Рішення № 88378134, 23.03.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2020 року Справа № 280/5692/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернулася з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 28.05.2019 №0012131305 та №0012141305.

Ухвалою суду від 25.11.2019 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання на 17.12.2019.

Ухвалою суду від 17.12.2019 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, а підготовче засідання відкладено на 29.01.2020.

29.01.2020 судом закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи на 17.03.2020.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що прийняті контролюючим органом податкові повідомлення - рішення є протиправними та безпідставними, у зв`язку з чим підлягають скасуванню. Зазначає, що відповідно до наказу на проведення позапланової перевірки від 06.02.2019 №385 предметом перевірки позивача було питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, достовірності нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб за ознакою доходу «126» у 2016 році, проте, позивачем у 2016 році не було отримано доходу у вигляді прощення банком боргу. Позивач зазначає, що у висновках Акту перевірки контролюючий орган робить висновок про отримання позивачем у 2016 році доходу у сумі 1035791,43 грн. від АТ «ОТП Банк», проте, прощення заборгованості за кредитним договором відбулось у листопаді 2015 року, відповідно до укладеного між банком та позивачем додаткового договору. В свою чергу, позивач вказує на те, що 2015 рік не був предметом податкової перевірки, а нарахування зобов`язання здійснено за період, що фактично не перевірявся. Крім того, позивач посилався на те, що контролюючим органом фактично проведено не документальну перевірку, а камеральну, оскільки жодні документи платника податків не перевірялись та не досліджувались.

Також, позивач вказував на ту обставину, що під час прийняття спірних податкових повідомлень - рішень контролюючим органом не було враховано положення пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, відповідно до якого для визначення суми прощеної кредитної заборгованості в іноземній валюті необхідно застосовувати курс валюти визначений Національним банком України станом на 01.01.2014, а саме 7,99300. Зазначені обставини, на думку представника позивача, свідчать про те, що контролюючим органом не було належним чином встановлено суму прощення заборгованості та необґрунтовано прийнято спірні рішення.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі, а адміністративну справу просив розглядати в порядку письмового провадження.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень послався на те, що позивачу у встановленому чинним законодавством порядку направлялися лист-запрошення до контролюючого органу для подання декларації, копія наказу про призначення податкової перевірки, проте, зазначені документи не були вручені позивачу з незалежних від контролюючого органу підстав. Відповідач зазначає, що у зв`язку з тим, що ані під час проведення перевірки, ані до прийняття спірних податкових повідомлень - рішень, від платника податків не надійшло жодних документів та пояснень, які могли б бути використані під час проведення перевірки, то відповідно перевірку проведено на підставі наявної у контролюючого органу інформації, що не суперечить положенням Податкового кодексу України.

Також, відповідач вказував і на безпідставність тверджень позивача про те, що нею не отримано у 2016 році доходу від АТ «ОТП Банк», оскільки відповідно до відомостей зазначених АТ «ОТП Банк» у формі 1-ДФ, Банк анулював заборгованість та вніс відомості про отримання ОСОБА_1 доходу у вигляді додаткового блага на суму 1035791,43 грн. у ІІ кварталі 2016 року. Інших документів, які могли б спростувати наявну у контролюючого органу податкову інформацію від платника податків на момент перевірки не надходило, у зв`язку з чим відповідач вважає, що ним обґрунтовано встановлено отримання позивачем доходу у 2016 році.

Відповідач зазначав, що згідно інформації відділу Державного реєстру ДФС України («Відомості з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів») встановлено, що фізична особа ОСОБА_1 у ІІ кварталі 2016 року отримала дохід у сумі 1035791,43 грн. від АТ «ОТП Банк» за ознакою доходу 126 - «Дохід, отриманий платником податку, як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 розділу IV Кодексу) (підпункт 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 розділу IV Кодексу)». Проте, оскільки позивачем самостійно не розраховано та не сплачено до бюджету податки та збори з отриманого доходу, контролюючим органом правомірно прийнято спірні рішення. У зв`язку із викладеним представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, вважає за необхідне зазначити наступне.

