Рішення № 88377576, 23.03.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2020 року Справа № 160/1460/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В. розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 з урахуванням уточненої позовної заяви звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить суд:

- визнати протиправною відмову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у невключенні Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до пільгового трудового стажу періоду роботи з 03.09.1990 року по 30.03.1993 року включно на шахті “Первомайська” виробничого об`єднання “Первомайськвугілля” згідно записів 5-9 його трудової книжки НОМЕР_1 для призначення пенсії;

- зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області включити до пільгового трудо вого стажу період роботи ОСОБА_1 з 03.09.1990 року по 30.03.1993 року включно на шахті “Первомайська” виробничого об`єднання “Первомайськвугілля” згідно записів 5-9 трудової книжки НОМЕР_1 та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах з дня подання заяви, тобто з 17.01.2020 року.

Означені позовні вимоги вмотивовані тим, що 17.01.2020 року позивач звернувся до відповідачів із заявою для призначення пенсії за віком на пільгових умовах на підставі ч. 1 ст. 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, однак в означеному питанні останньому було відмовлено. Підставою для відмови слугувало те, що в трудовій книжці є запис про роботу на шахті “Первомайська” ВО “Первомайськвугілля” за період з 03.09.1990 року по 30.03.1993 року на посадах з повним робочим днем під землею, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах. Довідка про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у них за вищезазначені періоди не надавалася, оскільки шахта “Первомайська” ВО “Первомайськвугілля” знаходиться на тимчасово окупованій території, про що зазначено в відповіді ДП “Первомайськвугілля” №01/1-139від 28.02.2019 року.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подано до суду відзив на позовну заяву та пояснення на позовну заяву, в якому відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог. В мотивування означеного вказує на те, що в трудовій книжці позивача наявний запис про роботу на шахті «Первомайська» ВО «Первомайськвугілля» за період з 03.09.1990 року по 30.03.1993 року на посадах з повним робочим днем під землею, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах. Довідка передбачена п. 20 Порядку за вищевказані періоди не надавалась позивачем до Управління, оскільки шахта «Первомайська» ВО «Первомайськвугілля» знаходиться на тимчасово окупованій території, про що зазначено в відповіді ДП «Первомайськвугілля» №01/1-139 від 28.02.2019 року. За неможливості врахувати до страхового стажу вищевказаного періоду роботи, пільговий стаж позивача становить 7 років 5 місяців 6 днів, загальний стаж - 32 роки 4 місяці 9 днів. Таким чином, позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до ч. 1 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу. Також відповідач зазначив, що чинним пенсійним законодавством не передбачено підтвердження пільгового стажу роботи показаннями свідків. Такий стаж підтверджується тільки пільговими довідками, як зазначено в п.20 Порядку підтвердження наявного трудового для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, за умови наявності первинних документів. Отже, позовні вимоги є безпідставними і необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.02.2020 року відкрито провадження у адміністративній справі, та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

У судове засідання 23.03.2020 року сторони не прибули.

18.03.2020 року до канцелярії Дніпропетровського окружного адміністративного суду від ГУ ПФУ в Дніпропетровській області надійшла заява щодо відкладення розгляду справи.

23.03.2020 року ОСОБА_1 до канцелярії Дніпропетровського окружного адміністративного суду подано клопотання щодо розгляду справи в порядку письмового провадження.

Слід зазначити, що за приписами ч. 2 ст. 205 КАС України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; необхідність витребування нових доказів, у випадку, коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження; якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення. Викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і тоді, коли в справі беруть участь їхні представники.

В свою ж чергу, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 205 КАС України).

Частина 4 статті 229 КАС України передбачає, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1 ч. 3 ст. 205 КАС України).

Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Отже, суд відмовляє у задоволенні заяви ГУ ПФУ в Дніпропетровській області про відкладення розгляду справи, оскільки неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце проведення судового засідання розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи, а враховуючи характер спірних правовідносин та суть спору, справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Враховуючи вищезазначене та відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.

Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 17.01.2020 року звернувся до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах згідно ч. 1ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Слід заначити, що на момент звернення позивача із означеною заявою останньому виповнилося 50 років.

