Рішення № 88379999, 17.03.2020, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/724/19

РІШЕННЯ

іменем України

17 березня 2020 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Петричковича А.І.

за участю:секретаря судового засідання Матвійчук А.М., позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Берландін Н.М., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Хмельницькій області про скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до постанови Верховного Суду від 19.11.2019 по справі №560/724/19, касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 травня 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2019 року у справі № 560/724/19 скасовано. Адміністративну справу № 560/724/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області про скасування наказу, направлено на новий розгляд до Хмельницького окружного адміністративного суду (арк. спр. 205-216, т. 2).

В адміністративному позові ОСОБА_1 просить суд скасувати наказ начальника Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області №321 від 06.03.2019 Віконського В.В. про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді оголошення догани за неналежне виконання посадових обов`язків.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що проходив службу на посаді слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління ГУ НП України в Хмельницькій області з 07.11.2015. Вказує, що відповідно до наказу №321 від 06.03.2019 притягнений до дисциплінарної відповідальності у виді догани за неналежне виконання посадових обов`язків, що виразилися у не забезпеченні повного, всебічного, об`єктивного і неупередженого розслідування кримінальних проваджень у встановлені терміни, недотримання розумних строків при проведенні процесуальних дій та всебічного повного і неупередженого дослідження обставин кримінальних проваджень, доручень керівника (протокольних рішень оперативних нарад), порушення основних обов`язків державного службовця, передбачених пунктами 7, 8 частини 1 статті 8 Закону України "Про державну службу", тобто вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 5 частини другої статті 65 Закону України "Про державну службу". Вважає наказ №321 від 06.03.2019 незаконним, протиправним, необґрунтованим і безпідставним через відсутність доказів неналежного виконання позивачем посадових обов`язків, та таким який виданий з порушенням вимог чинного законодавства з грубими порушеннями матеріального і процесуального права, оскільки не вчиняв жодних дисциплінарних проступків, не порушував трудової дисципліни та належним чином і в повному об`ємі виконував всі свої посадові обов`язки, визначені кримінальним (КК України) і кримінально-процесуальним кодексом України (КПК України) та законом України "Про державну службу" (арк. спр. 5-15, т.1).

Згідно з ухвалою від 29.03.2019 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, і призначив судове засідання на 17.04.2019 (арк. спр. 2-3, т.1).

16.04.2019 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідача зазначає, що ГУНП в Хмельницькій області позовні вимоги ОСОБА_1 не визнає, вважає їх безпідставними та необґрунтованими. Вказує, що оскаржуваний наказ винесений за результатами проведених службових розслідувань відносно позивача, за результатами яких встановлено порушення ОСОБА_1 службової дисципліни, а саме за неналежне виконання посадових обов`язків. Вважає оскаржуваний наказ законним та таким, що винесений у відповідності до вимог законодавства, а тому, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просить в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі (арк. спр. 34-39, т. 1).

22.04.2019 до суду поступила відповідь на відзив, в якій позивач вказує, що не отримав оскаржуваного наказу під розпис, що є порушенням вимог ч. 6 ст. 77 Закону України "Про державну службу". Також відповідачем порушено норми ч. 2 ст. 76 Закону України "Про державну службу" щодо можливості знайомитися з матеріалами дисциплінарної справи, надання документів, які мають стосуються обставин справи та пояснень. Зазначає, що при проведенні службового розслідування в дисциплінарній справі повинні бути посадові інструкції за 2016-2018 роки, а посадова інструкція за 2019 рік не має відношення до кримінальних проваджень попередніх років. Вважає, що аргументи відповідача, які наведені у відзиві є необгрунтованими, непереконливими, і такими, що порушують його право на захист, а тому підлягають відхиленню, а позов задоволенню (арк. спр. 2-17, т.2).

Ухвалою від 17.12.2019 суд прийняв до свого провадження адміністративну справу №560/724/19, і вирішив розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 20.01.2020 (арк. спр. 2-3, т. 3).

Згідно з ухвалою від 20.01.2020 суд задовольнив клопотання представника відповідача від 16.01.2020, і відклав підготовче засідання по справі на 28.01.2020 (арк. спр. 21-22, т. 3).