З матеріалів справи встановлено, що 01.10.2018 контролюючим органом складено та направлено на адресу ОСОБА_1 лист-запрошення №8819/14/08-01-49-07 до контролюючого органу для дання податкової декларації, у зв`язку із отриманням у ІІ кварталі 2016 році доходу у вигляді додаткового блага в розмірі 1 035 791,43 грн. від АТ «ОТП Банк» (а.с.45).

Лист від 01.10.2018 позивачу вручений не був та повернувся до контролюючого органу з відміткою відділення поштового зв`язку: «за закінченням терміну зберігання» (а.с.46).

06.02.2019 заступником начальника ГУ ДФС у Запорізькій області видано наказ №385 «Про проведення документальної позапланової перевірки ППФО ОСОБА_1 », яким наказано провести документальну позапланову невиїзну перевірку ППФО ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ), податкова адреса: АДРЕСА_1 , з 06 березня 2019 року тривалістю 10 робочих днів (а.с.52).

У період з 06.03.2019 по 20.03.2019 співробітниками ГУ ДФС у Запорізькій області проведено невиїзну позапланову документальну перевірку платника податків - фізичної особи яка не є суб`єктом господарювання ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, достовірності нарахування та сплати податку з доходів фізичних осіб за ознакою доходу «126» у 2016 році, за результатами якої складено Акт перевірки від 27.03.2019 №137/08-01-13-05/ НОМЕР_1 .

Відповідно до висновків Акту перевірки від 27.03.2019 №137/08-01-13-05/ НОМЕР_1 , встановлено порушення позивачем:

пп. «д» 164.2.17 п.164.2 ст.164, п.167.1 ст.167 Податкового кодексу України, в результаті донараховано податок на доходи фізичних осіб за 2016 рік у сумі 186318,44 грн.;

пп. «д» 164.2.17 п.164.2 ст.164, п.167.1 ст.167, підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 Податкового кодексу України, в результаті донараховано військового збору за 2016 рік у сумі 15526,54 грн.

На підставі висновків Акту перевірки від 27.03.2019 №137/08-01-13-05/ НОМЕР_1 , контролюючим органом прийнято податкові повідомлення - рішення:

від 28.05.2019 №0012131305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, на загальну суму 232898,05 грн., в т.ч. за податковим зобов`язанням - 186318,44 грн. та 46579,61 грн. - за штрафними санкціями;

від 28.05.2019 №0012141305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на загальну суму 19408,18 грн., в т.ч. за податковим зобов`язанням - 15526,54 грн. та 3881,64 грн. - за штрафними санкціями.

Позивач, не погодившись з правомірністю прийняття спірних податкових повідомлень - рішень, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), відповідно до яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень став висновок контролюючого органу про отримання позивачем у ІІ кварталі 2016 року доходу у вигляді додаткового блага в розмірі 1 035 102,43 грн., з якого позивачем не було сплачено податок на доходи фізичних осіб та військовий збір.

Позивач обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги посилався на те, що дохід у 2016 році нею не отримувався, а також вказував на те, що відповідачем не вірно розраховано суму зобов`язання, оскільки не враховано курсову різницю, відповідно пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України.

Судом встановлено, що 14.04.2008 між АТ «ОТП Банк» - Банк та Бєляєвою Валентиною Вікторівною - Позичальник укладено кредитний договір №ML-204/080/2008, відповідно до якого, Банк надає Позичальникові кредит, а Позичальник приймає його на наступних умовах: розмір і валюта кредиту - 50468,00 доларів США; дата остаточного повернення кредиту - 14.04.2038 (а.с.18, т.1).

