Рішення № 88378159, 19.03.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19 березня 2020 року (17 год. 45 хв.)Справа № 280/5180/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Калашник Ю.В., розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

24.10.2019 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДФС у Запорізькій області, в якому позивач просить суд: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 01.08.2019 № № 0018751305, 0018771305, 0018781305, 0018791305.

На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві позивач зазначає про безпідставність висновків податкового органу. Вказує, що в акті встановлено, що перевіркою встановлені факти взаємовідносин ФОП ОСОБА_1 з контрагентами-постачальниками, які мають ознаки «фіктивності», а саме: за 2017 рік з TOB «Січ-Девелопмент», TOB «Компанія-Ірбіс», TOB «Айс- Ден», TOB «Панда-Инвест», TOB «Фармконсалт», TOB «Траволтабудінг»; за 2018 рік з TOB «Акцент А», TOB «Індекс 2018», TOB «Строй Акцент», TOB «Фрідом Торг». Як зазначено в акті перевірки при проведенні перевірки було перевірено відомості про підприємства-контрагенти в єдиному реєстрі судових рішень. Перевіркою встановлено взаємовідносини ФОП ОСОБА_1 з контрагентами-постачальниками без встановлення його ланцюга походження. Також вказано що позивач придбав послуги у підприємств-постачальників, по яких наявні кримінальні провадження за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ст.ст.205, 212 КК України, а саме: по взаємовідносинам з TOB «Січ-Девелопмент», TOB «Компанія-Ірбіс», TOB «Айс-Ден», TOB «Панда-Инвест», TOB «Фармконсалт», TOB «Траволтабудінг», TOB «Акцент А», TOB «Індекс 2018», TOB «Строй Акцент», TOB «Фрідом Торг». Проте, позивач із такими висновками акту перевірки не погоджується та зазначає, що всі первинні документи є дійсними, що не спростовано Актом перевірки, є належним чином складеними, податки сплаченими, а функція контролю за контрагентами з боку суб`єкта господарювання законом не передбачена. Крім того, позивач звертає увагу, що підставою для спірних висновків сталі відомості комп`ютерних систем та АРМ ІС «Податковий блок», архіву електронної звітності, Єдиний реєстр податкових накладних, веб-сайт ГУ ДФС України та інші бази даних ДФС. Зазначає, що жодних документальних доказів при здійсненні вказаних висновків не використано, використані лише комп`ютерні системи, сертифікація яких не зазначена, та до яких може бути здійснений несанкціонований доступ. В акті перевірки зазначено про встановлення маніпулювання звітними даними як TOB «Айс-Ден», так і контрагентами в тому числі ФОП ОСОБА_1 , що полягало у використанні «схемного податкового кредиту». Так, TOB «Айс-Ден» закуповувало товари та реалізувало ФОП ОСОБА_1 послуги щодо надання консультаційних послуг щодо підготовки документів для проведення сертифікаційних робіт товарів ЗЕД. При цьому, в акті перевірки не зазначено що означає «схемний податковий кредит», в акті перевірки відсутні посилання на встановлені факти та їх невідповідність вимогам законодавства України. Аналогічні висновки зроблені в Акті щодо взаємовідносин з TOB «Панда-Инвест», TOB «Фармконсалт», TOB «Компанія-Ірбіс», TOB «Вікторіа Терра Трейд». Такі висновки стали підставою для твердження податкового органу про порушення ФОП ОСОБА_1 вимог законодавства України, що наведено вище. Разом з цим, ФОП ОСОБА_1 має всі первинні документи, які не дають підстав вважати, що господарські операції позивача з його контрагентами, за якими сформовано податкову інформацію та ведеться облік, та податковим органом в Акті перевірки не було наведено жодних фактів, які свідчать про неправильність та невідповідність вказаних первинних документів фактичним обставинам укладених правочинів. Отже, на думку позивача, висновки контролюючого органу про порушення ФОП ОСОБА_1 податкового законодавства під час здійснення ним господарських операцій не відповідають дійсності та є лише припущеннями. Беручи до уваги вищезазначене, висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства є протиправними, у зв`язку із чим, у відповідача були відсутні підстави для прийняття оскаржуваних рішень.

