Рішення № 88383444, 16.03.2020, Машівський районний суд Полтавської області

Справа № 948/1034/19

Номер провадження 2/948/19/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.03.2020 Машівський районний суд Полтавської області у складі :

головуючого - судді Косик С.М.,

за участю: секретарів Ткач Н.М.,Сизоненко Н.М.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 ,

представника відповідача ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Машівка цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до Машівської селищної ради Полтавської області, ОСОБА_3 , про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування, -

відповідно до ч. 1 ст. 268 ЦПК України в судовому засіданні 16.03.2020 року проголошено вступну та резолютивну частину Рішення, -

в с т а н о в и в :

у жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Машівського районного суду Полтавської області зі вказаною позовною заявою, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати - ОСОБА_5 , після смерті якої відкрилася спадщина, у т.ч. на житловий будинок АДРЕСА_1 . Вона являється спадкоємцем Ѕ частини майна померлої та вчасно прийняла спадщину, подавши заяву державному нотаріусу Машівської державної нотаріальної контори. Іншим спадкоємцем є відповідач по справі - ОСОБА_3 . Однак нотаріус відмовила їй у видачі свідоцтва про право на спадщину на Ѕ частину вказаного житлового будинку, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документу. Позивач стверджує, що оригінал свідоцтва про право власності на спірний будинок втрачений, а тому просить визнати за нею в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 право власності на Ѕ житлового будинку АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 05.11.2019 у справі відкрито провадження за правилами загального позовного провадження (а.с. 36).

22.11.2019 відповідач ОСОБА_3 подав відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити ОСОБА_1 в частині визнання права власності на новостворене ним майно, а саме, літню кухню літ. Б, 1992 рік буд., сарай літ. Б, 1992 рік буд.; гараж літ. В, 1992 рік буд.; погріб літ. В, 1992 рік буд.; сарай літ. Г, 1992 рік буд., оскільки дане майно не входить до складу спадщини і не належало спадкодавцям. Зазначає, що ці будівлі були побудовані ним, а тому не можуть входити до складу спадщини (а.с. 55-56).

20.12.2019 позивач подала відповідь на відзив, у якій наполягає на задоволенні позову, оскільки вона є донькою померлої, а отже спадкоємицею Ѕ її майна за законом першої черги спадкування. Зазначає, що відповідачем не доведено, що будівництво нових об`єктів на місці старих здійснено ним, а також те, що вони є його особистою власністю. Зауважує, що причиною відмови нотаріуса у виді свідоцтва про право на спадщину стала відсутність правовстановлюючого документу щодо належності вказаного спадкового майна спадкодавцю. Відповідно до довідки ПП Полтавське БТІ «Інвентаризатор» станом на 31.12.2012 право власності на спірне домоволодіння зареєстроване за ОСОБА_5 (а.с. 71-73).

В судовому засіданні позивачка та її представник позов підтримали, наполягали на його задоволенні, пояснивши, що ОСОБА_1 є спадкоємицею майна померлої мами ОСОБА_5 , яка за життя мала у власності житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, але отримати свідоцтво про право власності на будинок не має можливості за відсутності свідоцтва про право на спадщину на ім`я мами, яке ймовірно знаходиться у відповідача ОСОБА_3 - іншого спадкоємця ОСОБА_5 . Перелік господарських будівель і споруд вказано в довідці БТІ та доказів належності частини будівель відповідачу немає. Представник позивачки наполягала на задоволенні позову, покликаючись на наявність в ОСОБА_1 перешкод в отриманні свідоцтва про право на спадщину, оскільки правовстановлюючий документ знаходиться у відповідача, який не є власником спадкового майна, а тому всі побудови здійснювались спадкодавцем ОСОБА_5 , яка померла в 2015 році, а отже могла побудувати будівлі в 1992 році. Господарські будівлі не є самочинним майном, крім сараю Е, у зв`язку з чим є спадковим майном та приналежністю житлового будинку.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник позов визнали частково - не заперечували щодо визнання за позивачкою права на Ѕ частку житлового будинку, право на господарські будівлі і споруди не визнають з огляду на те, що господарські будівлі є самочинно збудованими відповідачем ОСОБА_3 та відповідно належать останньому. Відповідач ОСОБА_3 також пояснив, що в 1992 році він зніс господарські будівлі і споруди, які розташовані за місцем знаходження спадкового будинку та побудував нові будівлі, ці дії він здійснив з дозволу покійних батьків, але власними силами та за власні кошти, тому уважає, що вказане майно належить йому. З наведених причин він відмовився отримувати в нотаріуса свідоцтво про право на спадщину після матері та не надав нотаріусу свідоцтво про право на спадщину, видане ОСОБА_5 , правовстановлюючий документ знаходиться у нього, позивачка до нього не зверталася.

