Рішення № 88377463, 12.02.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2020 року Справа № 160/12467/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Тулянцевої І.В. розглянувши у місті Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, третя особа: Приватне акціонерне товариство «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

10 грудня 2019 року ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі – відповідач), третя особа: Приватне акціонерне товариство «Північний гірничо-збагачувальний комбінат», в якій позивач просить:

- визнати неправомірним та скасувати рішення відділу з питань призначення та перерахунку пенсій №8 Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 зі зниженням пенсійного віку, встановленого абз.1 ч. 1 ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на 7 років, тобто з дати досягнення віку 53 років.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 06.06.2019 року він звернувся до пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 та надав всі необхідні документи, які підтверджують наявність стажу роботи у ВАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» в особливо важких і шкідливих умовах праці. Листом від 13.06.2019 р. за вих.№936/03-12-11 відповідач повідомив про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 за відсутності необхідного пільгового стажу за Списком №1, мотивуючи тим, що станом на 06.06.2019р. загальний стаж складає 29 років 9 місяців 1 день, у тому числі стаж роботи за Списком №1 з урахуванням атестації робочих місць – 5 років 10 місяців 2 дні. Позивач вважає, що відповідач цілком безпідставно не зарахував ще 1 рік 4 місяців та 15 днів його роботи в особливо важких і шкідливих умовах праці у ВАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат». Юридичним фактом, з яким пов`язане виникнення права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, є робота електрослюсарем черговим та з ремонту устаткування у період з 15.11.1994 р. по 25.04.1998 р., з 19.10.1999 р. по 15.01.2003 р. та з 16.01.2003 р. по 15.08.2003 р., що належним чином підтверджено записами в трудовій книжці та уточнюючими довідками, виданими ВАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат». Відсутність же атестації робочого місця на підприємстві не може бути прямо пов`язана з пенсійним забезпеченням працівника, який пропрацював в особливо важких і шкідливих умовах праці. Крім того, у випадку несвоєчасного проведення атестації робочих місць з вини керівника підприємства, період роботи працівника в шкідливих умовах праці має бути зарахований до відповідного пільгового стажу на підставі результатів попередньої атестації робочих місць. Позивач вважає, що відповідачем свідомо прийнято неправомірне рішення про відмову у призначенні пенсії, яким порушено законне право позивача на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 згідно з п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із зниженням пенсійного віку. З огляду на викладене, просить відновити порушене право та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.01.2020 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, у відповідача також витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області всі докази, на підставі яких було прийнято рішення по відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.

13.01.2020 року відповідач надав відзив на позовну заяву, в якій позовні вимоги не визнав, просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції зазначив наступне. Комплексний аналіз норм Закону України «Про пенсійне забезпечення», Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Порядку № 22-1 дають підстави дійти до висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у списку № 1, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці. Відсутність же підтвердження вищезгаданих обставин не породжує виникнення права па зарахування пільгового стажу. Довідкою № 270 від 16.05.2019р., виданою адміністрацією ПрАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат, підтверджено стаж роботи позивача за період з 15.11.1994р. по 15.08.2003р. за Списком №1. Факт проведення атестації робочих місць на підприємстві підтверджено наказом №17 від 13.01.1995 р. «Про підтвердження результатів атестації робочих місць з умов праці на комбінаті», відповідно до якого зараховано позивачу пільговий стаж роботи за Списком №1 за період з 15.11.1994р. (початок роботи на підприємстві) по 25.04.1998р., з 19.10.1999р. по 12.01.2000р. (дата закінчення дії п`ятирічного строку від дати проведення першої атестації - 12.01.2000р.); наказом №330/39 від 30.05.2001р. «Про підтвердження результатів атестації робочих місць з умов праці на комбінаті» та Наказом №642 від 29.07.2002 р., відповідно до яких зараховано позивачу пільговий стаж роботи за Списком №1 за період з 30.05.2001р. по 31.12.2001р., з 01.01.2002р. по 22.12.2002р. та з 01.01.2003 по 02.08.2003 (дата закінчення трудових відносин позивача на вказаному підприємстві). Отже, за вказаними документами та відповідно до приписів наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 р. № 383, період роботи позивача з 13.01.2000 р. по 29.05.2001р. (1 рік 4 місяці 17 днів) не підтверджено результатами проведення атестації робочих місць та, відповідно, виключено із пільгового стажу роботи за Списком №1. Таким чином, пільговий стаж позивача за Списком №1 фактично становить 5 років 10 місяців 2 дні, а не 7 років 2 місяці 18 днів, як було зазначено у довідці №270 від 16.05.2019 р., що не достатньо для призначення пенсії на пільгових умовах. Також, відповідач зауважив, що суб`єктивне право пенсіонера на перерахунок пенсії виникає в момент звернення із заявою про перерахунок на підставі нормативно-правового акту, який є чинним на момент подачі відповідної заяви. Пенсія не може бути перерахована на підставі норми права, яка втратила свою чинність. З огляду на викладене, відповідач вважає, що рішення про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах обґрунтоване, Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області діяло у спосіб та у порядок, визначеному чинним законодавством, не порушуючи при цьому права позивача, а отже позовні вимоги є не підлягають задоволенню.

