Рішення № 88378190, 19.03.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2020 року Справа № 280/1159/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Садового І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження матеріали адміністративної справи

за позовною заявою: Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146)

до: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

про: арешт коштів на рахунках платника податків у банках, -

ВСТАНОВИВ:

19.03.2019 Головне управління ДФС у Запорізькій області (далі - позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якій просить суд застосувати арешт коштів на рахунках платника податків - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у банках, обслуговуючих такого платника податків.

Ухвалою суду від 22.03.2019 позовну заяву було залишено без руху на підставі ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), позивачу було надано 5-денний строк з дня отримання вказаної ухвали для усунення недоліків позовної заяви. Позивач усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 03.04.2019 відкрито провадження у адміністративній справі №280/1159/19 за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 25.04.2019.

25.04.2019 розгляд справи було відкладено на 14.05.2019.

Ухвалою суду від 14.05.2019 провадження у справі зупинене до набрання законної сили рішенням у справі №280/1115/19 за позовною заявою Головного управління ДФС у Запорізькій області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Ухвалою суду від 05.03.2020 провадження у справі поновлено.

Протокольною ухвалою від 05.03.2020 розгляд справи відкладено до 19.03.2020.

19.03.2020 від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження. Клопотання просить розглянути без участі представника (вх.№12856).

Відповідач у судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив, про час і дату судового засідання був повідомлений належним чином.

У зв`язку з розглядом справи в порядку письмового провадження, відповідно до вимог ч.4 ст.229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Обґрунтування позовних вимог викладено у позовній заяві, де зазначено, що відповідач відмовив у допуску службових осіб контролюючого органу до проведення документальної планової перевірки, а тому 15.03.2019 о 15:00 прийнято рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків ФОП ОСОБА_1 . Із посиланням на норми Податкового кодексу України, з метою реалізації наданих податковому органу прав щодо проведення перевірок, невиконанням законних вимог посадових осіб ГУ ДФС у Запорізькій області та ухилення платника від податкового контролю, просить задовольнити позов та застосувати арешт коштів на рахунках платника фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .

Заперечення проти позовних вимог викладено у відзиві на позовну заяву від 07.05.2019. Відповідачем зазначено про відсутність підстав у контролюючого органу для звернення до суду з вимогами про застосування арешту коштів на рахунку платника з огляду на відсутність у контролюючого органу доказів про наявність у ФОП ОСОБА_1 податкового боргу, а також відсутність майна для погашення цього податкового боргу. Умовою для накладення арешту на кошти платника податків, що знаходяться в банку, є відсутність у такого платника податків майна та/або його балансова вартість повинна бути менша суми податкового боргу, та/або таке майно не могло б бути джерелом погашення податкового боргу. Відповідачем вказано, що податковим органом не були дотримані вимоги статті 89 Податкового кодексу України, згідно яких податковий орган повинен був скласти акт опису майна у податкову заставу або зафіксувати його відсутність, не проведено усіх необхідних дій з отримання даних стосовно майна, що в свою чергу унеможливлює накладення арешту на кошти відповідача. Зважаючи на викладене, просить у позові відмовити у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1 ) з 05.06.2015 перебуває на обліку як фізична особа-підприємець за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.6).

Відповідно до затвердженого плану-графіку проведення документальних планових перевірок суб`єктів господарювання-фізичних осіб на 2019 рік, на підставі вимог підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, пункту 77.1, пункту 77.4 статті 77 Податкового кодексу України, пункту 2 частини І статті 13 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI, заступником начальника ГУ ДФС у Запорізькій області був прийнятий наказ №726 від 22.02.2019 про проведення документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 , який разом із повідомленням про проведення документальної перевірки від 22.02.2019 за №174/3045/14/08-01-13-05-09 був надісланий на адресу відповідача засобами поштового зв`язку 22.02.2019 (а.с.41-43).

Фахівцями ГУ ДФС у Запорізькій області 06.03.2019, з метою ознайомлення з направленнями на проведення перевірки від 06.03.2019 №116, було здійснено вихід на юридичну адресу ФОП ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , але уповноважений представник відповідача Рябоконь С.В. відмовив в допуску працівників ГУ ДФС у Запорізькій області до проведення документальної планової виїзної перевірки про що було складено акт №73/08-01-13-05/ НОМЕР_1 від 06.03.2019 (а.с.44-48).

06.03.2019 уповноваженим представником відповідача Рябоконь С.В. складено акт про не допуск до перевірки (а.с.49-53).