Представник відповідача Машівської селищної ради, в судове засідання не з`явився, направив заяву про розгляд справи без його участі, при прийнятті рішення покладається на розсуд суду (а.с.114).

Суд, заслухавши сторони та їх представників, дослідивши надані письмові докази, дійшов такого висновку.

Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_5 , яка до дня смерті була зареєстрована в АДРЕСА_1 , після смерті якої у Машівській державній нотаріальній конторі заведена спадкова справа № 85/2015, про що свідчить копія Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі (а.с. 10,11, 48).

Позивачка по справі є донькою померлої та спадкоємицею її майна за законом, що стверджується копією свідоцтва про народження та про укладення шлюбу (а.с. 8, 9), іншим спадкоємцем є відповідач 2 по справі - ОСОБА_3 , які вчасно прийняли спадщину, подавши заяви до Машівської державної нотаріальної контори, отримали свідоцтва про право на спадщину за законом на грошові вклади та недоотриману пенсію кожен на Ѕ частку (а.с. 46-53).

Постановою державного нотаріуса Машівської ДНК від 21.11.2017 № 1088/02-31 позивачці ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_1 , у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документу (а.с. 12).

Згідно з п. 4.18 Глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5, якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Пунктом 1 Глави 13 розділу ІІ цього Порядку передбачено, що нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, в т.ч., якщо не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії.

За таких обставин, суд вважає, що у позивачки існують перешкоди для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом на майно в нотаріальній конторі, оскільки нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва.

Статтею 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст.16 ЦК України Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Статтею 1217 ЦК України встановлено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ч. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Як вбачається зі ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину, його відсутність не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до повідомлення ПП Полтавське БТІ «Інвентаризатор» від 01.07.2018 та копії технічного паспорту станом на 31.12.2012 право власності на домоволодіння по АДРЕСА_1 зареєстроване за ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 14.02.1991 р. Станом на 21.06.2019 року житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами відповідає наступним характеристикам: житловий будинок (А-1) загальною площею 38,1 кв.м., житловою площею - 17,8 кв.м., 1960 року побудови, літня кухня (Б) площею 34,1 кв.м., 1992 року побудови, сарай (б) площею 9,3 кв.м., 1992 року побудови, гараж (В) площею 33 кв.м., 1992 року побудови, погріб (в) площею 9,6 кв.м., 1992 року побудови, сарай (Г) площею 31,0 кв.м., 1992 року побудови, вбиральня (Д) площею 1,6 кв.м., 1990 року побудови, сарай літ.Е площею 19,0 кв.м., 1996 року побудови (не надано документи, що дають право на виконання будівельних робіт або засідчують прийнятття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів), огорожа зі штахетника (№1), 1960 року побудови, колодязь питний з збірних залізобетонних кілець (№2), 1960 року побудови, ворота огорожі металеві (№3), 1960 року побудови, огорожа з шиферу (№4), 2015 року побудови, яма вигрібна із залізобетонних кілець (№5), 2015 року побудови (а.с. 13-16).

У газеті «Промінь» за 09.12.2017 розміщене оголошення про те, що утрачене свідоцтво про право на спадщину, видане Машівською ДНК ОСОБА_5 від 14.02.1991 р. за № 168 (а.с. 21).

Відповідач в судовому засіданні надав суду оригінал (для огляду) та копію свідоцтва про право на спадщину, виданого Машівською ДНК 14.02.1991 р. на ім`я ОСОБА_5 (а.с.125).

Визнання права власності на спадкове майно у судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Враховуючи, що відсутній інший передбачений законодавством спосіб набуття позивачкою права власності на частину житлового будинку в порядку спадкування, ОСОБА_1 є спадкоємицею померлої мами ОСОБА_5 за законом і належним чином прийняла спадщину, натомість не має змоги оформити право власності на вказане нерухоме майно в нотаріальній конторі, а тому суд доходить висновку, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню.

Розглядаючи доводи відповідача ОСОБА_3 щодо належності йому господарських споруд, які розташовані по АДРЕСА_1 , а саме: літньої кухні літ. «Б», сараю літ «б», гаражу літ. «В», погрібу літ. «в», сараю літ. «Г», воріт огорожі №3 та самочинного збудованого сараю літ «Е», суд зазначає, що в Цивільному Кодексі України реалізовано концепцію правового зв`язку між головною і приналежною речами.

Так, відповідно до п. 1 ст. 186 ЦК річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов`язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю. Приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом (п. 2 ст. 186 ЦК).