17.02.2020 року третьою особою у справі – Приватним акціонерним товариством «Північний гірничо-збагачувальний комбінат», подано відзив, в якому зазначено про обґрунтованість позовних вимог та підтримання їх в повному обсязі. Третьою особою зазначено, що ОСОБА_1 працював у ВАТ «ПівнГЗК» з 03.09.1993р. по 25.04.1998р. - електрослюсарем черговим і з ремонту устаткування дільниці дроблення сировини і шихтопідготовки цехів випалу та огрудкування; з 19.10.1999 р. по 03.10.2002 р. - електрослюсарем черговим і з ремонту устаткування цеху подрібнення сировини та шихтопідготовки управління цехів по виробництву обкотишів. За результатами атестації робочих місць за умовами праці позивачу було підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1. Результати атестації затверджені наказами по комбінату та Спільними постановами дирекції і профспілкових комітетів комбінату, а саме: наказом від 11.07.1994р. №207, наказом від 13.01.1995р. №17, Спільною постановою від 11.01.2000р. №12/6, Спільною постановою від 30.05.2001р. №330/39, наказом від 29.07.2002р. №642. У відповідності до Порядку підтвердження трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993р. №637, були видані уточнюючі довідки підприємства, що підтверджують особливий характер та умови праці: Довідка №269 від 16.05.2019р. щодо стажу роботи за Списком №2 та Довідка №270 від 16.05.2019 р. щодо стажу роботи за Списком №1, згідно з якою стаж роботи позивача на роботах по Списку №1 складає 7 років 2 місяці 18 днів. За весь період роботи позивача ні технологічний процес, ні умови праці не змінювались. Атестація робочих місць проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на п`ять років. У відповідності до роз`яснень Міністерства праці та соціальної та соціальної політики, затверджених наказом від 21.08.2000 р. №205, та з дозволу Головного державного експерта з умов праці Дніпропетровської області ОСОБА_2 (лист від 19.10.1999 р. №14/1-113), як тимчасовий вихід зі скрутного становища, у ВАТ «ПівнГЗК» була проведена атестація робочих місць без інструментальних санітарно-гігієнічних досліджень виробничих факторів, результати якої затверджені Спільною постановою правління та профспілкових комітетів ВАТ «ПівнГЗК» №12/6 від 11.01.2000 р. Наступна (чергова) атестація була проведена у повному обсязі. Посилання ж відповідача на наказ Мінпраці від 05.06.2014 р. №361, як на підставу для винесення рішення про відмову позивача у призначення пенсії на пільгових умовах, є необґрунтованим, наказ офіційно не зареєстрований в Міністерстві юстиції України. Крім того, третя особа зауважує, що у випадку несвоєчасного проведення атестації робочих місць з вини керівника підприємства, період роботи працівника в шкідливих умовах праці має бути зарахований до відповідного пільгового стажу на підставі результатів попередньої атестації робочих місць. З урахуванням викладеного, просить рішення відповідача про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах визнати неправомірним.

За правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності (частина 1 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України,).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. У справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив (частини 2, 3 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України).

Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (частина 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України).

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 06 червня 2019 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (Тернівський відділ обслуговування громадян в м. Кривий Ріг (сервісний центр)) із заявою про призначення пенсії за віком.

Згідно із розпискою-повідомленням до заяви додано трудову книжку НОМЕР_1 , довідки №269, №270 від 16.05.2019 р., копію паспорту АЕ №272909, ідентифікаційного коду, диплому НОМЕР_2 , військового квитка НОМЕР_3 .

