Рішення № 88379732, 17.03.2020, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/217/20

17 березня 2020 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого судді Баранюка А.З.

за участю:

секретаря судового засідання Габрилецької С.Є.

представника позивача: Федірка В.С.;

представника відповідача: Смика А.Я.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача відділ освіти Бережанської районної державної адміністрації про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - позивач), в якому просить визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного Фонду України в Тернопільської області, викладену в листі №241/03-02 від 24.09.2019, в призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років згідно з п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Тернопільській області зарахувати до спеціального стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугу років, відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», періоди роботи позивачки з 15.08.1989 по 19.09.1989 - старшою піонервожатою Шибалинської неповної середньої школи, з 01.01.1992 по 31.08.1995 - педагога-організатора Шибалинської неповної середньої школи, з 16.08.1996 по 01.09.2004 - педагога-організатора Шибалинської неповної середньої школи та призначити позивачці з 02.09.2019 пенсію за вислугу років, відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 02.09.2019 ОСОБА_1 , звернулась із заявою до Головного управління Пенсійного Фонду України в Тернопільській області про призначення пенсії за вислугу років, відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

24.09.2019 відповідач листом № 241/03-02 відмовив їй у призначенні пенсії за вислугу років.

Позивачка вважає, що така відмова є протиправною, оскільки її спеціальний стаж працівника освіти становить 25 років 10 місяців і 4 дні, що дає їй право на пенсії за вислугу років, відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Ухвалою судді від 14.01.2020 відкрито провадження в адміністративній справі №500/217/20 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

03.02.2020 представник відповідача подав до суду відзив на адміністративний позов (а.с. 27-31), в якому вказав, що право на пенсію за вислугу років працівникам освіти визначається за Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909.

Переліком, із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2002 №1436 «Про внесення змін до Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років», передбачено зарахування до стажу, що дає право на пенсію за вислугу років, часу роботи на посаді старшої піонервожатої до 01 січня 1992 року.

Даним Переліком у розділі «Загальноосвітні навчальні заклади» передбачена посада педагога-організатора. Посади: організатор корисних справ, культурний організатор корисних справ, вчитель-організатор Переліком не передбачені. У зв`язку з вищенаведеним, робота на цих посадах не зараховується до стажу, що дає право на пенсію за вислугу років.

Таким чином, для призначення пенсії за вислугу років як працівнику освіти позивачу зараховані наступні періоди: з 20.09.1989 по 31.12.1991 - 2 роки 3 місяці 12 днів - на посаді старшої піонервожатої Шибалинської неповної середньої школи; з 01.09.1995 по 15.08.1996 - 11 місяців 15 днів - на посаді вчителя 1-го класу Шибалинської ЗОШІ-ІІ ст.; з 01.09.2005 по 04.03.2016 - 10 років 6 місяців 3 дні - на посаді педагога-організатора СЗШ І-ІІ ст. с. Шибалин 0,25 тарифної ставки.

Ухвалою суду від 13.02.2020 занесеною до протоколу судового засідання, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача відділ освіти Бережанської районної державної адміністрації, розгляд справи було відкладено.

Ухвалами суду від 25.02.2020 та 05.03.2020 розгляд справи було відкладено.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, просив відмовити в його задоволенні.

Представник третьої особи в судове засідання не прибув, проте у своїй заяві від 26.02.2020 3126/01-17 просить проводити розгляд даної справи без його участі, щодо вирішення заявлених позовних вимог покладається на думку суду.

Суд, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, представника відповідача, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали, що містяться у справі, встановив наступні факти.

Судом встановлено, що 02.09.2019 р. ОСОБА_1 , звернулась із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про призначення пенсії за вислугу років, відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області листом від 24.09.2019 №241/03-02 повідомило ОСОБА_1 , що їй відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років.

Дана відмова вмотивована тим, що згідно записів трудової книжки позивачка працювала:

з 15.08.1989 по 31.03.1991 - на посаді старшої піонервожатої Шибалинської неповної середньої школи (запис № 1 та №2 трудової книжки ст. 2-3 (запис №2 завірений печаткою загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів с. Шибалин);

з 15.08.1989 по 01.09.2004 - на посаді старшої піонервожатої в Шибалинській неповній середній школі (запис №1 та №2 трудової книжки ст. 42-43) (запис №2 завірений печаткою середньої загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів с. Шибалин);

з 21.09.2005 по 04.03.2016 - на посаді педагога-організатора на 0,25 тарифної ставки середньої загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів с. Шибалин.

