Рішення № 88380285, 23.03.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2020 року м. Київ № 640/8349/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шейко Т.І.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доМіністерства внутрішніх справ Українипровизнання дій протиправними та зобов`язання вчинити діївстановив:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства внутрішніх справ України, в якому просив суд:

- визнати протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України в особі управління документування службової діяльності керівника - Бачинського Сергія Анатолійовича при відмові у наданні інформації, запитуваній адвокатом ОСОБА_1 в адвокатському запиті №06/05/19 від 06 травня 2019 року;

- зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України надати інформацію, запитувану адвокатом ОСОБА_1 в адвокатському запиті №06/05/19 від 06 травня 2019 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказував на протиправність дій відповідача, оскільки останній на час звернення до Міністерства внутрішніх справ України був діючим адвокатом, подав відповідний перелік документів для підтвердження повноважень представляти інтереси ОСОБА_2 , а тому відмова у наданні відповіді на адвокатський запит є протиправною.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 травня 2019 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог, виходячи з того, що інформацію про адвоката ОСОБА_1 не внесено до Єдиного реєстру адвокатів України. Крім того ордер адвоката заповнений не належним чином. При цьому представник відповідача посилався на те, що відповідачем отримано листи від Національної асоціації адвокатів України, яким визначено, що не можуть бути захисниками в кримінальних провадженнях адвокати, інформація про яких не внесена до Єдиного реєстру адвокатів України.

Позивач надав відповідь на відзив, в якому зазначив, що інформація про ОСОБА_1 внесена до Єдиного реєстру адвокатів України першого рівня Радою адвокатів міста Києва у 2016 році.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1, як представник ОСОБА_2 , 06 травня 2019 року звернувся до Міністерства внутрішніх справ України з адвокатським запитом.

До вищезазначеного адвокатського запиту позивачем була додана засвідчена копія ордеру на надання правової допомоги від 08 квітня 2019 року та свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю від 08 грудня 2016 року, а також лист НП ГУНП в Київській області від 24 квітня 2019 року.

Міністерство внутрішніх справ України в особі Управління документування службової діяльності, начальника - Бачинського Сергія Анатолійовича, 08 травня 2019 року надало відповідь листом №269аз, яким відмовлено у наданні інформації на адвокатський запит у зв`язку з тим, що інформація про адвоката ОСОБА_1 не внесена до Єдиного реєстру адвокатів України, тому у відповідача відсутня правова підстава для надання вказаної в адвокатському запиті інформації.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам Окружний адміністративний суд міста Києва виходив з наступного.

При вирішенні спірних правовідносин судом застосовано, зокрема, норми Конституції України, Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 №5076-VI (далі також - Закон № 5076-VI) та інші нормативно-правові акти України.

Закон № 5076-VI визначає правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Згідно з частинами першою, третьою статті 4 Закону № 5076-VI, адвокатська діяльність здійснюється на принципах верховенства права, законності, незалежності, конфіденційності та уникнення конфлікту інтересів.

Адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

За приписами статті 20 Закону № 5076-VI під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема: 1) звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб); 2) представляти і захищати права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об`єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами; 3) ознайомлюватися на підприємствах, в установах і організаціях з необхідними для адвокатської діяльності документами та матеріалами, крім тих, що містять інформацію з обмеженим доступом; 4) складати заяви, скарги, клопотання, інші правові документи та подавати їх у встановленому законом порядку; 5) доповідати клопотання та скарги на прийомі в посадових і службових осіб та відповідно до закону одержувати від них письмові мотивовані відповіді на ці клопотання і скарги; 6) бути присутнім під час розгляду своїх клопотань і скарг на засіданнях колегіальних органів та давати пояснення щодо суті клопотань і скарг; 7) збирати відомості про факти, що можуть бути використані як докази, в установленому законом порядку запитувати, отримувати і вилучати речі, документи, їх копії, ознайомлюватися з ними та опитувати осіб за їх згодою; 8) застосовувати технічні засоби, у тому числі для копіювання матеріалів справи, в якій адвокат здійснює захист, представництво або надає інші види правової допомоги, фіксувати процесуальні дії, в яких він бере участь, а також хід судового засідання в порядку, передбаченому законом; 9) посвідчувати копії документів у справах, які він веде, крім випадків, якщо законом установлено інший обов`язковий спосіб посвідчення копій документів; 10) одержувати письмові висновки фахівців, експертів з питань, що потребують спеціальних знань; 11) користуватися іншими правами, передбаченими цим Законом та іншими законами.