Листом від 13.06.2019 р. за вих. №936/03-12-П Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (Відділ з питань призначення та перерахунку пенсій №8 Управління застосування пенсійного законодавства) повідомив позивачу про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.2.1 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за відсутності необхідного пільгового стажу станом на 06.06.2019 року.

Означене рішення відповідача обґрунтоване наступним чином.

Згідно з довідкою про підтвердження наявного трудового стажу за період роботи у ПАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» від 16.05.2019 №270 ОСОБА_1 з 15.12.1994 по 25.04.1998 p.p. працював електрослюсарем черговим та з ремонту устаткування цеху подрібнення сировини та шихтопідготовки цехів по виробництву обкотишів, з 19.10.1999 по 15.01.2003 електрослюсарем черговим та з ремонту устаткування виробничої дільниці подрібнення сировини та шихтування цеху по виробництву обкотишів №1.

Зазначені періоди роботи користуються правом на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1 за результатами атестації робочих місць.

Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим Постановою КМУ від 01.08.1992 № 442 передбачено, що атестація робочих місць за умовами праці проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров`я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.

Атестація проводиться згідно з цим Порядком та методичними рекомендаціями щодо проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджуваними Мінпраці і МОЗ. Атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначається наказом по підприємству, організації в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Загальний стаж роботи ОСОБА_1 станом на 06.06.2019 склав - 29 років 9 місяців 1 день, у тому числі стаж роботи за Списком № 1 з урахуванням атестації робочих місць - 5 років 10 місяців 2 дні. За таких обставин, ОСОБА_1 не маєте права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 станом на 06.06.2019 року.

Не погоджуючись з відмовою відповідача у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах з підстав не зарахування до пільгового стажу за Списком № 1 періоду його роботи з 13.01.2000 р. по 29.05.2001 р. у ПАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат», позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За правилами частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, з яким кореспондується обов`язок держави щодо його забезпечення. Реалізація цього обов`язку здійснюється органами державної влади відповідно до їх повноважень.

Надане вищевказаною статтею право деталізоване у Законах України від 05.11.1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) та від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).

Закон України «Про пенсійне забезпечення» відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій, спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих; та гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Згідно із ст. 1 Закону №1788-XII, громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV визначено умови призначення пенсії за віком, відповідно до якої особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років.

Статтею 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено порядок на умови призначення пенсій за віком на пільгових умовах.

Відповідно до пункту 1 частини 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, із них не менше 10 років на зазначених роботах.

За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу:

- з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 22 років 6 місяців у чоловіків.

Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону:

- чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.

Відповідні положення кореспондовані і в статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Так, згідно абз. 1 п. «а» ч.1 ст. 13 Закону №1788-XII на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, із них не менше 10 років на зазначених роботах.

Відповідно до абз.3 п. «а» ч.1 ст.13 Закону №1788-XII за відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи:

-з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 22 років 6 місяців у чоловіків.

Згідно з абз.4 п. «а» ч.1 ст. 13 Закону №1788-XII працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»:

- чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.

Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 1 грудня 2005 року за № 1451/11731 (далі - Порядок № 383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.

До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 року.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку № 383 результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Згідно з пунктом 4.3 Порядку № 383 у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць) до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи зі шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

Пунктом 10 Порядку № 383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637(далі - Порядок № 637).

Статтю 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено порядок підтвердження стажу роботи, згідно з якою основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Також, згідно із статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідні положення містить і Постанова Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року, якою затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі – Порядок №637).

Так, згідно з пунктом 2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Пунктом 3 зазначеного Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. В разі, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Як вбачається з трудової книжки НОМЕР_1 , позивач працював у ВАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат»:

з 03.09.1993 р. по 06.06.1994 р. - електрослюсарем черговим і з ремонту устаткування цеху дрібнення сировини та шихтопідготовки управління цехів по виробництву обкотишів (записи 11-12);

з 07.06.1994 р. по 25.04.1998 р. - електрослюсарем черговим і з ремонту устаткування дільниці дрібнення сировини і шихтопідготовки цехів випалу та огрудкування (записи 12,16);

з 19.10.1999 р. по 02.10.2002 р. - електрослюсарем черговим і з ремонту устаткування дільниці подрібнення сировини та шихтопідготовки управління цехів по виробництву обкотишів;

з 03.10.2002 р. по 15.08.2003 р. - електрослюсарем черговим і з ремонту устаткування виробничої дільниці подрібнення сировини та шихтування в цеху по виробництву обкотишів №1 з правом пільгового пенсійного забезпечення за Списком №1.