25 листопада 2015 року між Банком та Позичальником укладено Додатковий договір №2 до Кредитного договору №ML-204/080/2008 від 14.04.2008, зокрема викладено терміни «Розмір Кредиту», «Валюта Кредиту», «Цільове призначення кредиту», «Річна база нарахування процентів» та «Дата остаточного повернення Кредиту» викладено в такій редакції: розмір кредиту та валюта кредиту - 1 381 266,20 грн. (а.с.23).

Крім того, судом встановлено, що 25.11.2015 між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладено Договір про внесення змін та доповнень №3 (про прощення боргу) до Кредитного договору №ML-204/080/2008 від 14.04.2008, відповідно до пункту 2.1 якого, Позичальник зобов`язується погасити Боргові зобов`язання у термін до 25.11.2015 в розмірі 330000,00 грн. (а.с.26).

Згідно пункту 2.2. Договору, за умови належного виконання Позичальником умов Кредитного договору та п.п.2.1 Додаткового договору, Позичальник буде вважатися таким, що погасив свої Боргові зобов`язання за Кредитним договором перед Банком в повному обсязі і Банк, керуючись ст.605 Цивільного кодексу України, здійснює анулювання (прощення) боргу в розмірі 1 035 791,43 грн., що складається із суми кредиту (основної суми боргу). Шляхом підписання Позичальником Додаткового договору, Позичальник стверджує, що Банк проінформував його про необхідність сплати податків та зборів з суми прощеного боргу (в тому числі у разі її зміни), у випадках, передбачених законодавством України.

Проте, позивачем не було нараховано та сплачено податок на доходи фізичних осіб та військовий збір з анульованої заборгованості, доказів протилежного суду не надано.

Суд зазначає, що відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Згідно з пунктом 162.1 статті 162 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), платниками податку з доходів фізичних осіб є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Відповідно до пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Відповідно до п.179.1 ст.179 ПК України, платник податку зобов`язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.

Фізична особа зобов`язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену в поданій нею податковій декларації. Сума податкових зобов`язань, донарахована контролюючим органом, сплачується до відповідного бюджету у строки, встановлені цим Кодексом (п.179.7 ст.179 ПК України).

Підпунктом 164.1 статті 164 ПК України визначено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді: основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом (пп.«д» 164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України).

За змістом підпункту 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України, дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України; б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів; в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів; г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України; ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України; д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов`язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов`язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо); е) спадщини, подарунків, виграшів, призів; є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору; ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.

В свою чергу, згідно підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України, додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Відповідно до пп.165.1.55 п.165.1 ст.165 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи: сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності.

Таким чином, законодавець під додатковим благом розуміє тільки основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, нараховані за користування кредитом, комісії та/або штрафні санкції (пеню), прощені (анульовані) кредитором.

З Додаткового договору про внесення змін та доповнень №3 (про прощення боргу) встановлено та не спростовано учасниками справи, що основна сума боргу позивача, що була прощена АТ «ОТП Банк» становить 1 035 791,43 грн., що відображено банком у звітності 1-ДФ за ІІ квартал 2016 року (а.с.40).

Разом з тим, суд під час розгляду адміністративної справи встановив, що під час визначення позивачу податкового зобов`язання у зв`язку із прощенням боргу за кредитним договором контролюючим органом протиправно не було враховано положення пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України.

Так, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов`язань» №321-VIII від 09.04.2015, положення якого набрали чинності 07.05.2015, підрозділ 1 розділу XX «Перехідні положення» доповнено пунктом 8, у відповідності з яким не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року.

Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року.

Отже, з метою оподаткування доходи, отримані платником податку у вигляді основної суми боргу (кредиту), прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, та суми прощеної (анульованої) кредитором у розмірі різниці, розрахованої відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, слід розглядати окремо.