Відповідно до ухвали від 28.01.2020, суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду на 17.02.2020 (арк. спр. 47-48, т. 3).

Згідно з ухвалою суду від 17.02.2020, заяву ОСОБА_1 від 16.02.2020 про перенесення розгляду справи задоволено, відклавши розгляд справи на 25.02.2020 (арк. спр. 110-111, т. 3).

Протокольною ухвалою від 25.02.2020, суд витребував докази та оголосив перерву у розгляді справи до 17.03.2020 (арк. спр. 117-120, т.3).

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позові. У наданих йому для огляду в суді посадових інструкціях, які затверджені у 2017 - 2019 роках, підпис про ознайомлення з цими інструкціями ОСОБА_1, виконаний не ним.

Представник відповідача просила відмовити у задоволенні позовних вимог, так як вважає, що відповідач не порушив закон при винесенні спірного наказу, що стверджується наданими суду відзивом та доказами. Додатково пояснила, що ОСОБА_1 були допущені порушення у 5-и кримінальних провадженнях, однак дисциплінарною комісією була допущена технічна помилка, так як вказано 4-и кримінальні провадження, що нею було виявлено при підготовці до розгляду цієї судової справи, і про це було в усній формі доведено тільки членам дисциплінарної комісії.

Заслухавши сторони та з`ясувавши обставини на які вони покликаються, як на підставу своїх вимог, так і заперечень, оцінивши докази надані учасниками, суд прийшов до таких висновків, враховуючи наступне.

Висновком №1 службового розслідування за фактом вчинення дисциплінарного проступку слідчим відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_1 від 27.02.2019 стверджено: 1) Службове розслідування завершити; 2) Відомості що стали причиною службового розслідування, вважати такими, що підтвердилися; 3) За неналежне виконання посадових обов`язків (не забезпечено повне, всебічне, об`єктивне і не упереджене розслідування порушених проваджень у встановлені терміни), та доручень керівника рекомендується притягнути до дисциплінарної відповідальності та оголосити догану Слідчому відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_1 (арк. спр. 183-220, т.1).

У Поданні дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ стосовно державних службовців Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області щодо проведення службового розслідування за фактом вчинення дисциплінарного проступку слідчим відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_1 за №1/2019 від 27.02.2019 констатовано: "Таким чином ОСОБА_1 допущено неналежне виконання посадових обов`язків (не забезпечено повне, всебічне, об`єктивне і неупереджене розслідуванні порушених них проваджень у встановлені терміни.), доручень керівника (протокольні рішення оперативних нарад)." Також, вказано на "безвідповідальний підхід" у 4-х кримінальних провадженнях, і на підставі ст. 69, 73, 77 Закону України "Про державну службу", дисциплінарна комісія внесла пропозицію про рекомендувати притягнути до дисциплінарної відповідальності та оголосити догану слідчому відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_1 (арк. спр. 178-179, т.1).

Згідно з наказом №321 від 06.03.20119 наказано: "1) За неналежне виконання посадових обов`язків, що виразилось у не забезпеченні повного, всебічного, об`єктивного і неупередженого розслідування кримінальних проваджень у встановлені терміни, недотриманні розумних строків при проведенні процесуальних дій та всебічного повного і неупередженого дослідження обставин кримінальних проваджень доручень керівника (протокольних рішень оперативних нарад), порушення основних обов`язків державного службовця передбачених пунктами 7, 8, ч. 1 ст. 8 Закону України "Про державну службу", тобто вчинення дисциплінарного проступку передбаченого пунктом 5 частини другої статті 65 Закону України "Про державну службу", притягнути до дисциплінарної відповідальності слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Хмельницькій області державного службовця 5 рангу ОСОБА_1 , застосувавши до нього дисциплінарне стягнення у виді догани.". У описовій частині цього наказу вказані 4-и кримінальні провадження та зроблений запис: "Ознайомився 11.03.2019, підпис, ОСОБА_1 ". (арк. спр. 223-224, т.1).