Відповідач позов не визнав, у письмовому відзиві (від 03.12.2019 вх. №50712) вказав на те, що під час проведення перевірки податковим органом встановлено, що постачальники TOB «Січ-Девелопмент», TOB «Компанія-Ірбіс», TOB «Айс- Ден», TOB «Панда-Инвест», TOB «Фармконсалт», TOB «Траволтабудінг», TOB «Акцент А», TOB «Індекс 2018», TOB «Строй Акцент», TOB «Фрідом Торг» виписували (оформлювали) первинні документи щодо надання послуг на адресу ФОП ОСОБА_1 без їх реального здійснення та, якщо наведені послуги фактично не поставлялись позивачу по цим взаємовідносинам, то відповідно право на включення сум до складу податкового кредиту та валових витрат у такого платника податків не виникає. Так, при проведенні перевірки встановлено взаємовідносини позивача з контрагентами-постачальниками без встановлення його ланцюга походження, позивач придбає послуги у підприємств-постачальників, які мають ознаки "фіктивності" та по яких наявні кримінальні провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205, 212 КК України. З урахуванням зазначеного, перевіркою не підтверджено здійснення товарних операцій вищеописаними постачальниками на адресу позивача та встановлено надходження товарів (послуг) з джерела невідомого походження, тобто такі товари (послуги) не постачалися та не надавалися. Таким чином, на думку відповідача, в первинних документах зазначені господарські операції, які фактично не відбулись, у зв`язку із чим вони (договори, податкові накладні, видаткові та прибуткові накладні, акти надання послуг, акти здачі-приймання робіт тощо) не мають юридичної сили первинних документів, і як слідство ФОП ОСОБА_1 неправомірно формував регістри бухгалтерського обліку та податкову звітність з ПДВ на підставі таких первинних документів. Таким чином, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, прийнявши оскаржувані рішення, вважає, що діяв відповідно до вимог чинного законодавства та у межах наданих органам ДФС прав, а тому просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 11.11.2019 відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі №280/5180/19 та призначено підготовче судове засідання.

Протокольною ухвалою суду від 19.02.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 11.03.2020.

У судовому засіданні оголошувалась перерва до 11.03.2020 та до 18.03.2020.

17.03.2020 до суду від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження. 18.03.2020 до суду від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 КАС України, суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) є фізичною особою-підприємцем та зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань 02.04.1999. Основним видом діяльності за КВЕД є: 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.

ГУ ДФС у Запорізькій області проведено документальну планову виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 31.12.2018 з питань нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та єдиного соціального внеску.

За результатами перевірки складено Акт перевірки від 13.06.2019 №430/08-01-13-05/ НОМЕР_1 .

Актом перевірки помилково встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме:

підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, а саме: завищено податковий кредит з податку на додану вартість на суму 190000 грн.;

підпункту 164.1.3 пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України, а саме: заниження суми утриманого військового збору з суми чистого оподатковуваного доходу на загальну суму 88837,50 грн, в т.ч. за 2017 рік - 38737,50 грн, за 2018 рік - 50100 грн;

підпункту «в» пункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України, а саме: включення до декларацій за 2017-2018 роки завищення валових витрат на загальну суму 5922500,00 грн., в т.ч. за 2017 рік на суму 2582500,00 грн., за 2018 рік на суму 3340000,00 грн.,

пунктів 177.2, 177.4, статті 177 Податкового кодексу України, а саме заниження податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 1066050,00 грн., в т.ч. за 2017 рік на суму 464850,00 грн., за 2018 рік на суму 601200,00 грн.;

пункту 177.10 статті 177 Податкового кодексу України, а саме ведення книги обліку доходів з порушеннями.