В трудовій книжці НОМЕР_1 містяться записи про проведені атестації робочого місця позивача.

Так, згідно із записом № 13 трудової книжки НОМЕР_1 за результатом атестації робочих місць за умовами праці електрослюсарю черговому і з ремонту устаткування дільниці дрібнення сировини та шихтопідготовки цехів випалу та огрудкування підтверджено право на пенсійне забезпечення по Списку №1 (наказ №17 від 13.01.1995 р.).

Згідно із записом № 21 трудової книжки НОМЕР_1 за підсумками атестації робочих місць за умовами праці електрослюсарю черговому і з ремонту устаткування підтверджено право на пенсійне забезпечення по Списку №1 (СП 330/39№17 від 30.05.2001 р.).

Відповідно до довідки №270 від 16.05.2019 р. Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії, ОСОБА_1 працював повний робочий день у ВАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» у виробництві: Підготовка руд, збагачення, окускування (агломерація, брикетування, згрудкування), випалювання руд і нерудних копалин, що передбачено Списком № 1 розділу II поз. 1020100а-1753в, затверджених Постановою КМУ №773 від 15.11.1994 року:

з 15.11.1994 року по 28.04.1996 року - електрослюсарем черговим та з ремонту устаткування дільниці подрібнення сировини та шихтопідготовки цехів випалювання і огрудкування обкотишів;

з 29.04.1996 року по 25.04.1998 року - електрослюсарем черговим та з ремонту устаткування цеху подрібнення сировини та шихтопідготовки цехів по виробництву обкотишів І черги;

з 19.10.1999 року по 21.11.1999 року - електрослюсарем черговим та з ремонту устаткування дільниці подрібнення сировини та шихтування цеху подрібнення сировини та шихтопідготовки цехів по виробництву обкотишів;

з 22.11.1999 року по 02.10.2002 року - електрослюсарем черговим та з ремонту устаткування дільниці подрібнення сировини та шихтування цеху по виробництву обкотишів №1;

з 03.10.2002 року по 15.01.2003 року - електрослюсарем черговим та з ремонту устаткування виробничої дільниці подрібнення сировини та шихтування цеху по виробництву обкотишів №1.

Також, згідно з довідкою №270 від 16.05.2019 р. пільговий стаж позивача за Списком №1: за періоди 15.11.1994 по 25.04.1998, з 19.10.1999 по 31.12.2001 – становить 5 років 7 місяців 24 дні, за 2002 рік – 11 місяців 22 дні, за 2003 рік – 7 місяців 2 дні.

Тож, відомостями з трудової книжки, довідок №269 від 16.05.2019 р., №270 від 16.05.2019 р., підтверджено, що позивач працював повний робочий день у ВАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» у період з 03.09.1993 року по 25.04.1998 року та з 19.10.1999 року по 15.08.2003 року - електрослюсарем черговим та з ремонту устаткування.

У спірний період роботи позивача (з 13.01.2000 р. по 29.05.2001 р.) діяли Списки № 1 і № 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162, згідно з якою «електрослюсарі» передбачені Списком №1 (розділу II поз. 1020100а-1753в).

В якості підстави для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.2.1 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із зменшенням пенсійного віку, встановленого абз.1 п.1 ст. 26 цього Закону, відповідачем у листі від 13.06.2019 р. за вих.№936/03-12-П, відзиві на позовну заяву зазначено, що стаж роботи позивача по Списку №1, з урахуванням атестації робочих місць, фактично становить 5 років 10 місяців 2 дні. Відповідно до приписів наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 р. №383 періоди роботи позивача з 13.01.2000 року по 29.05.2001 року (1 рік 4 місяці 17 днів) не підтверджено результатами проведення атестації робочих місць та, відповідно виключено із пільгового стажу роботи за Списком №1.

