Рішення № 88385200, 20.03.2020, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2020 року Справа № 926/2488/19

За позовом Керівника Чернівецької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Чернівецької міської ради, м. Чернівці

до фізичної особи-підприємця Шупені Марії Степанівни, м. Чернівці

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Головного управління Державної податкової служби у Чернівецькій області

про стягнення заборгованості з орендної плати за землю - 337026,76 грн

Суддя О.В. Гончарук

Секретар судового засідання - Балух-Бзовик М.В.

Представники:

від позивача - не з`явився;

від відповідача - не з`явився;

від третьої особи - не з`явився.

Прокурор - не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Керівник Чернівецької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Чернівецької міської ради звернувся до Господарського суду Чернівецької області з позовом до фізичної особи-підприємця Шупені Марії Степанівни, в якому просить стягнути заборгованість за договором оренди землі №3326 від 07.12.2006 у розмірі 337026,76 грн за час користування земельною ділянкою за кадастровим номером 7310136600:30:001:0048, площею 0,2076 га, яка розташована за адресою: вул. Московської Олімпіади, 3-Б, економіко-планувальна зона №30, за кодом використання до УКЦВЗ: 1.11.6 - інша комерційна діяльність.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що рішенням Господарського суду Чернівецької області від 26.02.2014 у справі №926/955/13, яке набрало законної сили 08.07.2014 внесено зміни до договору оренди землі №3326 від 07.12.2006, який укладений між Чернівецькою міською радою та ФОП Шупенею Марією Степанівною, а саме пункт 7 договору викладено в наступній редакції: "Річна орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі і становить 51607,08 грн". Однак, всупереч положень договору та чинного законодавства відповідач не здійснював оплату в повному обсязі за користування земельною ділянкою, внаслідок чого утворилася заборгованість в сумі позову за період з 09.07.2014 по 15.08.2019.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 12.11.2019 відкрито провадження у справі з призначенням її до розгляду у підготовчому засіданні на 05.12.2019 та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Головне управління ДПС у Чернівецькій області.

Ухвалою суд від 05.12.2019 підготовче засідання відкладено на 20.12.2019.

Ухвалою від 20.12.2019 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів - до 10.02.2020 та відкладено підготовче засідання на 21.01.2020.

Ухвалою від 21.01.2020 відкладено підготовче засідання на 06 лютого 2020 року.

06 лютого 2020 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву вх.№442), в якому відповідач заперечує проти позову у зв`язку з відсутністю доказів у підтвердження підстав позову, а також у зв`язку з непідсудністю господарському суду цієї справи у тому вигляді як її сформулював Керівник Чернівецької місцевої прокуратури.

У підготовчому засіданні 06.02.2020 оголошено перерву до 10.02.2020.

Ухвалою підготовчого засідання від 10.02.2020 у задоволенні клопотання фізичної особи-підприємця Шупені Марії Степанівни про закриття провадження у справі відмовлено; закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою від 10.02.2020 за заявою представника відповідача відкладено розгляд справи на "11" березня 2020 року.

У судове засідання 11.03.2020 представник третьої особи не з`явився, що не перешкоджає розгляду справи, оскільки від третьої особи надійшла заява про розгляд справи без участі третьої особи.

У судовому засіданні 11.03.2020 прокурор та представник позивача наполягали на задоволенні позову з підстав, зазначених у позовній заяві.

Присутній у судовому засіданні представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити, зазначаючи обставини та підстави викладені у відзиві на позовну заяву (вх.№442).

Представник відповідача звернув увагу суду на те, що у рішення у справі №926/955/13 так і не внесено виправлення, адже в ухвалі про виправлення описки від 28.02.2014 зазначається про виправлення помилки в рішенні Господарського суду Чернівецької області від 26.02.2014 у справі №926/9755/13, а не 926/955/13.

Крім цього, представником відповідача подано заяву про застосування у цій справі строків позовної давності.