Перевіркою встановлено взаємовідносини ФОП ОСОБА_1 з контрагентами, у яких позивачем придбавались консультативні послуги щодо підготовки документів для проведення сертифікаційних робіт товарів ЗЕД, а саме: TOB «Січ-Девелопмент», TOB «Компанія-Ірбіс», TOB «Айс-Ден», TOB «Панда-Инвест», TOB «Фармконсалт», TOB «Траволтабудінг», TOB «Акцент А», TOB «Індекс 2018», TOB «Строй Акцент», TOB «Фрідом Торг», ТОВ «Укрлюкс ЛТД», ТОВ «Пеорія». Надані до перевірки акти виконаних робіт не відображають повний зміст реальності здійснення наданих послуг, які б давали змогу детально відобразити їх використання у господарській діяльності з метою отримання доходу.

В акті перевірки вказується, що проведеним аналізом наданих до перевірки первинних документів та інформаційних систем податкового органу, що використані в ході перевірки: АІС Податковий блок, Архів електронної звітності, ЄРПН, встановлено, що послуги були придбані, але подальшої реалізації їх з метою отримання доходу не відбулось.

Також в акті перевірки зазначено про придбання ФОП ОСОБА_1 послуг у підприємств-постачальників, які мають ознаки "фіктивності" та по яких наявні кримінальні провадження за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.205, 212 КК України

Крім того, в Акті перевірки зазначено, що при проведенні перевірки перевірено відомості про підприємств-контрагентів в єдиному реєстрі судових рішень. Перевіркою встановлено взаємовідносини ФОП ОСОБА_1 з контрагентами-постачальниками без встановлення його ланцюга походження. ФОП ОСОБА_1 придбав послуги у підприємств-постачальників, які мають ознаки "фіктивності" (придбають одну групу товарів, а реалізують по ланцюгу поставки іншу групу товарів (пересорт)), та по яких наявні кримінальні провадження за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.205,212 КК України.

На підставі Акту перевірки від 13.06.2019 №430/08-01-13-05/ НОМЕР_1 та виявлених порушень відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

від 01.08.2019 №0018751305, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 510,00 грн.;

від 01.08.2019 №0018771305, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування» на загальну суму 1 599 075,00 грн., з яких 1066050,50 грн. за податковими зобов`язаннями та 533025,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями;

від 01.08.2019 №0018781305, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «військовий збір», що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 133 256,25 грн., з яких 88837,50 грн. за податковими зобов`язаннями та 44418,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

від 01.08.2019 №0018791305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на додану вартість» на загальну суму 285 000,00 грн., з яких 190000,00 грн. за податковими зобов`язаннями та 95000,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до ДФС України зі скаргою на них, проте рішеннями Державної фіскальної служби про результати розгляду скарг, скарги залишені без задоволення.

Вважаючи прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду із даним позовом про їх скасування. При цьому, суд зауважує, що спір щодо правомірності дій під час призначення та проведення перевірки, яка стала підставою для винесення оскаржуваного рішення, між сторонами відсутній.

Статтею 67 Конституції України закріплено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Податковий кодекс України), який набрав законної сили 01.01.2011.

Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 54.1 ст.54 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до пп. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 Податкового кодексу України, платниками податку на доходи фізичних осіб є фізичні особи - резиденти, які отримують доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

За приписами п. 163.1 ст. 163 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Згідно з пп. 164.1.3. п. 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України, загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.

У відповідності до п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Згідно з пп. 177.4.1. п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів належать, зокрема, витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат.

Крім того, статтею 177 Податкового кодексу України передбачено, що фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені цим Кодексом для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи.

Авансові платежі з податку на доходи фізичних осіб розраховуються платником податку самостійно згідно з фактичними даними, зазначеними у Книзі обліку доходів і витрат, кожного календарного кварталу та сплачуються до бюджету до 20 числа місяця, наступного за кожним календарним кварталом (до 20 квітня, до 20 липня і до 20 жовтня). Авансовий платіж за четвертий календарний квартал не розраховується та не сплачується.

