Рішення № 88376883, 24.03.2020, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2020 року ЛуцькСправа № 140/348/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрмедіал” до Поліської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень та карток відмови,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Укрмедіал” (далі – ТзОВ “Укрмедіал”, товариство, позивач) звернулося з позовом до Поліської митниці Держмитслужби (відповідач, митниця) про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів від 22 січня 2020 року №UA204120/2020/000001/1, від 23 січня 2020 року №UA204120/2020/000002/1, від 27 січня 2020 року №UA204120/2020/000003/1, від 28 січня 2020 року №UA204120/2020/000004/1, а також карток відмови в прийнятті митної декларації від 22 січня 2020 року №UA204120/2020/00105, від 23 січня 2020 року №UA204120/2020/00111, від 27 січня 2020 року №UA204120/2020/00148, від 28 січня 2020 року №UA204120/2020/00152 (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог на а.с.131).

В обґрунтування позову позивач вказав, що 15 вересня 2015 року ТзОВ “Укрмедіал” уклало контракт №ІМІС102015 з нерезидентом ІМІС International Medical Investment Corporation s.r.o. (Чехія), за яким останній продає товариству медичні товари (концентрати для приготування діалізуючого розчину) згідно зі специфікацією до контракту.

20 січня 2020 року ТзОВ “Укрмедіал” з метою митного оформлення ввезеного товару (концентрат діалізний А - компонент тип 204) за ціною 9,60 євро за каністру на загальну вартість 14976,00 євро через представника (декларанта) Товариство з обмеженою відповідальністю “Інтерброк-Транс” (далі – ТзОВ “Інтерброк-Транс”) до відділу митного оформлення митного поста “Луцьк” Поліської митниці Держмитслужби подало митну декларацію №UA204120/2020/004324 за формою МД-2. Митна вартість товару заявлена за основним методом, а для її підтвердження додано документи, визначені статтею 53 Митного кодексу України (далі - МК України), які підтверджують вартісні та кількісні показники задекларованого товару, його походження та понесені витрати. На виконання вимог митного органу додатково надано наявні у товариства документи: специфікацію від 19 грудня 2019 року №2, яка підтверджує ціну розчину 9,60 євро за каністру, та додаткову угоду №4 до контракту №ІМІС102015, якою обумовлено, що ціна включає в себе вартість тари, маркування та доставку товару, спосіб оплати товару; експортну декларацію, за якою ціна відповідає тій, що вказана в еквіваленті в митній декларації №UA204120/2020/004324. Також надано письмове пояснення досягнення домовленості із продавцем і покупцем про зниження закупівельної ціни товару та наведено інформацію про митну вартість аналогічного товару, ввезеного на митну територію України іншими імпортерами, та, крім того, додаткові угоди із третіми особами, яким реалізований товар на митній території України, тендерну пропозицію.

Однак 22 січня 2020 року відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA204120/2020/000001/1 та сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204120/2020/00105 (надалі - картка відмови), з тих підстав, що митниця володіє ціновою інформацією стосовно вартості ідентичного товару, продаж якого на території України здійснено за ідентичних умов; відповідач визначив митну вартість за резервним методом на рівні 16,00 євро за каністру.

Позивач зазначив, що у тому самому порядку здійснювалося митне оформлення інших партій товару за тим самим контрактом та визначеними додатковою угодою до нього умовами за митними деклараціями від 23 січня 2020 року №UA204120/2020/005893, від 27 січня 2020 року №UA204120/2020/006768, від 27 січня 2020 року №UA204120/2020/0066771 Проте як і попереднього разу відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості від 23 січня 2020 року №UA204120/2020/000002/1, від 27 січня 2020 року №UA204120/2020/000003/1, від 28 січня 2020 року №UA204120/2020/000004/1 із визначенням митної вартості за резервним методом та відмовив у прийнятті митних декларацій картками відмови від 23 січня 2020 року №UA204120/2020/00111, від 27 січня 2020 року №UA204120/2020/00148, від 28 січня 2020 року №UA204120/2020/00152.

Із прийнятими рішеннями позивач не погоджується та вважає їх необґрунтованими і такими, що не відповідають вимогам статей 54, 55 МК України. Зауважив, що ним були подані всі необхідні та наявні документи, які підтверджують ціну товару і дають можливість митну вартість визначити за основним методом. За нормами чинного законодавства суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності визначають умови договору за взаємною згодою між ними. Тому митниця повинна брати до уваги документальне підтвердження витрат та умови контракту, а не довільно його трактувати і керуватися відомостями за іншими поставками, які мали місце у минулому. Товариство досягло згоди з продавцем товару та в результаті були внесені відповідні зміни до контракту і зменшено ціну за одиницю товару у порівнянні із попередніми поставками, які мали місце у 2019 році. Водночас, у спірних рішеннях відсутнє пояснення, у чому полягають сумніви щодо митної вартості товару, який поставляється згідно з контрактом №ІМІС102015 за митними деклараціями, та чому відомості про митну вартість товарів є неповними та/або недостовірними. Вважає, що безпідставним є посилання в рішеннях про коригування митної вартості на ненадання декларантом банківських документів про перерахування коштів продавцю, оскільки розрахунки за товар на той момент не були здійснені, що відповідало умовам додаткової угоди №4 до контракту №ІМІС102015 (на сьогодні товар оплачено).

