Рішення № 88378169, 23.03.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23 березня 2020 року Справа № 280/1696/20 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Сацького Р.В., розглянувши у письмовому провадженні окрему категорію термінових адміністративних м. Запоріжжя справ за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до - Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (69068, м. Запоріжжя, вул. Брюллова, буд.5)

третя особа яка не заявляє самсотійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 )

про визнання протиправною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

12.03.2020 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (далі - відповідач) та ОСОБА_2 (далі - третя особа), в якому позивач просить суд:

визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Кіорпе А.О. Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 30.01.2020 у виконавчому провадженні №58198486 про накладення штрафу на ОСОБА_1 у розмірі 3400,00 грн.

В обґрунтуванні позовних вимог зокрема зазначив, що постановою відповідача на позивача за невиконання рішення суду про встановлення часу побачень з дитиною накладено штраф у розмірі 3400,00 грн. Позивач не погоджується із таким рішенням, вважає, що оскаржуваний документ був прийнятий безпідставно, оскільки не були враховані фактичні обставини, через які позивач не мала змоги забезпечити виконання рішення суду. Так, в рішенні Шевченківського районного суду м. Запоріжжя не має зобов`язання позивача особисто приводити сина до місця мешкання батька. Крім того, державний виконавець не переконалась, що вимога отримана особисто позивачем. Державний виконавець не перевірив умови поважності невиконання позивачем судового рішення. Саме судове рішення не містить обовязку позивача приводити дитину за місцем мешкання батька., а місце побачення державним виконавцем повинно бути узгоджено з батьками дітей.Враховуючи зазначене, просить позов задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою від 13.03.2020 було відкрите спрощене позовне провадження у справі, розгляд справи призначено на 23.03.2020 о 16 год. 00 хв. та витребувані від відповідача матеріали виконавчого провадженням № 58198486.

23.03.2020 представник відповідача через канцелярію суду (вх. №13410) подав відзив, в якому проти позову заперечує з підстав викладених у відзиві, зокрема зазначає, що 21.12.2019 було складено акт державного виконавця, відповідно до якого боржник ОСОБА_1 зобов`язана надати можливість ОСОБА_2 побачитись із дитиною ОСОБА_3 за місцем проживання ОСОБА_2 з 10:00 по 11:00 годину. Встановлено, що за місцем проживання ОСОБА_2 , а саме: АДРЕСА_2 , ОСОБА_6 не надала можливість побачення із ОСОБА_7 . На телефонний дзвінок за номером зазначеним номером НОМЕР_1 позивач не відповіла. У зв`язку із викладеним відповідачем 30.01.2020 прийнято оскаржувану постанову. Також разом із відзивом відповідачем надані матеріали виконавчого провадження. З наведених підстав просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

23.03.2020 від третьої особи подані письмові пояснення, в яких проти позову заперечує з підстав викладених у поясненнях на позовну заяву, зокрема зазначає, що позивач перешкоджає йому в вільному спілкуванні із спільними дітьми, графік побачень з якими встановлений рішенням суду. Зокрема зазначає, що жодного разу рішення суду не було виконано.

23.03.2020 представником позивача подана заява про розгляд справи в порядку письмового провадження. На задоволенні позовних вимог наполягає.

Представник відповідача до суду не зявився, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про причину неявки суд не повідомив.

23.03.2020 третя особа подала клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження за наявними в ній матеріалами.

За приписами ч. 4 ст. 287 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

Згідно із ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Суд зазначає, що позивач не надав жодного підтвердження про перебування його на відпочинку до 12.08.2019.

За приписами ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 06.06.2017 у справі №336/7590/16-ц, провадження №2/336/586/2017 позов ОСОБА_2 до ОСОБА_6 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору: орган опіки та піклування-орган місцевого самоврядування, якому законом надано право захищати права, свободи та інтереси неповнолітньої особи - районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району, про визначення способу участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною задоволено частково.