У судовому засіданні 11.03.2020 оголошено перерву до 20.03.2020.

У судове засідання 20.03.2020 прокурор та представник позивача не з`явились, надіславши заяви в яких наполягають на продовженні розгляду справи без їх участі.

Представник відповідача у судове засідання 20.03.2020 не з`явився.

З матеріалів справи вбачається, що у суду відсутні передбачені статтею 202 Господарського процесуального кодексу України підстави для відкладення розгляду справи.

З урахуванням заслуховування у судовому засіданні 11.03.2020 у вступному слові представників учасників справи, надання їм можливості поставити взаємні запитання та надати на них відповіді, дослідження у судовому засіданні усіх наявних в матеріалах справи доказів та надання представникам учасників справи можливості звернути увагу суду на окремі докази чи окремі частини цих доказів, з огляду на те, що явка третьої особи у судове засідання не визнавалась обов`язковою, враховуючи, що представника відповідача належним чином повідомлено про дату, час та місце цього судового засідання, а від останнього не надходило жодних заяв з зазначенням обставин неможливості продовження розгляду справи без його часті, суд дійшов висновку про можливість завершення судового розгляду у судовому засіданні без участі представників учасників справи.

Заслухавши у попередніх засіданнях пояснення учасників судового процесу, розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна вимога, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд встановив наступне.

07 грудня 2006 року між Чернівецькою міською радою та фізичною особою-підприємцем Шупенею Марією Степанівною укладено договір оренди земельної ділянки за № 3326 (Договіо), згідно з умовами якого, на підставі рішення 8 сесії Чернівецької міської ради V скликання від "27" жовтня 2006 року за №136, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування та володіння земельну ділянку, кадастровий номер 7310136600:30:001:0048, загальною площею 0,2076 га, яка розташована за адресою: м. Чернівці, вул. Московської Олімпіади, 3-Б, економіко-планувальна зона № 30, за кодом використання до УКЦВЗ: 1.11.6 - інша комерційна діяльність, на строк до 16.02.2054 для обслуговування будівлі.

Зазначений договір нотаріально посвідчений та зареєстрований 29.05.2007 у Чернівецькій регіональній філії ДП «Центр ДЗК».

Пунктом 7 даного Договору встановлено, що річна орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі і становить 8303,54 грн.

Відповідно до п.10 Договору передбачено, що розмір орендної плати переглядається у разі: зміни умов господарювання, передбачених цим договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у т. ч. внаслідок інфляції та індексації у відповідності до чинного законодавства; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами, в інших випадках передбачених законом.

У пункті 28 Договору сторони погодили, що зміна умов цього договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін шляхом укладення додаткових договорів. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов цього договору спір розв`язується у судовому порядку.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області 26.02.2014 у справі № 926/955/13 внесено зміни до договору оренди землі № 3326 від 7 грудня 2006 року, який укладений між Чернівецькою міською радою та фізичною особою підприємцем Шупенею Марією Степанівною, а саме пункт 7 Договору викладно в такій редакції: «Річна орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі і становить 51607,08 грн».

Рішення суду набрало законної сили 08.07.2014.

Відповідно до приписів частини першої статті 16 Цивільного кодексу України та частини другої статті 20 Господарського кодексу України кожна особа (суб`єкт господарювання) має право на захист своїх прав і законних інтересів шляхом примусового виконання обов`язку в натурі та застосування штрафних санкцій.

Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання-відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, договорів та інших правочинів.

Статтею 526 цього Кодексу передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу положень частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (ст.1 Закону України "Про оренду землі"). Аналогічні положення містить і частина 1 ст. 93 Земельного кодексу України.

