Рішення № 88377862, 02.03.2020, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" березня 2020 р. справа № 300/2671/19

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Шумей М.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі, також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовною заявою до Івано-Франківської митниці ДФС (надалі, також - відповідач) про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів за №UA206000/2019/000897/2, №UA206000/2019/000898/2 від 02.12.2019.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем протиправно, в порушення норм Митного кодексу України та за наявності усіх документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару - сідельного тягача марки MAN, модель TGX, номер кузова НОМЕР_1 , рік виготовлення - 2011, а також напівпричіпу-самоскиду трьохвісного марки - SHMITS GOTHA, модель - SKI24 , номер кузова НОМЕР_3 рік виготовлення 2012 та обраний метод їх визначення, а саме основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), здійснено визначення митної вартості товару, який ввозиться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за другорядним методом (резервним), внаслідок чого прийнято оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів за №UA206000/2019/000897/2, №UA206000/2019/000898/2 від 02.12.2019. При перетині кордону України і декларуванні визначено митну вартість транспортного засобу за ціною договору (контракту). На переконання позивача, відповідач безпідставно поставив під сумнів поданий позивачем перелік документів і необґрунтовано скоригував митну вартість вказаного товару. Як наслідок, застосування резервного методу для визначення митної вартості товару є протиправним, а збільшення такої вартості суттєво порушує права позивача. На підставі вказаного просить суд визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.01.2020 відкрито провадження у даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 22.01.2020 (а.с. 30-34). У відзиві представник відповідача щодо заявлених позовних вимог заперечила та в обґрунтування своїх заперечень зазначає, що під час митного оформлення товарів позивачем не був представлений повний перелік документів, який визначений статтею 53 Митного кодексу України, зокрема, не надано документи, що підтверджують ціну, яка була сплачена за товар або підлягає сплаті за нього. Таким чином, митним органом прийнято спірні рішення про коригування митної вартості, при цьому митна вартість товару визначена резервним методом. Враховуючи наведене, відповідач вважає позовні вимоги безпідставними, а оскаржувані рішення такими, що прийнятті відповідно до закону та з урахуванням усіх обставин.

Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження, дослідивши позовну заяву, відзив та письмові докази в їх сукупності, встановив наступне.

ОСОБА_1 придбав у нерезидента товар - сідельний тягач марки MAN, модель TGX, номер кузова НОМЕР_1 , рік виготовлення - 2011, а також напівпричіп-самоскид трьохвісний марки - SHMITS GOTHA, модель - SKI24 , номер кузова НОМЕР_3 рік виготовлення 2012.

Декларантом ОСОБА_1 подано до Івано-Франківської митниці електронні митні декларації №UA206010/2019/426847, №UA206010/2019/426837 від 02.12.2019, якими задекларовано для митного оформлення товар, який ввозиться на територію України, а саме сідельний тягач марки MAN, модель TGX, номер кузова НОМЕР_1 , рік виготовлення - 2011, а також напівпричіп-самоскид трьохвісний марки - SHMITS GOTHA, модель - SKI24 , номер кузова НОМЕР_3 рік виготовлення 2012.

У вказаних митних деклараціях позивачем самостійно визначено митну вартість товару за основним методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), яка складає 2400,00 EUR та 4000,00 ЕUR.

Декларантом одночасно із митною декларацією №UA206010/2019/426837 від 02.12.2019 надано відповідачу ряд документів для підтвердження митної вартості товару і обраний метод її визначення. Зокрема, представлено рахунок-фактуру (інвойс) №02475 від 07.11.2019, декларацію про походження товару №0380 від 07.11.2019, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 від 13.06.2012, договір про надання послуг митного брокера №4 від 27.11.2019, інформацію про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів іншими державами №4889378 від 29.11.2019 паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні НОМЕР_5 від 11.11.1997, касовий ордер, що підтверджує сплату митних та інших платежів №0.0.1536475151 від 27.11.2019.

Також, декларантом одночасно із митною декларацією №UA206010/2019/426847 від 02.12.2019 надано відповідачу ряд документів для підтвердження митної вартості товару і обраний метод її визначення. Зокрема, представлено рахунок-фактуру (інвойс) №1781/19 від 09.11.2019, декларацію про походження товару №0380 від 09.11.2019, акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA209020/2019/66711 від 29.11.2019, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 від 14.12.2011, договір про надання послуг митного брокера №4 від 27.11.2019, інформацію про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів іншими державами №4889377 від 29.11.2019 паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні НОМЕР_5 від 11.11.1997, касовий ордер, що підтверджує сплату митних та інших платежів №0.0.1536474262 від 27.11.2019, сертифікат відповідності колісного транспортного засобу UA.008127056-19 від 30.11.2019.

