Ухвала суду № 88377849, 24.03.2020, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

"24" березня 2020 р. Справа № 300/648/20

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Микитин Н.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання списати податковий борг в сумі 110332,40 грн як безнадійний.

Приписами пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Втім, позивачем не долучено до позовної заяви доказів про сплату судового збору, оскільки квитанція №0.01654849160.1 від 19.03.2020 про сплату позивачем судового збору в розмірі 840,80 грн, яка міститься в матеріалах позову, свідчить про сплату судового збору в неналежному розмірі.

ОСОБА_1 , в обґрунтування сплати судового збору саме в розмірі 840,80 грн зазначив, що даний адміністративний позов містить одну позовну вимогу немайнового характеру, виходячи із того, що протиправна бездіяльність відповідача зумовила формування першої і основної вимоги, а зобов`язання списати безнадійний податковий борг є похідною вимогою, яка не може бути самостійною так як виникла у зв`язку із такою бездіяльністю органу контролю. В даному випадку позивач просить застосувати правову позицію, визначеної у постанові Верховного Суду України від 14.03.2017 у справі №П/800/559/16.

Відтак, на переконання позивача, ставка судового збору відповідно до пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Однак, із вищенаведеними доводами позивача суд не погоджується і вважає їх необґрунтованими, з огляду на наступне.

За приписами пункту 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

При цьому, окремі рішення, прийняті суб`єктом владних повноважень, можуть породжувати підстави для змін майнового стану фізичної чи юридичної особи.

Зокрема, реалізація таких рішень може призводити до зменшення або збільшення майна особи. Відповідно оскарження такого рішення спрямоване на захист порушеного права у публічно-правових відносинах з метою збереження належного особі майна.

Із змісту позовної заяви слідує, що ОСОБА_1 просить суд визнати бездіяльність щодо несписання податкового боргу, як безнадійного протиправною та зобов`язати списати податковий борг в сумі 110332,40 грн як безнадійний.

Таким чином, звернена до суду вимога про зобов`язання списати податковий борг в сумі 110332,40 грн як безнадійний, є майновою, а позовна вимога про визнання бездіяльність щодо несписання податкового боргу, як безнадійного протиправною, носить немайновий характер.

При цьому, вимога про зобов`язання Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області списати ОСОБА_1 податковий борг в сумі 110332,40 грн, як безнадійний, безумовно впливає на майновий стан позивача як платника податків у вигляді існування чи не існування узгодженого грошового зобов`язання (податкового боргу) в сумі 110332,40 грн.

Спільний розгляд першої і другої позовної вимоги спрямовані на захист одного права - майнового, тобто на право перебування на відповідному податковому обліку в Головному управлінні Державної податкової служби в Івано-Франківській області без відображення по особових (інтегральних) картках узгодженого грошового зобов`язання (податкового боргу) в загальній сумі 110332,40 грн.

Відтак, дві вимоги (немайнова і майнова) заявлені позивачем у своїй сукупності, є безпосереднім наслідком зміни складу майна, а отже є однією вимогою майнового характеру.

Щодо посилання позивача на правову позицію, визначену у постанові Верховного Суду України від 14.03.2017 у справі №П/800/559/16, то суд зазначає,що остання не є ідентичною до обставин, які мають місце у даній справі.

З урахуванням вимог частини 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.

За змістом вимог частини 1 і 2 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI (надалі, також - Закон №3674-VI).

Згідно із статями 1 та 2 Закону України "Про судовий збір", судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат. Платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 3 вказаного Закону судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Згідно частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Частиною 2 статті 4 зазначеного Закону встановлюються ставки судового збору, зокрема, відповідно підпункту 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою-підприємцем - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", який вступив в дію з 01.01.2020, встановлено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб в розрахунку на місяць з 1 січня 2020 року складає 2 102,00 грн.

Суд зазначає, що розмір судового збору за подання до адміністративного суду позову із заявленими ОСОБА_1 позовними вимогами майнового характеру становить 1103,32 грн (із розрахунку ціни позову 110332,40 грн).

Проте, згідно квитанції №0.01654849160.1 від 19.03.2020, позивачем сплачено судовий збір в сумі 840,80 грн, що свідчить про сплату судового збору в неналежному розмірі. Відтак ОСОБА_1 слід додатково сплатити судовий збір за подання даного позову у розмірі 262,52 грн (1103,32 грн - 840,80 грн).

Згідно положень частини 1 статті 9 Закону України "Про судовий збір" судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Суд зазначає, що інформація щодо платіжних реквізитів для перерахування судового збору міститься на офіційному веб-порталі "Судова влада" в розділі "Івано-Франківський окружний адміністративний суд".

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позовна заява не відповідає вимогам, визначеним статтею 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

У зв`язку з вищевикладеним, згідно з вимогами статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовну заяву слід залишити без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків.

На підставі наведеного, керуючись статтями 161, 169, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення дій - залишити без руху.

Надати позивачу десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення вказаного недоліку шляхом подання до суду документа про сплату судового збору у розмірі 262,52 грн.

Роз`яснити, що в разі неусунення недоліків у визначений строк позовна заява буде повернена.

Відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.

Суддя /підпис/ Микитин Н.М.