На підставі ст. 13-1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області проведено перевірку первинних документів і встановлено наступне.

Згідно з наказом по Бережанському районному відділі народної освіти №264-к від 19.09.1989 ОСОБА_2 призначено на посаду старшої піонервожатої Шибалинської восьмирічної школи з 20.09.1989.

Зазначений в трудовій книжці наказ №264-к (запис №1) не відповідає первинним документам, а саме:

в трудовій книжці зазначено, що згідно наказу №264-к від 15.08.1989 позивача призначено на посаду піонервожатої з 15.08.1989, а згідно первинних документів (наказ №264-к від 19.09.1989) призначено на посаду старшої піонервожатої з 20.09.1989.

Запис №2 трудової книжки на ст. 2-3 щодо переведення з посади старшої піонервожатої на посаду педагога-організатора з 01.04.1991 згідно наказу по школі №25 від 01.04.1991 первинними документами не підтверджено.

Згідно наказу по Бережанському районному відділі народної освіти №323 від 28.05.1991 позивачці - старшій піонервожатій - надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею дворічного віку з 11.06.1991 по 24.04.1993.

Згідно з наказом по Шибалинській неповній середній школі №12 від 17.05.1993 позивачці надано відпустку - організатору корисних справ у зв`язку з доглядом за дитиною по досягненню нею трирічного віку - з 24.04.1993 по 24.04.1994 (посада Переліком не передбачена).

Згідно протоколу засідання профспілкового комітету №13 від 17.05.1993 позивачці надано профспілкову відпустку з 24.04.1993 по 24.04.1994, як культурному організатору корисних справ, у зв`язку з доглядом за дитиною до досягнення нею трирічного віку (посада Переліком не передбачена).

Згідно наказу по Шибалинській ЗОШ І-ІІ ступенів №66 від 31.01.1994 позивачці перервано відпустку по догляду за дитиною та належить приступити до роботи з 01.02.1994 (посада не зазначена).

Згідно з наказом по Шибалинській ЗОШ І-ІІ ступенів від 31.08.1995 б/н позивачку переведено з посади вчителя-організатора на посаду вчителя 1-го класу з 01.09.1995 по 15.08.1996 на час відпустки по догляду за дитиною ОСОБА_3 .

Згідно з наказом по Шибалинській ЗОШ І-ІІ ступенів від 26.08.1996 б/н у зв`язку з виходом на роботу ОСОБА_3 , позивачку переведено на попередню посаду вчителя-організатора з 16.08.1996 (посада Переліком не передбачена).

Згідно з наказом по відділу освіти Бережанської РДА №170-к від 31.08.2004 позивачку, педагога-організатора СЗШ І-ІІ ст. с. Шибалин, звільнено з роботи з 01.09.2004, за угодою сторін.

Наказ про перевід з посади вчителя-організатора на посаду педагога-організатора відсутній.

Згідно з наказом по відділу освіти Бережанської РДА №302-к від 01.09.2005 позивачку прийнято на посаду педагога-організатора СЗШ І-ІІ ст. с. Шибалин з 01.09.2005 на 0,25 тарифної ставки з оплатою праці згідно з штатним розписом.

Зазначено, що право на пенсію за вислугу років працівникам освіти визначається за Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 (далі-Перелік).

Переліком, із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2002 №1436 «Про внесення змін до Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років», передбачено зарахування до стажу, що дає право на пенсію за вислугу років, часу роботи на посаді старшої піонервожатої до 01 січня 1992 року.

Даним Переліком у розділі «Загальноосвітні навчальні заклади» передбачена посада педагога-організатора. Посади: організатор корисних справ, культурний організатор корисних справ, вчитель-організатор Переліком не передбачені. У зв`язку з вищенаведеним, робота на цих посадах не зараховується до стажу, що дає право на пенсію за вислугу років.

Таким чином, для призначення пенсії за вислугу років як працівнику освіти позивачці були зараховані наступні періоди:

з 20.09.1989 по 31.12.1991 - 2 роки 3 місяці 12 днів - на посаді старшої піонервожатої Шибалинської неповної середньої школи;

з 01.09.1995 по 15.08.1996 - 11 місяців 15 днів - на посаді вчителя 1-го класу Шибалинської ЗОШІ-ІІ ст.;

з 01.09.2005 по 04.03.2016 - 10 років 6 місяців 3 дні - на посаді педагога-організатора СЗШ І-ІІ ст. с. Шибалин 0,25 тарифної ставки.

