Рішення № 88377694, 17.03.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2020 року Справа № 280/4551/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень – рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернулася з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі – відповідач), в якому позивач просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення – рішення від 04.04.2019 №0005951305, №0005931305 та №0005921605.

Ухвалою суду від 23.09.2019 вищевказану позовну заяву залишено без руху. У встановлений строк позивачем надано документи на виконання вимог ухвали суду.

Ухвалою суду від 18.11.2019 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання на 10.12.2019.

Крім того, ухвалою суду від 18.11.2019 від АТ «Правекс Банк» витребувано додаткові докази по справі.

Ухвалою суду від 10.12.2019 повторно витребувано докази від АТ «Правекс Банк».

Також, ухвалою суду від 10.12.2019 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, а підготовче засідання відкладено на 28.01.2020.

Ухвалою суду від 28.01.2020 підготовче засідання відкладено на 03.03.2020.

03.03.2020 судом замінено відповідача – ГУ ДФС у Запорізькій області на правонаступника ГУ ДПС у Запорізькій області, закрито підготовче провадження та розпочато розгляд справи по суті. Крім того, в судовому розгляді справи оголошено перерву до 17.03.2020.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що прийняті контролюючим органом податкові повідомлення – рішення є протиправними та безпідставними, у зв`язку з чим підлягають скасуванню. Зазначає, що підставою для прийняття спірних рішень стало твердження контролюючого органу про наявність у позивача обов`язку подати податкову декларацію та сплатити податки та збори із суми 539418,09 грн., які були прощені позивачу за договором з АТ «Правекс-Банк». Разом з тим, позивач вказує, що контролюючим органом не було належним чином встановлено складову прощеної суми кредитної заборгованості, а саме яку суму складає основне зобов`язання, штрафні санкції, пеня, тощо, чим порушено положення пп.165.1.55 п.165.1 ст.165 Податкового кодексу України.

Також, позивач вказував на ту обставину, що під час прийняття спірних податкових повідомлень – рішень контролюючим органом не було враховано положення пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, відповідно до якого для визначення суми прощеної кредитної заборгованості в іноземній валюті необхідно застосовувати курс валюти визначений Національним банком України станом на 01.01.2014, а саме 7,99300. Зазначені обставини, на думку представника позивача, свідчать про те, що контролюючим органом не було належним чином встановлено суму прощення заборгованості та необґрунтовано прийнято спірні рішення.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі, а адміністративну справу просив розглядати в порядку письмового провадження.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень послався на те, що згідно інформації відділу Державного реєстру ДФС України («Відомості з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів») встановлено, що фізична особа ОСОБА_1 у 2016 році отримано дохід у сумі 539418,09 грн. від АТ «Правекс-Банк» за ознакою доходу 126 - «Дохід, отриманий платником податку, як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 розділу IV Кодексу) (підпункт 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 розділу IV Кодексу)». Проте, громадянкою ОСОБА_1 не надано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2016 рік, не задекларовано дохід отриманий у вигляді «додаткового блага» за ознакою «126», а також самостійно не розраховано та не сплачено до бюджету податок з отриманого доходу, що зумовило прийняття оскаржуваних рішень. У зв`язку із викладеним представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, вважає за необхідне зазначити наступне.

З матеріалів справи встановлено, що у період з 25.01.2019 по 07.02.2019 співробітниками ГУ ДФС у Запорізькій області проведено невиїзну позапланову документальну перевірку платника податків – фізичної особи яка не є суб`єктом господарювання ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, достовірності нарахування та сплати податку з доходів фізичних осіб за ознакою доходу «126» у 2016 році, за результатами якої складено Акт перевірки від 14.02.2019 №50/08-01-13-05/ НОМЕР_1 .

Відповідно до висновків Акту перевірки від 14.02.2019 №50/08-01-13-05/ НОМЕР_1 , встановлено порушення позивачем: від 14.02.2019 №50/08-01-13-05/ НОМЕР_1

- пп. «д» 164.2.17 п.164.2 ст.164, п.167.1 ст.167, підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 Податкового кодексу України, в результаті донараховано військового збору за 2016 рік у сумі 8080,94 грн.;

- пп.49.18.4 п.49.18 ст.49, пп.179.1, пп.179.7 ст.179 Податкового кодексу України, не надано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2016 рік;

- пп. «д» 164.2.17 п.164.2 ст.164, п.167.1 ст.167 Податкового кодексу України, в результаті донараховано податок на доходи фізичних осіб за 2016 рік у сумі 96971,24 грн.

