Рішення № 88380143, 23.03.2020, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2020 року м. Чернігів Справа № 620/327/20

Чернігівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Падій В.В., розглянувши, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - ГУ ПФУ в Чернігівській області), в якому просить суд:

- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Чернігівській області щодо відмови ОСОБА_1 перерахувати основний розмір пенсії за віком з вислугою 27 років, згідно з пунктом «а» статті 13 Закону України від 09.04.1992 №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», звільненому в 1990 році з військової служби з досягненням граничного віку перебування на військовій службі для підполковників до 45 років, відповідно до чинного на час звільнення з військової служби Положення про проходження військової служби офіцерським складом Збройних Сил колишнього СРСР, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 18.03.1985 №240, згідно із Законом СРСР від 12.10.1967 №1950-VII «Про загальний військовий обов`язок», та відповідно до чинного на той час Закону України «Про загальний військовий обов`язок і військову службу», який введено в дію 12.05.1992, згідно з постановою Верховної Ради України від 25.03.1992 №2233-XII і Тимчасового положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, затвердженого Указом Президента України від 13.05.1993;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Чернігівській області перерахувати ОСОБА_1 пенсію за віком станом на 01.01.2020, згідно з пунктом «а» статті 13 Закону України від 09.04.1992 №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з вислугою 27 років: вислуга 20 років - 55% відповідних сум грошового забезпечення, за кожен рік вислуги понад 20 років - 7 років х 3% відповідних сум грошового забезпечення дорівнює 21% відповідних сум грошового забезпечення, а разом 55% + 21% = 76% відповідних сум грошового забезпечення.

Обґрунтовуючи вимоги, позивачем зазначено, що відповідачем протиправно відмовлено йому у перерахунку пенсії з урахуванням 76% відповідних сум грошового забезпечення, оскільки вважає, що відповідачем невірно проведено розрахунок його пенсії.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Падій В.В. від 24.01.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позов або заяви про визнання позову.

Відповідачем, в установлений судом строк, подано до суду відзив на позовну заяву, в якому останній просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, зазначивши, що позивач мав би право на призначення пенсії в розмірі 76%, якби він був звільнений у відставку, як того вимагає пункт «а» статті 13 Закону №2262. Проте, згідно документів пенсійної справи, позивача було звільнено в запас. Крім того відповідач посилається на пропущення позивачем строку звернення до суду, що є підставою для залишення позову без розгляду.

Позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій останній зазначив про необґрунтованість доводів відповідача, викладених у відзиві на позов, оскільки він був звільнений у 1990 році з дійсної військової служби у зв`язку з досягненням граничного 45-річного віку перебування на військовій службі. Щодо посилання відповідача на пропуск позивачем строку звернення до суду, зазначив, що суми пенсії, не одержані з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмежень будь-яким строком.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що позивачу з 20.09.1990 призначено пенсію за вислугу років, виходячи з вислуги років - 27, у розмірі 56% грошового забезпечення, що підтверджується відповідним розрахунком на пенсію (а.с.34).

Як вбачається з довідки про перерахунок пенсії у відповідності до Закону СРСР від 28.04.1990, з 01.01.1991 позивачу призначено пенсію у розмірі 61% грошового забезпечення, з урахуванням вислуги 27 років (а.с.36).

Відповідно до довідки про перерахунок пенсії за вислугу років (по інвалідності) у відповідності до Закону Республіки Казахстан від 21.01.1993 позивачу призначено пенсію за вислугу 27 років у розмірі 71% грошового забезпечення (а.с.37-38,80).

У подальшому позивача було взято на облік у органах Пенсійного фонду України із вже призначеною пенсією у розмірі 71% грошового забезпечення, яка перераховувалась у такому ж розмірі (а.с.39-48,50).

У квітні 2018 року, на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби та деяким іншим категоріям осіб», відповідач здійснив позивачу перерахунок пенсії з 01.01.2018, виходячи з основного розміру пенсії 70% грошового забезпечення (а.с.49,50 на звороті,51,53,54).