Якщо результатом розрахунку авансового платежу за відповідний календарний квартал є від`ємне значення, то авансовий платіж за такий період не сплачується.

Остаточний розрахунок податку на доходи фізичних осіб за звітний податковий рік здійснюється платником самостійно згідно з даними, зазначеними в річній податковій декларації, з урахуванням сплаченого ним протягом року податку на доходи фізичних осіб на підставі документального підтвердження факту його сплати.

Надмірно сплачені суми податку підлягають зарахуванню в рахунок майбутніх платежів з цього податку або поверненню платнику податку в порядку, передбаченому цим Кодексом.

У разі якщо фізична особа - підприємець отримує інші доходи, ніж від провадження підприємницької діяльності, у межах обраних ним видів такої діяльності, такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Кодексом для платників податку - фізичних осіб.

Фізичні особи - підприємці зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Для реєстрації Книги обліку доходів і витрат фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу за місцем обліку примірник Книги у разі обрання способу ведення Книги у паперовому вигляді.

Фізичні особи - підприємці подають річну податкову декларацію у строк, визначений пп. 49.18.5 п. 49.18 статті 49 цього Кодексу, в якій поряд з доходами від підприємницької діяльності мають зазначатися інші доходи з джерел їх походження з України та іноземні доходи.

Таким чином, річна податкова декларація фізичної особи - підприємця має бути підтверджена належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Суд зазначає, зауважень до документів первинного бухгалтерського обліку позивача по взаємовідносинам із вищенаведеними контрагентами у контролюючого органу не було.

Відповідно до ч. 2 ст. 74 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Так, ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-ХІV) визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також в пп.1.2 п.1, пп.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону та п.2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За змістом п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок. Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Згідно з ст. 1 Закону № 996-ХІV, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції дії або події, що спричинили реальні зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства, тобто майновому стані платника податків.

Відповідно до п.201.8 ст.201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 ст.201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За приписами п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201 11 статті 201 цього Кодексу

Тобто, Податкового кодексу України визначено випадки зменшення складу податкового кредиту на суму витрат по сплаті податку на додану вартість, а саме: відсутність належно оформленої податкової накладної або складання податкової накладної особою, яка у встановленому порядку не зареєстрована як платник податку на додану вартість.

Інших підстав для невключения до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість ні ПКУ, ні іншими актами законодавства України не передбачається.

Суд зазначає, сплата постачальнику податку на додану вартість в ціні придбання товару була підтверджена ФОП ОСОБА_1 під час проведення перевірки наданими посадовим особам та оформленими з дотриманням приписів ст.201 Податкового кодексу України податковими накладними, що підтверджується змістом Акта перевірки і незазначенням їх в Акті перевірки як відсутні.

На момент здійснення господарських операцій щодо кожного з перелічених в Акті перевірки суб`єктів господарювання до єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців було внесено запис про державну реєстрацію юридичної особи, при цьому зазначені суб`єкти господарювання перебували в стані провадження господарської діяльності і були зареєстровані платниками податку на додану вартість, у зв`язку з чим і відповідно до ст.201 ПК України мали право складати податкові накладні.

Невиконання постачальником будь-яких податкових зобов`язань, в тому числі з податку на додану вартість, з огляду на принцип персональної юридичної відповідальності не може бути підставою для донарахування податкових зобов`язані, і зменшення податкового кредиту покупцю, який на підставі податкової накладної, виписаної платником ПДВ, відніс до податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену разом із ціною товару таким постачальникам.

Факт порушення контрагентом-постачальником своїх податкових зобов`язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених покупцем вимог про надання податкової вигоди з податку на додану вартість виключно у випадку дії покупця без належної обачності й обережності, його обізнаності про порушення податкового законодавства, які допускали його контрагенти, при цьому даних про обізнаність ФОП ОСОБА_1 з фактами порушення податкового законодавства контрагентами в Акті перевірки не встановлено і не доведено.