У відповідності до частини 6 статті 54, частини 12 статті 264 Митного кодексу України, Івано-Франківською митницею ДФС винесено картки відмови в митному оформленні випуску чи пропуску товарів №UA206000/2019/00897, №UA206000/2019/00898 від 02.12.2019, відповідно до яких декларанту відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів з підстав коригування митної вартості товару.

02.12.2019 Івано-Франківською митницею ДФС винесено оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів за №UA20600/2019/000897/2, згідно якого митна вартість товару визначена за резервним методом (ст. 64 Митного кодексу України). Перший метод не застосований у зв`язку з ненаданням банківських та/або платіжних документів відповідно до частини 2 статті 53 Митного кодексу України. Другий - п`ятий методи визначення митної вартості товарів (статті 59-63 Митного кодексу України) не застосовані у зв`язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари (ст.59, ст.60 Митного кодексу України), та даних на підставі яких можливе визначення митної вартості, згідно із методами 4 і 5 (ст.62, ст.63 Митного кодексу України). Джерело інформації: МД від 30.10.2019 №UA101090/2019/13405 - митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів. Проведено консультацію з декларантом, доведено інформацію про право декларанта вчиняти дії, передбачені п. 5 ч. 2 ст. 55 та Главою 4 Митного кодексу України.

Також, 02.12.2019 Івано-Франківською митницею ДФС винесено оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів за №UA20600/2019/000898/2, згідно якого митна вартість товару визначена за резервним методом (ст. 64 Митного кодексу України). Перший метод не застосований у зв`язку з ненаданням банківських та/або платіжних документів відповідно до частини 2 статті 53 Митного кодексу України. Другий - п`ятий методи визначення митної вартості товарів (статті 59-63 Митного кодексу України) не застосовані у зв`язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари (ст.59, ст.60 Митного кодексу України), та даних на підставі яких можливе визначення митної вартості, згідно із методами 4 і 5 (ст.62, ст.63 Митного кодексу України). Джерело інформації: МД від 11.09.2019 №UA101090/2019/420323. Проведено консультацію з декларантом, доведено інформацію про право декларанта вчиняти дії, передбачені п. 5 ч. 2 ст. 55 та Главою 4 Митного кодексу України.

Не погоджуючись із коригуванням митної вартості товару, позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права шляхом скасування оскаржуваних рішень.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Правовідносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (частина 2 статті 1 Митного кодексу України № 4495-VI від 13.03.2012 - далі МК України).

Згідно із частиною 1 статті 7 Митного кодексу України, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.

Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (пункт 24 частини 1 статті 4 Митного кодексу України).

Згідно частин 1, 2, 3 статті 318 Митного кодексу України, митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та інших законів України.

Митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до частин 1, 2, 4, пункту 1 частини 6 статті 321 Митного кодексу України товари, транспортні засоби комерційного призначення перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно із заявленим митним режимом.

У разі ввезення на митну територію України товарів, транспортних засобів комерційного призначення митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.

Граничний строк перебування товарів, транспортних засобів комерційного призначення під митним контролем не може перевищувати 180 календарних днів, крім митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму.

Митний контроль закінчується у разі ввезення на митну територію України - після закінчення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, за винятком митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму.

Документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю, порядок подання документів та відомостей, необхідних для митного контролю та форми митного контролю регулюються статтями 334, 335, 336 Митного кодексу України.

Митне оформлення - це виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (пункт 23 частини 1 статті 4 Митного кодексу України).

Згідно статей 246, 248 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Стаття 49 Митного кодексу України встановлює, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Стаття 51 Митного кодексу України регулює питання визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, згідно частини 1 митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 2 статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Стаття 57 глави 9 Митного кодексу України встановлює основний та другорядні методи визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, частиною 2 якої визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Статтею 58 Митного кодексу України встановлено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів (пункт 2 частини 1).

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (частина 2).

Відповідно до частини 1 статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Згідно частини 2 статті 52 даного Кодексу декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Статтею 53 Митного кодексу України закріплено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1).

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина 2).

Статтею 54 Митного кодексу України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частина 2).

Відповідно до частини 1 статті 55 цього Кодексу рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У митного органу виникли сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом, оскільки заявлена митна вартість товару за МД №UA206010/2019/426847 - 2400 Євро згідно рахунку-фактури від 07.11.2019 №02475 та за МД №UA206010/2019/426986 - 4000 Євро згідно рахунку- фактури від 09.11.2019 №1781/19 не підтверджена документально.