Разом з тим, листом від 28.01.2020 року за вих. №758/03.05-17 ГУ ПФУ в Дніпропетровській області повідомило позивачу про те, що останньому враховано період роботи на «ПАТ «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод» з 25.06.2012 по теперішній час до пільгової роботи за Списком № 1. В трудовій книжці наявний запис про роботу на шахті «Первомайська» «Первомайськвугілля» за період з 03.09.1990 року по 30.03.1993 рожу на посадах з повним робочим днем під землею, шо дають право на призначення пенсії на пільгових умовах. Довідка про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у них за вищезазначені періоди не надавалася, оскільки шахта «Первомайська» ВО «Первомайськвугілля» знаходиться на тимчасово окупованій території, про шо зазначено в відповіді ДП «Первомайськвугілля» №01/1-139 від 28.02.2019 року. Загальний стаж роботи становить 32 роки 4 місяці 9 днів, в тому числі пільговий стаж складає - 7 років 5 місяців 6 днів, шо недостатньо для призначення пенсії на пільгових умовах. За таких обставин, позивачу відмовлено в призначенні пенсії згідно ст. 114 нього Закону в зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.

Посилаючись на наведені обставини, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить із наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини регулюються, зокрема, Конституцією України, Законом України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №1788-ХІІ), Законом України від 09.03.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637).

Відповідно до пункту «б» частини першої статті 13 Закону №1788-ХІІ працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом1 частини першої статті 26 Закону №1058-IV чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.

Отже, є кілька складових у своїй сукупності, які є підставою для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, а саме: наявність професій (посад) і виробництв у відповідному Списку, зайнятість працівника на цих роботах протягом повного робочого дня, а також підтвердження шкідливих умов роботи працівника безпосередньо на робочому місці за результатами атестації робочих місць за умовами праці.

Відсутність хоча б однієї з цих умов не дає працівнику права на пенсію за віком на пільгових умовах.

За змістом частини другої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до статті 100 Закону №1788-ХІІ особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах: а) особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством; б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13-14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.

Згідно зі статтею 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 Порядку №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Пунктом 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 за №1451/11731 (далі - Порядок №383), встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.01.1992.

Верховний Суд неодноразово висловлював правовий висновок, зокрема у постанові від 24.04.2019 у справі №523/14381/16-а, про те, що після 21.08.1992, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону №1788-ХІІ є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку №2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Пунктом 10 зазначеного Порядку №383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку №637.

Пунктом 20 Порядку №637 встановлено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що уточнюючі довідки мають надаватися у разі, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах.

Наведений пункт доповнено новим абзацом згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Зміни, що вносяться до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів» від 09.12.2015 №1028 наступного змісту: «у разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування».

Отже, відповідач, зробивши висновок щодо відсутності у позивача права на призначення пенсії на пільгових умовах, не надав оцінки та не зазначив підстав відхилення записів наявних в трудовій книжці позивача, у якій, зокрема, зазначено про періоди роботи позивача з 03.09.1990 року по 30.03.1993 року на шахті «Первомайська» виробничого об`єднання «Перво майськвугілля» на посаді учня гірника очисного забою підземного з повним робочим днем в шахті, а потім гірником очисного забою V-го розряду підземним з повним робочим днем, тобто на підземних роботах на шахті з видобутку вугілля на пільгових умовах за Списком №1 згідно ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», згідно з записами 5-9 трудової книжки (Серія НОМЕР_1 , тобто 2 роки 6 місяців 28 днів.

З урахуванням викладеного, наявні усі підстави для зарахування позивачу до пільгового стажу роботи, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах згідно статті 114 Закону №1058-IV та статті 13 Закону №1788-ХІІ.

Враховуючи те, що відповідач відмовляючи позивачу у призначенні пенсії на пільгових умовах не надав оцінки відомостям наявним у трудовій книжці позивача, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо відмови позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у відповідності до статті 13 Закону №1788-ХІІ з підстав зазначених у рішенні відповідача від 21.01.2019 та його листі від 31.01.2019, оскільки є таким, що порушує конституційне право позивача на пенсійне забезпечення на пільгових умовах тому підлягає скасуванню.