Визначено спосіб участі батька, ОСОБА_2 , у вихованні сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та спілкуванні з ним шляхом встановлення систематичних зустрічей батька із сином за наступним графіком:

- періодичні побачення з дитиною кожні першу та третю суботи, другу та четверту неділі місяця з 10.00 години до 11.00 години за місцем проживання ОСОБА_2 з правом відвідування культурних та розважальних закладів під час побачень; у вказаний час батько має право особисто забирати сина з дитячого навчального закладу;

- час для спільного відпочинку ОСОБА_2 з неповнолітнім ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме протягом двадцяти календарних днів в період з 01 червня по 30 серпня кожного року за попереднім погодженням з ОСОБА_1 .

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 06.06.2017 у справі №336/7590/16-ц, провадження №2/336/586/2017 набрало законної сили 16.01.2018.

На виконанні Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східиого міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) перебуває виконавче провадження № 58198486 від 28.01.2019 року за виконавчим листом, виданим Шевченківським районним судом м. Запоріжжя по цивільній справі №336/7590/16-ц.

13.12.2019 відповідачем було прийнято вимогу державного виконавця, відповідно до якої вимагається від позивача з метою виконання виконавчого листа №336/7590/16-ц, виданого 06.02.2018 Шевченківським районним судом м. Запоріжжя,

18.12.2019 оскільки рішення суду боржником не було виконано, старшим державним виконавцем Кіорпе А.О. було винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 1700,00 грн у ВП № 58198489.

21.12.2019 було складено акт державного виконавця, відповідно до якого боржник ОСОБА_1 зобов`язана надати можливість ОСОБА_2 побачитись із дитиною ОСОБА_3 за місцем проживання ОСОБА_2 з 10:00 по 11:00 годину. Встановлено, що за місцем проживання ОСОБА_2 , а саме: АДРЕСА_2 . ОСОБА_1 не надала можливість побачення із ОСОБА_3 . На телефонний дзвінок за номером НОМЕР_2 ОСОБА_1 не відповіла.

30.01.2020 відповідачем прийнято постанову про накладення штрафу на позивача у розмірі 3400,00 грн. Відповідно до вказаної постанови, позивач не виконала рішення суду щодо спілкування батька ОСОБА_2 з дитиною ОСОБА_3 .

Вважаючи прийняту відповідачем постанову про накладення штрафу на позивача у розмірі 3400,00 грн. протиправною, позивач звернулась до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались у даному випадку між сторонами, суд виходить з наступного.

Відносини щодо примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) регулюються Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VІІІ (у подальшому - Закон №1404).

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у самостійному порядку, визначає Закон України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02.06.2016 (далі - Закон № 1404-VIII).

Згідно з ст. 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 6 Закону № 1404-VIII, державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Правила виконання рішення про встановлення побачення з дитиною, рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною встановлений статтею 64-1 Закону № 1404-VIII, за змістом якої, виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.

Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем (ч. 2).

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною першою статті 75 цього Закону. У постанові зазначаються вимога виконувати рішення та попередження про кримінальну відповідальність (ч. 3).

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт, виносить постанову про накладення на боржника штрафу в подвійному розмірі, надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, звертається з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби, виносить вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами (із врахуванням обмежень, передбачених частиною десятою статті 71 цього Закону) та вживає інші заходи примусового виконання рішення, передбачені цим Законом.

У разі виконання рішення боржником виконавець складає акт та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Якщо боржник у подальшому перешкоджає побаченням стягувача з дитиною, стягувач має право звернутися до державного виконавця із заявою про відновлення виконавчого провадження. Після відновлення виконавчого провадження державний виконавець повторно здійснює заходи, передбачені цією статтею.

Рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною виконується у порядку, встановленому статтею 63 цього Закону.

Аналізуючи викладені норми Закону № 1404-VIII та обставини по справі суд вважає, що посадовою особою, яка виносила оскаржуваний документ, не були досліджені в повній мірі всі обставини, які виникли в ході правовідносин щодо виконання рішення суду про визначення способу участі у вихованні дитини, причини його невиконання, внаслідок чого, позивача неправомірно було притягнуто до відповідальності.