Платник податку на додану вартість на момент здійснення господарської операції з придбання товару не зобов`язаний і не має жодних повноважень із здійснення контролю за дотриманням продавцем, який зареєстрований у встановленому законом порядку як юридична особа і є платником податку на додану вартість, вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, податкового законодавства тощо і в подальшому не повинен зазнавати будь-яких негативних наслідків у вигляді донарахування податкових зобов`язань і позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність вказаного суб`єкта господарювання.

Видаткові накладні та інші первинні документи, що підтверджують здійснення господарських операцій з контрагентами ФОП ОСОБА_1 наявні у та зберігаються згідно вимог законодавства України, зауважень до порядку їх оформлення в Акті перевірки посадовими особами податкового органу не наведено, що є безумовним підтвердженням відсутності таких зауважень та їх належного оформлення.

У зв`язку з зазначеним, висновки Акта перевірки, є виключно припущенням та не мають жодного обґрунтування. Таким чином, сума податку на додану вартість сплачена ФОП ОСОБА_1 своїм постачальникам в складі вартості отриманих товарів (послуг), правомірно включена ним до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів.

З матеріалів справи судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 придбав у TOB «Січ-Девелопмент», TOB «Компанія-Ірбіс», TOB «Айс-Ден», TOB «Панда-Инвест», TOB «Фармконсалт», TOB «Траволтабудінг», TOB «Акцент А», TOB «Індекс 2018», TOB «Строй Акцент», TOB «Фрідом Торг», ТОВ «Укрлюкс ЛТД», ТОВ «Пеорія» консультаційні послуги щодо підготовки документів для проведення сертифікаційних робіт товарів ЗЕД. Реальність господарських операцій підтверджуються первинними документами, а саме: актами здачі - прийняття робіт (надання послуг), рахунками-фактурами , які містяться в матеріалах справи.

Суд зазначає, що оглянуті первинні документи містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими на час вчинення угоди суб`єктами права.

Тобто, надані первинні бухгалтерські документи по формі та за змістом відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Положення.

Документи, які надані позивачем, суд вважає достатніми та такими, що підтверджують факт придбання послуг у контрагентів, використання їх у власній господарській діяльності та настання змін в майновому стані платника податків.

Наявність первинних документів є достатньою підставою для відображення вказаних операцій в бухгалтерському обліку, а оскільки дані податкового обліку базуються на даних бухгалтерського обліку, висновок відповідача щодо заниження позивачем податку на доходи фізичних осіб є необґрунтованим, що виключає наявність підстав для висновку про відсутність фактичного здійснення господарських операцій.

До того ж, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Посилання відповідача на той факт, що встановлено маніпулювання звітними даними, що полягало у використанні «схемного податкового кредиту» суд до уваги не приймає та зазначає, що поняття «схемний податковий кредит» відсутній у податковому законодавстві та не визначений жодним законом або нормативно-правовим актом, тому його застосування контролюючим органом при кваліфікації дій платника податків є недопустимим.

Суд вважає, що в акті перевірки суб`єктом владних повноважень не зазначено жодних належних та допустимих доказів про відсутності фактичного виконання позивачем господарських операцій за укладеними договорами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про несумісність предмету укладених договорів з напрямом господарської діяльності позивача, що зумовило необґрунтованість і невідповідність закону висновків суб`єкта владних повноважень про їх вчинення без мети реального настання правових наслідків. Усі доводи відповідача носять характер припущень.

Щодо наявності кримінальних проваджень, відповідачем проігноровано, що позивач не може нести відповідальність за дії контрагента при відсутності власної вини, інакше порушуються основні конституційні засади: дотримання принципу справедливості як невід`ємного елементу верховенства права (стаття 8 Конституції України), індивідуальний характер відповідальності, тобто що відповідати має саме той, хто припустився порушення (стаття 61 Конституції України), забезпечення доведеності вини (стаття 129 Конституції України).

З огляду на викладене, окремі документи з матеріалів кримінального провадження за відсутності вироку, що у встановленому законом порядку набрав законної сили, не можуть вважатися доказом, на який податковий орган вправі посилатися в обґрунтування безтоварності операції.