З урахуванням наведеного позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

У відзиві на позов відповідач позовні вимоги заперечив (а.с.138-147). В обґрунтування цієї позиції вказав, що у грудні 2019 року позивач здійснював митне оформлення ідентичних товарів - концентрат діалізний A - компонент тип 204 та концентрат діалізний A - компонент тип 293, виробник - компанія MTN Neubrandenburg Gmbh (Німеччина), за аналогічних умов за митною вартістю 16,00 євро за каністру. При поданні митних декларацій від 20 січня 2020 року №UA204120/2020/004324, від 23 січня 2020 року №UA204120/2020/005893, від 27 січня 2020 року №UA204120/2020/006768 та №UA204120/2020/006771 декларантом було заявлено митну вартість на рівні 9,60 євро за каністру. Вважає, що відправник товару – компанія ІМІС International Medical Investmen Corporation, s.r.o. (Чехія) не є виробником та не встановлює ціни, а будь-яка інформація від виробника товару щодо зменшення складових собівартості товару позивачем не надана (прайс-листи, документи про продаж товарів виробником посереднику). Позивач не надав доказів обґрунтованості заявлення ним у митних деклараціях митної вартості товару у січні 2020 року нижчої, ніж у грудні 2019 року на 40 відсотків. Відповідно до поданого до митного оформлення контракту від 29 вересня 2015 року №ІМІС102015 ціна за одиницю товару вказується в специфікації (додатку) до контракту та включає вартість тари та маркування (пункт 4 та додаткова угода від 19 грудня 2019 року №3); оплата здійснюється протягом 10 днів з дати оплати товару споживачем або протягом 60 днів з дати отримання товару покупцем (пункт 5 додаткової угоди від 19 грудня 2019 року №3). Але до митного оформлення товару не надано жодної специфікації чи додатка згідно з пунктами 3, 4 контракту, що містили б відомості про ціну та комерційні умови поставки товарів, які можливо ідентифікувати із імпортованою партією, що оцінюється; наданий комерційний рахунок містив відомості щодо способу оплати та умов поставки, відмінні від тих, що вказані у пунктах 3, 4 додаткової угоди №3 до контракту; заявлені комерційні умови поставки не кореспондуються з умовами контракту про складові ціни товару, а тому був наявний ризик не включення до митної вартості товару усіх складових, передбачених частиною десятою статті 58 МК України.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення декларантом митної вартості має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. Декларантом не надані додаткові документи, витребувані митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України, та відповідно до частини п`ятої статті 54 Кодексу. Також митниця володіла інформацією, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом (митні декларації від 13 грудня 2019 року №UA204120/2019/302750 та від 23 грудня 2019 року №UA204120/2019/306506), де ціна 16,0 євро за каністру.

Враховуючи вищевказані обставини та у зв`язку з ненаданням декларантом усіх додаткових документів, витребуваних митницею, за результатом проведеної відповідно до положень частини четвертої статті 57 МК України процедури консультації з декларантом, прийняті рішення про коригування митної вартості товарів.

З огляду на викладене відповідач вважає, що митниця мала аргументовані підстави для винесення рішень про коригування митної вартості товару, які є такими, що відповідають вимогам чинного законодавства. З наведених підстав у задоволенні позову відповідач просив відмовити.

У відповіді на відзив (а.с.157-158) позивач підтримав позовні вимоги та вказав, що частиною другою статті 53 МК України визначено необхідність надання платіжних документів щодо оцінюваного товару, якщо рахунок сплачено. У даному ж випадку посилання у спірних рішеннях на те, що митна вартість не визнається, зокрема, з підстав ненадання платіжних документів суперечить названій нормі, оскільки оплата здійснювалася з відтермінуванням. Відповідач не спростовує тієї обставини, що йому було надано специфікацію від 19 грудня 2019 року №2, де вказана ціна товару 9,60 євро за каністру. При цьому відповідач аналізує додаткову угоду від 19 грудня 2019 року №3 до контракту №ІМІС102015 від 15 вересня 2015 року та не враховує умови додаткової угоди від 13 січня 2020 року №4, яка надавалась митниці та відповідно до якої ціна включає в себе вартість тари, маркування та доставку товару. Вважає, що товариство документально підтвердило достовірність всіх відомостей, що зазначені у митних деклараціях, включаючи всі складові митної вартості; обставини, які унеможливлюють застосування першого методу визначення митної вартості товару, відсутні.

Відповідач правом подати заперечення на відповідь на відзив не скористався.

Ухвалою суду від 11 березня 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (а.с.161).

Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

15 вересня 2015 року між ТзОВ “Укрмедіал” та нерезидентом ІМІС International Medical Investment Corporation s.r.o. (Чехія) було укладено контракт №ІМІС102015. За умовами контракту ІМІС International Medical Investment Corporation s.r.o. (продавець) продає, а позивач (покупець) купує медичні товари (концентрати для приготування діалізуючого розчину) згідно зі специфікацією, яка є невід`ємною частиною даного контракту (а.с.11-12).

Відповідно до контракту №ІМІС102015, специфікації від 19 грудня 2019 року №2 до контракту ТзОВ “Укрмедіал” придбало у продавця концентрат діалізний А - компонент тип 204 за ціною 9,60 євро за каністру на загальну вартість 14976,00 євро та ввезло цей товар на митну територію України 17 січня 2020 року, що підтверджується попередньою митною декларацією від 17 січня 2020 року №UA204000/2020/900612 (а.с.24).

З метою митного оформлення ввезеного товару до відділу митного оформлення митного поста “Луцьк” Поліської митниці Держмитслужби представником позивача - декларантом ТзОВ “Інтерброк-Транс”, що діє на підставі договору від 10 травня 2018 року №33-к (а.с.9-10), було подано митну декларацію 20 січня 2020 року №UA204120/2020/004324 форми МД-2 (а.с.25) та такі документи за переліком, вказаним у графі 44 декларації: контракт №ІМІС102015 з додатковими угодами №1, №2, №3, №4; рахунок - фактуру (інвойс) від 15 січня 2020 року №201510001; специфікацію від 19 грудня 2019 року №2, автотранспортну накладну (CMR) від 16 січня 2020 року №1109122; пакувальний лист від 15 січня 2020 року; експортну митну декларацію від 15 січня 2020 року №20СZ51000026F6XRKO; сертифікат оцінювання відповідності від 30 серпня 2016 року (з терміном дії до 29 серпня 2021 року), сертифікати аналізів від 08 січня 2020 року та ін. (а.с.18-23, 26-28, 30). Митну вартість товару – концентрат діалізний А-компонент тип 204 (всього 15600 л або 1560 каністр по 10 л) визначено за основним методом на рівні 14976,00 євро (еквівалент 403398,03 грн).