Статтею 380 ЦК України визначено, що житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання. Житловий будинок може складатися власне із самого будинку або з будинку та інших приміщень, що забезпечують нормальне проживання в ньому людини (наприклад, гараж, погріб, сарай, відокремлений санвузол тощо). У цьому випадку будинок є головною річчю, а підсобні приміщення розглядаються як невід`ємна частина будинку (приналежність).

Відповідно до частини першої статті 381 ЦК України садибою є земельна ділянка разом з розташованими на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями.

З указаного вбачається, що до складу садиби належать не лише житловий будинок і земельна ділянка, на якій він розташований, а й господарсько-побутові будівлі (які забезпечують власника необхідними для проживання засобами благоустрою, наприклад, сарай, гараж, санвузол тощо) та комунікації (водопостачання, очисні споруди тощо), а також багаторічні насадження.

У садибі головною річчю є житловий будинок, а інші складові елементи є його приналежністю, а отже, різні господарські будівлі (літні кухні, сараї тощо) є підсобними будівлями і становлять з будинком одне ціле.

Отже, враховуючи норми ст.ст. 186, 380, 381 ЦК, господарсько-побутові будівлі (сарай, гараж, підвал тощо), що розташовані з житловим будинком на одній земельній ділянці та призначені для забезпечення власника необхідними засобами благоустрою, вважаються приналежністю головної речі і не є самостійними нерухомими речами, у зв`язку з чим право власності на такі будівлі та споруди як на окремі об`єкти визнаватися не може.

Відтак збудовані за життя спадкодавиці ОСОБА_5 господарські будівлі і споруди є приналежністю головної речі житлового будинку і пов`язані з останнім спільною юридичною долею.

За відомостями технічного паспорту на будинок садибного типу з господарськими будівлями і спорудами, розташованого по АДРЕСА_1 (а.с.14-16) самочинним рахується тільки сарай літ. «Е», інші господарські будівлі і споруди не є самочинними, а тому підстав для виключення вказаних будівель зі складу господарських будівель спадкового будинку відсутні.

Наведений висновок узгоджується з рішенням Машівського районного суду від 26.12.2016 року в цивільній справі № 540/1333/16-ц, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ПП Полтавського бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор» про виключення з матеріалів інвентарної справи відомості про належність ОСОБА_5 як таких, що не мають ознак самочинно побудованих літньої кухні літ. «Б», сараю літ «б», гаражу літ. «В», погрібу літ. «в», сараю літ. «Г», воріт огорожі №3 , змінити рік побудови на 1996 рік (а.с.88-91).

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Водночас доводи позивачки та її представника щодо створення відповідачем ОСОБА_3 перешкод в оформленні спадкових прав позивачці не знайшли свого підтвердження, доказів порушення відповідачем прав позивача суду не надано, оскільки ОСОБА_1 до ОСОБА_3 з проханням надати їй правовстановлюючий документ для оформлення своїх спадкових справ не зверталася.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, суд вважає, що ОСОБА_3 є лише формальним відповідачем по даній справі і ніяких порушень з його боку допущено не було, а тому судовий збір, який сплатила позивачка при подачі позову до суду потрібно покласти на неї.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1-18, 76-81, 209-241, 259, 264, 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

позов ОСОБА_1 до Машівської селищної ради Полтавської області, ОСОБА_3 , про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 , які включають: житловий будинок (А-1) загальною площею 38,1 кв.м., житловою площею - 17,8 кв.м., літню кухню (Б) площею 34,1 кв.м., сарай (б) площею 9,3 кв.м., гараж (В) площею 33 кв.м., погріб (в) площею 9,6 кв.м., сарай (Г) площею 31,0 кв.м., вбиральню (Д) площею 1,6 кв.м., огорожу зі штахетника (№1), колодязь питний з збірних залізобетонних кілець (№2), ворота огорожі металеві (№3), огорожу з шиферу (№4), яму вигрібну із залізобетонних кілець (№5), в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 матері ОСОБА_5 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду через Машівський районний суд.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителька АДРЕСА_2 , паспорт громадянина України серія НОМЕР_1 , виданий 04.04.1997 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 .

Відповідач 1- Машівська селищна рада Полтавської області, місцезнаходження: вул. Незалежності, 93, смт Машівка Полтавської області, код ЄДРПОУ 21047618.

Відповідач 2 - ОСОБА_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , паспорт громадянина України серія НОМЕР_3 , виданий 18.06.2013 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_4 .

Повний текст Рішення складено 24.03.2020 року.

Суддя С. М. Косик