На підставі висновків Акту перевірки від 14.02.2019 №50/08-01-13-05/ НОМЕР_1 , контролюючим органом прийнято податкові повідомлення – рішення:

від 04.04.2019 №0005921305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, на загальну суму 121214,05 грн., в т.ч. за податковим зобов`язанням – 96971,24 грн. та 24242,81 грн. – за штрафними санкціями;

від 04.04.2019 №0005951305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на загальну суму 10101,17 грн., в т.ч. за податковим зобов`язанням – 8080,94 грн. та 2020,23 грн. – за штрафними санкціями;

від 04.04.2019 №0005931305, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 170,00 грн.

Позивач, не погодившись з правомірністю прийняття спірних податкових повідомлень – рішень, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС), відповідно до яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень – рішень став висновок контролюючого органу про отримання позивачем у 2016 році доходу у вигляді додаткового блага в розмірі 538729,09 грн., з якого позивачем не було сплачено податок на доходи фізичних осіб та військовий збір.

Судом встановлено, що 25.10.2007 між АТ «Правекс-Банк» - Банк та ОСОБА_1 - Позичальник укладено кредитний договір №2826-031/07Р, відповідно до пункту 1.1 якого, Банк надає Позичальникові кредит в іноземній валюті на загальну суму 41800 доларів США для споживчих цілей, а також з метою оплати страхових платежів згідно з договорами страхування нерухомого майна, укладання яких здійснюється на підставі та з урахуванням вимог п.6.1.14 даного Договору.

29 березня 2016 року між ПАТ комерційний банк «Правекс-Банк» - Банк та ОСОБА_1 – Позичальник укладено Договір про прощення частини боргу за кредитним договором №2826-031/07Р від 25.10.2007, відповідно до пункту 1 якого, Сторони підтверджують, що заборгованість Позичальника за Кредитним договором станом на 29.03.2016 складає 35525,69 доларів США 69 центів, з яких:

- 32510,89 доларів США – непогашений кредит;

- 3014,80 доларів США – несплачені відсотки.

Відповідно до пункту 3 Договору, загальний розмір заборгованості за Кредитним договором, який підлягає прощенню Банком, складає 58% від загальної суми здійснених Позичальником платежів, згідно п.2 даного Договору, та станом на 29 березня 2016 року розмір заборгованості Позичальника за Кредитним договором, яка підлягає прощенню Банком складає 20525,69 доларів США, що за курсом НБУ на дату укладання цього Договору в еквіваленті складає 539418,09 грн.

Згідно пункту 9 Договору, шляхом підписання даного Договору Позичальник вважається повідомленим, відповідно до абзацу д) підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України про прощення Банком частини заборгованості за кредитом (основної суми боргу) в розмірі, зазначеному в підпункті 4.1 даного Договору. Позичальник обізнаний з тим, що прощена частина заборгованості за кредитом (основна сума боргу), у розмірі, вказаному в п.п.4.1 даного Договору включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу Позичальника та класифікується як додаткове благо (дохід), з якого на Позичальника покладається обов`язок сплати податку.

Проте, позивачем не було нараховано та сплачено податок на доходи фізичних осіб та військовий збір з анульованої заборгованості, а також не подано податкову декларацію за 2016 рік із відображенням отриманого додаткового блага.

Суд зазначає, що відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України (далі – ПК України).

Згідно з пунктом 162.1 статті 162 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), платниками податку з доходів фізичних осіб є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Відповідно до пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Відповідно до п.179.1 ст.179 ПК України, платник податку зобов`язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.

Фізична особа зобов`язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену в поданій нею податковій декларації. Сума податкових зобов`язань, донарахована контролюючим органом, сплачується до відповідного бюджету у строки, встановлені цим Кодексом (п.179.7 ст.179 ПК України).

Підпунктом 164.1 статті 164 ПК України визначено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді: основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом (пп.«д» 164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України).

За змістом підпункту 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України, дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України; б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів; в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів; г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України; ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України; д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов`язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов`язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо); е) спадщини, подарунків, виграшів, призів; є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору; ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.