За результатами опрацювання митницею поданих документів 20 січня 2020 року декларанту надіслано повідомлення про необхідність надати банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; інші платіжні або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний із договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини; каталоги, специфікації, прейскуранти, прайс-листи виробника товарів; копію митної декларації країни відправлення (а.с.29). В обґрунтування цієї вимоги зазначалося, що до митного оформлення не надано жодної специфікації чи додатку згідно з пунктами 3, 4 контракту від 29 вересня 2015 року № ІМІС102015, що містили б відомості про ціну та комерційні умова поставки товарів, які можливо ідентифікувати із імпортованою партією, що оцінюється; комерційний рахунок від 15 січня 2020 року №201510001 містить відомості про терміни оплати - 90 днів з дати виставлення рахунку, що суперечить узгодженим сторонами способам оплати, визначеним додатковою угодою до контракту від 19 грудня 2019 року №3; крім того, відповідно до пункту 4 цієї додаткової угоди ціна товару включає в себе лише вартість тари та маркування, а тому заявлені комерційні умови поставки DAP-Луцьк не кореспондуються з умовами контракту про складові ціни товару та наявний ризик не включення до митної вартості товару складових, передбачених частиною десятою статті 58 МК України. При цьому митниця володіє ціновою інформацією стосовно вартості ідентичного товару, продаж якого на митну територію України здійснено за аналогічних умов (тип контракту, комерційні умови поставки, виробник товару, обсяг партії, тип пакування) за вартістю 16,00 євро за штуку (митна декларація від 13 грудня 2019 року №UA204120/2019/302750).

Як свідчать ідентифікатори повідомлень від 20 та 22 січня 2020 року (а.с.39-41), на виконання вимог повідомлення митниці від 20 січня 2020 року ТзОВ “Інтерброк-Транс” були надані наявні у декларанта документи: специфікацію від 19 грудня 2019 року №2 до контракту №ІМІС102015; додаткову угоду від 19 грудня 2019 року №4 до цього контракту; експортну митну декларацію від 15 січня 2020 року №20СZ51000026F6XRKO; лист–пояснення підприємства від 21 січня 2020 року №1 з тендерною пропозицією ТзОВ “Еврика Медикал Фаундейшн” від 17 січня 2020 року №17/01-01”, якому на підставі договору від 03 січня 2017 року №03/01/17-01 позивач здійснював поставку медичних виробів та який, у свою чергу, їх реалізовував для Комунального підприємства “Херсонська обласна клінічна лікарня” (а.с.31-38). 22 січня 2020 року листом №2 позивач повідомив Поліську митницю Держмитслужби про надання усіх наявних документів (а.с.153).

Того ж дня Поліська митниця Держмитслужби сформувала картку відмови №UA204120/2020/00105 у прийнятті митної декларації від 20 січня 2020 року №UA204120/2020/004324 у зв`язку із неподанням декларантом додаткових документів, витребуваних митним органом (а.с.47), та прийняла рішення від 22 січня 2020 року №UA204120/2020/000001/1 про коригування митної вартості товарів (а.с.49), відповідно до якого визначено митну вартість товару за резервним методом на рівні 24960,00 євро за партію товару (замість 14976,00 євро, як визначив декларант). У графі 33 цього рішення зазначено, що митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, та за рівнем, визначеним декларантом, у зв`язку відсутністю у поданих до митного оформлення документах належних відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та щодо ціни, що була сплачена чи підлягає сплаті: не надано усі додаткові документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій – четвертій статті 53 МК України та відповідно до частини п`ятої статті 54 МК України. Також, посилаючись на частину четверту статті 57 МК України, відповідач вказав про неможливість застосування наступних методів визначення митної вартості товарів у зв`язку із відсутністю у декларанта та митниці прийнятної до застосування інформації щодо вартості операцій за ідентичними, подібними (аналогічними) товарами, достовірної та документально підтвердженої інформації стосовно ціни за одиницю товару для обчислення митної вартості за методом на основі віднімання вартості (стаття 62 МК України), інформації щодо складових вартості товарів, наданої виробником, для обчислення митної вартості за методом на основі додавання вартості (стаття 63 МК України), що унеможливлює визначення митної вартості шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 МК України, а тому митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України на основі раніше визнаних митницею вартостей (МД від 13 грудня 2019 року №UA204120/2019/302750).

23 січня 2020 року декларантом подано митну декларацію №UA204070/2020/005835, за якою товар випущено у вільний обіг з наданням гарантій, передбачених частиною сьомою статті 55 МК України (а.с.50).

Також матеріали справи свідчать, що 22 січня 2020 року ТзОВ “Укрмедіал” ввезло на митну територію України придбаний на підставі контракту №ІМІС102015 згідно із специфікацією від 19 грудня 2019 року №2 концентрат діалізний А - компонент тип 293 за ціною 9,60 євро за каністру на загальну вартість 14976,00 євро, що підтверджується попередньою митною декларацією №UA204000/2020/900884 (а.с.51). З метою митного оформлення ввезеного товару через декларантом ТзОВ “Інтерброк-Транс” 23 січня 2020 року до відділу митного оформлення митного поста “Луцьк” Поліської митниці Держмитслужби було подано митну декларацію №UA204120/2020/005893 (а.с.52), а також документи, які підтверджують вартість придбаного товару та умови його придбання, які зазначені в рядку 44 декларації (контракт №ІМІС102015 з додатковими угодами; специфікацію №2 до контракту №ІМІС102015; рахунок-фактуру (інвойс) від 20 січня 2020 року №201510002; пакувальний лист від 20 січня 2020 року, автотранспортну накладну (CMR) від 20 січня 2020 року №1109121; експортну митну декларацію від 20 січня 2020 року №20CZ5100002DIVFDW8 та інші, які також додавалися до митної декларації від 20 січня 2020 року №UA204120/2020/004324 (а.с.53-57).