Зазначено, що Законом України №2148-VIII від 03.10.2017 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», який набрав чинності з дня, наступного за днем його опублікування (з 11.10.2017) відмінено право на пенсію за вислугу років працівникам освіти та охорони здоров`я. Це право залишається лише в того працівника освіти чи працівника охорони здоров`я, який на дату набуття чинності Закону вже набув цього права.

Отже, станом на:

01.04.2015 - стаж позивача на посадах, що дає право на пенсію за вислугу років становив 12 років 9 місяців 27 днів (необхідно 25 років спеціального стажу), що є недостатнім для визначення права для призначення пенсії за вислугу років як працівнику освіти;

01.01.2016 - стаж позивача на посадах, що дає право на пенсію за вислугу років становив 13 років 6 місяців 27 днів (необхідно 25 років 6 місяців спеціального стажу), що є недостатнім для визначення права для призначення пенсії за вислугу років як працівнику освіти;

04.03.2016 - стаж позивача на посадах, що дає право на пенсію за вислугу років становив 13 років 9 місяців (необхідно 26 років 6 місяців спеціального стажу), що є недостатнім для визначення права для призначення пенсії за вислугу років як працівнику освіти.

Вказано, що відповідно до поданих документів і, враховуючи вимоги чинного законодавства, необхідного стажу та віку (55 років) для призначення пенсії за вислугу років у позивачки немає.

Не погодившись із таким рішенням суб`єкта владних повноважень позивачка звернулася до суду із відповідним позовом.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України № 2747-IV від 06.07.2005 (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 № 137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007 (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України.

Відповідно до ч.1 ст.24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (надалі - Закон №1058-IV), страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Пунктом 2 Прикінцевих положень Закону №1058-IV передбачається, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

За приписами ст.2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ) за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Разом з тим, Законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 911-VIII були внесені зміни у вказану статтю та встановлено вік виходу на пенсію для окремих категорій громадян, а саме: 55 років - для працівників освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення (пункт «е» статті 55 Закону № 1788) та підвищено вимоги до спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України:

з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців;

з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років;

з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців;

з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років;

з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців;

з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років;

з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців;

з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років;

з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців;

з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.

04.06.2019 Конституційним Судом України було ухвалено рішення № 2-р/2019, яким визнано неконституційними положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII зі змінами, внесеними Законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 911-VIII.

Конституційний Суд України, ухвалюючи вищезазначене рішення № 2-р/2019, вказав, що зміни у сфері пенсійного забезпечення мають бути достатньо обґрунтованими, здійснюватися поступово, обачно й у заздалегідь обміркований спосіб, базуватися на об`єктивних критеріях, бути пропорційними меті зміни юридичного регулювання, забезпечувати справедливий баланс між загальними інтересами суспільства й обов`язком захищати права людини, не порушуючи при цьому сутності права на соціальний захист.

Вказані норми втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення № 2-р/2019, тобто з 04.06.2019.

Отже, починаючи з 05.06.2019 положення пункту «е» статті 55 Закону № 1788-ХІІ діють в первісній редакції, чинній до внесення змін Законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 911-VIII.

Таким чином, станом на день розгляду справи пунктом «е» статті 55 Закону № 1788-ХІІ передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти незалежно від віку при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

За приписами ст. 28 Закону України "Про освіту", система освіти складається із навчальних закладів, наукових,- науково-методичних і методичних установ, науково-виробничих підприємств, державних і місцевих органів управління освітою та самоврядування в галузі освіти.

Переліком посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №963 від 14.06.2000, до посад педагогічних працівників віднесено, зокрема, посади: вчителі, викладачі всіх спеціальностей, педагог-організатор, культорганізатор.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 позивачка працювала:

з 15.08.1989 по 31.03.1991 - на посаді старшої піонервожатої Шибалинської неповної середньої школи згідно наказу №264-к від 15.08.1989;

з 15.08.1989 по 01.09.2004 - на посаді старшої піонервожатої в Шибалинській неповній середній школі;

з 21.09.2005 по 04.03.2016 - на посаді педагога-організатора на 0,25 тарифної ставки середньої загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів с. Шибалин.