Окрім того, позивач позбавлений можливості впливати на його контрагентів в частині здійснення ними господарської діяльності в рамках чинного законодавства України, зокрема і в частині своєчасної подачі до контролюючих органів податкової звітності.

Суд також зазначає, що відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

З огляду на вказане, суд погоджується з доводами позивача, що безтоварність здійснених останнім господарських операцій, на що посилається відповідач, не підтверджена у встановленому законом порядку жодним доказом, сам висновок носить характер припущення.

Враховуючи наявність господарської мети при укладанні договорів, надання первинних документів, які свідчать про виконання правочинів та використання їх результатів у господарській діяльності позивачем, суд дійшов висновку щодо реальності вчинених правочинів з контрагентом.

Оцінюючи згадані документи в сукупності та кожен зокрема, суд вважає, що такі не дають підстав для сумніву щодо реальності здійснення вищенаведених операцій або висновку про їх нездійснення. Таким чином, висновок контролюючого органу про безтоварний характер спірних операцій є передчасним, оскільки цей висновок не відповідає фактам, покладеним в його основу. Так, законодавцем презюмується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, а також достовірність документів податкового обліку, доки податковим органом це не спростовано належними та допустимими доказами. Викладені обставини та факти не відповідають таким ознакам, позаяк мають характер припущень.

Ці обставини вироком суду або постановою слідчого у кримінальній справі не були встановлені, а лише, як зазначено у Акті перевірки, витікають із отриманої податкової інформації щодо контрагентів позивача та його вже контрагентів.

Також, Актом перевірки встановлено порушення позивачем статті 177 Податкового кодексу України, а саме: ведення Книги обліку доходів і витрат з порушеннями, які полягають в наступному: у графі 5 не зазначено «реквізити документа, що підтверджує понесені витрати, що безпосередньо пов`язані з отриманим доходом»; у графі 6 не відображені суми витрат, які документально підтверджені та безпосередньо пов`язані з отриманням доходу за підсумками дня».

У відповідності до пункту 4 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України 16.09.2013 №481, ФОП ОСОБА_1 обрано ведення Книги обліку доходів і витрат в електронній формі.

При цьому, ФОП ОСОБА_1 отримав посилені сертифікати відкритих ключів, сформованих акредитованими центрами сертифікації ключів, включених до системи подання податкових документів в електронному вигляді, уклав договір про визнання електронних документів з контролюючим органом та сформував заяву на отримання Книги і надіслав її до контролюючого органу за місцем податкового обліку засобами електронного зв`язку з дотриманням умов щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Крім того, контролюючий орган за місцем податкового обліку зареєстрував заяву самозайнятої особи на отримання Книги у реєстрі поданих заяв та протягом 3 робочих днів сформував і надсилав повідомлення про реєстрацію Книги із зазначенням реєстраційного номера Книги та дати її реєстрації.

Відтак, висновку податкового органу щодо порушення позивачем ведення Книги обліку доходів і витрат з порушеннями є непідтвердженими.

Ураховуючи вищевикладене, суд вважає, що висновки про порушення позивачем податкового законодавства, зроблені відповідачем в Акті перевірки, є необґрунтованими та недоведеними, у зв`язку з чим спірне рішення контролюючого органу, прийняті відповідачем на підставі встановлених Актом порушень, є протиправними та підлягає скасуванню.

У відповідності до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки суб`єктом владних повноважень у справі було Головне управління ДФС у Запорізькій області, то з бюджетних асигнувань цього органу повинні бути присуджені позивачу судові витрати зі сплати судового збору, документально підтверджені у сумі 9605,00 грн.

Керуючись ст.ст.9, 139, 243-246 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 01.08.2019 № № 0018751305, 0018771305, 0018781305, 0018791305, прийняті Головним управлінням ДФС у Запорізькій області.

Стягнути на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 9605,00 грн. (дев`ять тисяч шістсот п`ять грн. 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 19.03.2020.

Суддя Ю.В. Калашник