Статтею 23 Закону № 5076-VI закріплені гарантії адвокатської діяльності, а саме професійні права, честь і гідність адвоката гарантуються та охороняються Конституцією України, цим Законом та іншими законами, зокрема: забороняються будь-які втручання і перешкоди здійсненню адвокатської діяльності (пункт 1 частини першої); забороняється вимагати від адвоката, його помічника, стажиста, особи, яка перебуває у трудових відносинах з адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням, а також від особи, стосовно якої припинено або зупинено право на заняття адвокатською діяльністю, надання відомостей, що є адвокатською таємницею. З цих питань зазначені особи не можуть бути допитані, крім випадків, якщо особа, яка довірила відповідні відомості, звільнила цих осіб від обов`язку зберігати таємницю в порядку, передбаченому законом (пункт 2 частини першої); забороняється втручання у правову позицію адвоката (пункт 11 частини першої); не можуть бути підставою для притягнення адвоката до відповідальності його висловлювання у справі, у тому числі ті, що відображають позицію клієнта, заяви у засобах масової інформації, якщо при цьому не порушуються професійні обов`язки адвоката (пункт 15 частини першої); забороняється ототожнення адвоката з клієнтом (пункт 16 частини першої); дисциплінарне провадження стосовно адвоката здійснюється в особливому порядку (пункт 17 частини першої).

Відповідно до частин першої та другої статті 26 Закону № 5076-VI адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» особі, яка склала присягу адвоката України, радою адвокатів регіону у день складення присяги безоплатно видаються свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та посвідчення адвоката України.

Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю і посвідчення адвоката України не обмежуються віком особи та є безстроковими.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» Рада адвокатів України забезпечує ведення Єдиного реєстру адвокатів України з метою збирання, зберігання, обліку та надання достовірної інформації про чисельність і персональний склад адвокатів України, адвокатів іноземних держав, які відповідно до цього Закону набули права на заняття адвокатською діяльністю в Україні, про обрані адвокатами організаційні форми адвокатської діяльності. Внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України здійснюється радами адвокатів регіонів та Радою адвокатів України.

У постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 06 липня 2019 року у справі № 855/229/19 та Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26 вересня 2019 року у справі № 910/3845/19 міститься висновок про те, що особа адвоката підтверджується посвідченням адвоката України та свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю.

Тоді як відомості до Єдиного реєстру адвокатів України вносяться радами адвокатів регіонів та Радою адвокатів України.

Стаття 32 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачає порядок припинення права на заняття адвокатською діяльністю.

До матеріалів справи долучено копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії НОМЕР_1, виданого ОСОБА_1 на підставі рішення Ради адвокатів міста Києва від 08 грудня 2016 року №56.

Доказів того, що вказаний документ визнаний у передбаченому законом порядку недійсним або є скасованим, матеріали справи не містять.

Також відсутні докази щодо припинення права ОСОБА_1 на заняття адвокатською діяльністю у порядку, передбаченому законом.

Враховуючи вищенаведене суд дійшов висновку про протиправні дії відповідача щодо відмови у надані відповіді на адвокатський запит від 06 травня 2019 року, оскільки не внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів не може слугувати підставою для надання відмови у запитуваній інформації за допомогою адвокатського запиту діючим адвокатом.

Інші доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, суд залишає без уваги, оскільки єдиною підставою для надання відмови, викладеної у листі від 08 травня 2019 року №269аз є невнесення інформації про адвоката ОСОБА_1 до Єдиного реєстру адвокатів України, яка спростована наведеними вище висновками суду.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Разом з цим суд зазначає, що позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача надати запитувану інформацію задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 14 цієї частини, та стягнення з відповідача суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Виходячи з аналізу вищезазначених норм закону слід зазначити, що суд не є тим органом, якому надані повноваження в сфері розпорядження інформації, яка належить до відання Міністерства внутрішніх справ України. Саме Міністерство внутрішніх справ України має встановлювати ступінь доступу до інформації, що знаходиться у його віданні, але при цьому додержуватись норм чинного законодавства Суд не може підміняти компетентний орган, не може перебирати на себе функції розпорядження інформації, оскільки такі повноваження не входять до компетенції судів.

Відтак суд наголошує, що такі повноваження є дискреційними тобто такими, які дають можливість на власний розсуд, але з урахуванням положень чинного законодавства у відповідній сфері, суб`єкту владних повноважень визначити повністю або частково зміст рішення або вибрати один з кількох варіантів прийняття рішень, передбачених нормативно-правовим актом.

Таким чином позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Аналізуючи вищевикладене та надані докази у їх сукупності суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання протиправними дій Міністерства внутрішніх справ України в особі управління документування службової діяльності керівника - Бачинського Сергія Анатолійовича щодо відмови у наданні інформації, запитуваної адвокатом ОСОБА_1 в адвокатському запиті №06/05/19 від 06 травня 2019 року. При цьому суд вважає за необхідне зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути адвокатський запит адвоката ОСОБА_1 №06/05/19 від 06 травня 2019 року з урахуванням висновків, викладених у даному рішенні.

Судові витрати відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України суд

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України в особі управління документування службової діяльності керівника - Бачинського Сергія Анатолійовича щодо відмови у наданні інформації, запитуваної адвокатом ОСОБА_1 в адвокатському запиті №06/05/19 від 06 травня 2019 року.

3. Зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути адвокатський запит адвоката ОСОБА_1 №06/05/19 від 06 травня 2019 року.

4. В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.І. Шейко