Суд критично ставиться до означеної позиції відповідача, виходячи з наступного.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України 01 серпня 1992 року № 422 (далі – Порядок № 442), та Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01 вересня 1992 року № 41 (далі – Методичні рекомендації).

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку № 442 та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Так, згідно з статтею 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено адміністративну відповідальність керівників суб`єктів господарювання. Порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян - суб`єктів підприємницької діяльності від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У разі, якщо непроведення атестації мало своїм наслідком заподіяння шкоди здоров`ю працівнику, керівник підприємства може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за статтею 271 Кримінального кодексу України.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку № 442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

За змістом пунктів 8 та 9 Порядку № 442 проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.

При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку №1 чи Списку 2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку № 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.

Відтак, на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника, при цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Правова позиція щодо необхідності включення до пільгового стажу періоду роботи на посадах, що надають право на призначення пенсії на пільгових умовах, у випадках порушення термінів проведення чергової атестації підприємством-роботодавцем неодноразово висвітлювалась Верховним Судом України.

Зокрема, у постанові від 16 вересня 2014 року (справа № 21-307а14) Верховний Суд України зазначив, що аналіз положень Порядку проведення атестації та розроблених на виконання цієї постанови Методичних рекомендацій для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01 вересня 1992 року № 41, дає підстави вважати, що якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених пунктом 4 Порядку проведення атестації строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації.

Аналогічний підхід застосування означених норм права висловлений і Верховним Судом, зокрема, у постанові від 21 лютого 2018 року у справі №352/547/16-а (К/9901/20098/18) та від 03.05.2018 у справі № 352/1840/14-а (К/9901/5403/18).

За таких обставин, суд вважає безпідставним не зарахування відповідачем до пільгового стажу позивача за Списком №1 періоду його роботи з 13.01.2000 року по 29.05.2001 року (1 рік 4 місяці 17 днів) у ВАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» з причини відсутності відомостей про проведення атестації робочого місця.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відмовляючи у зараховуванні періодів роботи позивача з 13.01.2000 року по 29.05.2001 року (1 рік 4 місяці 17 днів) на посаді електрослюсаря чергового і з ремонту устаткування у ВАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» до стажу, що надає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Позивач в позовних вимогах просить визнати неправомірним та скасувати рішення відділу з питань призначення та перерахунку пенсій №8 Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.

З урахуванням викладеного, з метою ефективного захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, визнати протиправними дії відповідача щодо не зарахування періодів роботи позивача з 13.01.2000 року по 29.05.2001 року (1 рік 4 місяці 17 днів) на посаді електрослюсаря чергового і з ремонту устаткування у ВАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» до стажу, що надає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформлене листом від 13.06.2019 р. за вих. №936/03-12-П, про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах як протиправне.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити пенсію, суд вважає, що в цій частині позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Як вбачається з положень Рекомендації Комітету Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 р. № 1380/5, дискреційні повноваження - сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності, вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта, він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але й не має права виходити за її межі.

Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21.05.2013 № 21-87а13.

Тобто, призначення та обрахунок пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

У силу положень ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 245 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України).

У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої статті 245 КАС України, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З урахуванням наведеного, а також дискреції пенсійного органу в питаннях призначення пенсії, суд з метою ефективного захисту права позивача на пенсію за віком на пільгових умовах вважає за необхідне зобов`язати відповідача вирішити питання про призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.1 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із зменшенням пенсійного віку, встановленого абз.1 ч. 1 ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України,в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд вважає, що відповідач не довів правомірності своїх дій, натомість позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Враховуючи викладене, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 9, 73-78, 90, 139, 241 - 246, 291 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування періодів роботи ОСОБА_1 у ВАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» на посаді електрослюсаря чергового і з ремонту устаткування з 13.01.2000 року по 29.05.2001 року (1 рік 4 місяці 17 днів) до стажу, що надає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформлене листом від 13.06.2019 р. за вих. №936/03-12-П.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 періоди його роботи у ВАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» на посаді електрослюсаря чергового і з ремонту устаткування з 13.01.2000 року по 29.05.2001 року (1 рік 4 місяці 17 днів) до стажу, що надає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області вирішити питання про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.1 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із зменшенням пенсійного віку, встановленого абз.1 ч. 1 ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДПРОУ 21910427) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_4 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 384,20 грн. (триста вісімдесят чотири грн. 20 коп.).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Тулянцева