Тобто, враховуючи, що листом ГУ ПФУ в Дніпропетровській області №758/03.05-17 від 28.01.2020 року позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, то для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача, забезпечення виконання рішення суду, суд вважає, що наявні підстави для визнанняи відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в призначенні пенсії за віком від 28.01.2020 року за №758/03.05-17 ОСОБА_1 на пільгових умовах за Списком №1 протиправною.

У свою чергу, суд зазначає, що за правилами статті 5 Закону №1058-IV виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, а також порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Частиною п`ятою статті 45 Закону №1058-IV передбачено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Водночас, постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846, затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок №22-1).

Перелік документів, які необхідно подати до пенсійного органу для призначення пенсії визначений у пункті 2.1 Порядку №22-1.

При цьому, положення вказаного пункту Порядку №22-1 має бланкетну норму, яка відсилає до Порядку №637 щодо документів про стаж, основним з яких є трудова книжка.

Відповідно до пункту 3 статті 44 Закону України №1058-IV та пункту 4.2 Порядку №22-1 органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірності поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

При цьому суд зауважує, що право особи на отримання пенсійних виплат не може бути поставлено у залежність від можливості органів Пенсійного фонду України здійснювати ці повноваження (зокрема у зв`язку з проведенням АТО та неможливістю проведенням перевірки періодів роботи, оскільки підприємства розташовані на тимчасово окуповані території України)

Відповідно до пункту 4.3 Порядку №22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Тобто, єдиним органом до повноважень якого належить вирішення питання щодо наявності чи відсутності у особи права на призначення пенсії є територіальний орган Пенсійного фонду до якого особа звернулася з відповідною заявою. При цьому, за наслідками розгляду заяви пенсійний орган повинен прийняти відповідне рішення, яке повинно бути вмотивованим.

Проте відповідачем не надано жодної оцінки, зокрема, записам наявним у трудовій книжці позивача щодо роботи на посадах, які дають право на пільгову пенсію, відомостям щодо результатів атестації робочих місць позивача та відомостям щодо найменування Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення за спірні періоди його роботи.

Отже, відповідач, відмовляючи позивачу у призначенні пенсії на пільгових умовах не надав оцінку відомостям наявним або відсутнім в трудовій книжці позивача, в той час як суд, як орган уповноважений виключно на перевірку законності та обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, позбавлений можливості приймати таке рішення, оскільки це буде свідчити про перебирання на себе судом повноважень наданих виключно органу Пенсійного фонду.

Аналогічний правовий висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 04.04.2019 у справі №204/362/17.

Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (стаття 13 Конвенції).

Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина перша статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України).

Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у статті 3 Конституції України.

Окрім того, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Як зазначено в пункті 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Суд бере до уваги правову позицію, яка висвітлена в пункті 9 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003, а саме: «Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13)».

У зв`язку з викладеним, суд доходить висновку, що вимога позивача щодо зобов`язання ГУ ПФУ України в Дніпропетровській області призначити йому пенсію є передчасною, у зв`язку з чим задоволенню не підлягає.

Разом з тим, враховуючи те, що відповідач, будучи уповноваженим органом на розгляд заяв та призначення пенсії фактично не розглянув заяву позивача про призначення пенсії на пільгових умовах та не навів підстав відхилення ним відомостей наявних в трудовій книжці позивача, суд вважає необхідним зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.01.2020 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням висновків суду та прийняти рішення згідно з вимогами законодавства.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 840,80 грн., що документально підтверджується квитанцією №0.0.1606024691.1 від 05.02.2020 року.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 840,80 грн. підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 139, 242-243, 245-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в призначенні пенсії за віком від 28.01.2020 року за №758/03.05-17 ОСОБА_1 на пільгових умовах за Списком №1 - протиправною.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.01.2020 року, з урахуванням висновків, викладених в даному судовому рішенні.

У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) документально підтверджені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С. В. Прудник