Рішення № 88369973, 07.02.2020, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/409/20

Справа №754/7558/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

07 лютого 2020 року Деснянський районний суд м.Києва в складі:

головуючого - судді Зотько Т.А.,

за участі секретарів судового засідання Гайворонського В.М., Плясунової О.В.,

Ковальової В.О.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про позбавлення права користування житловим приміщенням, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про позбавлення права користування житловим приміщенням. Вимоги позовної заяви мотивовані тим, що позивач є одноосібним власником квартири АДРЕСА_1 фактично з дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 її батька ОСОБА_5 . Відповідачі по справі зареєстровані в квартирі ще попереднім її власником і на час подачі даного позову залишаються зареєстрованими в квартирі, хоч приблизно в березні 2017 виїхали з квартири на постійне місце проживання, а саме ОСОБА_3 (брат позивача) , - до іншої адреси, а його повнолітня дитина ОСОБА_4 , до квартири своєї матері. При цьому, відповідачі вивезли з квартири не тільки свої, а взагалі всі речі, тому умов нормального проживання в квартирі з того часу не має. Позивачу довелось сплатити великий борг по квартирній платі та комунальним платежам за відповідачів, аби на квартиру не було накладено арешт. Реєстрація відповідачів в квартирі порушує майнові права позивача, як одноособового власника, значно збільшує вартість комунальних послуг, так як вони нараховуються відповідно до кількості зареєстрованих в квартирі осіб, а відтак позивач звернувся до суду із вищевказаною позовною заявою.

Ухвалою судді Десняснького районного суду м.Києва від 15.06.2018 вказану позовну заяву було залишено без руху та надано строк на усунення недоліків.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м.Києва від 07.09.2018 було відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м.Києва від 13.12.2018 було закрито підготовче провадження у справі та призначено судове засідання.

В судовому засіданні представник позивача - ОСОБА_1 , вимоги позовної заяви підтримав, просивши про їх задоволення судом, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Відповідачі в судове засідання не з`явились, про розгляд справи повідомлялись в установленому законом порядку, шляхом направлення поштової кореспонденції суду, проте всі поштові відправлення повернулись за закінченням встановленого терміну зберігання.

Згідно з вимогами ч.ч.6, 7 ст.128 ЦПК України, судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Згідно вимог ч.ч.1, 3 ст.131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Відповідно до положень ч.1 ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відзиву на позовну заяву від відповідачів на адресу суду не надходило.

Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідачів на підставі доказів, які містяться в матеріалах справи та, враховуючи положення ст.ст. 280-281 ЦПК України постановити заочне рішення у справі.

Заслухавши вступне слово представника позивача, вивчивши матеріали позовної заяви та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено наступне.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 , є власником квартири АДРЕСА_1 , на підставі заповіту її батька, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 .

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 16.10.2015 визнано за ОСОБА_2 , право власності на квартиру АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За відомостями Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Деснянської РДА, гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 з 29.11.1996 по теперішній час, а гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 з 17.06.1988 по теперішній час.

Згідно пояснень позовної заяви відповідачі приблизно в березні 2017 виїхали з квартири АДРЕСА_1 , на постійне місце проживання, а саме ОСОБА_3 (брат позивача) - до іншої адреси, а його повнолітня дитина ОСОБА_4 , до квартири своєї матері. При цьому, реєстрація відповідачів в квартирі порушує майнові права позивача, як одноособового власника, значно збільшує вартість комунальних послуг, так як вони нараховуються відповідно до кількості зареєстрованих в квартирі осіб.

Згідно із ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Власникові, згідно зі ст. 317 ЦК України, належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з положеннями ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ч.1, 2 ст. 95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

За ч.6 ст. 95 ЦПК України, якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Характеризуючи письмові докази як документи, їм властиві такі ознаки: як письмова форма, призначення та характер відомостей, що містяться в них.

Письмові докази подаються в оригіналі або належним чином засвідченій копії, оскільки оригінал документа є єдиним примірником, то судом оригінали документів вимагаються лише для ознайомлення та огляду в судовому засіданні, при цьому в справі залишаються належним чином завірені копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних) копіях, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Статтею 79 ЦПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно з вимогами ст.ст. 90-115 ЦПК України засобами доказування у цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно з вимогами статті 264 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; та докази на їх підтвердження.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

В обґрунтування вимог позовної заяви позивач надав копії Актів про не проживання відповідачів в квартирі від 17.03.2017, 08.12.2017, 09.01.2018., копії квитанцій про сплату позивачем боргу.

При цьому, судом чисельно витребовувались від представника позивача - Горкавого О.П., оригінали документів, долучені стороною позивача до позовної заяви в обґрунтування заявлених позовних вимог, копії яких містяться в матеріалах справи, проте станом на день постановлення рішення представник документів так і не надав, пояснюючи це тим, що спочатку документи перебували в іншого представника, який на даний час виїхав за межі м.Києва, а в подальшому представник - ОСОБА_1 зазначив суду, що він загубив оригінали вказаних документів.

Крім того, стороною позивача було заявлено клопотання про допит свідків в судовому засіданні, які можуть підтвердити факт не проживання в спірній квартирі, а саме ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ..

За наслідками розгляду вказаного клопотання в допиті в якості свідка ОСОБА_8 судом було відмовлено, оскільки вказана особа приймала участь у підготовчому розгляді справи в якості представника позивача.

Явку свідка ОСОБА_7 в судове засідання стороною позивача не було забезпечено, а крім того, в ході розгляду справи від даного клопотання представник позивача ОСОБА_1 відмовився, пояснюючи, що свідок з`явитись до суду немає можливості.

В подальшому представником позивача було подано заяву про приєднання до матеріалів справи заяви ОСОБА_9 з фотододатком.

Разом з тим, дослідивши вказану заяв з додатками, суді дійшов висновку про неможливість прийняття вказаних документів в якості доказів з тих підстав, що у суду відсутня достовірна та належна інформація щодо фіксування на даних фото саме квартири позивачки після виселення звідти відповідачів.

Судом з метою забезпечення захисту порушених прав позивача, оголошувались перерви для надання представником для огляду оригіналів письмових доказів та забезпечення явки для допиту заявлених свідків на 21.05.2019, 04.07.2019, 17.09.2019, 24.09.2019, 02.12.2019 та 07.02.2020. Однак всі вищезазначені вимоги суду виконані не були.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає недоведеними належним чином факти, викладені позивачем в позовній заяві, щодо звернення до суду з позовними вимогами про позбавлення права користування житловим приміщенням ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , оскільки достовірність інформації на підставі якої можна встановити дійсні обставини справи, підтверджується шляхом зіставлення отриманої інформації, через порівняння з оригіналом. Станом на день постановлення рішення стороною позивача оригінали письмових доказів, незважаючи на їх витребування судом, представником позивача не було надано, явку свідків які б підтвердили дійсні обставини справи в судове засідання не забезпечено.

З огляду на вищевикладене, аналізуючи надані по справі письмові докази, у їх сукупності, суд вважає необхідним в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі за недоведеністю позовних вимог щодо позбавлення права користування житловим приміщенням відповідачів.

На підставі викладеного, керуючись ст.41 Конституції України, ст. 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265, 280-284, 354, 355, Розділом ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, ст.16, 319, 391, 405 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні вимог позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про позбавлення права користування житловим приміщенням- відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Деснянський районний суд міста Києва.

Суддя: