Ухвала суду № 88383521, 21.03.2020, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 21.03.2020 Справа № 554/2499/20

Провадження № 1-кс/554/3887/2020

УХВАЛА

Іменем України

21 березня 2020 року слідчий суддя Октябрського районного суду м. Полтави Троцька А.І.,

при секретарі - Зайцевій Я.А.,

за участю прокурора - Лисокобилка А.М.,

підозрюваного - ОСОБА_1 ,

захисника - Булавінова Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві клопотання слідчого Другого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві Ковін Д.О., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця смт. Дворічна, Дворічанського району, Харківської області, раніше не судимого, працюючого на посаді командира відділення - водія відділу пожежної охорони ДУ «Диканівська виправна колонія № 12», фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

21 березня 2020 року до Октябрського районного суду м.Полтави надійшло вказане клопотання.

На обґрунтування клопотання слідчий вказує, що Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №42020220000000147 від 10 березня 2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

Нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням у цьому кримінальному провадженні здійснюється прокуратурою Харківської області.

20.03.2020 року слідчим слідчого управління ТУ ДБР, розташованого у м.Полтаві Ковіним Д.О. за погодженням з процесуальним керівником - прокурором відділу прокуратури області Лисокобилка А.М., повідомлено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про те, що він підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України - незаконне виготовлення, зберігання, з метою збуту, а також незаконний збут особливо небезпечного наркотичного засобу в місця позбавлення волі.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до наказу начальника Державної установи «Диканівська виправна колонія № 12» (надалі - ДУ «Диканівська ВК №12») № 112/ос-17 від 04.08.2017 призначений на посаду командира відділенні - водія відділу пожежної охорони ДУ «Диканівська виправна колонія №12».

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» правоохоронні органи - органи прокуратури, Національної поліції, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних силах України, Національне антикорупційне бюро України, органи охорони державного кордону, органи доходів і зборів, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державного фінансового контролю, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні органи.

Таким чином, ОСОБА_1 , який займає посаду командира відділенні - водія відділу пожежної охорони ДУ «Диканівська виправна колонія №12» є працівником правоохоронного органу.

У відповідності до ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними» визначено, що незаконний обіг наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів це - діяння з: культивування рослин, включених до Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, розроблення, виробництва, виготовлення, зберігання, перевезення, пересилання, придбання, збуту, ввезення на територію України, вивезення з території України, транзиту через територію України, використання, знищення наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, що здійснюються з порушенням законодавства про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори.

Згідно з вимогами ст.ст. 25-28 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» придбання, виготовлення, зберігання та перевезення фізичними особами наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів у будь-яких кількостях в цілях, не передбачених зазначеним Законом, забороняється.

Відповідно до вимог ст.18 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» посадові особи і службові особи органів і установ виконання покарань зобов`язані забезпечувати правопорядок, додержання вимог режиму, правил внутрішнього розпорядку в установах виконання покарань, слідчих ізоляторах і на прилеглих до них територіях та вимагати від засуджених і осіб, узятих під варту, інших осіб виконання ними обов`язків, установлених законом; запобігати вчиненню кримінальних правопорушень та дисциплінарних проступків в органах і установах виконання покарань та слідчих ізоляторах; виявляти причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних правопорушень і порушень режиму в установах виконання покарань і слідчих ізоляторах, а також вчиненню кримінальних правопорушень засудженими до покарань, не пов`язаних з позбавленням волі, вживати в межах своїх повноважень заходів до їх усунення.

Відповідно до п. 3 розділу ІІ Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 28.08.2018 №2823/5, засудженим забороняється вживати спиртні напої, наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги чи інші одурманюючі засоби.

Проте, в порушення вищезазначених вимог законодавства, ОСОБА_1 , вчинив незаконне виготовлення, зберігання, перевезення з метою збуту, а також незаконний збут особливо небезпечного наркотичного засобу в місця позбавлення волі.

Так, під час досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_1 при невстановлених в ході досудового розслідування обставинах виготовив та почав зберігати за адресою: АДРЕСА_1 особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено - «канабіс». Після чого, ОСОБА_1 , маючи корисливий мотив, з метою особистого незаконного збагачення, та діючи з прямим умислом на збут особливо небезпечного наркотичного засобу, обіг якого заборонено - «канабісу», приблизно в березні 2020 вступив в позаслужбові стосунки з засудженим ОСОБА_2 , який відбуває покарання в ДУ «Диканівська ВК №12» та запропонував останньому принести йому для вживання наркотичний засіб - канабіс за грошову винагороду у розмірі 1000 грн.

16.03.2020 приблизно о 19 год., знаходячись за адресою АДРЕСА_2, ОСОБА_1 отримав від засудженого ОСОБА_2 5 купюр номіналом 200 гривень, за майбутнє пронесення наркотичної речовини - канабісу.