Отже, позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності за неналежне виконання посадових обов`язків, що виразилось: 1) не забезпеченні повного, всебічного, об`єктивного і неупередженого розслідування кримінальних проваджень у встановлені терміни, недотриманні розумних строків при проведенні процесуальних дій та всебічного повного і неупередженого дослідження обставин кримінальних проваджень (4-и кримінальні провадження); 2) неупередженого дослідження обставин кримінальних проваджень доручень керівника (протокольних рішень оперативних нарад); 3) порушення основних обов`язків державного службовця передбачених пунктами 7, 8, ч.1 ст.8 Закону України "Про державну службу".

Законодавством України не визначено поняття "триваюче порушення". Однак, за загальноприйнятим у теорії права визначення триваючим вважають правопорушення, яке починається з будь-якої протиправної дії чи бездіяльності, коли особа виконує конкретний покладений на неї обов`язок або виконує його неповністю чи неналежним чином, а згодом це триває певний проміжок часу до моменту виконання уставлених обов`язків або виявлення порушення.

Відповідач, як доказ порушень позивача, в тому числі вказує оперативні наради, які зафіксовані у протоколах цих нарад, які також є в матеріалах службового розслідування, а саме: 1) Протокол №24/48 від 24.03.2018; 2) Протокол №24/282 від 14.11.2018; 3) Протокол №24/297 від 22.11.2018; 4) Протокол №24/1 від 03.01.2019; 5) Протокол № 24/21 від21.01.2019 (арк. спр. 101-123, т.1). Також, у цих протоколах оперативних нарад, вказані окремі кримінальні провадження в яких приймав участь, як слідчий - ОСОБА_1 , що на думку суду першої інстанції, вказує на час виявлення та фіксації порушення відповідачем.

Згідно з ч. 3 ст. 65 Закону України від 10.12.2015, № 889-VIII "Про державну службу" (далі - Закон № 889-VIII), державний службовець не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності, якщо минуло шість місяців з дня, коли керівник державної служби дізнався або мав дізнатися про вчинення дисциплінарного проступку, не враховуючи час тимчасової непрацездатності державного службовця чи перебування його у відпустці, або якщо минув один рік після його вчинення, або постановлення відповідної окремої ухвали суду.

Отже, не минув строк визначений у ч. 3 ст. 65 Закону №889-VIII щодо протоколів №24/282 від 14.11.2018; №24/297 від 22.11.2018; №24/1 від 03.01.2019; №24/21 від 21.01.2019, і відповідно можливість притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності за зафіксоване у цих протоколах, так як до ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення - 06.03.2019.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 Закону №889-VIII, за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.

Як передбачено ч. 1 ст. 65 Закону №889-VIII, підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 65 Закону №889-VIII, дисциплінарними проступками є: невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень.

Частиною 1 ст. 66 Закону №889-VIII визначено, що до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Закону №889-VIII, дисциплінарне стягнення має відповідати характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов`язків.

Згідно з ст. 68 Закону №889-VIII, в редакції на час спірних правовідносин, дисциплінарні провадження ініціюються суб`єктом призначення. Дисциплінарні стягнення накладаються (застосовуються): 1) на державних службовців, які займають посади державної служби категорії "А": зауваження - суб`єктом призначення; інші види дисциплінарних стягнень - суб`єктом призначення з урахуванням пропозиції Комісії; 2) на державних службовців, які займають посади державної служби категорій "Б" і "В": зауваження - суб`єктом призначення; інші види дисциплінарних стягнень - суб`єктом призначення за поданням дисциплінарної комісії.

Частинами 9-11 ст. 69 Закону №889-VIII, в редакції на час спірних правовідносин, було визначено, що дисциплінарна комісія розглядає дисциплінарну справу державного службовця, сформовану в установленому цим Законом порядку.

Результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії, які мають рекомендаційний характер для суб`єкта призначення.

Суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів зобов`язаний прийняти рішення на підставі пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії або надати вмотивовану відмову протягом цього строку.

Згідно з частинами 1, 3, 8, 9 ст. 71 Закону №889-VIII, в редакції на час спірних правовідносин, з метою визначення наявності вини, характеру і тяжкості дисциплінарного проступку може проводитися службове розслідування.

