Постанова № 88371332, 23.03.2020, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа №487/9277/19

Провадження №1-кс/487/1943/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.03.2020 року м.Миколаїв

Заводський районний суд м. Миколаєва у складі: слідчого судді Бобрової І.В., за участю секретаря судового засідання Мазницької Н.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєва клопотання слідчого Другого слідчого відділу Слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, Бурлаченка Дмитра Володимировича у кримінальному провадженні № 42019161010000053 від 11.02.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 369, ч. 1 ст. 190 КК України, про арешт майна, -

ВСТАНОВИВ:

18.03.2020 року слідчий Другого слідчого відділу Слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, Бурлаченко Д.В., за погодженням з прокурором відділу прокуратури Одеської області Атаманюк Я. звернувся до суду з клопотанням про накладення арешту на майно, а саме: флеш-носій марки «ScanDisk» SDCZ33 BL191157147Z об`ємом 16 Gb, який поміщено до сейф-пакету № S2039789.

Підставою для внесення клопотання стало те, що накладення арешту на зазначене майно для забезпечення його збереження як речового доказу, а також має суттєве значення для розслідування кримінального провадження.

Слідчий до судового засідання не з`явився, надав заяву, в якій просив розглянути клопотання за своєї відсутності, заявлені вимоги підтримав.

Частиною 1 статті 172 КПК України, передбачено, окрім іншого, що неприбуття слідчого, прокурора у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи положення закону та принцип диспозитивності, слідчий суддя визнав можливим прийняти рішення по суті клопотання на підставі наявних доказів.

Дослідивши клопотання та докази, якими воно обґрунтовується, слідчий суддя дійшов наступних висновків.

Із матеріалів клопотання встановлено, що Слідчим управлінням Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві, проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42019161010000053 від 11.02.2019 за підозрою ОСОБА_1 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 369, ч. 1 ст. 190 КК України.

В ході досудового розслідування зазначеного кримінального провадження, 13.03.2020 ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва № 1-кс/487/1739/20 задоволено клопотання слідчого та надано тимчасовий доступ до речей і документів, які перебувають у володіння ГУНП в Одеській області із можливістю вилучення копій всіх наявних відео та аудіо-записів, на яких зафіксовано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період його служби в органах внутрішніх справ (звітування, доповіді, інтерв`ю тощо).

В подальшому, 17.03.2020 слідчим на виконання зазначеної ухвали вилучено 5 відеозаписів, на яких зафіксовано ОСОБА_1 під час записування інтерв`ю-звіту за час його перебування на керівних посадах в ГУНП в Одеській області, які записано на флеш-носій марки «ScanDisk» SDCZ33 BL191157147Z об`ємом 16 Gb.

Того ж дня, зазначений флеш-носій із вилученими відеоматеріалами оглянуто та встановлено, що дійсно всі 5 відеофайлів містять запис про звітування ОСОБА_1 засобам масової інформації щодо розкриття тяжкого кримінального правопорушення співробітниками Шевченківського ВП Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області.

За результатом огляду вилучений флеш-носій марки «ScanDisk» SDCZ33 BL191157147Z об`ємом 16 Gb поміщено до сейф-пакету № S2039789.

Постановою слідчого від 17.03.2020 слідчим зазначений вище флеш носій визнано речовим доказом у вказаному кримінальному провадженні.

Частиною 1 ст.170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Згідно вимог ст.173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно до ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Так, слідчим доведено, що майно, щодо якого ініційоване клопотання, має значення речових доказів, а також доведено необхідність такого арешту та наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Вказане у своїй сукупності свідчить про обґрунтованість клопотання та наявність достатніх підстав для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту вказаного у клопотанні майна.

Керуючись ст. ст. 131-132, 167, 169, 170-173 КПК України, слідчий суддя,-

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого Другого слідчого відділу Слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, Бурлаченка Дмитра Володимировича у кримінальному провадженні № 42019161010000053 від 11.02.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 369, ч. 1 ст. 190 КК України, про арешт майна - задовольнити.

Накласти арешт на майно, а саме: флеш-носій марки «ScanDisk» SDCZ33 BL191157147Z об`ємом 16 Gb, який поміщено до сейф-пакету № S2039789.

Ухвала підлягає негайному виконанню, яке доручити слідчому Другого слідчого відділу Слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, Бурлаченку Дмитру Володимировичу.

Підозрюваний, його захисник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти днів безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

Слідчий суддя Заводського

районного суду міста Миколаєва І.В.Боброва