Чернігівський окружний адміністративний суд рішенням (додатковим) від 29.10.2019 у справі №620/2366/19, яке набрало законної сили 03.12.2019, зобов`язав ГУ ПФУ в Чернігівській області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату призначеної пенсії з 01.01.2018, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 71% сум грошового забезпечення (а.с.58-59).

На виконання рішення суду відповідачем проведено перерахунок пенсії позивача з 01.01.2018 у розмірі 71% грошового забезпечення, в якому ГУ ПФУ в Чернігівській області виплачує її на час розгляду даної справи (а.с.54 на звороті,55,56,60).

29.11.2019 ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в Чернігівській області з заявою, в якій просив провести перерахунок та виплачувати йому пенсію, виходячи з відсоткового значення основного розміру пенсії - 76% сум грошового забезпечення посади старшого інженера-випробувача (а.с.10-12,66-67).

Листом від 09.12.2019 №4559/02/К-12 відповідач відмовив позивачу у перерахунку пенсії, оскільки вважає, що пенсія виплачується відповідно до чинного законодавства України (а.с.8-9,68-69).

Вважаючи протиправними оскаржувані дії відповідача, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд застосовує джерела правового регулювання у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, та зважає на наступне.

Так, у відповідності до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262-ХІІ, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Статтею 12 Закону №2262-XII визначені умови призначення пенсій за вислугу років.

Згідно з пунктом «а» частини 1 статті 13 Закону №2262-XII пенсії за вислугу років особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які мають вислугу 20 років і більше (пункт «а» статті 12) призначаються в таких розмірах: за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або через хворобу - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.

Як вбачається з наказу заступника Міністра оборони СРСР по кадрам (по особовому складу) від 27.07.1990 №0126, підполковника ОСОБА_1 , старшого інженера-випробувача Військової частини 26360, у відповідності до Положення про проходження військової служби офіцерським складом Збройних Сил СРСР, звільнено з дійсної військової служби у запас за пунктом «а» статті 59 (за віком) з правом носіння військової форми одягу (вислуга років календарна - 25 років 10 місяців, у пільговому обчисленні - 27 років 1 місяць) (а.с.17,35).

Наказом командира Військової частини 26360 (по стройовій частині) від 19.09.1990 №191 підполковника ОСОБА_1 , звільненого у запас за пунктом «а» статті 59 (за віком) Положення про проходження військової служби офіцерським складом Збройних Сил СРСР, виключено зі списків особового складу частини, з усіх видів забезпечення (а.с.18).

Відповідно до наявних в матеріалах справи послужного списку позивача та військового квитка від 08.10.1990 серії НОМЕР_1 , останнього звільнено з дійсної військової служби у запас за пунктом «а» статті 59 (за віком) Положення про проходження військової служби офіцерським складом Збройних Сил СРСР (а.с.15-16,20).

Порядок проходження військової служби особами офіцерського складу Збройних Сил СРСР, їх права та обов`язки, у відповідності до Закону СРСР «Про загальний військовий обов`язок», визначено Положенням про проходження військової служби офіцерським складом Збройних Сил СРСР, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 18.03.1985 №240 (далі - Положення №240).

Відповідно до пунктів 6,7 Положення №240 у відповідності до Закону СРСР «Про загальний військовий обов`язок» особи офіцерського складу Збройних Сил СРСР перебувають на дійсній військовій службі до наступних граничних строків, зокрема, майори і підполковники - 45 років. Особи офіцерського складу, які досягли встановленого граничного строку перебування на дійсній військовій служби, підлягають звільненню у запас Збройних Сил СРСР.

Пунктом «а» статті 59 Положення №240 визначено, що особи офіцерського складу звільняються з дійсної військової служби у запас Збройних Сил СРСР за віком - які досягли граничного віку перебування на дійсній військовій службі.

Згідно з положеннями частини 2 статті 22 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII «Про загальний військовий обов`язок і військову службу» (у редакції, чинній на момент його прийняття) граничний вік перебування на військовій службі встановлюється, зокрема, для старших офіцерів: майор і підполковник - до 45 років, полковник - до 50 років. Військовослужбовці, які досягли граничного віку перебування на військовій службі, підлягають звільненню в запас у порядку, визначеному Положенням про проходження військової служби громадянами України.