Частиною 1 статті 792 Цивільного кодексу України визначено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Відповідно до статей 13, 15 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Істотними умовами договору оренди землі, зокрема, є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Відповідно до частини 1 статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, визначених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Згідно з статтею 21 Закону України "Про оренду землі", орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У відповідності із п. 14.1.136 ст.14 Податкового кодексу, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Пунктом 4 частини 1 статті 24 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з частиною 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 1 статті 91 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що письмовими доказами є документи, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

За наслідками розгляду даного спору судом встановлено, що відповідач, не дивлячись на зміну у судовому порядку умов Договору щодо розміру орендної плати, не сплачував таку орендну плату, чим порушив вимоги вищезазначеного законодавства України та умови цих договорів.

З поданого прокурором розрахунку заборгованості вбачається, що за період з 09.07.2014 по 15.08.2019 відповідачем допущено заборгованість у загальному розмірі 337026,76 грн.

Зазначений розрахунок здійснений у відповідності до умов Договору, а відповідачем за час розгляду справи контррозрахунку орендних платежів або доказів сплати орендної плати за Договором суду не надано.

Згідно з частиною першою статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Одночасно, слід зауважити, що за статтею 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється у три роки.

Частиною третьою статті 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі зробленою до винесення ним рішення. Частиною четвертою цієї норми передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином, прокурор 07.11.2020 правомірно звернувся з даним позовом, однак, належним чином обґрунтований розмір заборгованості, заявлений в межах трирічного строку позовної давності становить 205744,46 грн - за період з 07.11.2016 по 15.08.2019.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Доводи відповідача не можуть стати підставою для відмови у задоволенні позову.

Так, обов`язковість рішень суду визначена частиною третьою статті 129 Конституції України як одна з основних засад судочинства.

Відповідно до статті 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Совтрансавто-Холдинг» проти України", з посиланням на справу «Брумареску проти Румунії» (параграф 61), зазначив, що одним з основних елементів Верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Частиною 3 статті 653 ЦК України визначено, що якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Відповідно до частини 5 статті 188 Господарського кодексу України якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Отже, внесені судовими рішеннями зміни до договорів оренди були обов`язковими для сторін і набули чинності з моменту набрання законної сили вищезгаданим рішенням Господарського суду Чернівецької області у справі № 926/955/13.

Відсутність здійснення реєстрації змін щодо розміру плати за таке користування не впливає на обов`язок відповідача сплачувати орендну плату відповідно до закону та у розмірі підтвердженому судовим рішенням, що набрало законної сили та є обов`язковим до виконання.

При цьому, суд звертає увагу на те, що зі змісту та форми ухвали про виправлення описки від 28.02.2014 вбачається виправлення цією ухвалою описки саме у рішенні у справі №926/955/13.

Додатково слід зазначити, що справа за №926/9755/13 у провадженні Господарського суду Чернівецької області, станом на день вирішення спору, відсутня.

Питання непідвідомчості справи господарському суду вирішувалось в межах розгляду клопотання про закриття провадження у справі, а тому суд у своєму рішенні не надає таким обставинами повторної оцінки.

Крім цього, суд погоджується з прокурором, що ним подано позов відповідно до статті 23 Закону України "Про прокуратуру", за якою прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або належним чином здійснює орган місцевого самоврядування.

За таких обставин, позов підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати у вигляді судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеному розміру позову.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 4, 5, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов Керівника Чернівецької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Чернівецької міської ради до фізичної особи-підприємця Шупені Марії Степанівни про стягнення заборгованості задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Шупені Марії Степанівни ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь Чернівецької міської ради (58002, м. Чернівці, Центральна площа, 1, код 36068147) 205744,46 грн заборгованості.

3. Стягнути з фізичної особи-підприємця Шупені Марії Степанівни ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь Прокуратури Чернівецької області (58001, м. Чернівці, вул. Мирона Кордуби, 21, код 02910120, банк платника ДКСУ м. Київ, код банку 820172, р/р 35219056004946) 4888,20 грн судового збору.

4. У задоволенні позову в іншій частині - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.

Повне рішення складено 24.03.2020.

Суддя О.В. Гончарук