Головним моментом у спірних правовідносинах є невиконання боржником рішення без поважних причин, внаслідок чого, наступає відповідальність у вигляді накладення штрафу як передбачено ст. 75 Закону № 1404-VIII.

Виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.

Відповідно до рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 06.06.2017 встановлено місце та час для побачень стягувача із дитиною, проте не визначено, хто саме повинен доставити дитину до місця зустрічі, оскільки стягувач і дитина разом з матір`ю проживають у різних місцях.

Суд погоджується з позицією позивача, що в рішенні суду не визначено хто і у який спосіб доставляє дитину до місця проживання ОСОБА_2 .

Окрім того суд зазначає, що державним виконавцем грубо порушено вимог Закону України «Про виконавче провадження», а саме здійснення заходів примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом, наведене передбачене ч.1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження».

Суд зазначає, що вимогу державного виконавця від 13.11.2019 №445789, відповідно до якої позивача зобов`язано надати Дейдей Андрію Васильовичу можливість зустрічі із сином ОСОБА_7 21.12.2019 з 10:00 до 11:00 години, позивачем отримано лише 03.01.2020. Тобто, державний виконавець не переконалась, що вимога отримана позивачем вчасно. Також відповідач не надала доказів щодо своєчасного відправлення даної вимоги на адресу позивача.

Суд також звертає увагу, що державний виконавець не надав належної оцінки того, що Порядок виконання рішення суду чітко ухвалений у рішенні суду, та як наслідок зазначений у виконавчому листі.

Обов`язковість встановлення відсутності поважних причин не виконання судових рішень покладена саме на державного виконавця, та випливає зі змісту ст. 75 Закону № 1404-VIII.

Суд вважає, що наведені позивачем обставини є поважними причинами невиконання судового рішення та унеможливлюють притягнення її до відповідальності.

Окрім того, у зв`язку із несвоєчасним отриманням заначеної вимоги, позивач був позбавлений виконати вимогу державного виконавця та надати пояснення або підтвердити поважність неможливості виконання даної вимоги у визначений виконавцем строк, що потягнуло безпідставне накладення штрафу.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладені обставини справи та приписи Закону, судом встановлені поважні причини, які перешкоджали боржниці виконати рішення суду у визначений час та дату, проте при винесенні оскаржуваної постанови це враховано не було, що свідчить про поверхневий підхід посадової особи до спірних правовідносин, які склались між боржником та стягувачем у вищезгаданому виконавчому провадженні, у зв`язку із чим адміністративний позов підлягає задоволенню, а постанова від 18.12.2019 - скасуванню.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписамиг частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п`ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.

Враховуючи вищевикладені обставини справи та приписи Закону, судом встановлені поважні причини, які перешкоджали боржниці виконати рішення суду у визначений час та дату, проте при винесенні оскаржуваної постанови це враховано не було, що свідчить про поверхневий підхід посадової особи до спірних правовідносин, які склались між боржником та стягувачем у вищезгаданому виконавчому провадженні, у зв`язку із чим адміністративний позов підлягає задоволенню, а постанова від 30.01.2020 - скасуванню.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що позивачем доведена правомірність та обґрунтованість вимог, натомість відповідачем не було надано суду жодного доказу щодо спростування позиції позивача.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що, відповідно до частини першої статті 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір відповідно до квитанції 0.0.1639769036.1 від 05.03.2020 у сумі 840,80 грн.

Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255 та 287 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі південно-східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Дніпро) (69068, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Брюлова, буд.5, код ЄДРПОУ 35037228), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі південно-східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Дніпро) Кіорпе А.О. від 18.12.2019 у виконавчому провадженні №58198486 про накладення штрафу на ОСОБА_1 у розмірі 1700,00 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень 80 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі південно-східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Дніпро) (69068, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Брюлова, буд.5, код ЄДРПОУ 35037228).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням вимог статтей 270, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України та пп. 15.5 п. 15 ч. 1 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України.

Рішення в повному обсязі складено та підписане суддею 23.03.2020.

Суддя Р.В. Сацький