Суд зазначає, що у Договір про внесення змін та доповнень №3 (про прощення боргу) від 25.11.2015 містить пункт 2.3. наступного змісту: «Курсова різниця. Розмір Боргових зобов`язань в іноземній валюті, за якими у відповідності до Угоди про зміну валюти зобов`язання валюта змінена на гривню, а саме: 57313,95 доларів США, на дату укладання Угоди про зміну валюти зобов`язання за офіційним курсом Національного банку України дорівнює 1 372 625,60 грн. При цьому, розмір таких Боргових зобов`язань за офіційним курсом Національного банку України станом на 01.01.2014 дорівнює 458110,40 грн. Курсова різниця по кредиту складає 914515,20 грн.».

Крім того, у підпункті 2.3.1 пункту 2.3 зазначеного Договору зазначено, що якщо сума прощеного боргу перевищує розмір курсової різниці, визначеної п.п.2.3 Додаткового договору, у Позичальника відповідно до вимог пп.«д» пп.167.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України виникає оподатковуваний дохід та Позичальник зобов`язаний подати до податкового органу декларацію, сплатити податки та збори з такого доходу в порядку та у розмірах, встановлених чинним законодавством України.

Отже, судом встановлено, що за валютним кредитом одержаним на підставі Кредитного договору №ML-204/080/2008 від 14.04.2008, прощення боргу за яким відбулось після 01.01.2015, відбулась зміна валюти зобов`язання з долара США на гривню, у зв`язку з чим на спірні правовідносини поширюється дія пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України.

Суд зазначає, що курсова різниця, що виникла внаслідок знецінення національної валюти по відношенню до валюти прощеного боргу (кредиту), не відноситься до доходів платника податку та не підлягає оподаткуванню.

В силу колізійного принципу пріоритету норми акта, виданого пізніше, до правовідносин, які виникли у зв`язку із прощенням банками з 1 січня 2015 року боргу позичальникам за кредитами в іноземній валюті, які не було погашено до 1 січня 2014 року та валюту зобов`язання за якими було змінено з іноземної на національну, застосовуються норми пункту 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" ПК України.

Застосування вимог абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України має місце виключно у випадку перевищення суми прощеного (анульованого) кредитором боргу над сумою курсової різниці, обрахованої за правилами, передбаченими пунктом 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України.

Такий правовий висновок викладено Верховним Судом у постановах від 15 травня 2018 року (справа №821/1594/17), від 19 липня 2019 року (справа №826/4240/18), від 25.11.2019 (справа №500/2252/18).

Отже, з урахуванням викладеного судом вище, відповідно до абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України, з урахуванням положень пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, під додатковим благом ОСОБА_1 необхідно розуміти суму 121276,23 грн. (1 035 791,43 грн. - основана сума прощеного боргу - 914515,20 грн. - курсова різниця = 121276,23 грн.).

Відповідно до пп.165.1.55 п.165.1 ст.165 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи: основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності у сумі, що не перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» встановлено мінімальну заробітну плату на рівні 1378,00 грн.

Отже, загальна сума додаткового блага, з якої позивач зобов`язана була нарахувати та сплатити ПДФО та військовий збір, з урахуванням пп.165.1.55 п.165.1 ст.165 ПК України, становить 120587,23 грн. (121276,23 грн. сума тіла кредиту за мінусом курсової різниці - 689,00 грн., яка не є додатковим благом, відповідно до пп.165.1.55 п.165.1 ст.165 ПК України = 120587,23 грн.).

А відповідно сума ПДФО становить 21705,70 грн. (120587,23 грн. х 18% = 21705,70 грн.), штрафна санкція за невиконання податкового обов`язку - 5426,43 грн. (21705,70 грн. х 25% = 5426,43 грн.); військовий збір - 1808,81 грн. (120587,23 грн. х 1,5% = 1808,81 грн.), штрафна санкція за невиконання податкового обов`язку - 452,20 грн. (1808,81 грн. х 25% = 452,20 грн.).