Пунктом 6 Тимчасового Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, затвердженого Указом Президента України від 13.05.1993 №174/93, встановлено, що особи офіцерського складу перебувають на військовій службі до досягнення такого граничного віку, зокрема, майори і підполковники - 45 років.

Судом встановлено вище, що, у зв`язку з досягненням граничного 45-річного віку перебування на військовій службі, позивач був звільнений у запас за пунктом «а» статті 59 (за віком) Положення №240.

Пунктом «в» статті 1-2 Закону №2262-XII визначено, що право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби (крім випадків призначення пенсії в разі втрати годувальника дружині (чоловіку) з урахуванням вимог частини п`ятої статті 30 цього Закону, яка призначається незалежно від звільнення зі служби) особи із числа військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань, органів державної безпеки і внутрішніх справ колишнього Союзу РСР, Національної гвардії України, Прикордонних військ України, військ цивільної оборони України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 63 Закону №2262-XII перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.

Враховуючи вищенаведене та зважаючи на той факт, що позивач був звільнений з військової служби за віком, у зв`язку з досягненням ним граничного 45-річного віку перебування на військовій службі, його вислуга років календарна становить 25 років 10 місяців, а у пільговому обчисленні - 27 років 1 місяць, суд, з урахуванням пункту «а» частини 1 статті 13 Закону №2262-XII, дійшов висновку, що розрахунок основного розміру пенсії позивача повинен становити 76% (55% - як звільненому у відставку за віком з вислугою більше 20 років + 21% за 7 років вислуги понад 20 років по 3% за кожний рік).

Оскільки, як встановлено судом, відповідач розрахував та виплачує позивачу пенсію у розмірі 71% грошового забезпечення та листом від 09.12.2019 №4559/02/К-12 відмовив позивачу у перерахунку пенсії у розмірі 76% грошового забезпечення, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання протиправними дій ГУ ПФУ в Чернігівській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку основного розміру пенсії за віком з вислугою 27 років, згідно з пунктом «а» статті 13 Закону України від 09.04.1992 №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», у розмірі 76% відповідних сум грошового забезпечення.

Також підлягає задоволенню позовна вимога про зобов`язання ГУ ПФУ в Чернігівській області перерахувати ОСОБА_1 пенсію за віком з 01.01.2020, згідно з пунктом «а» статті 13 Закону України від 09.04.1992 №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з вислугою 27 років, у розмірі 76% відповідних сум грошового забезпечення, оскільки є похідної від основної позовної вимоги, яку задоволено судом.

В силу положень статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

За приписами частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Разом з тим відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірність оскаржуваних дій.

Враховуючи вищенаведене, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню повністю.

Стосовно посилання відповідача у відзиві на пропуск позивачем шестимісячного строку звернення до суду, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, що свідчить про наявність підстав для залишення позову без розгляду, суд вважає за необхідне зазначити, що дійсно, положеннями частин 1 та 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Враховуючи, що перерахунок пенсії у вірному розмірі - 76% сум грошового забезпечення не проведений з вини державних органів, на яких покладено обов`язок щодо перерахунку та виплати пенсії позивачу у правильному розмірі, то право позивача на перерахунок пенсії є абсолютним та не може бути обмежено будь-яким строком в силу вимог законодавства України.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.03.2019 у справі №806/1952/18, яку, в силу вимог частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

З огляду на наведене, судом не знайдено підстав для залишення позову без розгляду.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, у відповідності до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд враховує, що позивач звільнений від сплати судового збору за подання позову, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано, тому судові витрати, що підлягають відшкодуванню, відсутні.

Керуючись статтями 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку основного розміру пенсії за віком з вислугою 27 років, згідно з пунктом «а» статті 13 Закону України від 09.04.1992 №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», у розмірі 76% відповідних сум грошового забезпечення.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області перерахувати ОСОБА_1 пенсію за віком з 01.01.2020, згідно з пунктом «а» статті 13 Закону України від 09.04.1992 №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з вислугою 27 років, у розмірі 76% відповідних сум грошового забезпечення.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 та підпунктом 15.5 пункту 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги до Чернігівського окружного адміністративного суду або до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П`ятницька, 83-А, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ - 21390940).

Суддя В.В. Падій