Тривалість службового розслідування не може перевищувати один місяць. За потреби зазначений строк може бути продовжений суб`єктом призначення, але не більш як до двох місяців.

Державний службовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: 1) надавати пояснення, а також відповідні документи та матеріали щодо обставин, які досліджуються; 2) порушувати клопотання про одержання і залучення до матеріалів нових документів, одержання додаткових пояснень осіб, які причетні до справи; 3) бути присутнім під час виконання відповідних заходів; 4) подавати в установленому порядку скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування.

За результатами службового розслідування складається висновок про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Частинами 2, 3 ст. 73 Закону №889-VIII в редакції на час спірних правовідносин визначено, що дисциплінарна справа повинна містити: 1) дату і місце її формування; 2) підстави для відкриття дисциплінарного провадження; 3) характеристику державного службовця, складену його безпосереднім керівником, та інші відомості, що характеризують державного службовця; 4) відомості щодо наявності чи відсутності дисциплінарних стягнень; 5) інформаційну довідку з викладенням обставин щодо вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку; 6) пояснення державного службовця щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; 7) пояснення безпосереднього керівника державного службовця з приводу обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; 8) пояснення інших осіб, яким відомі обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; 9) належним чином завірені копії документів і матеріалів, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 10) відомості про причини і умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення чи обставини, на підставі яких з державного службовця знімають звинувачення; 11) висновок за результатами службового розслідування (у разі його проведення); 12) висновок про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності; 13) опис матеріалів, які містяться в дисциплінарній справі.

Результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиції Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі, які мають рекомендаційний характер для суб`єкта призначення.

Згідно з ч. 1-6 ст. 74 Закону №889-VIII, в редакції на час спірних правовідносин, дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини державного службовця. Під час визначення виду стягнення необхідно враховувати характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби.

Дисциплінарне стягнення може бути накладено тільки у разі встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини державного службовця. Вчинення державним службовцем діянь у стані крайньої потреби або необхідної оборони виключають можливість застосування дисциплінарного стягнення.

За кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення.

Дисциплінарне стягнення не може бути застосовано під час відсутності державного службовця на службі у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, під час перебування його у відпустці або у відрядженні.

Дисциплінарне стягнення до державного службовця застосовується не пізніше шести місяців з дня виявлення дисциплінарного проступку, без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці, а також не застосовується, якщо минув один рік після його вчинення.

Державний службовець має право на ознайомлення з матеріалами дисциплінарної справи та на оскарження застосованого до нього дисциплінарного стягнення у визначеному цим Законом порядку.

Відповідно до ст. 76 Закону №889-VIII, в редакції на час спірних правовідносин, державний службовець має право на ознайомлення з усіма матеріалами дисциплінарної справи перед прийняттям рішення про накладення на нього дисциплінарного стягнення.

За результатами ознайомлення державний службовець має право вносити зауваження до висновку, клопотання про вжиття додаткових заходів для встановлення обставин, які мають значення для справи, надавати додаткові пояснення та додаткові документи і матеріали, що стосуються зазначених обставин, які долучаються до справи.

Частинами 1, 2, 6, 7 ст. 77 Закону №889-VIII, в редакції на час спірних правовідносин, визначено, що рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження приймає суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів з дня отримання пропозицій Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі. Рішення оформляється відповідним актом суб`єкта призначення.

У рішенні, яке оформляється наказом (розпорядженням), зазначаються найменування державного органу, дата його прийняття, відомості про державного службовця, стислий виклад обставин справи, вид дисциплінарного проступку і його юридична кваліфікація, вид застосованого дисциплінарного стягнення.

Державному службовцю видається під розписку належним чином завірена копія наказу (розпорядження) про накладення на нього дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження не пізніше наступного робочого дня після прийняття відповідного рішення.

У разі відмови державного службовця від одержання копії наказу (розпорядження) про накладення на нього дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження такий документ не пізніш як у триденний строк з дня прийняття рішення надсилається державному службовцеві за місцем його проживання рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ст. 78 Закону №889-VIII, в редакції на час спірних правовідносин, рішення про накладення дисциплінарного стягнення може бути оскаржено державними службовцями категорії "А" до суду, а категорій "Б" і "В" - до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби, або до суду.

