представниками сторін (з боку позивача – бухгалтер, з боку первісного боржника (третьої особи) – директор, скріплений печатками). Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 04.12.2019 року у справі № 916/1727/17, акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, однак, за умови, що інформація, відображена в акті, підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Первинними документами у даному випадку є подані позивачем видаткові накладні (зокрема, накладна від 01.12.2017р. №4600, від 01.12.2017р. №4601). Крім того, борг, вказаний у акті звірки, підтверджено у п.1.2 договору про переведення боргу від 06.06.2018р., борг у сумі 152 291,36 грн. станом на 04.07.2019р. – у п.1 додаткової угоди №1 від 04.07.2019р.

Відповідач жодних заперечень проти позову не надав. Згідно ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Судові витрати, з урахуванням ст.129 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.232,233,238-240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ««ТОП ОІЛ СЕРВІС КОМПАНІ» ( 36014, м. Полтава, вул. Конституції, 13, код ЄДРПОУ 40997987) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Восток-Сервіс» (03142, м. Київ, бульвар Академіка Вернадського, буд. 36, код ЄДРПОУ 37674503) 147 291,36 грн. заборгованості, 2210,00 грн. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 24.03.2020р.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя О.С.Мацко