При вирішенні спірних правовідносин, суд погоджується з твердженням відповідача, про те, що зазначений у трудовій книжці наказ №264-к від 15.08.1989 не відповідає первинним документам. Так в трудовій книжці зазначено, що згідно наказу №264- від 15.08.1989 позивачку призначено на посаду піонервожатої з 15.08.1989, проте згідно первинних документів (наказ №264-к від 19.09.1989) позивачку призначено на посаду старшої піонервожатої з 20.09.1989 (а.с.48).

Щодо твердження відповідача про те, що запис №2 трудової книжки на щодо переведення з посади старшої піонервожатої на посаду педагога-організатора з 01.04.1991 згідно наказу по школі №25 від 01.04.1991 первинними документами не підтверджено, суд вважає його хибним, оскільки в матеріалах справи міститься первинний документ - наказу по школі №25 від 01.04.1991, який підтверджує факт переведення позивачки з посади старшої піонервожатої на посаду педагога-організатора (а.с. 71).

Також, відповідно до наказу по Бережанському районному відділу народної освіти Тернопільської області №323 від 28.05.1991 ОСОБА_1 надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення дворічного віку з 11.06.1991 по 24.04.1993 (а.с. 72) та згідно з наказом по Шибалинській ЗОШ І-ІІІ ступенів №23 від 23.04.1993 ОСОБА_1 надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку з 24.04.1993 по 24.04.1994 (а.с. 73). Вказані періоди у відповідності до статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" зараховуються до стажу роботи позивачки.

Щодо посилань відповідача на те, що згідно з наказом по Шибалинській неповній середній школі №12 від 17.05.1993 позивачці надано відпустку у зв`язку з доглядом за дитиною по досягненню нею трирічного віку - з 24.04.1993 по 24.04.1994 як організатору корисних справ, згідно протоколу засідання профспілкового комітету №13 від 17.05.1993 позивачці надано профспілкову відпустку з 24.04.1993 по 24.04.1994, як культурному організатору корисних справ, у зв`язку з доглядом за дитиною до досягнення нею трирічного віку, згідно наказу по Шибалинській ЗОШ І-ІІ ступенів №66 від 31.01.1994 позивачці перервано відпустку по догляду за дитиною та належить приступити до роботи з 01.02.1994 де її посада не зазначена та згідно з наказом по Шибалинській ЗОШ І-ІІ ступенів від 26.08.1996 б/н у зв`язку з виходом на роботу ОСОБА_3 , позивачку переведено на попередню посаду вчителя-організатора з 16.08.1996, суд вважає за необхідне зазначити, що в ході розгляду даної справи судом не здобуто, а сторонами не надано жодних доказів того, що позивачка займала будь-яку іншу посаду крім тієї, що записана в трудовій книжці - "педагог-організатор".

Отже, з урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що в позивачки наявний спеціальний стаж роботи не менше 25 років 6 місяців, що дає їй право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», тому відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 24 вересня 2019 року в призначенні пенсії ОСОБА_1 є протиправною.

Статтею 83 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що пенсії призначаються з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсії призначаються з більш раннього строку.

Оскільки згідно первинних документів (наказ №264-к від 19.09.1989) позивачку призначено на посаду старшої піонервожатої з 20.09.1989, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення шляхом зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 стаж роботи старшого піонервожатого та педагога-організатора Шибалинської ЗОШ І-ІІ ступенів за періоди з 20 вересня 1989 року по 31 серпня 1995 року та з 16 серпня 1996 року по 01 вересня 2004 року та призначити пенсію відповідно до пункту "е" частини 1 статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 02 вересня 2019 року.

Відповідно до статті 77 частини 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно із статтею 139 частини першої КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 24 вересня 2019 року № 241/03-02 в призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 стаж роботи старшого піонервожатого та педагога-організатора Шибалинської ЗОШ І-ІІ ступенів за періоди з 20 вересня 1989 року по 31 серпня 1995 року та з 16 серпня 1996 року по 01 вересня 2004 року та призначити пенсію відповідно до пункту "е" частини 1 статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 02 вересня 2019 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Реквізити сторін:

позивач - ОСОБА_1 (с. Шибалин, Бережанський район, Тернопільська область, 47521, РНОКПП НОМЕР_2 );

відповідач - Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (Майлан Волі, 3, м. Тернопіль, 46001, код ЄДРПОУ 14035769).

Повне судове рішення складено 23 березня 2020 року.

Головуючий суддя Баранюк А.З.

копія вірна

Суддя Баранюк А.З.