Скарга подається протягом 10 календарних днів після одержання державним службовцем копії наказу (розпорядження) про накладення дисциплінарного стягнення.

Позивач є державним службовцем, а також слідчим органу досудового розслідування, яким на думку відповідача, також допущені порушення Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), про що вказано в описовій частині оскаржуваного наказу.

Частиною 2 ст. 36 КПК України визначено, що прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений: 1) починати досудове розслідування за наявності підстав, передбачених цим Кодексом; 2) мати повний доступ до матеріалів, документів та інших відомостей, що стосуються досудового розслідування; 3) доручати органу досудового розслідування проведення досудового розслідування; 4) доручати слідчому, органу досудового розслідування проведення у встановлений прокурором строк слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій або давати вказівки щодо їх проведення чи брати участь у них, а в необхідних випадках - особисто проводити слідчі (розшукові) та процесуальні дії в порядку, визначеному цим Кодексом; 5) доручати проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій відповідним оперативним підрозділам; 7) скасовувати незаконні та необгрунтовані постанови слідчих; 8) ініціювати перед керівником органу досудового розслідування питання про відсторонення слідчого від проведення досудового розслідування та призначення іншого слідчого за наявності підстав, передбачених цим Кодексом, для його відводу, або у випадку неефективного досудового розслідування; 9) приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених цим Кодексом, у тому числі щодо закриття кримінального провадження та продовження строків досудового розслідування за наявності підстав, передбачених цим Кодексом; 10) погоджувати або відмовляти у погодженні клопотань слідчого до слідчого судді про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій у випадках, передбачених цим Кодексом, чи самостійно подавати слідчому судді такі клопотання; 11) повідомляти особі про підозру; 12) пред`являти цивільний позов в інтересах держави та громадян, які через фізичний стан чи матеріальне становище, недосягнення повноліття, похилий вік, недієздатність або обмежену дієздатність неспроможні самостійно захистити свої права, у порядку, передбаченому цим Кодексом та законом; 13) затверджувати чи відмовляти у затвердженні обвинувального акта, клопотань про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, вносити зміни до складеного слідчим обвинувального акта чи зазначених клопотань, самостійно складати обвинувальний акт чи зазначені клопотання; 14) звертатися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності; 15) підтримувати державне обвинувачення в суді, відмовлятися від підтримання державного обвинувачення, змінювати його або висувати додаткове обвинувачення у порядку, встановленому цим Кодексом; 16) погоджувати запит органу досудового розслідування про міжнародну правову допомогу, передання кримінального провадження або самостійно звертатися з таким клопотанням в порядку, встановленому цим Кодексом; 17) доручати органу досудового розслідування виконання запиту (доручення) компетентного органу іноземної держави про міжнародну правову допомогу або перейняття кримінального провадження, перевіряти повноту і законність проведення процесуальних дій, а також повноту, всебічність та об`єктивність розслідування у перейнятому кримінальному провадженні; 18) перевіряти перед направленням прокуророві вищого рівня документи органу досудового розслідування про видачу особи (екстрадицію), повертати їх відповідному органу з письмовими вказівками, якщо такі документи необгрунтовані або не відповідають вимогам міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, чи законам України; 19) доручати органам досудового розслідування проведення розшуку і затримання осіб, які вчинили кримінальне правопорушення за межами України, виконання окремих процесуальних дій з метою видачі особи (екстрадиції) за запитом компетентного органу іноземної держави; 20) оскаржувати судові рішення в порядку, встановленому цим Кодексом; 21) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Кодексом.

Згідно з ст. 39 КПК України, керівник органу досудового розслідування організовує досудове розслідування.