Відповідно до вимог частини 1 статті 368 Митного кодексу України, для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів. Інші касові або товарні чеки щодо здійснення оплати до митного оформлення не подавались.

Слід зазначити, що пунктом 4 частини 2 статті 53 Митного кодексу України передбачено, що банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару подаються декларантом, митному органу, якщо рахунок сплачено.

Статтею 368 Митного кодексу України, яка врегульовує питання визначення вартості товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, для цілей нарахування митних платежів (в спірному випадку транспортний засіб переміщувався саме громадянином), передбачено, що для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів.

Абзацом 2 частини 11 статті 8 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що під час продажу товару продавець зобов`язаний видати споживачеві розрахунковий документ встановленої форми, що засвідчує факт купівлі, з позначкою про дату продажу.

Статтею 2 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" визначено, що розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну;

Ідентичне визначення терміну «розрахунковий документ» наведене також в Порядку реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженому наказом Мінфіну від 14.06.2016 №547 «Про затвердження порядків щодо реєстрації реєстраторів розрахункових операцій та книг обліку розрахункових операцій».

Статтею 1 Закону України від 05.04.2001 №2346-ІІІ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначено, що розрахунковий документ - документ на переказ коштів, що використовується для ініціювання переказу з рахунка платника на рахунок отримувача.

Листом Міністерства Фінансів України від 16.02.2017 р. №31-11410-06-5/4339 «Щодо особливостей застосування первинних документів» роз`яснено, що оформлений належним чином рахунок-фактура (інвойс) може бути підставою для відображення в бухгалтерському обліку господарської операції з постачання товарів, робіт (послуг) без складання акта приймання-передачі тільки у разі його оплати, що підтверджується відповідними документами.

Документами, що підтверджують оплату, можуть бути платіжне доручення, розрахунковий чек, касовий чек, розрахункова квитанція, виписка з карткового рахунку, квитанція до прибуткового касового ордера тощо.

Частинами 1, 4 статті 58 Митного кодексу України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Таким чином, для можливості застосування першого методу визначення митної вартості товарів, декларанту необхідно підтвердити таку складову митної вартості товарів як ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари та інші складові митної вартості, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, визначені частини 10 статті 58 Митного кодексу України.

Комплексний аналіз статті 53 Митного кодексу України та частини 1 статті 368 Митного кодексу України свідчить про необхідність подання громадянами на підтвердження фактурної вартості товарів касових або товарних чеків, ярликів, інших документів роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів.

При цьому, слід зазначити, що пунктами 3-5 частини 2 статті 53 Митного кодексу України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Тобто законодавцем відокремлено розрахункові документи й рахунок - фактуру (інвойс), тобто ці документи не є ідентичними, підтверджують різні обставини (один - суму, яка підлягає сплаті, інший - суму, яка фактично сплачена) та обидва вказані документи є обов`язковими для подання до митного оформлення.

Проте, позивачем документів, які підтверджують оплату не було подано митному органу, а тому й не підтверджено одну із складових митної вартості - ціну, що була фактично сплачена.

Таким чином подані документи не містили всіх відомостей, що підтверджували б числові значення складових митної вартості товарів, а тому, відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України декларанту була скерована вимога про необхідність подання додаткових документів, для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме:

- якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару (тобто митним органом вимагалися документи, які не були подані та були обов`язковими до подання);

- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

- якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення товару;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Однак, вищевказані документи декларантом не було надано.

Відповідно до вимог частини 6 статті 54 неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 Митного кодексу України, є підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

У зв`язку із неподанням додаткових та основних документів, митниця, за відсутності підстав для застосування першого методу визначення митної вартості товарів, послідовно застосовуючи наступні методи з метою встановлення можливості їх застосування скерувала декларанту повідомлення про те, що у митного органу відсутня інформація щодо вартості ідентичних та подібних (аналогічних) товарів. Декларантом інформація щодо вартості таких товарів надано також не було.

Відповідно до вимог частини 4 статті 57 Митного кодексу України Івано-Франківською митницею ДФС було проведено консультацію з декларантом.

Провівши відповідно до вимог частини 4 статті 57 Митного кодексу України декларантом, послідовно розглянувши можливість застосування методів визначення митної вартості, митниця встановила неможливість застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст. 60 МКУ) з причини відсутності в органу доходів і зборів та декларанта про ідентичні та подібні (ідентичні) товари, методу 2в (ст. 62 МКУ) та методу 2г (ст. 63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів, про що зазначено в оскаржуваному рішенні.

