Рішення № 88378550, 23.03.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/10/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2020 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Токмілова Л.М., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (Код ЄДРПОУ 39765871, адреса: 65107, вул. Канатна 83, м. Одеса) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держгеокадастру в Одеській області оформлене наказом 15-9540/13-19-СГ від 05.12.2019 яким відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для "01.05 Для індивідуального садівництва" орієнтовною площею 0.06 га, яка розташована на території Одеська область, Овідіопольський район, Молодіжненська сільська рада за межами населеного пункту);

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру в Одеській області розглянути клопотання ОСОБА_1 М-14449/0/36-19 із урахуванням висновків суду, викладених в судовому рішенні, та прийняти рішення з урахуванням вимог ч. 7 ст. 118 ЗК України та п. 8 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 року № 333, у виді наказу, яким вирішити питання про надання дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для "01.05 Для індивідуального садівництва" орієнтовною площею 0.06 га, яка розташована на території Одеська область, Овідіопольський район, Молодіжненська сільська рада (за межами населеного пункту) згідно клопотання М-14449/0/36-19.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на його думку, затверджуючи наказ перший заступник начальника Г. Соловійчук вийшов за межі своїх повноважень та порушив Конституцію України. Так, позивач вказує, що наказом Держгеокадастру не заборонено надавати дозвіл на розробку проекту землеустрою громадянину при відсутності позиції органу місцевого самоврядування. Тоді як, в оскаржуваному наказі підставу для відмови в отриманні дозволу на розробку проекту землеустрою зазначено - відсутність позиції Молодіжненської сільської ради, що на думку позивача є порушенням його прав.

Ухвалою суду від 24.01.2020 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

24.02.2020 року за вх. № 8203/20 відповідачем подано відзив, в обґрунтування якого зазначено, що відповідно до Доручення Віце-прем`єра міністра-Міністра розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України Гройсмана В.Б. передбачено, що під час розгляду клопотань про надання дозволів на розробку документації із землеустрою щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, необхідно враховувати позицію органів місцевого самоврядування за місцем розташування земельної ділянки, щодо можливості надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, на підставі якої зазначені земельні ділянки можуть бути передані у власність або користування. Відповідач зазначає, що Головне управління листом звернулось до Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області з запитом щодо погодження (не погодження) надання Головним управлінням земельної ділянки позивачу, однак у відповіді повідомлено, що відсутня інформація щодо позиції Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області, щодо надання позивачу у власність даної земельної ділянки

Дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, відзив, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

04.11.2019 року ОСОБА_1 звернувся з електронним клопотанням ЗВ-9300028862019 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, в якому просив, відповідно до вимог статей 116, 118, 121 та 122 Земельного кодексу України надати дозвіл на розроблення документації із землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки для "01.05 Для індивідуального садівництва" орієнтовною площею 0.06 га, яка розташована на території Одеська область, Овідіопольський район, Молодіжненська сільська рада (за межами населеного пункту). Вказане клопотання ЗВ-9300028862019 зареєстровано під номером М-14449/0/36-19.

Наказом 15-9540/13-19-СГ від 05.12.2019 року, відмовлено у надані дозволу на розробку проекту землеустрою з підстав: відсутність погодження Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області щодо можливості надання позивачу дозволу на розроблення документації із землеустрою.

Предметом спору у цій справі є визнання протиправними дій відповідача, як суб`єкта владних повноважень, щодо неналежного розгляду заяви позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою у порядку визначеному законодавством.

Відповідно до статті 118 ЗК України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами передбачає реалізацію таких послідовних етапів:

- звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування;

- розробка суб`єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 186-1 Земельного кодексу України;

- затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Отже, передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 Земельного кодексу України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок. При цьому, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 13 грудня 2016 року в справі №815/5987/14 та постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі №545/808/17.

Відповідно до частини першої статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За змістом статті 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною другою статті 4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

За змістом статті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Повноваження відповідних органів виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність встановлені статтями 118, 122 ЗК України.

Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Водночас, у частині сьомій статті 118 ЗК України наведено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу, у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою: а) надати дозвіл; б) надати мотивовану відмову у наданні дозволу.

Перелік документів, які повинен подати заявник, визначений законом. Вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені законом, забороняється.

В свою чергу суддя звертає увагу що приписами ст. 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлена загальна компетенція сільських, селищних, міських рад, а саме: Сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються зокрема питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин (п. 34 ст. 26 Закону).

Відповідно до ч.ч. 1-5 ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Крім того, згідно ЗК України способами формування земельної ділянки, є: у порядку відведення земельної ділянки із земель комунальної власності (за відсутності на даній частині земної поверхні сформованих та зареєстрованих земельних ділянок) та шляхом поділу раніше сформованої земельної ділянки. На одній частині земної поверхні неможливим є існування двох одночасно зареєстрованих земельних ділянок, координати яких перетинаються, адже ч. 2 ст. 79 ЗК України встановлює, що право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий шар.

Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 25.11.2019 у справі №823/1178/17, від 26.11.2019 у справі №№823/1180/17.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що Наказом 15-9540/13-19-СГ від 05.12.2019 року правомірно відмовлено у надані дозволу на розробку проекту землеустрою з підстав: відсутність погодження Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області щодо можливості надання позивачу дозволу на розроблення документації із землеустрою, оскільки Молодіжненська сільська рада Овідіопольського району Одеської області вирішує відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно з ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не стягуються.

Керуючись статтями 12, 139, 242, 246, 250, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Пунктом 15.5 розділу VII "Перехідні положення" КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Головуючий суддя Токмілова Л.М.

.