Керівник органу досудового розслідування уповноважений: 1) визначати слідчого (слідчих), який здійснюватиме досудове розслідування, а у випадках здійснення досудового розслідування слідчою групою - визначати старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих; 2) відсторонювати слідчого від проведення досудового розслідування вмотивованою постановою за ініціативою прокурора або з власної ініціативи з наступним повідомленням прокурора та призначати іншого слідчого за наявності підстав, передбачених цим Кодексом, для його відводу або у разі неефективного досудового розслідування; 3) ознайомлюватися з матеріалами досудового розслідування, давати слідчому письмові вказівки, які не можуть суперечити рішенням та вказівкам прокурора; 4) вживати заходів щодо усунення порушень вимог законодавства у випадку їх допущення слідчим; 5) погоджувати проведення слідчих (розшукових) дій та продовжувати строк їх проведення у випадках, передбачених цим Кодексом; 6) здійснювати досудове розслідування, користуючись при цьому повноваженнями слідчого; 7) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Кодексом.

Керівник органу досудового розслідування зобов`язаний виконувати доручення та вказівки прокурора, які даються у письмовій формі. Невиконання керівником органу досудового розслідування законних вказівок та доручень прокурора, наданих у порядку, передбаченому цим Кодексом, тягне за собою передбачену законом відповідальність.

Повноваження слідчого визначені ст. 40 КПК України, зокрема, п. 8 ч. 2 цієї статті визначено, що слідчий уповноважений приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених цим Кодексом, у тому числі щодо закриття кримінального провадження за наявності підстав, передбачених статтею 284 цього Кодексу.

Згідно ч. 4 ст. 40 КПК України, слідчий зобов`язаний виконувати доручення та вказівки прокурора, які надаються у письмовій формі. невиконання законних вказівок та доручень прокурора, наданих у порядку, передбаченому цим Кодексом, тягне за собою передбачену законом відповідальність.

В оскаржуваному наказі відповідач в тому числі вказує: 1) на не виконання позивачем вказівок органу досудового розслідування; 2) допущену тяганину при досудовому розслідуванні 4-х кримінальних справ; 3) порушення вимог ст. 28 КПК України та ст.ст. 2, 9, 40 КПК України.

Судом встановлено, що позивач тільки у кримінальному провадженні №120162400000000 від 23.04.2016 був старшим групи, а у трьох інших, які були предметом розгляду на оперативних нарадах, ОСОБА_1 був у складі слідчих груп, згідно довідки відповідача за №2284/121/21-2020 від 05.03.2020 (арк. спр. 125-128, т.3).

У оскаржуваному наказі, протоколах оперативних нарад та вищезгаданої довідки відповідача вказані рішення, які повинен був вчинити позивач по кожному кримінальному провадженню, порушення, і рішення у цих кримінальних провадженнях, що на думку відповідача є підставою для відповідальності ОСОБА_1 , чому суд дає критичну оцінку, враховуючи наступне.

Відповідач не надав суду доказів невиконання рішень вказаних у протоколах нарад. Наприклад, у протоколі №24/21 від 21.01.2019 в одному з п`яти кримінальних проваджень (№12015240140000236, №12017240260000301, №12018240260000003, №12017240160000090 та №12016240000000058). Так, щодо кримінального провадження №12016240000000058 констатовано: "До 31.01.2019 направити запит в Хмельницьке відділення ДНДЕКЦ МВС з метою з`ясування орієнтовних термінів завершення автотехнічної експертизи", однак доказів не виконання цього запиту відповідач не надав, а позивач у суді ствердив про його виконання, що відповідно не може бути підставою для відповідальності.

Аналогічне стосується тверджень відповідача щодо вказівок органу досудового розслідування; тяганини при досудовому розслідуванні 4-х кримінальних справ, порушення вимог ст. 28 КПК України та ст.ст. 2, 9, 40 КПК України, адже жодних доказів встановлення цього відповідачем суду не надано. Це не спростовують постанови прокурора про закриття кримінальних проваджень на які, також вказує відповідач, так як сам факт скасування рішень слідчого не є порушенням, адже резолютивна частина цих постанов прокурора тільки констатує про скасування постанов слідчого та доручення органу досудовому розслідуванню організувати розслідування кримінальних проваджень.