23 січня 2020 року Поліська митниця Держмитслужби з посиланням на наявність у неї цінової інформації стосовно вартості ідентичного товару, продаж якого на митну територію України здійснено за аналогічних умов (тип контракту, комерційні умови поставки, виробник товару, обсяг партії, тип пакування) за вартістю 16,00 євро за каністру (митна декларація від 13 грудня 2019 року №UA204120/2019/302750) та наявність розбіжностей у поданих документах направила декларанту повідомлення з вимогою надати додаткові документи: банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; інші платіжні або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини; каталоги, прейскуранти, прайс-листи виробника товарів (а.с.58).

Листом від 23 січня 2019 року №3 ТзОВ “Укрмедіал” повідомило, що ним подано всі наявні документи (а.с.152).

23 січня 2020 року Поліською митницею Держмитслужба було відмовлено ТзОВ “Укрмедіал” у прийнятті митної декларації №UA204120/2020/005893 та митному оформленні товарів, про що свідчить картка відмови №UA204120/2020/00111 (а.с.59), а також прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA204120/2020/000002/1 (а.с.61) із визначенням митної вартості товару на рівні 24960,00 євро (замість заявленої декларантом 14976,00 євро): у зв`язку із відсутністю у поданих до митного оформлення документах належних відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та ціни, що була фактично сплаченої чи підлягає сплаті; документи містять розбіжності; не надані усі додаткові документи, витребувані митницею; митниця володіє інформацією, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом (митна декларація від 13 грудня 2019 року №UA204120/2019/302750).

На підставі нової митної декларації від 25 січня 2020 року №UA204120/2020/006009 ТзОВ “Укрмедіал” товар випущено у вільний обіг з наданням гарантій, передбачених частиною сьомою статті 55 МК України (а.с.63).

Судом також встановлено, що 25 січня 2020 року ТзОВ “Укрмедіал” знову ввезло на митну територію України партію концентрату діалізного А - компонент тип 204 за ціною 9,60 євро за каністру на загальну вартість 14976,00 євро. Це підтверджується попередньою митною декларацією (а.с.64). З метою митного оформлення ввезеного товару через декларантом ТзОВ “Інтерброк-Транс” до відділу митного оформлення митного поста “Луцьк” Поліської митниці Держмитслужби було подано митну декларацію від 27 січня 2020 року №UA204120/2020/006768 за формою МД-2 (а.с.65), а також документи, що підтверджують факт купівлі-продажу товару, його кількісні, якісні та вартісні показники: контракт №ІМІС102015 з додатковими угодами; специфікацію від 19 грудня 2019 року №2 до контракту №ІМІС102015; рахунок-фактуру (інвойс) від 22 січня 2020 року №201510005; автотранспортну накладну (CMR) від 22 січня 2020 року №1060229; пакувальний лист від 22 січня 2020 року; експортну митну декларацію від 23 січня 2020 року №20CZ5100002GINJ2X5 та інші, про що зазначено у рядку 44 митної декларації (а.с.66-70). Митну вартість товару визначено за основним методом – ціною договору на рівні 14976,00 євро.

Однак у повідомленні митниці декларанту від 27 січня 2020 року було зазначено, що митниця володіє ціновою інформацією стосовно вартості ідентичного товару, продаж якого на території України здійснено за ідентичних умов за вартістю 16,00 євро за каністру, та запропоновано подати всі належні документи: банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; інші платіжні або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини; каталоги, прейскуранти, прайс-лист виробника товарів (а.с.71).

27 січня 2020 року Поліською митницею Держмитслужби прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA204120/2020/000003/1 (а.с.74), яким з тих самих причин, що й у попередніх рішеннях про коригування митої вартості з посиланням на наявність у митниці цінової інформації (митна декларація від 13 грудня 2019 року №UA204120/2019/302750), де митна вартість за ідентичний товарі за аналогічних умов була визначена з розрахунку 16,00 євро за каністру, митну вартість партії товару визначено за резервним методом на рівні 24960,00 євро (замість 14976,00 євро заявленого декларантом).

Також 27 січня 2020 року сформовано картку відмови №UA204120/2020/00148 у прийнятті митної декларації №UA204120/2020/006768 (а.с.72).

ТзОВ “Урмедіал” подало митному органу нову митну декларацію №UA204120/2020/007183 за формою МД-2 із коригованим значенням митної вартості товару, за якою його випущено у вільний обіг з наданням гарантій, передбачених частиною сьомою статті 55 МК України (а.с.76).

Крім того, 27 січня 2020 року ТзОВ “Урмедіал” також ввезло на митну територію України партію концентрату діалізного А - компонент тип 293 за ціною 9,60 євро за каністру на загальну вартість 14976,00 євро та з метою митного оформлення ввезеного товару через ТзОВ “Інтерброк-Транс” було подано митну декларацію №UA204120/2020/006771 за формою МД-2, а також документи: контракт №ІМІС102015 з додатковими угодами; специфікацію від 19 грудня 2019 року №2 до контракту №ІМІС102015; рахунок-фактуру (інвойс) від 23 січня 2020 року №201510003; автотранспортну накладну (CMR) від 23 січня 2020 року №1109119; пакувальний лист від 23 січня 2020 року; експортну митну декларацію від 23 січня 2020 року №20CZ51000K6J3HF3 та інші – вони перераховані у графі 44 митної декларації та значаться в ідентифікаторі повідомлення (а.с.78-82). Митну вартість визначено за основним методом.