20.03.2020 о 08 год. 25 хв. ОСОБА_3 прибув до ДУ «Диканівська виправна колонія №12», маючи при собі 2 згортки, в одному з яких містилось 5 таблеток - капсул «Огранія», а в іншому - речовина рослинного походження канабіс, які ОСОБА_3 зберігав у кармані куртки та в подальшому проніс на заборонену територію режимної установи.

Після цього приблизно о 10 год. 05 хв. ОСОБА_3 зустрівся з засудженим ОСОБА_2 та передав останньому вищевказані згортки, в яких відповідно до висновку експерта ХНДЕКЦ № 13/1/782СЕ-20 з дослідження матеріалів речовин та виробів за експертною спеціальністю 8.6 «дослідження наркотичних засобів, психотропних речовин їх аналогів та прекурсорів» містився особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено - «канабіс», маса якого на суху речовину становить 10,8815 г та порошкоподібну речовину, яка знаходилась в капсулах-пергабалін, який до наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів не відноситься.

Після цього, дії ОСОБА_1 припинені працівниками правоохоронного органу та останнього затримано в порядку ст. 208 КПК України.

Таким чином, ОСОБА_1 , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 307 КК України - незаконне виготовлення, зберігання, з метою збуту, а також незаконний збут особливо небезпечного наркотичного засобу в місця позбавлення волі.

Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_1 підозри у скоєнні вказаного кримінального правопорушення, повністю підтверджується зібраними відповідно до вимог кримінального процесуального кодексу України у ході досудового розслідування належними та допустимими доказами у їх сукупності, зокрема: протоколом огляду від 20.03.2020, протоколами обшуків від 20.03.2020, протоколами допиту свідка ОСОБА_2 від 11.03.2020, 16.03.2020 та 20.03.2020, протоколом затримання особи, а також іншими матеріалами кримінального провадження.

Метою обрання запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спроб: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

У ході досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3,4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Так, за вчинення вказаного кримінального правопорушення, передбачено покарання лише у вигляді позбавлення волі на строк від 6 до 10 років, а вказаний злочин віднесений відповідно, ст. 12 КК України, до категорії тяжких злочинів. У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Окрім того, відповідно до ст. 75 КК України, у разі засудження особи за вказаний злочин, суд не може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням цієї особи, а також відповідно до ст. 69 КК України.

Так, ОСОБА_1 через тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, оскільки кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 307 КК України є тяжким, за вчинення якого передбачено покарання лише у виді позбавлення волі на строк від 6 до 10 років з конфіскацією майна.

Водночас, ОСОБА_1 використовуючи зв`язки набуті під час спілкування зі службовими особами в установах виконання покарань Харківської області,з метою уникнення кримінальної відповідальності,може знищити, приховати або спотворити будь-які речі чи документи, які мають суттєве значення для встановлення обставин, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні.

Той факт, що у разі засудження за вчинення даного кримінального правопорушення, ОСОБА_1 як основне покарання, судом може бути застосоване лише покарання у виді позбавленні волі строком від 6 до 10 років, сам по собі є одним з ризиків, який може свідчити про неналежну процесуальну поведінку ОСОБА_1 у майбутньому та у зв`язку з чим підозрюваний може впливати на свідків у даному кримінальному провадженні.

Також, особа яка приймала участь в контролі за вчиненням злочину та документувала злочинну діяльність ОСОБА_1 є засудженим та утримується в ДУ "Диканівська виправна колонія №12", що вказує на те, що не можна виключати ризик, що ОСОБА_1 , знаходячись на свободі може впливати на вказану особу та схиляти її до зміни показань на його користь, що може перешкодити встановленню істини по справі, та використовуючи свої зв`язки в органах пенітенціарної служби може впливати на свідка ОСОБА_2 .

Крім того, слід зазначити, що під час невідкладного обшуку за місцем проживання ОСОБА_1 виявлено та вилучено велику кількість речовини рослинного походження, яка зовні схожа на канабіс, що свідчить про те, що ОСОБА_1 не збирався припиняти свою злочинну діяльність в сфері незаконного обігу наркотичних речовин, та міг вчинити ще інший епізод своєї злочинної діяльності.

Відтак у слідства є достатні дані вважати, що ризики, передбачені п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, об`єктивно наявні, що свідчить про неможливість їх запобігання шляхом застосування до підозрюваного ОСОБА_1 інших, більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою. З метою забезпечення дієвості вказаного кримінального провадження доцільно застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Враховуючи, що ОСОБА_1 вчинив тяжкий злочин, усвідомлюючи протиправність своїх дій, з метою забезпечення виконання останнім покладених на нього обов`язків, враховуючи, що вчинене ним кримінальне правопорушення створило в очах громадян негативне враження безладдя, безкарності, тому при вирішенні питання розміру застави, вважаю, що вона має складати вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Крім того, в разі внесення застави визначити необхідність виконання підозрюваним наступних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, зокрема: прибувати за викликом до слідчого, прокурора чи суду; не відлучатися із м. Харків, без дозволу слідчого, прокурора або суду; утримуватися від спілкування із свідком ОСОБА_2 з приводу обставин вчинення інкримінованого йому злочину; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання слідчому, прокурору свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання та просив його задовольнити.