За таких обставин, за результатами розгляду адміністративної справи судом встановлено, що контролюючий орган дійшов обґрунтованого висновку про отримання ОСОБА_1 додаткового блага у 2016 році, проте, під час визначення податкового зобов`язання не врахував положення пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, у зв`язку з чим розрахував суму податкового зобов`язання у більшому розмірі ніж передбачено Законом, що зумовлює висновок суду про наявність підстав для часткового скасування спірних податкових повідомлень - рішень.

При цьому, суд відхиляє посилання позивача на те, що контролюючим органом порушено порядок проведення податкової перевірки, оскільки матеріалами справи підтверджується те, що відповідачем вживались заходи щодо повідомлення позивача про необхідність сплатити податки та збори з додаткового блага, а також про проведення податкової перевірки, але направлені документи не вдалось вручити позивачу з незалежних від контролюючого органу підстав.

В свою чергу, відповідно до п.44.6 ст.44 ПК України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Отже, оскільки позивачем до контролюючого органу не було надано додаткових документів пов`язаних з отриманням додаткового блага, контролюючий орган правомірно проводив перевірку на підставі наявної у нього податкової інформації.

Щодо посилань позивача на те, що нею не отримувались доходи у вигляді додаткового блага у 2016 році, оскільки договір про прощення боргу підписано з банком у листопаді 2015 року, суд зазначає, що правовідносини між Позичальником і Банком щодо прощення заборгованості за кредитним договором та правовідносини між платником податків та Державою щодо сплати податків та зборів є різними правовими категоріями, а відповідно мають різне правове регулювання.

Дійсно, взаємовідносини з Банком за кредитним договором у позивача припинились у листопаді 2015 року із підписанням договору про прощення боргу, разом з тим, податковий обов`язок щодо нарахування та сплати ПДФО та військового збору документально виник лише у ІІ кварталі 2016 року, оскільки саме у звіті за зазначений період АТ «ОТП Банк» відобразило факт виплати на користь позивача доходу (а.с.40).

Більш того, суд зазначає, що за відсутності у контролюючого органу іншої інформації, зокрема яка була б надана позивача та/або АТ «ОТП Банк», контролюючим органом правомірно встановлено отримання доходу у ІІ кварталі 2016 року.

Відповідно до положень статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Суд зазначає, що позивачем податковий обов`язок щодо сплати ПДФО та військового збору з суми прощеної АТ «ОТП Банк» заборгованості за кредитним договором не виконано, ані протягом 2015 року, ані протягом 2016 року, а відтак контролюючий орган мав обов`язок самостійно визначити позивачу суму грошового зобов`язання, що правомірно і зробив за результатами невиїзної перевірки.

Суд звертає увагу на те, що скасування у повному обсязі спірних податкових повідомлень - рішень з формальних підстав призведе до того, що позивач, який не виконав конституційного та податкового обов`язку щодо сплати податків та зборів, стане вільним від такого зобов`язання, що суперечить положенням чинного законодавства України.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

За результатами розгляду адміністративної справи суд дійшов висновку, що відповідач під час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, не враховуючи суму визначеного податкового зобов`язання, яка підлягає зменшенню у судовому порядку, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області від 28.05.2019 №0012131305 в частині збільшення ОСОБА_1 податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 164612,74 грн. (сто шістдесят чотири тисячі шістсот дванадцять гривень 74 копійки) та застосування штрафних санкцій на суму 41153,18 грн. (сорок одна тисяча сто п`ятдесят три гривні 18 копійок).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області від 28.05.2019 №0012141305 в частині збільшення ОСОБА_1 податкового зобов`язання зі сплати військового збору на суму 13717,73 грн. (тринадцять тисяч сімсот сімнадцять гривень 73 копійки) та застосування штрафних санкцій на суму 3429,44 грн. (три тисячі чотириста двадцять дев`ять гривень 44 копійки).

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 2229,15 грн. (дві тисячі двісті двадцять дев`ять гривень 15 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В. Новікова