У повідомленні митниці декларанту від 27 січня 2020 року зазначено, що митниця володіє ціновою інформацією стосовно вартості ідентичного товару, продаж якого на території України здійснено за аналогічних умов за вартістю 16,00 євро за каністру, та запропоновано подати всі належні документи за переліком: банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; інші платіжні або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини; каталоги, прейскуранти, прайс-лист виробника товарів (а.с.83).

28 січня 2020 року Поліською митницею Держмитслужби було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA204120/2020/000004/1 (а.с.85), яким митну вартість товару визначено за резервним методом на рівні 24960,00 євро (замість 14976,00 євро, заявленого декларантом). Обставини прийняття рішення у графі 33 не відрізняються від тих, що були зазначені в рішеннях митниці про коригування митної вартості за іншими митними деклараціями позивача, з посиланням на джерело інформації, використане для розрахунку відкоригованої митної вартості, - митна декларація від 13 грудня 2019 року №UA204120/2019/306506.

28 січня 2020 року ТзОВ “Урмедіал” було відмовлено у прийнятті митної декларації №UA204120/2020/006771 та митному оформленні товарів та сформовано картку відмови №UA204120/2020/00152 (а.с.84).

ТзОВ “Урмедіал” подало митному органу митну декларацію від 28 січня 2020 року №UA204120/2020/007260 за формою МД-2 із коригованим значенням митної вартості товару, за якою його випущено у вільний обіг з наданням гарантій, передбачених частиною сьомою статті 55 МК України (а.с.86).

Позивач, не погодившись з рішеннями Поліської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів, які мали наслідком збільшення митних платежів, та картками відмови у прийняття митних декларацій та митному оформленні, звернувся з даним позовом.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Рішення відповідача як суб`єкта владних повноважень, що є предметом даного позову, підлягає оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України).

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України та іншими законами України.

Розділ ІІІ МК України регулює питання митної вартості товарів та методи її визначення.

Відповідно до статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частиною першою статті 51 МК України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначений частиною другою статті 53 МК України. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У частині третій статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Як визначено частиною п`ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості та він досліджує документи стосовно усіх товарів, які переміщуються через митний кордон, на предмет перевірки правильності визначення митної вартості. Виключно висновки, що ґрунтуються на дослідженні документів, доданих до митної декларації, можуть бути підставою для витребування додаткових документів. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості можливо виключно у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 53 МК України).

Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів (частина сьома статті 55 МК України).

Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого творів - концентрату діалізного А - компонент типу 204 та концентрату діалізного А - компонент типу 293 з розрахунку 9,60 євро за каністру за основним методом – за ціною договору (контракту).

Відповідно до частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Перелік витрат, які додаються при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, визначено у частині десятій статті 58 МК України.

Як обумовлено частиною третьою статті 58 МК України, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

За правилами, встановленими частинами четвертою-восьмою застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Позиція відповідача полягає у тому, що подані до митного контролю та оформлення документи не містили усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, ці документи містили розбіжності, а усіх витребуваних митницею додаткових документів декларант не надав, що стало підставою для визначення митної вартості товару за резервним методом з розрахунку 16,00 євро за каністру, при цьому застосувати попередні методи визначення митної вартості товару митниця не мала можливості через відсутність у неї та декларанта достовірної та документально підтвердженої інформації для проведення розрахунків.

Проте суд із такими доводами відповідача не погоджується з таких підстав.

Дослідивши подані декларантом згідно із частиною другою статті 53 МК України наявні у нього документи, які подавалися із кожною митною декларацією, а саме: контракт від 29 вересня 2015 року №ІМІС102015 з додатковими угодами; специфікацію від 19 грудня 2019 року №2, рахунки - фактури (інвойс); пакувальні листи; автотранспортні накладні (CMR); експортні митні декларації; сертифікат оцінювання відповідності від 30 серпня 2016 року (з терміном дії до 29 серпня 2021 року), суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно стверджує про наявність у них розбіжностей.

Так основним документом, який встановляє істотні умови поставки є зовнішньоекономічний договір (контракт).

Відповідно до частини четвертої статті Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність” суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України. При цьому суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності керуються принципом свободи зовнішньоекономічного підприємництва, що полягає у праві таких суб`єктів добровільно вступати у зовнішньоекономічні зв`язки та здійснювати зовнішньоекономічну діяльність у будь-яких формах, які прямо не заборонені чинним законодавством України (стаття 2 Закону). Частиною першою статті 14 цього Закону суб`єктам зовнішньоекономічної діяльності дозволено самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам.

Наведене дає підстави для висновку про свободу сторін під час укладення зовнішньоекономічного договору (контракту) стосовно визначення умов договору, ціни, форми розрахунків та інших умов його виконання.

Згідно з контактом від 29 вересня 2015 року №ІМІС102015 компанія ІМІС International Medical Investmen Corporation, s.r.o. (Чехія) зобов`язується продати покупцю ТзОВ “Урмедіал” медичні товари, найменування, кількість, ціна, умови та терміни оплати щодо яких узгоджуються сторонами у специфікаціях (додатках) до контракту (пункт 1 контракту). Як визначено пунктом 3 контракту, умови поставки також узгоджуються сторонами у специфікації. Умови оплати визначені пунктом 5 контракту: покупець здійснює оплату товарів продавцю одним із таких способів: протягом 10 днів з дати оплати товару споживачем; протягом 90 днів з дати інвойсу (а.с.11-12). Разом з тим, до даного контракту сторонами неодноразово вносилися зміни, про що свідчать додаткові угоди від 27 червня 2016 року №1, від 20 липня 2016 року №2, від 19 грудня 2019 року №3 та від 13 січня 2020 року№4 (а.с.13-16). Ці додаткові угоди стосувалися умов оплати, юридичних адрес сторін, загальної вартості контракту, ціни. Зокрема, відповідно до додаткової угоди від 19 грудня 2019 року №3 ціна за одиницю товару вказується у специфікації до контракту та включає в себе вартість тари та маркування; покупець здійснює оплату товарів продавцю протягом 10 днів з дати оплати товару споживачем або протягом 60 днів з дати отримання товару покупцем (а.с.15). Разом з тим, відповідно до додаткової угоди від 13 січня 2020 року №4 уточнювалося, що ціна товару включає в себе вартість тари, маркування та доставку товару; оплата товару покупцем здійснюється одним із способів: протягом 10 днів з дати оплати товару споживачем або протягом 90 днів з дати отримання товару покупцем (а.с.16).