Відтак, вартість транспортного засобу була визначена Івано-Франківською митницею ДФС самостійно.

Відповідно до пунктів 1 та 2 Тлумачних приміток до статті 7 (резервний метод) Угоди про застосування статті VII ГАТТ, митні вартості, визначені згідно з положеннями статті 7, повинні настільки, наскільки можливо, ґрунтуватися на раніше визначених митних вартостях; методи оцінювання, які мають використовуватися згідно зі статтею 6, повинні бути методами, викладеними в статтях 1 - 6, проте обґрунтована гнучкість у застосуванні таких методів відповідатиме цілям та положенням статті 7.

Частиною 2 статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (надалі, також - ГАТТ) визначено, що оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до підпункту b) цього пункту, оцінка для митних цілей повинна ґрунтуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

Відповідно до примітки 4 до пункту 2 статті VII ГАТТ, формулювання підпунктів "а" і "b" дозволяє стороні визначати вартість для митних цілей єдиним способом чи то (1) на базі цін, які певний експортер встановлює за імпортований товар, чи (2) на базі загального рівня цін на подібний товар.

Як вже було встановлено вище, митниця не могла визначити вартість на базі ціни, встановленої експортером у зв`язку з відсутністю її документального підтвердження, тому вартість визначалася на базі загального рівня цін на подібний товар.

Підставою для винесення рішень про коригування митної вартості від 02.12.2019 №UA206000/2019/000897/2 щодо товару: напівпричіп-самоскид торгової марки «SCHMITZ GOTHA» модель «SKI24», 2012 р. в., випущений у вільний обіг на митній території України та від 02.12.2019 №UA206000/2019/000898/2 щодо товару: сідельний тягач для перевезення напівпричепів марки-MAN, модель-TGX, номер кузова- НОМЕР_7 , випущений у вільний обіг на митній території України стало те, що митна вартість товару визначена за резервним методом (ст. 64 Митного кодексу України). Перший метод не застосований у зв`язку з ненадання банківський та/або платіжних документів за імпортований товар відповідно до частини 2 статті 53 Митного кодексу України з можливістю ідентифікації зовнішньоекономічної операції, 2-5 методи визначення митної вартості (ст. 59- 63 Митного кодексу України) не застосовані, у зв`язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари (ст.59, ст.60 Митного кодексу України), та даних на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно методів 4 і 5 (ст. 62, ст. 63 Митного кодексу України). Джерело інформації слугували: МД від 30.10.2019 №UA101090/2019/13405 та МД від 11.09.2019 №UA206010/2019/420323.

Також суд встановив, що позивачем не подано до митного органу документів визначених пунктом 4 і 5 частини 2 статті 53 МК України (банківські платіжні документи, інші платіжні документи про оплату рахунку).

При цьому, відповідно до частини 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У пунктах 1 та 4 частини 4 статті 54 МК України зазначено, що орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частини 6 цієї статті, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до частини 1 статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Отже, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів: 1) визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи 2) приймає письмове рішення про її коригування, а також 3) випускає у вільний обіг товари, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів, а у разі незгоди - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій.

Суд зазначає, що відповідач довів суду неможливість застосування ним попередніх п`яти методів визначення митної вартості товару. Загальні посилання на норми Митного кодексу України, зроблені в оскаржених рішеннях, конкретизують підстави щодо незастосування того чи іншого методу визначення митної вартості, що в свою чергу може вважатися достатніми доводами обґрунтованості прийнятого суб`єктом владних повноважень рішення.

Так, відповідачем застосовано резервний метод, а у оскаржених рішеннях головний державний інспектор посилається на те, що перші п`ять методів визначення митної вартості товару не застосовані у зв`язку із відсутністю інформації та даних для їх застосування, а джерело інформації слугували: МД від 30.10.2019 №UA101090/2019/13405 та МД від 11.09.2019 №UA206010/2019/420323.

Відтак, в оскаржуваних рішеннях про коригування заявленої митної вартості товарів відповідачем зазначено пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо, та не зазначено інформації, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості вказаних товарів із застосуванням резервного методу. Отже, відповідачем доведено та підтверджено митну вартість, яка зазначена ним у оскаржених рішеннях.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову ОСОБА_1 необхідно відмовити.

Враховуючи вимоги статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат, понесених позивачем, відсутні.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 241-246, 255, 295, 297, підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Шумей М.В.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , рнокпп - НОМЕР_8 ;

відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, адреса: вул. Січових Стрільців, буд. 15, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ - 20551088.