Підозрюваний та захисник заперечували проти задоволення клопотання, просили обрати більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту чи особистого зобов`язання .

Заслухавши учасників процесу, вивчивши матеріали клопотання, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого, свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Частиною 1 статті 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Як вбачається з матеріалів доданих до клопотання, що 20.03.2020 об 11 год. 08 хв. ОСОБА_1 затримано в порядку ст.208 КПК України.

20.03.2020 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

В матеріалах провадження містяться достатні дані, підтверджуючі, що підозрюваний міг вчинити інкримінований йому злочин, висунута підозра є обґрунтованою. При цьому слідчим суддею при обранні запобіжного заходу лише перевіряється наявність вагомих доказів, що можуть свідчити про вчинення підозрюваним кримінальних правопорушень. Питання щодо доведеності чи недоведеності вини підозрюваного не є предметом розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Так, в судовому засіданні доведено:

- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, що підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами, зокрема: протоколом огляду від 20.03.2020, протоколами обшуків від 20.03.2020, протоколами допиту свідка ОСОБА_2 від 11.03.2020, 16.03.2020 та 20.03.2020, протоколом затримання особи, а також іншими матеріалами кримінального провадження;

- наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені статтею 177 цього Кодексу, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та суду, що може бути виражено у неявці підозрюваного на виклики до відповідних органів; сховати або спотворити будь-які документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на а свідків у цьому ж провадженні з метою ухилення від кримінальної відповідальності; вчинити інше кримінальне правопорушення;

- інші більш м`які запобіжні заходи не можливо застосувати до підозрюваного у зв`язку з тим, що останній обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачене покарання у виді позбавлення волі до 10 років.

Слідчий суддя, у відповідності до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, враховує дані про особу підозрюваного в їх сукупності, у тому числі: вагомість наявних доказів про обґрунтованість підозри у вчиненні кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання його винуватим, вік та стан його здоров`я, відсутність міцних соціальних зв`язків, репутацію, майновий стан.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про задоволення клопотання слідчого та необхідність застосування щодо підозрюваного виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. При цьому суд не знаходить підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу враховуючи обставини справи та данні про особу підозрюваного, який не має постійного місця проживання, не пов"язаний міцними соціальними зв"язками.

У відповідності до ч.1 ст.197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Між тим, відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків передбачених цим Кодексом.

Частинами 4,5 ст.182 КПК України визначено, що розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього. Розмір застави визначається у таких межах: 1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості; від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно. Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи обставини, передбачені ст. 177 та 178 цього кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні, окрім інших і щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

Отже, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя з урахуванням обставин справи , вважає за необхідне визначати заставу в межах 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а не 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб як просив прокурор.

Керуючись ст.ст.176-178, 181,183-184, 186, 187, 193-196, 205, 372, ч.2 ст. 376 КПК України , -

у х в а л и в :

Клопотання слідчого Другого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві Ковін Д.О., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_1 задовольнити.

Застосувати відносно ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів у Державній установі «Харківській слідчий ізолятор».

Строк тримання під вартою ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 рахувати з 20 березня 2020 року 11 год. 08 хв.

Дія ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою закінчується 18 травня 2020 року о 11 год. 08 хв.

Одночасно визначити запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання обов`язків, визначених КПК України.

Розмір застави ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 визначити у межах 20 (двадцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 42040 (сорок дві тисячі сорок ) гривень у національній грошовій одиниці.

Застава може бути внесена у будь-який момент протягом дії ухвали як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) за реквізитами: отримувач коштів ТУ ЖСА України в Полтавській області, ЗКПО 26304855, розрахунковий рахунок UA398201720355289002000015950, в ДКСУ м. Київ МФО 820172 № ухвали суду та назва суду, прізвище, ім`я, по-батькові платника застави.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент впродовж дії ухвали внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

Покласти на ОСОБА_1 у разі внесення застави, наступні обов`язки: : прибувати за викликом до слідчого, прокурора чи суду; не відлучатися із м. Харків, без дозволу слідчого, прокурора або суду; утримуватися від спілкування із свідком ОСОБА_2 з приводу обставин вчинення інкримінованого йому злочину, повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання слідчому, прокурору свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на вказаний депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі за місцем утримання.

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа негайно має здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора, слідчого суддю Октябрського районного суду м. Полтави.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного ОСОБА_1 з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню.

Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого в провадженні якого знаходиться кримінальне провадження.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п`яти днів з часу проголошення.

Повний текст ухвали оголошено 23.03.2020 року о 16.00 год.

Слідчий суддя Октябрскього

районного суду м.Полтави А.І. Троцька