Отже, аналіз наведених умов договору свідчить про те, що оплата за товар, узгоджена сторонами контракту, передбачає можливість її здійснення після фактичного отримання товару та за останньою додатковою угодою граничний строк оплати закінчується протягом 90 днів з дати отримання товару. Відтак, ненадання позивачем митниці платіжних документів на момент митного оформлення товару (20, 23 та 27 січня 2020 року) не може бути підставою для відмови у визнанні митної вартості товару за основним методом, позаяк - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, відповідно до пункту 4 частини другої статті 53 МК України надаються декларантом лише тоді, коли рахунок сплачено.

У наданих митному органу до митних декларацій рахунках-фактурах (інвойсах) від 15 січня 2020 року №201510001 (а.с.121, переклад на а.с.122), від 20 січня 2020 року №201510002 (а.с.113, переклад на а.с.114), від 22 січня 2020 року №201510005 (а.с.97, переклад на а.с.98), від 23 січня 2020 року №201510003 (а.с.105, переклад на а.с.106), які видані продавцем товару, зазначається ціна за одиницю товару – А-компонентного діалізного концентрату типу 204 та типу 293 за каністру 10 л - 9,60 євро, загальна вартість за кожним із інвойсів становить 14976,00 євро. Умови поставки - DAP-Луцьк, умови оплати – 90 днів від дати рахунка-фактури.

Відповідно до специфікації від 19 грудня 2019 року №2 (а.с.17), що є невід`ємною частиною контракту, поставка товару здійснюється на умовах DAP-Луцьк; оплата здійснюється протягом 90 днів з дати інвойсу. Тут же визначено найменування виробів, які є предметом контракту, їх кількість, ціну та вартість. Так ціна концентрату діалізного А-компоненту типу 293 та типу 204 становить 9,60 євро за одиницю (каністру 10 л).

Ціна товару, зазначена в специфікації від 19 грудня 2019 року №2 відповідає тій, що зазначена в рахунках-фактурах від 15 січня 2020 року №201510001, від 20 січня 2020 року №201510002, від 22 січня 2020 року №201510005 та від 23 січня 2020 року №201510003.

Правила “Інкотермс” – це офіційні правила Міжнародної торгової палати для тлумачення торговельних термінів, які полегшують ведення міжнародної торгівлі. Посилання на правила “Інкотермс” у договорі купівлі-продажу чітко визначає відповідні обов`язки сторін і зменшує ризик юридичних ускладнень, тому що дозволяє значною мірою усунути невизначеність, пов`язану з неоднаковою інтерпретацією таких термінів у різних країнах. Поставка на умовах DAP (постачання в місці призначення) означає, що продавець виконав своє зобов`язання з поставки, коли він надав покупцеві товар, випущений в митному режимі експорту та готовий до розвантаження з транспортного засобу, який прибув у вказане місце призначення.

У даному випадку таким місцем призначення є місто Луцьк, оскільки так визначено специфікацією від 19 грудня 2019 року №2, яка відповідно до пункту 3 контракту уточнює умови поставки товару. До того ж додатковою угодою від 13 січня 2020 року №4 внесено зміни в частині ціни товару за одиницю товару, яка включає в себе не лише вартість тари та маркування, як це була передбачено раніше, а також ще й вартість доставки.

Відтак, слід дійти висновку, що сторонами контракту було досягнуто взаємної згоди саме щодо таких умов поставки та оплати, а у виданих рахунках-фактурах (інвойсах) не вказано, що визначена продавцем ціна не передбачає вартості доставки та здійснюється за іншими правилами, ніж це визначено додатковою угодою від 13 січня 2020 року №4. Додаткова угода від 13 січня 2020 року №4 додавалася до митних декларацій, а також додатково ще 22 січня 2020 року разом з іншими документами на повідомлення митниці (а.с.42).

Тому суд вважає, що митний орган дійшов до необґрунтованих сумнівів під час аналізу поданих для митного оформлення документів та, надсилаючи декларанту повідомлення про надання додаткових документів, безпідставно посилався на наявність розбіжностей у цих документах стосовно умов оплати, ціни товару та умов поставки. Помилковість цих висновків пов`язана з тим, що відповідач, як видно з повідомлень декларанту та спірних рішень, з незрозумілих причин керувався додатковою угодою від 19 грудня 2019 року №3 та не брав до уваги додаткову угоду від 13 січня 2020 року №4, якою змінено розрахунок ціни за товар та умови оплати; на час формування рахунків-фактур продавцем угода від 13 січня 2020 року №4 уже була чинною та зрозуміло, що продавець здійснював поставку за узгодженими із покупцем умовами.

Якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, то у такому випадку митний орган мав би вимагати транспортні (перевізні) документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, відповідно до пункту 6 частини другої статті 53 МК України. Водночас, у даному випадку проведений аналіз документів у повідомленнях декларанту не містить чітких та однозначних висновків, які відомості у поданих для митного оформлення товару документах на думку митного органу є недостовірними чи неповними.