Тобто, прокурор в межах своїх повноважень, відповідно до ст. 36 КПК України, прийняв процесуальне рішення, дав керівнику органу досудового розслідування вказівки тільки щодо організації розслідування, а не слідчому ОСОБА_1 (п. 4 ч. 2 ст. 36 КПК України), не ініціював перед керівником органу досудового розслідування питання про відсторонення слідчого від проведення досудового розслідування та призначення іншого слідчого за наявності підстав, передбачених цим Кодексом, для його відводу, або у випадку неефективного досудового розслідування в тому числі щодо розумних строків (ст. 28 КПК України, п. 8 ч. 2 ст. 36 КПК України), що видно із змісту постанов прокурора (арк. спр. 127, 138-139, 151-154, 166-167, 173 (зворот)-174, т.2).

Не реалізовував свої повноваження і керівник органу досудового розслідування (ст. 39 КПК України), адже не вбачав підстав для відсторонення слідчого (п. 2 ч. 2 ст. 39 КПК), не дав конкретному слідчому письмових вказівок (п. 3 ч. 2 ст. 39 КПК України), зокрема ОСОБА_1 ; не вживав заходів щодо усунення порушень законодавства допущених слідчим (п. 4 ч. 2 ст. 39 КПК України). Це не спростовують оперативні наради, що видно із змісту протоколів цих оперативних нарад.

Отже, немає жодних доказів невиконання доручень та вказівок прокурора у письмовій формі, за що передбачена відповідальність слідчого ( ч. 4 ст. 39 КПК України). При цьому, оцінка рішень слідчого ОСОБА_1 , прокурорів, самих кримінальних проваджень не може бути предметом цього судового розгляду, тому суд не дає оцінку аргументам позивача вказаних ним (зроблені слідчі дії, рішення, інше) у позові, як і відповідача про законність (незаконність) рішень та дій (бездіяльності) у кримінальних провадженнях.

Також, суд враховує, що позивач тільки у одному кримінальному провадженні (№12016240000000058) був старшим слідчої групи з 4-х проваджень, яким давав оцінку відповідач. При цьому, жодних доказів притягнення інших учасників слідчих груп до дисциплінарної відповідальності суду не надано, і цього не встановлено судом (представник відповідача у суді пояснив, що йому про це нічого невідомо), що відповідно, також свідчить про відсутність підстав для дисциплінарної відповідальності старших та учасників слідчих груп, і в тому числі ОСОБА_1 та підтверджує вищевказаний висновок суду.

Відповідач не надав суду доказів надання позивачу під розписку копії оскаржуваного наказу, що є порушенням ч. 6 ст. 77 Закону №889-VIII. Також, ним не спростовано доводи позивача щодо дотримання вимог ст. 76 цього закону, адже не має доказів ознайомлення ОСОБА_1 з усіма матеріалами дисциплінарної справи, яких згідно Опису є на 182 сторінках (арк. спр. 43, т.1), а поясненням позивача даним у суді та, відповідно до його заяви від 12.03.2019, ОСОБА_1 надано матеріали на 102 аркушах (арк. спр. 224, т1).

Щодо порушення позивачем посадової інструкції, суд встановив, що ОСОБА_1 заперечує свій підпис на посадових інструкціях за 2017 - 2019 роки. За відсутності доказів відповідача на спростування цього та всіх інших обставин, які суд встановив у цій адміністративній справі, суд вважає, що відповідач не довів факт ознайомлення позивача з цими посадовими інструкціями, тому відповідно позивач не порушив ці інструкції на що в тому числі вказано в оскаржуваному наказі.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач довів позовні вимоги, а суб`єкт владних повноважень не довів, що діяв у межах Закону №889-VIII при притягненні до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 наказом №321 від 06.03.2019, так як фактично не встановив факту (-ів) порушення (-нь) позивача, тому цей наказ підлягає скасуванню, що підтверджено доказами перевіреними судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з квитанцією №93 від 18.03.2019 позивач сплатив судовий збір у розмірі 768,40 гривень, тому ці витрати слід присудити на його користь.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області №321 від 06.03.2019 Про притягнення до дисциплінарної відповідальності слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_1 .

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 768,40 (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 24 березня 2020 року

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Головне управління Національної поліції України в Хмельницькій області (вул. Зарічанська, 7, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29017 , код ЄДРПОУ - 40108824)

Головуючий суддя А.І. Петричкович