15.03.2020 рішенням заступника начальника ГУ ДФС у Запорізькій області про застосування адміністративного арешту майна платника податків вирішено застосувати умовний адміністративний арешт майна платника податків ФОП ОСОБА_1 , що перебуває на рахунках у банках, обслуговуючих такого платника податків (а.с.54).

Вважаючи, що існують підстави для застосування адміністративного арешту коштів відповідача, контролюючий орган звернувся до суду із даним позовом.

Суд, оцінивши надані сторонами у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення по справі.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Податковим кодексом України.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Відповідно до пункту 94.1 статті 94 Податкового кодексу України, адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.

У пункті 94.2 цієї статті передбачені обставини, за наявності яких може бути застосовано адміністративний арешт майна, до яких згідно підпункту 94.2.3 віднесено таку обставину як: платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Відповідно до пункту 94.4 статті 94 Податкового кодексу України, арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

За приписами п. 94.5 статті 94 Податкового кодексу України арешт майна може бути повним або умовним. Умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов`язковому попередньому отриманні дозволу керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Зазначений дозвіл може бути виданий керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу, якщо за висновком податкового керуючого здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення.

Положеннями підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України передбачено, що арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Розділом VII Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.07.2017 № 632 також встановлено, що арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду у разі звернення контролюючого органу до суду.

На законодавчому рівні, положеннями норм податкового законодавства розрізнені правові поняття щодо арешту майна та арешту на кошти, що знаходяться в банківських установах платника податків.

Не зважаючи на те, що кошти є також складовою майна платника податків, що складає загальний об`єкт, в той же час має свої особливості та різницю виникнення підстав для вчинення відповідних дій пов`язаних із встановленням певного виду обмеження щодо такого майна (коштів), у вигляді арешту, а також можливим порядком його застосування.

Обидва види арешту розрізняються процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів). В зв`язку з чим, має місце різна правова природа виникнення та регулювання цих предметів, які не можна вважати тотожними в межах спірних правовідносинах.

Відповідно до підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючий орган має право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

За змістом наведених правових норм законодавець передбачив два види арешту майна залежно від підстав та порядку його застосування:

- арешт на кошти та інші цінності платника податків, що перебувають у банку, який застосовується за рішенням суду як спосіб забезпечення погашення податкового боргу, підставою для застосування якого є відсутність або недостатність у платника податків майна для погашення податкового боргу;

- адміністративний арешт майна, в тому числі коштів на банківському рахунку, як спосіб забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом (не виключно обов`язку сплатити податкове зобов`язання), який застосовується за адміністративним або судовим рішенням (залежно від виду майна).

При цьому, право у контролюючого органу для звернення до суду з вимогою про застосування арешту коштів на рахунку платника податків виникає, якщо: 1) у платника податків наявний податковий борг; 2) у платника податків відсутнє майно для погашення його податкового боргу та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу. та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Суд зазначає, що норми підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 та пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України не заперечують за змістом одна одну, оскільки регулюють різні правовідносини. Норми пункту 94.2 Податкового кодексу України визначають загальні підстави для застосування арешту як майна, так і коштів платника податків. Натомість підпункт 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України регулює інше коло суспільних відносин, а саме питання накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках, причому в специфічній ситуації - за відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна.

Зазначена правова позиція узгоджується з висновком Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06.02.2020 по справі № 826/8691/16.

Згідно письмових пояснень позивача (вх.№12857 від 19.03.2020) податковий борг у ФОП ОСОБА_1 зі сплати податків і зборів відсутній.

Доказів відсутності у відповідача майна, балансова вартість якого менша суми податкового боргу або яке не може бути джерелом погашення податкового боргу суду не надано, як і не надано докази направлення відповідачу запиту про надання інформації про належне йому майно.

Крім того, як свідчать обставини справи, рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 30.08.2019 по справі №280/1115/19 (провадження СН/280/48/19) задоволено заяву Головного управління ДФС у Запорізькій області щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків ФОП ОСОБА_1 , застосованого на підставі рішення заступника начальника Головного управління ДФС у Запорізькій області О.А. Матвійчука від 15.03.2019.

Рішення суду від 30.08.2019 по справі №280/1115/19 набрало законної сили 11.09.2019.

Натомість, з письмових пояснень позивача (вх.№12857 від 19.03.2020) вбачається, що станом на теперішній час Головним управлінням ДФС у Запорізькій області лише здійснюються заходи щодо застосування адміністративного арешту майна платника податків ФОП ОСОБА_1 .

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною першою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 КАС України).

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволені адміністративного позову Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) про арешт коштів на рахунках платника податків у банках, - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 23.03.2020

Суддя І.В.Садовий