З огляду на специфіку поставки, яка узгоджена компанією ІМІС International Medical Investmen Corporation, s.r.o. та ТзОВ “Урмедіал”, позивач надав усі документами, які підтверджують митну вартість товарів, відповідно до частини другої статті 53 МК України. Ці документи не містять розбіжностей, які б впливали на правильність визначення митної вартості, ні в частині порядку та способів оплати, ні в частині умов поставки та формування ціни товару. У свою чергу, відповідач не надав доказів, що надані документи мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, оскільки ні зі змісту контракту, ні з додаткових угод до нього чи зі специфікації не випливає, що сплаті підлягали й інші витрати відповідно до частини десятої статті 58 МК України, не включені до ціни товару.

Проаналізовані документи свідчать, що ТзОВ “Урмедіал” згідно з контрактом №ІМІС102015 здійснює не одноразову покупку, а має місце поставка товарів партіями. Ціна за одиницю товару у кожній партії залишається незмінною – 9,60 євро за каністру розчину, що є доказом виконання зобов`язань покупця та продавця.

Інші документи, такі як експортні митні декларації (їх позивач надавав при кожному митному оформленні товару) від 15 січня 2020 року №20СZ51000026F6XRKO, від 20 січня 2020 року №20CZ5100002DIVFDW8, від 23 січня 2020 року №20CZ51000K6J3HF3, від 23 січня 2020 року №20CZ5100002GINJ2X5 (а.с.103-104 з перекладом, а.с.111-112 з перекладом, а.с.119-120 з перекладом, а.с.123-124 з перекладом) не містять відомостей про вартість товару, що в еквіваленті є відмінною тій, що визначив декларант при митному оформленні товару в режимі імпорту (відповідач протилежного суду не навів та не довів).

Відтак, аргументовані підстави вимагати від позивача договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаними з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, можливість витребування яких визначена частиною третьою статті 53 МК України, відповідач не навів, а отже, відмовляти товариству в митному оформленні товару з тих підстав, що такі документи не були надані, нерозсудливо. У даному випадку з жодних документів, поданих позивачем, не вбачається, що до виконання договору з огляду на предмет та умови поставки залучені треті особи; товар придбавався не безпосередньо у виробника, який міг би надати каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи); якісні характеристики товару підтверджені сертифікатами аналізу та сертифікатами оцінювання відповідності, які додавалися до кожної митної декларації, а відомості про вартісні показники чітко визначені в документах, що були видані на підставі контракту. У даному випадку не є основою для визначення митної вартості декларантом, у якого є безпосередні докази з придбання товару, висновки експортних організацій, які можуть свідчити лише про рівень цін на товар на ринку, водночас, не можуть враховувати усіх умов, яких досягнуто договірними сторонами стосовно поставки. Тому необґрунтовані сумніви відповідача не спростовують відомостей офіційних документів, що недійсними у встановленому порядку не визнавалися, а отже є чинними.

Суд не заперечує права органу доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (частина п`ята статті 54 МК України), проте для цього він має довести підстави застосування норм частини третьої статті 53 МК України: наявність розбіжностей у поданих декларантом документах, ознак підробки або відсутність усіх відомостей про числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Саме лише посилання на наявність у нього інформації про іншу ціну ідентичного товару не є достатньою підставою не визнавати митну вартість, визначену за ціною договору.

Як уже зазначалося судом, під час кожного митного оформлення відповідач вказував на наявність у нього інформації про ціну ідентичного товару за аналогічних умов з посиланням на митні декларації від 13 грудня 2019 року №UA204120/2019/302750 та №UA204120/2019/306506.

Разом з тим, ні в запиті про надання додаткових документів, ні в спірних рішеннях про коригування митної вартості відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації (хоча ціна, зазначена у документах, відповідає ціні, зазначеній у митній декларації); не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях. Разом з тим, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатньою підставою для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

На підставі досліджених письмових доказів суд вважає, що використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно; їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо не підтвердження обставин відчуження позивачу продавцем-нерезидентом товару, або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними.

Також під час митного оформлення позивач додавав лист від 21 січня 2020 року №1, у якому пояснював про досягнення домовленості з продавцем про зниження ціни на товар медичного призначення, що імпортувався на митну територію України, а також про цінову інформацію стосовно митної вартості аналогічного товару іншими імпортерами (від 0,96 до 1,35 доларів США за 1 кг); також надав копію договору від 03 січня 2017 року 303/01/17-01 з додатковою угодою від 27 грудня 2018 року №2, укладеного із ТзОВ “Еврика Медикал Фандейшин”, для якого позивач поставляв медичні вироби; копію тендерної пропозиції ТзОВ “Еврика Медикал Фандейшин” за результатами аукціону від 17 січня 2020 року №17/01-01, договору про закупівлю між ТзОВ “Еврика Медикал Фандейшин” та Комунальним некомерційним підприємством “Херсонська обласна клінічна лікарня” Херсонської обласної ради, за якими концентрат діалізний А-компонент типу 293 та типу 204 пропонувався за ціною 29,96 грн – 31,03 грн, тобто, продавався за ціною, вищою 0,96 євро за 1 л, але менше 1,60 євро за 1 л. Отже, митному органу була надана повна і достовірна інформація про подальшу реалізацію ввезеного ТзОВ “Урмедіал” на митну територію товару. Тому та лише обставина, що у 2019 році позивач купував концентрат діалізний А - компонент за ціною 16,00 євро за каністру у продавця Gambra East s.r.o. (Чехія) відповідно до зовнішньоекономічного контракту від 27 квітня 2015 року №UKR2015 (митні декларації від 13 грудня 2019 року № UA204120/2019/302750 та №UA204120/2019/306506 – а.с.149-151) не є підставою для визначення митної вартості ідентичного товару того ж виробника, придбаного в іншої компанії - ІМІС International Medical Investmen Corporation, s.r.o. (Чехія).