В свою чергу, згідно підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України, додаткові блага – кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Відповідно до пп.165.1.55 п.165.1 ст.165 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи: сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності.

Таким чином, законодавець під додатковим благом розуміє тільки основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, нараховані за користування кредитом, комісії та/або штрафні санкції (пеню), прощені (анульовані) кредитором.

З наданих до суду АТ «Правекс-Банк» документів (а.с.67-250, т.1), судом встановлено, що позивачу було прощено основну суму боргу в розмірі 20525,69 доларів США, що за курсом НБУ, станом на дату укладання Договору про прощення частини боргу, складає 539418,09 грн.

Саме зазначена сума була відображена Банком, як дохід виплачений на користь ОСОБА_1 , та взята контролюючим органом під час визначення суми грошового зобов`язання, що відповідає вимогам чинного законодавства України.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що сума коштів в розмірі 539418,09 грн. анульована за самостійним рішенням АТ «Правекс-Банк» та включена до податкового розрахунку за формою 1-ДФ є додатковим благом ОСОБА_1 , у зв`язку з чим у позивача був наявний обов`язок нарахувати та сплатити з такої суми податок на доходи фізичних осіб та військовий збір, а також подати до контролюючого органу відповідну декларацію.

Разом з тим, позивачем у встановлені строки зазначений обов`язок виконано не було, у зв`язку з чим контролюючим органом правомірно було визначено позивачу грошове зобов`язання та застосовано штрафні санкції шляхом прийняття спірних податкових повідомлень – рішень.

Стосовно посилань позивача на порушення контролюючим органом пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, суд зазначає наступне.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов`язань» №321-VIII від 09.04.2015, положення якого набрали чинності 07.05.2015, підрозділ 1 розділу XX «Перехідні положення» доповнено пунктом 8, у відповідності з яким не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року.

Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року.

Отже, з метою оподаткування доходи, отримані платником податку у вигляді основної суми боргу (кредиту), прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, та суми прощеної (анульованої) кредитором у розмірі різниці, розрахованої відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, слід розглядати окремо.

За змістом наведених положень у разі якщо кредитором (банком) здійснено анулювання (прощення) основної суми боргу (кредиту), а не суми у розмірі різниці, розрахованої кредитором відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, то з метою оподаткування сума такого анульованого боргу вважається додатковим благом і включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу у відповідності до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку.

Разом з тим, судом встановлено, що з моменту укладання кредитного договору №2826-031/07Р від 25.10.2007 між Банком та позивачем не укладалось договорів, якими було б змінено валюту зобов`язання з долара США на гривню, доказі протилежного суду не надано.

29.02.2016 укладаючи Договір про прощення частини боргу за кредитним договором №2826-031/07Р від 25.10.2007 валюту зобов`язання також не було змінено, оскільки позивач взяв на себе зобов`язання повернути заборгованість у розмірі 15000,00 доларів США, а Банк простити основну суму боргу за кредитним договором в розмірі 20525,69 доларів США (а.с.68, т.1).

Зазначене підтверджується також виписками АТ «Правекс Банк», відповідно до яких облік зобов`язань позивача здійснювалося в доларах США.

Щодо зазначення гривневого еквіваленту прощеної суми боргу, суд зазначає, що відповідно до п.35.1 ст.35 ПК України, сплата податків та зборів здійснюється в грошовій формі у національній валюті України, крім випадків, передбачених цим Кодексом або законами з питань митної справи. А відтак, визначення гривневого еквіваленту обумовлено виключно метою виконання податкового зобов`язання.

Отже, суд дійшов висновку, що положення пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України на спірні правовідносини не розповсюджується, оскільки не було жодних угод про зміну валюти зобов`язання за кредитним договором.

При цьому, суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 , як позичальника, повідомлено про прощення (анулювання) саме основної суми боргу, а не різниці, розрахованої кредитором відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України.

Позиція суду відповідає правовій позиції, що була викладена Верховним Судом у постанові від 05.09.2018 провадження №К/9901/49091/18, від 03.06.2019 у справі №826/945/17, від 05.11.2019 по справі №821/465/17.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

За результатами розгляду адміністративної справи суд дійшов висновку, що відповідач під час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень – рішень діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а також обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, 166, код ЄДРПОУ 43143945) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень – рішень – відмовити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В. Новікова