Ціна товару, зазначена в специфікації від 19 грудня 2019 року №2 відповідає тій, що зазначена в рахунках-фактурах від 15 січня 2020 року №201510001, від 20 січня 2020 року №201510002, від 22 січня 2020 року №201510005 та від 23 січня 2020 року №201510003. Отже, аргументи відповідача про ненадання позивачем жодного доказу обґрунтованості митної вартості товару у січні 2020 року, нижчою ніж у грудні 2019 року, не відповідають матеріалам справи.

При цьому митний орган належно не обґрунтував свої рішення про коригування митної вартості товару та не вказав, чому документи, надані декларантом згідно з переліком, передбаченим статтею 53 МК України, унеможливлюють застосування першого (основного) методу визначення митної вартості товару.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Згідно з пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості. Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII цієї угоди під дійсною вартістю слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Згідно з пунктом 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Сама лише наявність в Єдиній автоматизованій інформаційній системі (ЄАІС) Держмитслужби інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю вищою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не є підставою для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом, адже ЄАІС з об`єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу. При цьому формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватись як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару та не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Такі висновки викладені й у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08 лютого 2019 року в справі №825/648/17 (№К/9901/16592/18).

Між тим, як вбачається з рішень про коригування митної вартості товарів від 22 січня 2020 року №UA204120/2020/000001/1, від 23 січня 2020 року № UA204120/2020/000002/1, від 27 січня 2020 року №UA204120/2020/000003/1, від 28 січня 2020 року №UA204120/2020/000004/1, які за своїм змістом містять однакові пояснення стосовно обставин їх прийняття, у цих рішеннях зазначено лише про неможливість застосування другого-п`ятого методів визначення митної вартості у зв`язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари та даних, на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно з методами четвертим та п`ятим. Доказів в підтвердження проведення посадовою особою відповідача перевірки наявності чи відсутності відомостей про митне оформлення ідентичних чи аналогічних товарів, як цього вимагають митні процедури, відповідач суду не надав; він також не виконав обов`язок щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

Митні декларації від 13 грудня 2019 року №UA204120/2019/302750 та №UA204120/2019/306506, використані відповідачем для визначення митної вартості за резервним методом при прийнятті спірних рішень, свідчать про те, що митне оформлення за ними здійснювалося позивачем стосовно концентрату діалізного А-компонент типу 204 та типу 293 (виробник MTN Neubrandenburg Gmbh) на умовах DAP-Луцьк (як і у розглядуваних випадках); при цьому митна вартість була визначена за першим основним методом. Однак відправником за цими поставками є інша компанія - Gambra East s.r.o. Тому можливість поставки товару іншим відправником за меншою ціною відповідає принципам свободи зовнішньоекономічних зв`язків та не суперечить нормам національного та міжнародного законодавства. Пропонована одним продавцем товару ціна не є обов`язковою для інших продавців такого товару.

Суд також враховує, що за умовами поставки на час митного оформлення ТзОВ “Урмедіал” не мало платіжних документів, оскільки додатковою угодою від 13 січня 2020 року №4 передбачена оплата товару протягом 90 днів з дати отримання товару покупцем. До позовної заяви позивач додав копії платіжних доручень від 30 січня 2020 року №44, №45 та №46 про сплату на користь ІМІС International Medical Investmen Corporation, s.r.o. коштів за інвойсами №201510001, №201510002 та №201510005 у сумі по 14976,00 євро за кожним (а.с.87-89). Тобто, як бачимо, сума сплачених продавцю коштів відповідає тій, яка вказана у митних деклараціях при визначенні митної вартості товарів.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

На думку суду, позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені МК України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість. Натомість контролюючий орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу.

Отже, підстави вважати, що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 22 січня 2020 року №UA204120/2020/000001/1, від 23 січня 2020 року № UA204120/2020/000002/1, від 27 січня 2020 року №UA204120/2020/000003/1, від 28 січня 2020 року №UA204120/2020/000004/1 є обґрунтованими та мотивованими у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України відсутні. Отже, такі рішення підлягають скасуванню як протиправні. Відтак, відповідач безпідставно видав картки відмови в прийнятті митної декларації та митному оформленні товарів від 22 січня 2020 року №UA204120/2020/00105, від 23 січня 2020 року №UA204120/2020/00111, від 27 січня 2020 року №UA204120/2020/00148, від 28 січня 2020 року №UA204120/2020/00152. Тому з огляду на приписи частини другої статті 77 КАС України рішення у спорі належить прийняти на користь позивача, а не владного суб`єкта, а позов задовольнити повністю.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Як визначено частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки суд задовольняє позов повністю, то на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у сумі 10510,00 грн, що підтверджуються платіжним дорученнями від 30 січня 2020 року №379, від 10 лютого 2020 року №391 (а.с.7, 96). Про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України свідчать виписки від 01 та 11 лютого 2020 року (а.с.129-130).

Керуючись статтями 2, 139, 72-77, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрмедіал” (43018, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Чекаліна, 2, ідентифікаційний код юридичної особи 38009429) до Поліської митниці Держмитслужби (33028, Рівненська область, місто Рівне, вулиця Соборна, 104, ідентифікаційний код юридичної особи 43350097) про визнання протиправними та скасування рішень та карток відмови задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Поліської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 22 січня 2020 року №UA204120/2020/000001/1, від 23 січня 2020 року №UA204120/2020/000002/1, від 27 січня 2020 року №UA204120/2020/000003/1, від 28 січня 2020 року №UA204120/2020/000004/1, а також картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 22 січня 2020 року №UA204120/2020/00105, від 23 січня 2020 року №UA204120/2020/00111, від 27 січня 2020 року №UA204120/2020/00148, від 28 січня 2020 року №UA204120/2020/00152.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрмедіал” за рахунок бюджетних асигнувань Поліської митниці Держмитслужби судові витрати у сумі 10510,00 грн (десять тисяч п`ятсот десять грн 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.

Суддя Ж.В. Каленюк